Постанова № 39253252, 10.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" червня 2014 р. м. Київ К/9991/62655/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Державного підприємства "Макіїввугілля" до Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області про визнання недійсним рішення, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 липня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2011 року, -

у с т а н о в и л а :

У червні 2011 року Державне підприємство "Макіїввугілля" звернулось до суду з вказаним позовом, в якому просило визнати недійсним рішення відповідача від 25 травня 2011 року № 135 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що оскаржуване рішення відповідач неправомірно прийняв на підставі статті 106 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-ІV), яка у зв'язку з набранням чинності 1 січня 2011 року Законом України від 8 липня 2010 року № 2464- VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» була виключена.

Оскільки правова норма, на підставі якої до позивача були застосовані фінансові санкції та нарахована пеня не діяла на момент винесення спірного рішення, останній вважає такі дії протиправними та просив про задоволення позову з вищезазначених підстав.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 липня 2011 року, залишеного без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2011 року позов задоволено та визнано недійсним рішення Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області (далі УПФ) від 25 травня 2011 року № 135 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить їх рішення, скасувати та відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи колегія суддів дійшла висновку про задоволення скарги з таких підстав.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач прийняв оскаржуване рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені на підставі норми Закону, яка втратила чинність, а тому відповідач діяв неправомірно, з порушенням вимог чинного (в період прийняття рішення) законодавства.

Проте до такого висновку суди дійшли без з'ясування дійсних прав та обов'язків сторін, в порушення норм матеріального і процесуального права, виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 25 травня 2011 року відповідач прийняв рішення № 135, яким застосував до позивача фінансові санкції у вигляді штрафу та нарахував пеню на заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у відповідності до положень пункту 2 частини 9 статті 106 Закону № 1058-ІV.

Відповідно до частин 1 статті 58 Закону № 1058-ІV Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Частиною 6 статті 20 та у відповідності до пункту 14 розділу Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV (в редакції, яка діяла до 1 січня 2011 року) встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду, а гірничі підприємства зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше як через 28 календарних днів з дня закінчення цього періоду.

Згідно з частиною 2 статті 106 цього Закону Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Крім того, за приписами частини 5 статті 106 Закону № 1058-ІV та пункту 10.11 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 р. № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663, за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій сплата (погашення) пені здійснюється у тому самому порядку, що і недоїмка та фінансові санкції.

У разі, коли страхувальник має несплачені суми недоїмки, пені та фінансових санкцій та здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються шляхом перерозподілу такої сплаченої суми в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення.

При цьому протягом п'яти робочих днів після закінчення базового звітного місяця орган Пенсійного фонду складає повідомлення, у якому міститься інформація про суми розподілу сплачених коштів, за формою згідно з додатком 22 цієї Інструкції, яке надсилається (вручається) такому платнику. При цьому корінець повідомлення залишається в органі Пенсійного фонду.

Повідомлення вважається надісланим (врученим) платнику, якщо його передано посадовій особі юридичної особи або фізичній особі - суб'єкту підприємницької діяльності, адвокату, приватному нотаріусу, під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення. Дата відправлення проставляється на корінці повідомлення.

Відповідальність у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування встановлена, зокрема, пунктом 2 частини 9 статті 106 Закону № 1058-ІV (в редакції статті, яка діяла до 1 січня 2011 року), згідно вимог якої, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Із набранням чинності з 1 січня 2011 Законом № 2464- VІ наведена вище норма матеріального права із Закону № 1058-ІV була виключена.

Разом з тим, абзацом 6 пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VІ передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Аналіз наведеної норми дає колегії суддів підстави вважати, що після набрання чинності № 2464-VІ за органами ПФУ збережено повноваження щодо застосування фінансових санкцій за несплату заборгованості по страхових внесках, яка виникла до 1 січня 2011 року.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість зі сплати страхових внесків виникла у позивача до 1 січня 2011 року і на час винесення спірного рішення не була стягнута в повному обсязі.

Таким чином, висновок судів про відсутність в УПФ повноважень щодо застосування після 1 січня 2011 року фінансових санкцій на підставі пункту 2 частини дев'ятої статті 106 Закону № 1058-ІV ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права та прийнятий з порушенням норм процесуального права, а тому підстав для задоволення позову у судів не було.

Аналогічна правова позиція у спорах цієї категорії висловлена у постановах Верховного Суду України від 1 жовтня 2013 року № 21-323а13 та від 3 грудня 2013 року № 21-436а13.

За приписами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалює нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 223, 224, 229 та 232 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-

п о с т н о в и л а :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 липня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2011 року скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і оскарженню не підлягає.

Судді: Я.Л. Іваненко

М.І. Мойсюк

В.В. Тракало