Ухвала суду № 39253172, 03.06.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" червня 2014 р. м. Київ К/800/12840/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, треті особи: ОСОБА_4, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вега" про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року,-

у с т а н о в и л а :

У серпні 2013 року Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" звернулось з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, треті особи: ОСОБА_4, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вега" про визнання протиправною та скасування постанови відповідача про призначення оцінювача у виконавчому провадженні, зобов'язання призначити для участі у виконавчому провадженні іншого суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для визначення ринкової вартості предмета іпотеки, визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не направлення повідомлення про заборону проведення прилюдних торгів по реалізації майна на адресу спеціалізованої організації, якій доручено реалізацію майна, стягнення матеріальної шкоди, визнання протиправною бездіяльності щодо невидачі стягувачу копії акту опису й арешту майна боржника, визнання протиправними дій щодо залучення понятих, визнання протиправною бездіяльності щодо неповідомлення позивача про відкриття виконавчого провадження, визнання протиправними дій щодо оцінки майна боржника, визнання протиправними дій щодо направлення документів виконавчого провадження для проведення реалізації майна боржника.

В обґрунтування позову зазначило, що в порушення вимог Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі Закон № 606-XIV) відповідач не направив постанови про відкриття виконавчого провадження, про призначення суб'єкта оціночної діяльності, а також інші документи виконавчого провадження на адресу позивача, вказану у виконавчому документі, не надав стягувачу акт опису й арешту майна, крім того оцінка майна боржника проведена з порушеннями Закону № 606-XIV, що призвело до заниження його вартості, чим позивачу нанесені матеріальні збитки. Посилаючись на ці обставини, позивач просив усунути зазначені порушення Закону та задовольнити позовні вимоги.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року, постанову суду першої інстанції скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо направлення документів виконавчого провадження для проведення реалізації майна боржника, та в цій частині позов задоволено. В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення, в частині задоволених позовних вимог, скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи колегія суддів, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку про задоволення скарги з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частину позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач порушив вимоги Закону № 606-XIV та Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 р. № 74/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 р. за № 865/4158 (далі інструкція) та передчасно направив пакет документів для реалізації майна до Приватного підприємства «Нива-В.Ш.», з яким укладено договір про надання послуг з реалізації арештованого майна.

Проте до такого висновку апеляційний суд частково дійшов без з'ясування дійсних прав та обов'язків сторін, в порушення норм матеріального і процесуального права.

У відповідності зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, у відповідності до частин 2, 3 та 4 статті 58 Закону № 606-XIV, у разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно або якщо боржник чи стягувач заперечує проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна. Витрати, пов'язані з призначенням суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, несе сторона, яка оспорює вартість майна, визначену державним виконавцем.

Державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем.

У разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов'язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Крім того, згідно з абзацами 5 і 6 пункту 5.12.5 Інструкції, державний виконавець протягом трьох робочих днів з моменту отримання звіту про оцінку майна доводить її до відома сторін виконавчого провадження. Боржник вважається таким, що ознайомлений з результатами проведеної оцінки арештованого майна, якщо йому надіслано повідомлення про таку оцінку рекомендованою кореспонденцією за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або іншим фактичним місцем проживання чи перебування боржника, встановленим державним виконавцем, або письмовою заявою сторін виконавчого провадження, або шляхом надання йому копії звіту про оцінку майна під розпис. У разі відмови боржника від прийняття копії звіту про оцінку майна державний виконавець складає про це акт у присутності понятих, після чого боржник вважається таким, що ознайомлений з оцінкою майна.

Державний виконавець у строк не пізніше п'яти робочих днів після закінчення строку оскарження оцінки та у разі відсутності повідомлення про оскарження такої оцінки готує для проведення реалізації майна документи, передбачені абзацами чотирнадцятим - дев'ятнадцятим пункту 5.11 цієї Інструкції.

Таким чином, статтею 58 Закону № 606-XIV передбачено, що у разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, проведеної вперше, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення, а державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна, при цьому у разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання повідомлення про результати рецензування.

Тобто, законодавець розмежував поняття «результати визначення вартості чи оцінки майна» та «оцінка, визначена за результатами рецензування» і передбачив різний порядок їх оскарження, зокрема державному виконавцю та в судовому порядку.

Положення абзацу 5 пункту 5.12.5 Інструкції стосуються саме звіту про оцінку майна, а не оцінки, визначеної за результатами рецензування.

Таким чином, в абзаці 6 цього ж пункту Інструкції передбачено повноваження державного виконавця, у строк не пізніше п'яти робочих днів після закінчення строку оскарження оцінки, а не оцінки, визначеної за результатами рецензування, та у разі відсутності повідомлення про оскарження такої оцінки, готувати відповідні документи для проведення реалізації майна.

Отже, право державного виконавця на здійснення повноваження щодо підготовки відповідних документів для проведення реалізації майна не ставиться Законом № 606-XIV та Інструкцією в залежність від оскарження в судовому порядку оцінки, визначеної за результатами рецензування.

Апеляційним судом також не враховано, що звіт про оцінку майна був отриманий стягувачем 10 липня 2013 року, а вже 17 липня 2013 року була подана заява про проведення його рецензування, за результатами якого 2 серпня 2013 року позивач отримав повідомлення про результати рецензування.

За таких обставин, строк на підготовку державним виконавцем документів про проведення реалізації майна слід обчислювати з моменту отримання звіту про оцінку майна, тобто в даному випадку з 10 липня 2013 року.

Відтак, право на виконання повноваження державного виконавця щодо підготовки відповідних документів для проведення реалізації майна виникло у відповідача 26 липня 2013 року.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, пакет документів для проведення реалізації майна було направлено до Приватного підприємства «Нива-В.Ш.» 6 серпня 2013 року, після проведення рецензування звіту про оцінку майна, а тому відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, у частині направлення до Приватного підприємства «Нива-В.Ш.» документів для проведення реалізації майна.

За приписами статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року, в частині задоволених позовних вимог щодо направлення до Приватного підприємства «Нива-В.Ш.» документів для проведення реалізації майна, скасувати та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013 року.

В решті касаційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення апеляційного суду - без змін.

Ухвала набирає законної сили набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і оскарженню не підлягає.

Судді: Я.Л. Іваненко

М.І. Мойсюк

В.В. Тракало