Ухвала суду № 39253109, 29.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2014 року м. Київ К/800/30583/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Усенко Є.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 березня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року

у справі № 0670/8846/12

за позовом Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод»

до Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської

області Державної податкової служби

В С Т А Н О В И В

Державне підприємство «Житомирський бронетанковий завод» (надалі також - позивач, ДП «Житомирський бронетанковий завод») звернулось до суду з адміністративними позовом до Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби (надалі також - відповідач, ДПІ), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби від 22 жовтня 2012 року № 0001302201 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2012 року на 28650,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 14325,00 грн. та податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби від 22 жовтня 2012 року № 0001312201 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 470580,00 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 березня 2013 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби від 22 жовтня 2012 року № 0001302201 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2012 року на 28650,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 14325,00 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби від 22 жовтня 2012 року № 0001312201.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області залишено без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 березня 2013 року - без змін.

Відповідач в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення вимог матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 березня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Фактичною підставою прийняття податкових повідомлень-рішень від 22 жовтня 2012 року № 0001312201 (зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 470580 грн.) та № 0001302201 (зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 50708 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 25354 грн.), стали висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 15 жовтня 2012 року №832/22-0/07620094, про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, абз. «а» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України; тут і надалі - в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), внаслідок чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за липень 2012 року на суму ПДВ 499230 грн., завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2012 року на 50708,00 грн. та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) за серпень 2012 року за листопад 2011 року на 470580,00 грн.

Звертаючись до суду з позовними вимогами про скасування податкового повідомлення-рішення від 22 жовтня 2012 року № 0001302201 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2012 року на 28650,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 14325,00 грн. та податкового повідомлення-рішення від 22 жовтня 2012 року № 0001312201 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 470580,00 грн., позивач не погоджувався з висновками відповідача про те, що ДП «Житомирський бронетанковий завод» завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість внаслідок відображення в податковому обліку господарських операцій з ТОВ «Сервіс Партнер».

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, згідно з вимогами пункту 200.1 статті 200 ПК України, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З наведених законодавчих положень випливає, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та в кінцевому результаті отримання права на бюджетне відшкодування суми податку на додану вартість є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку.

На підставі доказів, які містяться в матеріалах справи (податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення, картки складського обліку матеріалів, накладні), що були досліджені судами попередніх інстанцій та оцінка яким надана з дотриманням положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди зробили правильний висновок про документальне підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

При цьому, Вищий адміністративний суд України вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримання позиції, вказаної у рішенні Європейського Суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», та відповідно до якої, суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом». Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки та заперечення, та ним не було спростовано доводів позивача, що свідчать про дотримання останнім вимог податкового законодавства.

Таким чином, юридично правильним є висновок про те, що податкове повідомлення-рішення від 22 жовтня 2012 року № 0001302201 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2012 року на 28650,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 14325,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 22 жовтня 2012 року № 0001312201 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 470580,00 грн., прийняті відповідачем необґрунтовано, оскільки відповідачем не доведено факту допущення позивачем порушень внаслідок відображення в податковому обліку господарських операцій з ТОВ «Сервіс Партнер».

Вищий адміністративний суд України акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена в касаційній скарзі позиція відповідача не знаходить свого підтвердження за матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, суд, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід залишити без змін.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Житомирському районі Житомирської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 березня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: М.В. Сірош

Є.А. Усенко