Ухвала суду № 39252996, 13.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" травня 2014 р. м. Київ К/9991/77063/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Ланченко Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2011 року

у справі № 2а-4268/10/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Танталл»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2011 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Танталл» (далі - ТОВ «Танталл»; позивач) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова (далі - ДПІ у Шевченківському районі м. Львова; відповідач) задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000612300/0/4110 від 26 лютого 2009 року, № 0000612300/1/11230 від 18 травня 2009 року, № 0000612300/4/17382 від 30 липня 2009 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Танталл» 3,40 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзної перевірку ТОВ «Танталл» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2007 року по 30 вересня 2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2007 року по 30 вересня 2008 року, за результатами якої складено акт № 210/366/23-118/34368114 від 17 лютого 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000612300/0/4110 від 26 лютого 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 855 582,00 грн. (570 388,00 грн. - основний платіж, 285 194,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а також прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000612300/1/11230 від 18 травня 2009 року та № 0000612300/4/17382 від 30 липня 2009 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Танталл» підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.4.4 пункту 5.4, пункту 5.9 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з невіднесенням до складу валових доходів вартості безоплатно отриманих товарно-матеріальних цінностей, неврахуванням при визначенні приросту запасів повернутого Товариством з обмеженою відповідальністю «Таній» та Закритим акціонерним товариством «Майбел» товару, неправомірним віднесенням до складу валових витрат вартості консалтингових послуг, отриманих від Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3, які не підтверджені належним чином оформленими первинними документами, протиправним включенням вартості послуг мобільного зв'язку, не пов'язаних з господарською діяльністю підприємства, до складу валових витрат, а також неправомірним нарахуванням амортизації на мобільні телефони, які не використовуються в господарській діяльності позивача.

Задовольняючи позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пунктом 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Пунктом 1.23 статті 1 Закону № 334/94-ВР визначено, що безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це: товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

Як встановлено судами, в охоплений перевіркою період між позивачем (покупець) та Приватним підприємством «Бі-Трейд» (постачальник) укладено договір поставки товару № ДГ-00013/2 від 02 жовтня 2006 року, пунктом 5.1 розділу 5 якого передбачено, що покупець проводить оплату за товар протягом трьох робочих днів після отримання письмової вимоги постачальника.

Крім того, ТОВ «Танталл» (покупець) укладено договір поставки товару № 20/11-01 від 20 листопада 2006 року з Приватним підприємством «Фірма СВ-Трейдінг» (постачальник) та договір поставки товару № 14/03-1 від 14 березня 2007 року із Закритим акціонерним товариством «Майбел» (постачальник), умовами яких термін оплати не встановлено.

За змістом частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На виконання умов вказаних договорів позивачем одержано від контрагентів товар, однак доказів на підтвердження отримання вимог про оплату та, відповідно, настання строку платежу матеріали адміністративної справи не містять. Термін позовної давності за вказаними угодами не закінчився.

З огляду на викладене, у контролюючого органу були відсутні правові підстави для кваліфікації одержаних ТОВ «Танталл» за спірними договорами товарно-матеріальних цінностей як безоплатно отриманих.

Згідно з пунктами 1.6, 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок), за результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 Порядку передбачено, що не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, «приховування об'єкта оподаткування», «розкрадання», «привласнення», «описка» тощо).

Проте, в акті перевірки № 210/366/23-118/34368114 від 17 лютого 2009 року фактично відсутні посилання на первинні документи, на підставі яких вчинено записи в податковому та бухгалтерському обліку позивача та які б, відповідно, підтверджували порушення ним вимог пункту 5.9 статті 5 Закону № 334/94-ВР в частині неврахування при визначенні приросту запасів повернутого ТОВ «Таній» та ЗАТ «Майбел» товару.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Надаючи оцінку правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат вартості консалтингових послуг судові інстанції обґрунтовано враховували долучені товариством до матеріалів справи акти виконаних робіт, які містять всі обов'язкові реквізити первинного документа, визначені частиною 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та в яких чітко вказано, які саме дії проведено контрагентом, конкретизовано зміст, обсяг, результат наданих послуг, а також банківські виписки.

В свою чергу, на спростування доводів контролюючого органу про протиправне включення до складу валових витрат вартості послуг мобільного зв'язку та неправомірне нарахування амортизації на мобільні телефони ТОВ «Танталл» подано накладну № 6 від 24 листопада 2006 року та квитанцію до прибуткового касового ордера, що підтверджують придбання товариством двох мобільних телефонів, а також договори про надання послуг стільникового мобільного зв'язку стандартів GSM-900 та GSM-1800, які свідчать про те, що отримувачем послуг є саме позивач.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Ланченко Л.В.