Рішення № 39252637, 06.02.2014, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/1333/2014 Головуючий у суді першої інстанції: Яровенко Н.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Білич І.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді: Білич І.М.

Суддів: Кулікової С.В, Поліщук Н.В.

при секретарі: Іванова Ф.О., Гречка Т.В.

за участю: представника позивача Сапсай А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство по збору боргів» - Акопян МаріїАнатоліївни на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15 липня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство по збору боргів» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості.

в с т а н о в и л а :

Позивач звертаючись до суду з вищевказаним позовом вказував на те, що 19.10.2007 року між ТОВ «Банк Руский Стандарт» (правонаступником якого є ПАТ «Банк Руский Стандарт») та відповідачем шляхом акцепту банком пропозиції клієнта було укладено кредитний договір. За умовами договору відповідач зобов'язався погашати кредит щомісячно, проте належним чином взяті на себе зобов'язання не виконав. За договором відступлення права вимоги від 27.01.2012 року до ТОВ «Агентство по збору боргів» перейшли усі права за укладеним між ПАТ «Банк Руский Стандарт» та відповідачем договором. Тому позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості в розмірі 8 157,59 гривень.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 15 липня 2013 року, у задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду представник позивача подала апеляційну скаргу. Де ставила питання про його скасування та постановлення нового, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Вказуючи при цьому, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.

Представник апелянта підтримав подану апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.

Відповідач будучи повідомленим про розгляд справи у судове засідання не з'явився, поважність причин неявки суду не повідомив. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача в силу вимог ст. 305 ЦПК України.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом при розгляді справи встановлено, що 19.10.2007 року між ТОВ «Банк Руский Стандарт» (правонаступником якого (ПАТ «Банк Руский Стандарт») та ОСОБА_6 шляхом акцепту банком пропозиції клієнта було укладено кредитний договір з додатком «Умови надання та обслуговування кредитів ПАТ «Банк Руский Стандарт». Предметом вказаного договору є надання банком позичальнику кредиту на придбання товару в розмірі 1 249,71 гривень під 11% річних зі сплатою комісії за розрахункове обслуговування в розмірі 24,87 гривень на строк по 22.08.2008 року.

27 січня 2012 року між ПАТ «Банк Руский Стандарт» та ТОВ «Агентство по збору боргів» було укладено договір відступлення права вимоги № 51, за яким кредитор змінився на ТОВ «Агентство по збору боргів».

Відповідно до п.1 ч. 1 сі 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Суд першої інстанції з урахуванням положень ст. 257 ЦК України, п.7 ч.13 ст.11 Закону України „Про захист прав споживача", п. 31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2013 року за № 5, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що ТОВ «Агентство по збору боргів» звернулось до суду позовом про стягнення з відповідача заборгованості поза межами загальних строк позовної давності. Враховуючи, що початок перебігу строку позовної давності починається з моменту закінчення строку дії договору, тобто з 23.08.2008 року, при цьому позовом до суду позивач звернувся лише 21 травня 2013 року (а.с.64). Вказуючи, що з підстав спливу строків позовної давності до основної вимоги вважається спливла і позовна давність до додаткової вимоги (стягнення неустойки).

Проте погодитися з такими висновками суду не можна виходячи з наступного.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при постановлені судового рішення не було взято до уваги, що 15.02.2012 року відповідач здійснив часткову сплату заборгованості за договором по картковому рахунку № 78337568 від 23.09.2008 року у розмірі 100 гривень (а.с. 52).

А відтак, у відповідності до положень ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності перервався вчиненням особою дії, що свідчило про визнання нею свого боргу.

Зазначене вище на думку колегії суддів свідчить про відсутність у суду першої інстанції правових підстав для застосування до існуючих між сторонами правовідносин положень ст.257 ЦК України - відмови у задоволенні вимог з підстав пропуску строку позовної давності.

Колегія суддів вважає, що вході розгляду справи знайшли своє підтвердження доводи позивача, що відповідач не здійснив погашення заборгованості в строк та у розмірі зазначеному в заключному рахунку - виписці, чим порушив умови договору про картку, що потягло за собою нарахування неустойки передбаченої п.4.23 Умов по картках в розмірі 0,2% від суми заборгованості за кожний календарний день просрочки.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що вимоги позивача знайшли своє підтвердження у ході розгляду справи, а відтак підлягають задоволенню

Згідно до положень ст. 88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею документально підтверджені судові витрати. Як вбачається із матеріалів справи позивачем при зверненні до суду були понесені витрати у вигляді сплати судового збору як при подачі позову до суду так і при подачі апеляційної скарги, та підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, 307, 309, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство по збору боргів» - Акопян Марії Анатоліївни задовольнити.

Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 15 липня 2013 року скасувати та постановити нове за яким,

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ Агенство по збору боргів „ задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ Агентство по збору боргів" (04119 м. Київ вул. Якіра, 10 - а ЄДРПОУ 35255167. р/р 2600402231139 в ПАТ „ Банк Руский Стандарт", МФО 380418 заборгованість в сумі 2751, 58 гривень та пеню в розмірі 2199, 42 гривень, а також судовий збір в сумі 229, 40 гривень та 114, 70 гривень.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: