Рішення № 39247508, 02.06.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22-ц/790/3524/14

Справа № 645/7085/13 Головуючий 1 -ї

Категорія: "інші" інстанції: Іващенко С.О.

Доповідач: Бурлака І. В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 02» червня 2014 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді: Бурлака І.В.,

Суддів: Карімової Л.В., Яцини В.Б.,

при секретарі: Кривошеіної О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою Харківського національного університету внутрішніх справ на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27 лютого 2014 року по справі за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_2 про стягнення суми, -

в с т а н о в и л а:

У серпні 2013 року Харківський національний університет внутрішніх справ звернувся до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_2. При цьому посилався на те, що наказом Харківського національного університету внутрішніх справ від 25.07.2006 року відповідача зараховано до складу курсантів університету. 01.09.2007 року між університетом та ОСОБА_2 укладено договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України. Після закінчення університету відповідача було відраховано зі складу курсантів та відкомандировано для подальшого проходження служби до ГУМВС України в Сумській області. 22.06.2011 року відповідача звільнено з органів внутрішніх справ за власним бажанням за п. 64 «ж» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС. Зазначив, що відповідно до вказаного договору у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі необхідно відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з його утриманням під час навчання в університеті згідно з затвердженим розрахунком. Сума витрат склала 29299, 67 грн. Добровільно цю суму ОСОБА_2 не сплачено. Просив стягнути з ОСОБА_2 на користь Харківського національного університету внутрішніх справ 29299,67 грн. витрат, пов'язаних з навчанням та судові витрати.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27 лютого 2014 року позов - задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_2 на користь Харківського національного університету внутрішніх справ 7826,16 грн. витрат, пов'язаних з навчанням та судовий збір в сумі 299,83 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, Харківський національний університет внутрішніх справ подав апеляційну скаргу, в якій просив ршення - змінити, задовольнити їх позов. При цьому посилався на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, на невідповідність висновків суду обставинам справи, на порушення норм матеріального та процесуального права. Вважав що суд не надав належної оцінки доказам у справі, а саме розрахункам фактичних витрат, пов'язаних з її утриманням; розрахунковим листам щодо нарахованого їй протягом 2006 - 2010 року грошового забезпечення, розрахунку витрат на продовольче забезпечення, розрахунку витрат фактично отриманого речового майна та лазне - прального забезпечення, розрахунку комунальних послуг за 2006 - 2010 роки; не звернув уваги на те, що ОСОБА_2 повністю отримано грошове, продовольче та речове забезпечення, надано їй комунальні послуги.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Харківського національного університету внутрішніх справ необхідно задовольнити частково, рішення суду - змінити. При цьому судова колегія виходить з наступного.

Задовольняючи частково позов Харківського національного університету внутрішніх справ, суд першої інстанції виходив з того, що за час навчання ОСОБА_2 фактично отримала послуг на суму 7826,16 грн.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 04.08.2006 року прийнято на службу в органи внутрішніх справ та зараховано курсантом 1-го курсу Харківського національного університету внутрішніх справ. З 01.09.2007 року з нею укладено договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, згідно якого навчальний заклад повинен забезпечити особу харчуванням, речовим майном та грошовим утриманням за нормами, затвердженими нормативно - правовими актами МВС України. Із матеріалів справи вбачається, що розмір фактичних витрат, пов'язаних з її утриманням за час навчання з 2006 року по 2010 року склав 29299,67 грн., (а. с. 10 - 33). Із пункту 2.3.6 вказаного договору вбачається, що у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі вона повинна відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі згідно з затвердженим розрахунком. Із наказу № 294 о/с від 19.06.2010 року вбачається, що після закінчення навчання її направлено на службу до УМВС України в Сумській області. Однак, 22.06.2011 року за наказом № 98 о/c її звільнено за власним бажанням.

Порядком відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2007 року № 313 вбачається, що цей порядок визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за державним замовленням у вищих навчальних закладах МВС витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах у разі звільнення осіб начальницького складу органів внутрішніх справ із служби протягом трьох років після закінчення навчального закладу за власним бажанням.

Посилання ОСОБА_2 на те, що фактично вона отримувала послуг менш, ніж зазначено в розрахунку, тому в задоволенні позову навчальному закладу необхідно відмовити, судовою колегією не приймаються, оскільки належних та допустимих доказів щодо цього матеріали справи не містять і в суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 їх не надала.

Пунктами 2, 5 зазначеного Порядку передбачено, що відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Витрати відшкодовуються у повному розмірі особами жіночої статі за весь період навчання, тобто з моменту зарахування до навчального закладу.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущений строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції на зазначене та вимоги закону уваги не звернув та дійшов помилкового висновку щодо стягнення з ОСОБА_2 тільки витрат на речове, грошове забезпечення за 2007 - 2008, 2008 - 2009 навчальні роки та не врахував, що витрати відшкодовуються за весь час навчання, починаючи з дня зарахування до дня закінчення навчального закладу, тобто з серпня 2006 року по червень 2010 року.

За таких обставин судова колегія вважає, що з ОСОБА_2 необхідно стягнути суму згідно з розрахунком в розмірі 29299,67 грн.

У зв'язку з чим рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з задоволенням позову навчального закладу в цій частині.

Питання щодо стягнення судового збору вирішено судом відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року із змінами та доповненнями, тому в цій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303,304, п.3 ч. 1 ст. 307, п.1 ч.1 ст. 309, ст. 313, ч.2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Харківського національного університету внутрішніх справ - задовольнити частково.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27 лютого 2014 року - змінити, скасувавши його в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь Харківського національного університету внутрішніх справ 7826,16 грн. витрат, пов'язаних з навчанням та стягнути з ОСОБА_2 на користь Харківського національного університету внутрішніх справ 29299,67 грн. витрат, пов'язаних з навчанням.

В іншій частині рішення суду - залишити без змін.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя: Судді: