Постанова № 39245181, 12.06.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2014 року Справа № 904/2326/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Дармін М.О., Кузнецова І.Л.

секретар судового засідання Погорєлова Ю.А.

за участю представників:

від позивача: Зіменко І.А. представник, довіреність №1 від 05.05.14;

від відповідача: Постоєнко М.М. представник, довіреність № 30/15 від 02.01.14;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.05.2014р. у справі № 904/2326/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім НВА Україна", м.Запоріжжя

до Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", м.Марганець, Дніпропетровська область

про стягнення 43 635,49 грн. заборгованості за договором поставки

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім НВА Україна" (надалі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (надалі - відповідач) про стягнення 43635,49 грн. (з яких 41032,62 грн. - основна заборгованість; 2 151,65грн. - три проценти річних; 451,22 грн. - інфляційних втрат).

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що 31.05.2012р. між позивачем та відповідачем укладено договір поставки № 355, на виконання умов якого позивач поставив відповідачу товар, який відповідач не оплатив, у зв'язку з чим виникла зазначена заборгованість.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.05.2014р. у справі №904/2326/14 (суддя - Петренко І.В.) позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім НВА Україна" 41032,62 грн. - основна заборгованість; 2151,65 грн. - три процени річних; 451,22 грн. - інфляційних втрат; 1827,00 грн. - судовий збір.

Суд визнав позовні вимоги обґрунтованими, розрахунки, що були надані позивачем вірними та документально доведеними. При винесенні означеного рішення господарський суд керувався ст.ст. 509, 525, 526, 530, 536, 543, 546, 554, 599, 610, 611, 612, 629, 655, 692, 694 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232 Господарського кодексу України.

Не погодившись із означеним рішенням господарського суду, відповідач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вказує на те, що це рішення суду прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, тому просить рішення місцевого господарського суду скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог у апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що умовами укладеного між сторонами договору передбачено, що розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом п'яти банківських днів з моменту передачі права власності на товар покупцю на підставі рахунку, накладної та податкової накладної. Вважає, що враховуючи на те, що позивач йому рахунки не надав, то обов'язок з оплати товару, на думку відповідача, не виник. Також відповідач стверджує, що йому за певними видатковими накладними позивачем було поставлено товар на загальну суму 24 641,89 грн., який не стосується договору поставки №355 і Специфікації №1 до нього від 31.05.2012р., що вказує на виникнення між сторонами позадоговірних відносин. Вважає, що таким чином, відповідач не прострочив виконання зобов'язання, а тому нарахування позивачем та стягнення судом інфляційних втрат в розмірі 451,22 грн. та трьох процентів річних в сумі 2151,65 грн. є необґрунтованими та неправомірними.

ТОВ "Торговий дім НВА Україна" подало відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення є законним та обґрунтованим. Зазначає, що відповідач як покупець прийняв товар і це підтверджується наданими до матеріалів справи довіреностями, листуванням з відповідачем та поясненнями його представника, але до сьогодні не виконав зобов'язання щодо оплати на загальну суму 41032,62 грн. Вказує, що надані до матеріалів справи рахунки та численна переписка з відповідачем підтверджує факт того, що відповідачем було отримано всі необхідні документи разом з товаром. Питання поставки необхідного товару узгоджувалися з відповідачем, весь товар було поставлено на підставі зазначеного договору та належним чином прийнято відповідачем, зауважень або заперечень стосовно якості або кількості товару позивач не отримував. Звертає увагу на те, що у випадку поставки товару поза договором діюче законодавство не звільняє покупця від обов'язку оплатити отриманий ним товар.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

За правилами, встановленими ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

31.05.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім НВА Україна" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (покупець) укладено договір поставки №355 (далі по тексту - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві товар, повне найменування якого, марка, вид, сорт, вказується в специфікаціях (додатках) до договору, які є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його в порядку і на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п. 2.1 договору детальна інформація про кількісні та якісні характеристики товару зазначаються в специфікаціях (додатках) до цього договору.

Відповідно до п. 3.3 договору поставка товару здійснюється постачальником (позивачем) згідно п. 3.1 цього договору тільки після отримання письмового підтвердження (належним чином оформленої заявки) покупця (відповідача). У письмовому підтвердженні (заявці) покупець (відповідач) вказує графік поставки, містить обсяги та терміни поставки товару у межах періоду поставки, який сторони вказують у специфікації (додаток) до цього договору. Дострокова поставка товару постачальником (позивачем) допускається тільки за згодою сторін.

В п. 3.4. договору сторони погодили, що разом з товаром, але не пізніше дати поставки товару постачальник надає покупцеві наступні документи, складені на українській мові:

- рахунок-фактура (оригінал);

- видаткова накладна (оригінал), оформлена відповідно до вимог ст. 9 Закону України №996-ХІV від 16.07.1999р. "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.2 Наказу МФУ № 88 від 24.05.1995р. "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку";

- товарно-транспортна накладна (у разі поставки товару автомобільним транспортом постачальника, оригінал), оформлена відповідно до вимог наказу Міністерства транспорту, Міністерства статистики № 488/346 від 29.12.1995р. "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля"; відповідно до вимог ст. 9 Закону України № 996-ХІV від 16.07.1999р. "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; ст. 2 Наказу МФУ № 88 від 24.05.1995р. "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку";

- залізнична накладна (у разі поставки залізничним транспортом, оригінал);

- сертифікат якості виробника товару, а також інші документи згідно п. 2.3. договору (оригінал або належним чином завірені копії);

- у разі, якщо товар підлягає сертифікації сертифікат відповідності по системі сертифікації УкрСЕПРО, гігієнічний, екологічний сертифікат, а також інші сертифікати згідно з чинним законодавством України (оригінали або належним чином завірені копії);

- документи, надання яких обумовлено в специфікації (додатку) до договору.

В п. 3.6 договору визначено, що перехід права власності на товар відбувається в момент підписання видаткової накладної обома сторонами.

За п. 4.6 договору порядок оплати та форма розрахунків вказуються сторонами у специфікаціях (додатках) до цього договору.

В п. 4 специфікації № 1 від 31.05.2012р. до договору сторони визначили, що розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом п'яти банківських днів з моменту передачі права власності на товар покупцю (відповідачу) на підставі рахунку, накладної та податкової накладної, оформленої згідно до ст.ст. 187, 201 Податкового кодексу України. У разі несвоєчасного надання податкової накладної постачальник (позивач) сплачує штраф у розмірі 20% від вартості товару.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом, ТОВ "Торговий дім НВА Україна" на виконання умов договору поставив ПАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" товар за видатковими накладними № 659 від 22.06.2012р. на суму 20588, 84 грн., №739 від 10.07.2012р. на суму 18583, 78 грн. та № 748 від 11.07.2012р. на суму 1860, 00 грн. - на загальну суму 41032,62 грн. Відповідач прийняв товар без зауважень та заперечень у повному обсязі, однак оплата отриманого товару відповідачем здійснена не була.

29.11.2013р. позивач звернувся до відповідача з претензією за вих. № 1 із вимогою виконати зобов'язання щодо оплати поставленої продукції за укладеним договором.

Листом № 30/18 від 02.01.2014р. відповідач надав позивачу відповідь на вищезазначену претензію, де відхилив її повністю, пославшись на те, що ТОВ "Торговий дім НВА Україна" не виконало вимоги, встановлені ст. 6 ГПК України щодо порядку пред'явлення претензії.

29.01.2014р. позивач вдруге звернувся до відповідача з претензією за вих. № 1 із вимогою виконати зобов'язання щодо оплати поставленої продукції за укладеним договором.

Листом № 30/177 від 03.03.2014р. відповідач надав позивачу відповідь на вищезазначену претензію, де відхилив повністю вимогу позивача, зазначивши, що за договором № 355 від 31.05.2012р. поставка товару ПАТ "Марганецький ГЗК" від ТОВ "Торговий дім НВА Україна" не проводилась, оскільки ТОВ "Торговий дім НВА Україна" не надано видаткових накладних, які це підтверджують.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст. 266 Господарського кодексу України встановлює, що загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення ((асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначається специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачають ч.ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Зі змісту п. 4.6 договору поставки № 255 від 31.05.2012р. та п. 4 специфікації № 1 від 31.05.2012р. до договору вбачається, що відповідач зобов'язався розрахуватись за поставлений товар протягом п'яти банківських днів з моменту передачі права власності на товар покупцю (відповідачу) на підставі рахунку, накладної та податкової накладної.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв'язку з тим, що відповідач зобов'язання по оплаті не виконав, позивач в порядку досудового врегулювання спору неодноразово звертався до нього з претензією, в якій просив погасити заборгованість.

Відповідач не визнає вимоги щодо заборгованості перед позивачем, вважає що поставка товару відбулась не за договором № 355 від 31.05.2012р., стверджує що між сторонами існують позадоговірні відносини. Зазначає, що позивач поставив за видатковими накладними товар, який не узгоджено специфікаціями.

У відповідності до ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Відповідно до ч.2 ст. 671 Цивільного кодексу України, якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов'язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.

Однак, як свідчать матеріали судової справи, відповідач з часу отримання товару не скористався наданим йому нормами ст. 666 Цивільного кодексу України правом встановити постачальнику строк для передачі необхідних документів. Доказів відмови від договору та повернення товару відповідачем також суду не надано.

За таких обставин посилання відповідача на відсутність рахунку-фактури не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а поставка позивачем частини товару, маркування якого відрізнялось від вказаного в специфікації, але який відносився до однієї групи товарів за своїм технічним призначенням (електротехнічні вироби), тому був прийнятий відповідачем для використання у своїй виробничій діяльності - свідчить про надання згоди на отримання цього товару.

Виходячи із встановлених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що існування інших взаємовідносин, окрім відносин за спірним договором відповідач суду не довів, весь товар поставлений позивачем за видатковими накладними відповідач отримав без зауважень та заперечень, у видаткових накладних зазначено підставою договір поставки та весь товар поставлений відповідачем є однорідним, тому слід визнати, що поставка товару непередбаченого специфікацією - є поставкою по спірному договору та підлягає оплаті відповідачем.

Отже, доводи відповідача, наведені в апеляційній скарзі щодо ненадання рахунку-фактури для оплати товару та поставки частини товару поза договором, не спростовують факту наявності боргу перед позивачем і не можуть бути підставою для звільнення відповідача від виконання зобов'язання за вказаним договором.

В п. 9.2 договору сторони погодили, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання сторонами зобов'язань, не встановлена цим договором, регламентується чинним законодавством України.

Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної норми закону позивач нарахував відповідачу 2 151, 65 грн. три проценти річних за період прострочення платежів з 29.06.2012р. по 07.04.2014р. у сукупності по кожній частині боргу та інфляційні втрати за період з липня 2012 року по лютий 2014 року на загальну суму 451,22 грн.

Розрахунок річних та інфляційних втрат відповідає діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Таким чином, місцевий господарський суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивача основний борг в розмірі 41032,62 грн., 3 % річних в розмірі 2151,65грн., інфляційні втрати в розмірі 451,22 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні повно встановлені фактичні обставини справи, яким надана вірна оцінка, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального законодавства, і підстав для скасування або зміни цього рішення, передбачених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, немає. Тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати відповідача понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на цю особу.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.05.2014р. у справі №904/2326/14 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови виготовлено та підписано - 17.06.2014р.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя М.О. Дармін

Суддя І.Л. Кузнецова