Рішення № 39245049, 12.06.2014, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" червня 2014 р.Справа № 924/529/14

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Яроцький А.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕБІ-ЛАЙФ ПЛЮС" м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ЦЕНТР ПОДІЛЛЯ" м. Хмельницький

про стягнення 1 654 243,06 грн., з яких 1 539 034,47 грн. - основний борг, 49847,26 грн. - пеня, 14687,95 грн. - 3% річних, 50673,38 грн. - інфляційні нарахування

За участю представників:

від позивача: Фесенко О.В.- представник за довіреністю від 19.05.2014 р. №106/1-2014

Муха А.О - директор (присутні в судовому засіданні 28.05.2014р.)

від відповідача: Рузіахунова Л.В. - представник за довіреністю №13 від 12.05.2014р.

В судовому засіданні 12.06.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення

Суть спору:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕБІ-ЛАЙФ ПЛЮС" м. Київ звернувся з позовом до господарського суду про стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ЦЕНТР ПОДІЛЛЯ" м. Хмельницький 1 729 243,06 грн., з яких 1614034,47 грн. - основний борг, 49847,26 грн. - пеня, 14687,95 грн. - 3% річних, 50673,38 грн. - інфляційні нарахування.

В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №11104 від 23.05.2011р. та приписів ст. ст. 258, 526, 530, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

На підтвердження позовних вимог позивачем до позовної заяви додано завірені копії: договору №11104 від 23.05.2011р.; додаткової угоди від 23.05.2011р. №1 до договору №11104 від 23.05.2011р.; додатку до додаткової угоди від 23.05.2011р. №1; додаткової угоди від 23.05.2011р. №2 до договору №11104 від 23.05.2011р; додаткової угоди від 14.06.2012р. №3 до договору №11104 від 23.05.2011р.; додаткової угоди від 15.07.2012р. №4 до договору №11104 від 23.05.2011р.; додаткової угоди від 01.07.2013р. №5 до договору №11104 від 23.05.2011р.; додатку від 23.05.2011р. № 1 до додаткової угоди від 23.05.2011р. №1., видаткових накладних: №БЛ-0001689 від 21.10.13р., № БЛ-0002480 від 28.10.13р., №БЛ-0002486 від 28.10.13р., №БЛ-0002727 від 30.10.13р., №БЛ-0000108 від 04.11.13р., №БЛ-0001381 від 18.11.13р., №БЛ-0001598 від 19.11.13р., №БЛ-0002627 від 29.11.13р., №БЛ-0001817 від 19.12.13р.; акту звіряння взаєморозрахунків за період з 01.10.13р. по 31.12.13р. складеного станом на 01.01.2014р.; листів претензій: від 24.12.2013р. № 108-2013 та від 13.01.2014р. №6-2014, з доказами направлення останніх відповідачу.

Ухвалою суду від 23.04.2014р. порушено провадження у справі №924/529/14, справу призначено до розгляду в судовому засіданні з викликом повноважних представників сторін.

Розгляд справи за клопотанням представника відповідача відкладався.

27.05.2014р. на адресу суду надійшов відзив ТОВ "СЕРВІС ЦЕНТР ПОДІЛЛЯ", в якому представник відповідача визнає суму основної заборгованості в розмірі 1614034,47 грн., просить розстрочити виконання рішення суду по оплаті боргу за отриманий товар в сумі 1 579 034,47 грн. на один рік з щомісячною виплатою рівними частками. При цьому останній підтвердив факт отримання товару згідно договору №11104 від 23.05.2011р. та повідомив про труднощі в погашенні спірної заборгованості перед позивачем, які виникли внаслідок несвоєчасних розрахунків з ним партнерів, на підтвердження чого надав довідку №17 від 26.05.2014р. та просив врахувати здійснену часткову оплату за отриманий товар в сумі 2 367 680,68 грн. здійснену за період з листопада 2013р. по квітень 2014р. Представник відповідача заперечив проти стягнення 3% річних, пені та інфляційних нарахувань з огляду на те, що п. 5.5 договору не містить, на думку останнього, точки відліку 45 календарних днів для проведення оплати.

Ухвалою суду від 28.05.2014р. провадження у справі №924/529/14 в частині стягнення 35000,00 грн. основного боргу припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Надалі предметом спору виступила вимога про стягнення з відповідача 1 694 243,06 грн., з яких 1 579 034,47 грн. - основний борг, 49847,26 грн. - пеня, 14687,95 грн. - 3% річних, 50673,38 грн. - інфляційні нарахування.

У судовому засіданні 28.05.2014р. оголошено перерву по справі.

10.06.2014р. на адресу суду від позивача надійшли заперечення на відзив відповідача, в яких останній заперечив у наданні ТОВ "СЕРВІС ЦЕНТР ПОДІЛЛЯ" розстрочки у стягненні заборгованості за договором №11104 від 23.05.2011р. Нарахування до стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних втрат вважає правомірним оскільки п. 3.7 договору врегульовано дату відрахування 45 календарних днів як дати прийняття товару визначені у видаткових накладних. Окрім того звертає увагу на те, що відповідачем підтверджено існування заборгованості у розмірі 1 614 034,47 грн. та дат отримання товару шляхом підписання акту звірки взаєморозрахунків від 10.04.2014р.

Ухвалою суду від 12.06.2014р. провадження у справі №924/529/14 в частині стягнення 40000,00 грн. основного боргу припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Надалі предметом спору виступила вимога про стягнення з відповідача 1 654 243,06 грн., з яких 1 539 034,47 грн. - основний борг, 49847,26 грн. - пеня, 14687,95 грн. - 3% річних, 50673,38 грн. - інфляційні нарахування.

Повноважний представник позивача в судове засідання 12.06.2014р. не з'явився, однак судом враховано, що 11.06.2014р. на адресу суду факсом надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності за наявними матеріалами справи у зв'язку з перебуванням 12.06.2014р. у відрядженні у іншому місті.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.06.2014р. позицію викладену у відзиві на позовну заяву від 26.05.2014р. та заяву про розстрочку виконання рішення суду по оплаті боргу за отриманий товар на один рік з щомісячною виплатою рівними частками підтримав.

З огляду на викладене, оскільки неявка представника позивача не перешкоджає вирішенню спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Суд оцінивши подані позивачем по справі документи рахує їх достатніми для прийняття рішення по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив таке:

23.05.2011р. між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕБІ-ЛАЙФ ПЛЮС" м. Київ (продавець) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ЦЕНТР ПОДІЛЛЯ" м. Хмельницький (покупець) було укладено договір № 11104, згідно п. 1.1 якого продавець зобов'язався продати покупцю товар, а покупець у порядку, на умовах, та в строки, визначені цим договором, зобов'язаний прийняти товар та оплатити його згідно п. 5.5 з метою подальшого продажу (дистрибуції) від свого імені третім особам чи через власну торгівельну мережу, відповідно до домовленостей сторін щодо території дії цього договору та з врахуванням визначеної умовами цього договору цінової політики.

Відповідно до п. 1.2. договору асортимент та загальна кількість товару, що продається згідно цього договору , визначається в Специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 3.1 договору поставка товару здійснюється за попереднім замовленням покупця, здійсненим за допомогою поштового, електронного, факсимільного або іншого зв'язку, в якому визначається асортимент та кількість одиниць товару, який підлягає поставці. Поставка здійснюється протягом строку, зазначеного покупцем у цьому замовленні але не пізніше ніж 5 (п'ять) робочих днів з моменту отримання замовлення.

Сторони в п. 3.3. договору визначили, що до умов поставки за цим Договором застосовуються правила поставки, передбачені терміном DDP Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати „Інкотермс" (у редакції 2000 року), з урахуванням, що поставка здійснюється в межах території України та особливостей, визначених цим договором.

Зобов'язання продавця щодо поставки товару вважаються виконаними у повному обсязі з моменту надання товару у не розвантаженому вигляді у розпорядження покупцю за місцезнаходженням його складу в обумовлену сторонами дату. Датою прийняття товару покупцем вважається дата підписання сторонами відповідної накладної на товар, що поставляється продавцем (з обов'язковим зазначенням у накладній специфікації товару). (п. п. 3.4. 3.7. договору)

Відповідно до п.п. 5.1., 5.4. договору ціна товару погоджується сторонами у Специфікації, що є додатком до даного договору, у національній валюті України - гривні. Загальна сума договору становить загальну вартість товару, що поставлений згідно накладних на поставку товару, які є частиною даного договору, протягом строку дії цього договору.

Згідно з п.п. 5.5, 5.6. договору оплата покупцем за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця в повному обсязі у термін, який не перевищує 45 (сорок п'ять) календарних днів або у термін, вказаний у накладній. Підставою для проведення платежу є рахунок-фактура або накладна, отримані від продавця.

Відповідно до п. 6.1., п. 6.3 договору у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань, що виникають з цього договору сторони несуть відповідальність визначену законом та цим договором згідно чинного законодавства України. У разі порушення покупцем строків розрахунків, вказаних в п. 5.5 договору, останній сплачує на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Згідно з п.п. 8.1., 8.2. договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2011, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. У випадку, якщо одна із сторін виявила бажання не продовжувати дію договору на наступний календарний рік, вона повинна повідомити про це іншу сторону не пізніше як за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії договору. У разі невиконання цієї умови, строк дії договору вважається продовженим на кожний наступний календарний рік.

В послідуючому сторони договору укладали додаткові угоди до договору №11104 від 23.05.2011р., зокрема: від 23.05.2011р. №1, від 23.05.2011р. №2, від 14.06.2012р. №3, від 15.07.2012р. №4, від 01.07.2013р. №5.

Зазначеними угодами сторони врегулювали відносини щодо просування, продажу, розповсюдження, зберігання товарів, що є предметом договору №11104, ціни на товар, що поставляється та порядку надання додаткових послуг, що супроводжують процес продажу товару.

Окремо сторони уклали 23.05.2011р. додаток до додаткової угоди від 23.05.2011р. №1 до договору №11104 від 23.05.2011р., яким визначили асортимент товару із зазначенням номенклатурних номерів, назви та ціни товарів на 172 одиниці товару. В визначеному додатку вказано, що ціни вказані відповідно до прайсу від 20.05.2011р.

При цьому, відповідно до п. 1 додаткових угод від 14.06.2012р. №3 та від 15.07.2012р. №4 до договору №11104 від 23.05.2011р. сторони погодили, що з 14.06.2012р. продавець поставляє товар покупцеві з урахуванням фіксованої знижки у розмірі 12 (дванадцять) % від базової ціни товару, зазначеної в Специфікації (прайс-листі), а з 15.07.2012р. з урахуванням фіксованої знижки у розмірі 18 (вісімнадцять) % від базової ціни товару, зазначеної в Специфікації (прайс-листі).

На виконання умов договору №11104 від 23.05.2011р. позивачем за період з 21.10.13р. по 19.12.13р. поставлено відповідачу, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 1 968 034,47 грн., що підтверджується видатковими накладними: №БЛ-0001689 від 21.10.13р. на суму 649782,66 грн., №БЛ-0002480 від 28.10.13р. на суму 31541,53 грн., №БЛ-0002486 від 28.10.13р. на суму 131789,15 грн., №БЛ-0002727 від 30.10.13р. на суму 32901,02 грн., №БЛ-0000108 від 04.11.13р. на суму 642940,96 грн., №БЛ-0001381 від 18.11.13р. на суму 418272,62 грн., №БЛ-0001598 від 19.11.13р. на суму 42447,10 грн., №БЛ-0002627 від 29.11.13р. на суму 18751,10 грн., №БЛ-0001817 від 19.12.13р. на суму 5894,56 грн.

Сторонами проведено звірку взаєморозрахунків за період з 01.10.2013р. по 31.12.2013р., про що складено відповідний двосторонній акт звіряння взаєморозрахунків. Відповідно до вказаного акту визначено заборгованість відповідача у розмірі 1 968 034,47 грн.

24.12.2013р. та 13.01.2014р. позивач звертався до відповідача з листами - претензіями, які містили вимогу про сплату боргу за договором №11104 від 23.05.2011р., однак останні залишені без відповідного реагування.

Відповідач частково розрахувався за поставлений товар в розмірі 354000,00 грн. до звернення позивачем до суду за захистом порушеного права, а також оплатив 75000,00 грн. боргу після порушення провадження у справі 924/529/14, що не оспорюється сторонами.

Ухвалами суду від 28.05.2014р. та від 12.06.2014р. провадження у справі №924/529/14 в частині стягнення 75000,00 грн. основного боргу припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Станом на 12.06.2014р. залишок неоплаченої заборгованості за договором №11104 від 23.05.2011р. становить 1 539 034,47 грн.

З огляду на неналежне виконання відповідачем умов договору №11104 від 23.05.2011р., позивачем відповідно до п. 6.3. договору та норм чинного законодавства України нараховано до стягнення з останнього 49847,26 грн. - пені, 14687,95 грн. - 3% річних, 50673,38 грн. - інфляційних нарахувань.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається таке:

Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктом 3 ст. 3, ст. 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Правовідносини, які виникли між ТОВ "БЕБІ-ЛАЙФ ПЛЮС" та ТОВ "СЕРВІС ЦЕНТР ПОДІЛЛЯ" за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст. ст. 173, 174, ч.1, 2 ст. 175 Господарського кодексу України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 цього Кодексу є предметом його регулювання

Відповідно до ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке ж положення міститься і у ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінського господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання та одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Зі змісту укладеного між ТОВ "БЕБІ-ЛАЙФ ПЛЮС" та ТОВ "СЕРВІС ЦЕНТР ПОДІЛЛЯ" договору №11104 від 23.05.2011р. вбачається, що позивач зобов'язався продати відповідачу товар, а відповідач у порядку, на умовах, та в строки, визначені цим договором, зобов'язався прийняти товар та оплатити його згідно п. 5.5 з метою подальшого продажу (дистрибуції) від свого імені третім особам чи через власну торгівельну мережу, відповідно до домовленостей сторін щодо території дії цього договору та з врахуванням визначеної умовами цього договору цінової політики.

Позивачем на виконання умов договору №11104 від 23.05.2011р. поставлено, а уповноваженою особою відповідача отримано за період з 21.10.13р. по 19.12.13р. товар на загальну суму 1 968 034,47 грн., що підтверджується видатковими накладними: №БЛ-0001689 від 21.10.13р. на суму 649782,66 грн., №БЛ-0002480 від 28.10.13р. на суму 31541,53 грн., №БЛ-0002486 від 28.10.13р. на суму 131789,15 грн., №БЛ-0002727 від 30.10.13р. на суму 32901,02 грн., №БЛ-0000108 від 04.11.13р. на суму 642940,96 грн., №БЛ-0001381 від 18.11.13р. на суму 418272,62 грн., №БЛ-0001598 від 19.11.13р. на суму 42447,10 грн., №БЛ-0002627 від 29.11.13р. на суму 18751,10 грн., №БЛ-0001817 від 19.12.13р. на суму 5894,56 грн.

Відповідач частково розрахувався за поставлений товар в розмірі 354000,00 грн. до звернення позивачем до суду за захистом порушеного права, а також оплатив 75000,00 грн. боргу після порушення провадження у справі 924/529/14.

Ухвалами суду від 28.05.2014р. та від 12.06.2014р. провадження у справі №924/529/14 в частині стягнення 75000,00 грн. основного боргу припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Судом враховано наявний в матеріалах справи двосторонній акт звіряння взаєморозрахунків за період з 01.10.2013р. по 31.12.2013р., відповідно до якого заборгованість відповідача визначена у розмірі 1 968 034,47 грн.

Станом на дату винесення рішення залишок неоплаченої заборгованості за договором №11104 від 23.05.2011р. становить 1 549 034,47 грн., що підтверджено матеріалами справи та не оспорюється відповідачем.

Враховуючи обґрунтованість та підтвердження належними доказами наявності несплаченої відповідачем суми основного боргу в сумі 1 549 034,47 грн., вимога про її стягнення підлягає задоволенню.

Окремо судом враховується, що ст. 230 ГК України передбачено обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Виходячи із змісту ст.ст. 546, 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст.3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Сторони в п. 6.3 договору передбачили, що у разі порушення покупцем строків розрахунків, вказаних в п. 5.5 договору, останній сплачує на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

З урахуванням норм чинного законодавства та п. 6.3 договору позивачем нараховано до стягнення з відповідача пеню в розмірі 49 847,26 грн. за період з 06.12.2013р. по 10.04.2014р.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 14687,95 грн. - 3% річних та 50673,38 грн. - інфляційних нарахувань обрахованих за період з 06.12.2013р. по 10.04.2014р.

Провівши перерахунок заявленої до стягнення суми пені, річних та інфляційних нарахувань встановлено, що останні нараховані в межах максимально можливого розміру, а тому вимога про їх стягнення підлягає задоволенню в повному обсязі.

При цьому заперечення представника відповідача щодо відсутності визначеної в п. 5.5. договору точки відліку 45 календарних днів, після спливу яких позивач вправі нараховувати до стягнення 3% річних, пеню та інфляційні нарахування за прострочення оплати за договором №11104 від 23.05.2011р. до уваги судом не приймаються з огляду на зміст п. 5.6 договору.

Враховуючи викладене, позивачем обґрунтовано визначено періоди виникнення прострочення оплати за кожною з видаткових накладних для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 654 243,06 грн., з яких 1 539 034,47 грн. - основний борг, 49847,26 грн. - пеня, 14687,95 грн. - 3% річних, 50673,38 грн. - інфляційні нарахування підлягають задоволенню.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на відповідача.

Судом враховано, що 27.05.2014р. на адресу суду надійшов відзив ТОВ "СЕРВІС ЦЕНТР ПОДІЛЛЯ", в якому представник відповідача виклавши заперечення на позовну заяву, крім того просить розстрочити виконання рішення суду по оплаті боргу за отриманий товар на один рік з щомісячною виплатою рівними частками. При цьому останній повідомив про труднощі в погашенні спірної заборгованості перед позивачем, які виникли внаслідок несвоєчасних розрахунків з ним партнерів, на підтвердження чого надав довідку №17 від 26.05.2014р. та просив врахувати здійснену часткову оплату за отриманий товар в сумі 2 367 680,68 грн. здійснену за період з листопада 2013р. по квітень 2014р., а також погашення частини заборгованості після порушення провадження у справі.

10.06.2014р. на адресу суду від позивача надійшли заперечення на відзив відповідача, в яких останній заперечив у наданні ТОВ "СЕРВІС ЦЕНТР ПОДІЛЛЯ" розстрочки у стягненні заборгованості за договором №11104 від 23.05.2011р.

Згідно з п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Пунктом 7.1.2 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України №9 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" передбачено, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Відповідно до п.7.2 вищевказаної постанови підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Аналіз наведеного вище свідчить про те, що відстрочка або розстрочка виконання рішення суду чи зміна способу його виконання можлива лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

Крім цього, повинні враховуватись інтереси сторін, їх матеріальний стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи.

Таким чином, виходячи із зазначеного законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Встановлення та підтвердження факту наявності виключних обставин, на які посилається заявник, можливо лише внаслідок сукупного аналізу відповідних доказів щодо наявності зазначених обставин, що безпосередньо впливають на можливість виконання рішення суду останнім у момент звернення рішення до виконання.

Відповідач у своїй заяві посилається на труднощі в погашенні спірної заборгованості перед позивачем внаслідок несвоєчасних розрахунків з ним партнерів, на підтвердження чого надав довідку №17 від 26.05.2014р. та просив врахувати здійснену часткову оплату за отриманий товар.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Заявником не подано в матеріали справи належних та допустимих доказів на підтвердження наявності обставин, які б ускладнювали виконання рішення у визначений строк. Важке матеріальне становище та інші, зазначені заявником доводи не можуть бути оцінені судом як виняткові, а оцінюються як звичайні обставини, які носять господарський характер.

Також судом враховуються можливі негативні наслідки для позивача при затримці виконання рішення у встановлений строк.

Зважаючи на викладене, враховуючи надані відповідачем та позивачем пояснення та докази, суд приходить до висновку, що заява відповідача про розстрочку виконання рішення суду задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 48, 44, 49, 82 - 85, 115, 116, 121 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕБІ-ЛАЙФ ПЛЮС" м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ЦЕНТР ПОДІЛЛЯ" м. Хмельницький про стягнення 1 654 243,06 грн., з яких 1 539 034,47 грн. - основний борг, 49847,26 грн. - пеня, 14687,95 грн. - 3% річних, 50673,38 грн. - інфляційні нарахування задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ЦЕНТР ПОДІЛЛЯ" (м. Хмельницький, вул. Тернопільська, 34/5, код 23654477) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕБІ-ЛАЙФ ПЛЮС" (м. Київ, вул. Предславинська, буд. 34-Б, код 37569643) 1 539 034,47 грн. (один млн. п'тсот тридцять дев'ять тис. тридцять чотири грн. 47 коп.), 49847,26 грн. (сорок дев'ять вісімсот сорок сім грн. 26 грн.) - пеня, 14687,95 грн. (чотирнадцять тис. шістсот вісімдесят сім грн. 95 грн.) - 3% річних, 50673,38 грн. (п'ятдесят тис. шістсот сімдесят три грн. 38 коп.) - інфляційні нарахування, 34584,86 грн. (тридцять чотири тис. п'ятсот вісімдесят чотири грн. 86 коп.) судового збору.

Видати наказ.

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ЦЕНТР ПОДІЛЛЯ" про розстрочку виконання рішення по справі № 924/529/14 від 12.06.2014р. відмовити.

Повний текст складено 16.06.2014р.

Суддя А.М. Яроцький

Віддрук. 2 прим. :

1 - до справи,

2- позивачу - м. Київ, вул. Предславинська, буд. 34-Б,