Рішення № 39244289, 05.06.2014, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/2134/13-ц

Провадження № 2/645/42/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2014 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова в складі: головуючого - судді Алфьорової Т.М., за участю секретаря судових засідань Савченко В.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні частиною житлового будинку про зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні житловим будинком та вселення,

встановив:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні частиною житлового будинку шляхом виселення та вселення, посилаючись на те, що 24.09.1986 року Фрунзенським районним народним судом міста Харкова прийнято рішення про встановлення факту визнання батьківства ОСОБА_5 по відношенню до нього та визнано за ним права власності на 1/4 частину житлового будинку з надвірним побудовами, розташованого в АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1. На підставі цього рішення його право власності було зареєстровано в КП « Харківське міське бюро технічної інвентаризації» .

Раніше, згідно рішенню Фрунзенського районного суду міста Харкова від 29.10.1982року. право власності на 34/100 частин в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, було визнано за відповідачем ОСОБА_3, донькою спадкодавця, але це рішення на підставі постанови Президіума Харківського обласного суду від 23.12.1983р., було скасовано, а після реєстрації його право власності була анульовано і реєстрація права власності на вказану частину будинку за ОСОБА_3 За таких обставин він письмово звернувся до відповідача з проханням добровільне передати ключі від хвіртки, житлового будинку та господарських побудов та не перешкоджати в користуванні своєю власністю, але відповідач відмовляється передати ключі та тим самим перешкоджає в користуванні своєю власністю, тому вимушеній звертатися до суду з цим позовом.

Представник позивача - ОСОБА_8 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав і дав пояснення про обставини викладені вище, а також додатково пояснив, що після скасування президіумом Харківського обласного суду від 23.12.1983р. рішення Фрунзенського райсуду м. Харкова від 29.10.1983р. про визнання за відповідачем право власності ОСОБА_2 своє право власності зареєстрував в грудні 2012р, до цього часу претензій до ОСОБА_3 не пред'являв. Будинок має два виходи і в одній частині мешкала ОСОБА_9, яка подалі подарувала свою частину ОСОБА_4 Мешкає чи ні ОСОБА_3 в іншій частині будинку позивачу не відомо, але відомо, що ОСОБА_3 зареєстрована в іншому місце, де вона отримувала від позивача кореспонденцію. ОСОБА_2, як власник, не має можливості зайти в належну йому частину будинку та користуватися свою власністю. Вважає, що ОСОБА_3 самоуправно зайняла приміщення і тому підлягає виселенню в порядку ч.3 ст. 116 ЖК України.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_10 позов не визнала, вважає його безпідставним та необґрунтованим, посилаючись на те, що спірний будинок був побудований подружжями ОСОБА_5, які в 1954 року привели поділ будинку згідно рішенню суду. Пізніше кожна сторона добудувала та займалася реконструкцією свою частину будинку. Ці прибудови були узаконені, ідеальні частки перерозподілені і за ОСОБА_9 визнано право власності на 63/100 частин, а після смерті ОСОБА_5 визнано право власності за ОСОБА_3 у порядку спадкування за законом на 34/100 частин спірного будинку. Позивач колись також проживав в будинку і у нього були ключі, які не мінялися. Про те, що рішення Фрунзенського райсуду від 1982 року було скасовано, ОСОБА_3 дізналася вже після пред'явлення ОСОБА_2 позову. Позивач більше нім 25 років право власності не реєстрував, претензій не пред'являв і тому доводи про те, що вона самоуправно зайняла частину житлового будинку не відповідає дійсності. На теперішній час ОСОБА_3 пред'явила позов про визнання права власності на відкриту частину спадщина, так як вона єдина спадкоємиця частини. Позивач не довів, що відповідач перешкоджає йому в користуванні власністю, а також ОСОБА_12 в позові не вказує в яку частину будинку його треба вселити.

Залучена судом в якості відповідача ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилась, про день і час слухання справи сповіщалася належним чином, розглядом справи не цікавиться.

Вислухавши представника позивача, представника відповідача та дослідивши матеріали по справі, суд приходить до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що спірним житлом є житловий будинок АДРЕСА_1, який згідно правовим документам належить на підставі договору дарування від 27.07.2000р. ОСОБА_4- 63/100 частин, а також ? частина позивачу ОСОБА_2 на підставі рішення Фрунзенського районного народного суду м. Харкова від 24.09.1986 року.

Згідно рішенню Фрунзенського районного суду міста Харкова від 29.10.1982року за ОСОБА_3 було визнано право власності у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 на 34/100 частин спірного будинку.

На підставі Постанови Президіума Харківського обласного суду від 23.12.1983року, реєстрація права власності на 34 / 100 частин житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 .Т.П. КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» анульована.

Право власності ОСОБА_2 зареєстровано 18.12.2012року, про що свідчить Витяг про державну реєстрацію прав, згідно якого за позивачем зареєстровано право власності на 1/4 частину. Частина спадщини залишилися відкритою, на яку зараз претендує відповідач ОСОБА_3 про що є спір в Фрунзенському райсуді м. Харкова.

Позивач ставить питання по виселення відповідача ОСОБА_3 на підставі ч.3 ст.116 ЖК України.

Відповідно до ч.З. ст. 116 ЖК України особи, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм житлового приміщення.

У даному випадку не встановлено, що ОСОБА_3 самоправно зайняла та користується спірним будинком. Як встановлено в судовому засіданні за ОСОБА_3 рішенням суду від 29.10.1982р.було визнано право власності на 34/100 частин і про те, що це рішення було скасовано, їй не було відомо. Своїм листом від грудня 2012р. ОСОБА_2 повідомив про ці події і що він є власником частини спірного будинку. ОСОБА_2 протягом 30 років не реєстрував свою власність та не пред'являв будь яких вимог щодо ОСОБА_3

Крім цього, не надано доказів того, що відповідач мешкає за вказаною адресою. Як пояснив в судовому засіданні представник позивача він не може підтвердити цій факт як письмовими доказами так і показаннями свідків, в тій же час кореспонденцію відповідач отримує за місцем реєстрації і як пояснив представник відповідача, ОСОБА_3 не мешкає у спірному будинку.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Конституцією України (ст..41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини», до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997р. № 475/97 -ВР « Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,№4,№7;та №11 до Конвенції закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб ( статті 316,317, 319, 312 ЦК України).

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16, 386, 391 ЦК України.

Об'єктом власності особи може бути, зокрема, житло, житловий будинок, садиба, квартира (статті 379, 380 ЦК України).

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

Позивач довів, що він як власник майна має право користуватися та розпоряджатися своєю власністю на свій розсуд . В судовому засіданні встановлено, що позивач не має вільного доступу до будинку, а тому не може користуватися своєю власністю і тому є підстави для судового захисту цього права шляхом вселення позивача.

На теперішній час позивачем не визначена частину будинку куди його треба вселити, так як є рішення суду від 1954р. про поділ будинку між колишніми власниками, але після цього рішення, власники добудовували більшу кількість приміщень, змінилася нумерація будинку, а тому, суд вважає необхідним вселити позивача в будинок без вказівки приміщень.

Позивач звертався в грудні 2012року з письмовою заявою до ОСОБА_3, де ставив питання щодо надання йому ключів від спірного житлового будинку для користування його власністю, але отримав відповідь, де йому фактично було відмовлено в проханні і він вимушений звертатися до суду з цим позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, позивачем сплачені при пред'явлення позову 114,70 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 213, 215,

ст. ст. 116, України, ст.ст. 16,383,391 ЦК України ,суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні частиною житлового будинку про зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні житловим будинком, виселення та вселення задовольнити частково.

Вселити ОСОБА_2 в житловий будинок з надвірними будівлями, розтошованого за адесою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 114,70 грн.

В іншій частині вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя