Ухвала суду № 39240937, 10.06.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2014 р.Справа № 816/981/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бегунца А.О. , Бенедик А.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.04.2014р. по справі № 816/981/14

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Пирятинського відділення Лубенської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області , Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Пирятинського відділення Лубенської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 31.05.2013 №0005271702 та №0005311702.

Протокольною ухвалою суду від 24.04.2014 року до участі у справі в якості другого відповідача залучено Лубенську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.04.2014 року адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 129 Конституції України, Податкового кодексу України, ст.ст. 7, 9, 159 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) зареєстрований 21.09.1995 року, є платником податку на додану вартість з 21.07.1997 року відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість НОМЕР_11 /а.с.95,114-115/.

У період з 18.04.2013 по 25.04.2013 Лубенською ОДПІ на підставі направлень від 16.04.2013 №596, №597 та згідно наказу №240 від 16.04.2013 проведено виїзну позапланову документальну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та інших зборів за період з 01.01.2012 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складено акт від 13.05.2013 № 899/17-НОМЕР_1, в якому зафіксовано порушення позивачем:

- пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177, пункту 135.2 статті 135, пункту 138.8 статті 138, пункту 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті завищено склад валових витрат на суму 85820 грн 14 коп., що призвело до заниження податкових зобов'язань по податку з доходів фізичних осіб з підприємницької діяльності в сумі 12873 грн 04 коп.;

- частини 1 статті 203, частини 1 статті 207, статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 ЦК України, статті 22, статті 198, пункту 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, а саме, завищено склад податкового кредиту на 17164 грн 03 коп., в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до Державного бюджету України в сумі 17164 грн 03 коп./а.с. 9 - 25/.

Висновки про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України зроблено в ході аналізу господарських відносин позивача із ПП «Крафт-Компані» на підставі даних акту Лубенської ОДПІ від 27.02.2013 №48/22-35091180 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Крафт - Компані" щодо підтвердження господарських відносин із ПП «Влад-Буд2077» за травень 2012 року та ПП «Лон і Компані» за червень 2012 року, яким встановлено: неможливість фактичного здійснення ПП «Крафт-Компані» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів: порушення ч.1 ст.203, ч.1 ст. 207, ст.. 215, п.1 ст. 216, ст.. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

За результатами розгляду заперечень позивача на акт перевірки, Лубенською ОДПІ надано відповідь від 29.05.2013 за вих. № 2296/Г/17-48, в якій повідомлено про неможливість прийняття рішення на користь позивачами /а.с. 37/.

На підставі акту перевірки від 13.05.2013 № 899/17-НОМЕР_1 Лубенською ОДПІ (Пирятинське відділення) винесено податкові повідомлення-рішення від 31.05.2013:

- № 0005271702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів, в сумі 25 746 грн, в тому числі, за основним платежем в розмірі 17164 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 8582 грн /а.с.27/;

- №0005211702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачені фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 19 390 грн 53 коп., в тому числі, за основним платежем 12873 грн 02 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6436 грн 51 коп. /а.с.26/

Із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач не погодився, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення №0005271702 та №0005311702 від31.05.2013, винесені на підставі висновків акту перевірки від 13.05.2013 № 899/17-НОМЕР_1, є необґрунтованими, тобто прийнятими без урахування усіх обставин, які мали значення для прийняття таких рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України, Кодекс).

Так, підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 зазначеного Кодексу встановлено, що витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті. Витрати операційної діяльності, у відповідності з пп. 138.1.1 п. 138 згаданої статті, окрім іншого, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.п. 138.6, 138.8 ст. 138 ПК України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Витрати, які не враховуються платником податку при визначенні оподатковуваного прибутку, встановлені статтею 139 Кодексу.

У відповідності з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Податковим кредитом, згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку права на податковий кредит та витрати не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Зокрема, платник податку не може нести відповідальність за неподання контрагентом обов'язкових звітів про свою господарську діяльність, а також за інші порушення законодавства.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток та до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією, згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (сертифікатів, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Судом встановлено, що 13.06.2012 між позивачем (покупець) та ПП "Крафт - Компані" (продавець) укладено договір купівлі - продажу №4, за умовами якого продавець зобов'язується продати, а покупець оплатити та прийняти товар - дизельне паливо - 4200 л, та шини для вантажних автомобілів - 15 шт. Відправка продукції - вивіз транспортом покупця. Ціна продукції визначається витратними накладними. (пункти 1.1., 1.2., 2.2., 3.1. договору) /а.с. 38 - 39/.

Як вбачається із матеріалів справи, за результатами здійснення господарської операції ПП "Крафт - Компані" виписано податкову накладну від 13.06.2012 №4, а також видаткову накладну від 13.06.2012 №6 щодо поставки дизельного пального об'ємом 4080 л, шин R22.5295/80 (НкШЗ) - 15 шт. на загальну суму 102 984,17 грн, в тому числі ПДВ - 17 164,03 грн /а.с.40,41/.

Зазначена податкова накладна відповідає вимогам п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, підписана та скріплена печаткою ПП "Крафт - Компані".

На момент укладення договору та видачі податкових накладних ПП "Крафт - Компані" було зареєстроване як юридична особа, та платник ПДВ (свідоцтво платника ПДВ анульоване 28.08.2012) / а.с. 151 - 153/.

Об'єм дизельного пального, передбачений договором № 4 від 13.06.2012, був зменшений за узгодженням сторін в ході виконання договору.

Факт транспортування дизельного палива об'ємом 4080 л від ПП "Крафт - Компані" до ФОП ОСОБА_1 підтверджено товарно-транспортною накладною №77 від 13.06.2012, згідно якої перевезення здійснено позивачем із пункту навантаження м. Гребінка до пункту розвантаження м. Пирятин автомобілем за державним № НОМЕР_3./а.с. 42/.

Про факт перевезення шин свідчить товарно - транспортна накладна №89 від 14.06.2012, згідно якої позивач здійснив перевезення автомобілем ДАФ НОМЕР_8, причеп НОМЕР_7, із пункту навантаження с. Олександрівка до пункту розвантаження м. Пирятин, автомобіль /а.с. 43/.

Транспортні засоби, якими здійснювалося перевезення товару, належали позивачу, що підтверджується свідоцтвами про державну реєстрацію транспортних засобів, а також листом від 25.04.2014 № 33/214 та довідкою Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування Пирятинського, Гребінківського та Чорнухинського районів /а.с. 150, 172, 179/.

За таких обставин посилання представника відповідача на те, що автомобіль НОМЕР_3 вказаний у ТТН №77 від 13.06.2012, не зареєстрований за позивачем, спростовано матеріалами справи.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про те, що у ТТН, у графі навантаження вказано адресу, яка не відповідає місцезнаходженню ПП "Крафт - Компані", оскільки місце навантаження може бути відмінним від юридичної адреси продавця.

Не заслуговують на увагу також доводи відповідача про те, що товарно-транспортні накладні не були надані позивачем під час перевірки, оскільки факт відмови позивача від надання таких документів на вимогу податкового органу в акті перевірки не зафіксовано.

В ході розгляду справи встановлено, що товар отримано фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 згідно довіреності № 18 від 13.06.2014, зареєстрованої у відповідному Журналі реєстрації довіреностей /а.с. 44, 173-174/.

Оплата товару здійснена готівкою, про що свідчать наявні у справі копії квитанції до прибуткових касових ордерів, акт звірки взаєморозрахунків між позивачем та ПП «Крафт-Компані» / а.с.46-48/.

Отримані від ПП "Крафт - Компані" шини в кількості 15 штук, були встановлені на належні позивачу транспортні засоби DAF XF 95 НОМЕР_8, DAF XF 95 НОМЕР_9, DAF XF 95 НОМЕР_10, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів встановлення автомобільних шин від 18.06.2012, від 20.06.2012 та від 29.06.2012 , копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів /а.с.65-67, 177-179/.

Дизельне пальне, придбане у ПП «Крафт-Компані», використано позивачем у господарській діяльності під час надання послуг із перевезення кукурудзи за замовленням ТОВ "ГУВЕР", шроту соняшникового за замовленням ТОВ "Агротранс - Ф", ячменю за замовленням ТОВ "Антарес Інвест М", шроту соняшникового за замовленням ТОВ "Керуюча Компанія "Гранд Дистриб'юшн", про що свідчать подорожні листи, акти виконаних робіт /а.с.55-64/. Перевезення вантажу здійснювалося автомобілями DAF XF 95 з номерним знаком НОМЕР_8, DAF XF 95 з номерним знаком НОМЕР_9, DAF XF 95 з номерним знаком НОМЕР_10, що належать позивачу /а.с. 177-179/

Слід відзначити, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основним видом економічної діяльності позивача є 49.41. Вантажний автомобільний транспорт /а.с. 114 - 115/..

За таких обставин вбачається, що придбаний у ПП «Крафт-Компані» позивачем використано у господарській діяльності, витрати на його придбання були безпосередньо пов'язані з отриманням доходів.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що господарські операції позивача з ПП "Крафт - Компані" на підставі договору купівлі - продажу № 4 від 13.06.2012 мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних та формування складу витрат за результатами таких операцій ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.

Стосовно доводів апелянта про те, що позивачем під час перевезення дизельного пального не отримано документи щодо погодження дорожнього перевезення небезпечних вантажів, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Вимоги щодо здійснення перевезень небезпечних вантажів передбачені Законом України «Про перевезення небезпечних вантажів» від 06.04.2000 № 1644-ІІІ, Правилами дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених наказом МВС України від 26.07.2004 № 822, іншими законодавчими актами.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» за порушення законодавства про перевезення небезпечних вантажів юридичні та фізичні особи несуть відповідальність згідно з законом.

Зокрема, за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів передбачена адміністративна відповідальність (ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та ін..).

Таким чином, враховуючи те, що документи, які підлягають оформленню під час здійснення перевезень небезпечних вантажів (свідоцтва про допущення транспортних засобів до перевезення, узгодження маршруту та ін.) не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару, відсутність таких документів не впливає на право платника податків відобразити господарську операцію у бухгалтерському та податковому обліку, натомість тягне відповідальність, встановлену законами України.

Посилання апелянта на висновки акту Лубенської ОДПІ від 27.02.2013 № 48/22-35091180 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП "Крафт - Компані" щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ Влад - Буд 2077" за травень 2012 та із ТОВ Лон і Компані" за червень 2012 року", колегія суддів оцінює критично. Вказаним актом зафіксовано лише факт неможливості проведення зустрічної звірки ПП "Крафт - Компані" із іншими контрагентами, а також порушення ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП "Крафт - Компані" за травень, червень 2012 року, натомість перевірка первинних та інших бухгалтерських документів зазначеного підприємства не здійснювалася, а відтак такий акт не може бути належним та достовірним доказом факту не підтвердження реальності господарських операцій ПП "Крафт - Компані" та позивача.

Доводи відповідача щодо нікчемності правочину між позивачем та ПП «Крафт-Компані» є також безпідставними, оскільки обставин, які вказували б на те, що договір був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, відповідачем не доведено і судом не встановлено.

Крім того, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, проте жодних доказів на підтвердження вини позивача або його контрагента відповідачем не надано.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що висновки відповідача в акті перевірки щодо нікчемності правочину не відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, а тому оскаржувані податкові повідомлення - рішення №0005271702 та №0005311702 від31.05.2013, винесені на підставі висновків акту перевірки від 13.05.2013 № 899/17-НОМЕР_1, є необґрунтованими, тобто прийнятими без урахування усіх обставин, які мали значення для прийняття таких рішень, а тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 30.04.2014 року по справі № 816/981/14 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.04.2014р. по справі № 816/981/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.Судді(підпис) (підпис) Бегунц А.О. Бенедик А.П.