Постанова № 39239890, 17.06.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Зеленов А.С.

Суддя-доповідач - Ястребова Л.В.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 року справа №805/2859/14

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів Компанієць І.Д., Чумака С.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2014 р. у справі № 805/2859/14 за позовом ОСОБА_2 до Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області, третя особа: управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне про скасування вимоги про сплату недоїмки від 18.02.2014 №ф-121-17,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2, звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Сніжнянського відділення Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування вимоги про сплату недоїмки від 18.02.2014 №ф-121-17/а.с.3-4/.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2014 р. позов було задоволено.

Не погодившись з судовим рішенням Торезька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони до суду не прибули.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи за апеляційною скаргою, вважає, що апеляційна скарга Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області підлягає задоволенню з огляду на наступне.

В суді першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця та перебуває на спрощеній системі оподаткування (єдиний податок), що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку серія НОМЕР_2, виданого 01 січня 2012 року /а.с.8/, та є пенсіонером відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 від 13 травня 2009 року /а.с.7/

Як вбачається із матеріалів справи позивачка з 06.01.2005 вона отримувала пенсію за віком, а з 24 квітня 2009 року отримує пенсію в разі втрати годувальника /а.с.3/, що підтверджується довідкою УПФУ в м. Сніжне від 14.05.2014 №2229 /а.с.44/.

До 01.10.2013 позивачка перебувала на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Сніжне в якості платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

За період з 2011 року по 01.10.2013 включно УПФУ в м. Сніжне відповідно до розрахунку заборгованості за ФОП ОСОБА_2 обліковувалась заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 8658,71грн. /а.с.45/.

Колегія суддів зазначає, що доводи позивача про те, що пенсія по втраті годувальника є одним з різновидів «пенсії за віком» є помилковим з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування згідно статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є, зокрема: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності; особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Тобто, пенсіонером може вважатися особа, яка отримує пенсію в порядку та розмірі, передбаченому Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ч. 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Враховуючи викладені вище положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку про те, що, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, та отримують пенсію, призначену відповідно до інших законів України, сплачують єдиний внесок за загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальних підставах.

Разом з тим, відповідно до з 01 січня 2004 року набрав чинності Закон № 1058, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Абзацом 2 преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Частиною 3 статті 4 Закону № 1058 передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначається виключно законами про пенсійне забезпечення.

Статтею 9 Закону № 1058 передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі, серед іншого, призначається і пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону № 1058 визначено що особа, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, в зв'язку із інвалідністю, в зв'язку із втратою годувальника) призначається один з цих видів пенсії за її вибором.

Згідно абзацу 2 частини 1 статті 36 Закону № 1058 батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону № 1058 пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї -100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Отже, як вбачається з зазначених норм законодавства та матеріалів справи, позивач отримує пенсію по втраті годувальника, яку вона добровільно обрала, а тому не відносить до категорії осіб, звільнених від сплати за себе єдиного внеску, що визначені ч. 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про правомірність оскаржуваної вимоги відповідача, а тому відсутні підстави для задоволення даного адміністративного позову.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження, а постанова суду першої інстанції прийнята за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 2, 41, 71, 160, 195, 196, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2014 р. у справі № 805/2859/14 - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2014 р. у справі № 805/2859/14 - скасувати.

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області, третя особа: управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне про скасування вимоги про сплату недоїмки від 18.02.2014 №ф-121-17- відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів: Л.В.Ястребова

І.Д. Компанієць

С.Ю.Чумак