Постанова № 39239706, 19.05.2014, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

19 травня 2014 р. Справа № 802/1315/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Вергелеса Андрія Валерійовича,

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали адміністративної справи

за позовом: ОСОБА_1

до: Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору без самостійних вимог на стороні відповідача - територіальне управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області

про: поновлення на адміністративній посаді та стягнення доплати за перебування на адміністративній посаді

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - територіальне управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області про поновлення на адміністративній посаді та стягнення доплати за перебування на адміністративній посаді.

Позовні вимоги мотивовані тим, що наказом голови Могилів-Подільського міськрайонного суду за № 19 від 11.04.2014р., відповідно до п. 2 розділу II Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про відновлення довіри до судової системи України», позивача звільнено з адміністративної посади заступника голови Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області. Позивач вважає, що звільнення його з адміністративної посади на підставі Закону України «Про відновлення довіри до судової системи України» є незаконним, оскільки норми вказаного Закону суперечать положенням Конституції України, а тому просить визнати протиправними дії відповідача щодо видачі наказу № 19 від 11.04.2014р. та скасувати вказаний наказ.

Позивач в судове засідання не з`явився. Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. 15.05.2014 року до суду надійшли письмові заперечення представника відповідача від 14.05.2014 р., в яких зазначено, що голова Могилів-Подільського міськрайонного суду, приймаючи оскаржуваний наказ, діяв згідно із нормами чинного законодавства на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Крім того, в даних письмових запереченнях представник відповідача просив здійснювати розгляд справи за його відсутності.

Представник третьої особи також в судове засідання не з`явився, подавши при цьому заяву про розгляд справи без його участі. Крім того, 19.05.2014р. до суду надійшли письмові заперечення представника третьої особи від 19.05.2014р. б/н в яких зазначено, оскаржуваний наказ прийнятий на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що від представників сторін та третьої особи надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, суд, керуючись ч. 4 ст. 122 КАС України, вирішив здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши письмові матеріали справи, надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно рішення Ради суддів України № 85 від 02.10.2009 р. ОСОБА_1 було призначено строком на п'ять років заступником голови Могилів-Подільського міськрайонного суду. На підставі наказу голови Могилів-Подільського міськрайонного суду № 135 від 23.10.2009 р. позивач приступив до виконання обов'язків.

Так, як свідчать матеріали справи, 11 квітня 2014 року голова Могилів-Подільського міськрайонного суду, керуючись п. 2 Розділу ІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про відновлення довіри до судової системи України», видав наказ № 19 про звільнення з адміністративної посади заступника голови Могилів-Подільського міжрайонного суду ОСОБА_1.

Позивач вважає дії голови суду щодо винесення вказаного наказу незаконними, а тому звернувся до суду з вимогою про визнання їх протиправними та скасування наказу.

Визначаючись щодо заявленого позову суд виходить з наступного.

Так, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що голова місцевого суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження.

З аналізу даних норм слідує, що голова місцевого суду при виконанні свої посадових обов`язків може видавати накази, які не повинні суперечити Конституції та законам України.

В свою чергу, 08.04.2014р. Верховною радою України прийнято Закон України «Про відновлення довіри до судової системи України». Даний Закон набрав чинності 11.04.2014 року.

Пунктом 2 Прикінцевих та Перехідних положень вказаного Закону визначено, що з дня набрання ним чинності вважаються такими, що звільнені з адміністративних посад, голови вищих спеціалізованих судів, їх заступники, голови апеляційних судів, їх заступники, голови місцевих судів та їх заступники.

Тобто, оскаржуваний наказ видано головою Могилів-Подільського міськрайонного суду з дотримання чинного законодавства України та на його виконання.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Що стосується посилань позивача на невідповідність положень п. 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про відновлення довіри до судової системи України» нормам Конституції України, то в даному випадку варто зазначити, що ст. 127 Конституції України визначено, що питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України вирішує Конституційний суд України, і як наслідок вказані питання не можуть розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

При ухваленні рішення в даній адміністративній справі суд також керувався наступним.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 КАС України, при вирішенні справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково, чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Статтею 11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Також, суд зауважує, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

В судовому засіданні встановлено, що всі дії відповідача, пов'язані з предметом даного позову, відповідають критеріям щодо правомірності в контексті статті 2 КАС України.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані представником позивача, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування наказу № 19 від 11.04.2014р., а тому заявлений адміністративний позов задоволенню не підлягає.

У відповідності до положень ст. 94 КАС України підстав для стягнення судових витрат не вбачається.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Вергелес Андрій Валерійович