Ухвала суду № 39237219, 16.06.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2014 р.Справа № 820/7944/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Бегунца А.О. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Харківводоканал" на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2014р. по справі №820/7944/14

за позовом Комунального підприємства "Харківводоканал"

до Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Комунальне підприємство "Харківводоканал", звернувся до суду із адміністративним позовом до Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, в якому просив стягнути кошти в сумі 134208 грн. 31 коп. на часткове фінансування оздоровлення дітей у дитячому закладі оздоровлення та відпочинку "Факел", у позаміському закладі оздоровлення та відпочинку "Ромашка" за третю оздоровчу зміну 2011 року.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2014 року адміністративний позов було залишено без розгляду.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2014 року та направити справу для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вказує, що залишаючи адміністративний позов без розгляду, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про пропуск позивачем встановленого законом строку на звернення до суду із даним позовом.

Відповідач правом надання письмових заперечень на апеляційну скаргу не скористався.

Представники позивача та відповідача у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Колегія суддів на підставі п.2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фактичною підставою для звернення із даним позовом, слугувала незгода позивача із призупиненням відповідачем фінансування дитячого закладу оздоровлення та відпочинку "Факел" і позаміського закладу оздоровлення та відпочинку "Ромашка" у зв'язку з вичерпання ліміту асигнувань (4707 тис. грн.), передбачених бюджетом Харківського обласного відділення Фонду на часткове фінансування оздоровлення дітей у дитячих закладах оздоровлення в 2011 році, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 134208 грн. 31 коп.

Залишаючи без розгляду адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем було без поважних причин пропущено встановлений законодавством шестимісячний строк звернення до суду.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Правовідносини з приводу строків звернення до адміністративного суду унормовані ст. 99 КАС України.

Так, відповідно до вимог ч. 1, 2 вищенаведеної статті Кодексу встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

Колегія суддів зазначає, що практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс та інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Таким чином, для вирішення питання про наявність або відсутність пропуску строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.

Як було встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в ній доказами, про порушення свої прав позивач дізнався з моменту спливу строку на часткове фінансування, передбаченого Порядком фінансування оздоровлення дітей застрахованих осіб у дитячих закладах оздоровлення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженим Постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25 лютого 2009 р. №17 та з листів Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 22.12.2011 року за №2084-04-03 та від 23.12.2011 року за №2106-04-03 (а.с. 34-35).

Крім того, про факт відмови Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (м. Київ) в додатковому виділенні коштів Харківському обласному відділенню Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на часткове фінансування оздоровлення дітей в 2011 році позивача додатково повідомлено листом від 12.04.2012 року (а.с. 36).

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з Претензією №1 від 22.04.2013 року (вх. від 24.04.2013 року №658/026), у якій виклав свої вимоги про здійснення оплати заборгованості у сумі 134208,31 грн. на часткове фінансування оздоровлення дітей в 2011 році (а.с. 18).

Листом від 29.04.2013 року №263/07-17-юр відповідач відмовив позивачу у сплаті коштів (а.с. 17). Згідно повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, вказана відмова була отримана позивачем 07.05.2013 року (а.с. 19).

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції відносно того, що з моменту отримання відповіді, якою було відмовлено в задоволенні претензії (07.05.2013 року) позивачу було достовірно відомо про наявність обставин, які на його думку, можуть свідчити про порушення прав, свобод чи інтересів, та як наслідок, саме з даного моменту у позивача виникла можливість реалізувати встановлене законом право на їх захист, у т.ч. шляхом звернення до суду із відповідним позовом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом 30.04.2014 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції суду на адміністративному позові, тобто з порушенням встановленого строку звернення до суду.

Відповідно до ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Колегія суддів зазначає, що згідно із ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому, в силу приписів ч. 4 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Вирішуючи питання про поважність причин пропущення строку звернення до суду з даним позовом, колегія суддів виходить з того, що поважними визнаються лише такі причини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, тобто, які б об'єктивно та істотно перешкоджали його зверненню до суду та не залежали від його волевиявлення.

Однак позивачем, як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час її апеляційного перегляду, не було надано жодних належних та допустимих доказів наявності об'єктивних причин, що перешкоджали йому своєчасно звернутися до суду з відповідним позовом про захист свого порушеного права, а судом в ході судового розгляду не встановлено.

Посилання позивача, як на підставу пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом, на той факт, що позивач не мав підстав вважати, що сума заборгованості не буде відшкодована відповідачем у 2014 році, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вказані обставини не звільняють позивача дотримуватись процесуальних обов'язків як сторони по справі.

Колегія суддів звертає увагу на те, що встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності у позивача поважних пропуску строку звернення до суду, та як насідок правомірності залишення адміністративного позову без розгляду.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивачем, в порушення вищезазначених вимог, не було надано належних та допустимих доказів, в підтвердження факту поважності пропуску строку звернення до суду із даним позовом.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2014 року по справі №820/7944/14 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Згідно п.п. 6 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарг на ухвалу суду, заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду розмір судового збору становить 0,05 розміру мінімальної заробітної плати.

У відповідності до положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" встановлено, що розмір мінімальної заробітної плати на 01 січня 2014 року складає 1218 грн. 00 коп.

Таким чином, в даному випадку розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги по справі за позовом майнового характеру становить 60 грн. 90 коп.

Як вбачається з наявною в матеріалах справи квитанції №А1-1842 від 30.05.2014 року, позивач, звертаючись із апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції, сплатив судовий збір у розмірі 60 грн. 90 коп., тобто у розмірі визначеному діючим законодавством.

Натомість, 10.06.2014 року від позивача надійшов оригінал платіжного доручення №4721 від 30.05.2014 року про сплату судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції на суму 60 грн. 90 коп.

Тобто позивач, звертаючись із апеляційною скаргою, надмірно сплатив судовий збір у розмірі 60 грн. 90 коп., який підлягає поверненню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 199, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Харківводоканал" залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2014р. по справі №820/7944/14 залишити без змін.

Повернути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства "Харківводоканал" (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 2, код. ЄДРПОУ 03361715) надмірно сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 60 (шістдесят) грн. 90 коп. згідно платіжного доручення №4721 від 30.05.2014 року.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Бегунц А.О. Калиновський В.А.