Ухвала суду № 39234752, 05.06.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №467/553/14-ц 05.06.2014 05.06.2014 05.06.2014

Провадження №22-ц/784/1439/14 Головуючий у 1-й інстанції Кірімова О.М.

Доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

5 червня 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Козаченка В.І.,

суддів: Колосовського С.Ю., Царюк Л.М.

при секретарі судового засідання Орельська Н.М.,

за участю представника скаржника Остапчук О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відділу державної виконавчої служби Арбузинського районного управління юстиції (далі - Арбузинський ВДВС) на ухвалу Арбузинського районного суду Миколаївської області від 9 квітня 2014 року за скаргою публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (далі - ПАТ «Укртелеком») на постанову державного виконавця Арбузинського ВДВС про відмову у відкритті виконавчого провадження та постанову начальника відділу ДВС про відмову у задоволенні скарги,

В С Т А Н О В И Л А:

2 квітня 2014 року ПАТ «Укртелеком» звернулось зі скаргою на постанову державного виконавця Арбузинського ВДВС про відмову у відкритті виконавчого провадження та постанову начальника цього ж відділу про відмову у задоволенні скарги.

В обґрунтування скарги заявник зазначав, що 5 вересня 2011 року Арбузинський районний суд Миколаївської області ухвалив судовий наказ про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укртелеком» 732 грн. 22 коп. заборгованості за телекомунікаційні послуги.

6 листопада 2012 року даний судовий наказ був поданий для примусового виконання до Арбузинського ВДВС. Проте 9 листопада 2012 року державний виконавець виніс постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, пославшись на відсутність в наказі ідентифікаційного коду боржника, як того вимагає п. 6 ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон). Потім, 7 березня 2014 року, постановою начальника цього ж відділу відмовлено у задоволенні скарги заявника на вказані дії державного виконавця.

Посилаючись на те, що вказані постанови є необґрунтованими та такими, що порушують права стягувача, ПАТ «Укртелеком» просило визнати їх незаконними і скасувати, а також зобов'язати відділ Арбузинський ВДВС прийняти названий судовий наказ до виконання.

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 9 квітня 2014 року скаргу задоволено. Визнані незаконними та скасовані: постанова державного виконавця Арбузинського ВДВС від 9 листопада 2012 року про відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа і постанова начальника цього ж ВДВС від 7 березня 2013 року про відмову у задоволенні скарги. Зобов'язано Арбузинський ВДВС прийняти до виконання зазначений судовий наказ.

В апеляційній скарзі Арбузинський ВДВС, посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просив указану ухвалу скасувати та відмовити у задоволенні скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що постановою державного виконавця Арбузинського ВДВС від 9 листопада 2012 року відмовлено в прийнятті до провадження та відкритті виконавчого провадження щодо примусового виконання судового наказу № 2-н-31/11 від 5 вересня 2011 року, виданого Арбузинським районним судом Миколаївської області 21 серпня 2012 року, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укртелеком» 787 грн. 72 коп. боргу, з тих підстав, що всупереч ст. 18 указаного Закону у виконавчому документі відсутній індивідуальний ідентифікаційний номер боржника.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 18 названого Закону (в редакції чинній на час постановлення судового наказу) у виконавчому документі зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 11 цього ж Закону державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну. Тобто у разі відсутності в судовому наказі індивідуального ідентифікаційного номера (реєстраційного номера облікової картки платника податків), державний виконавець може самостійно звернутися до відповідного державного органу державної податкової служби із запитом про витребування довідки про реєстраційний номер облікової картки боржника.

Відмовляючи у відкритті виконавчого провадження, державний виконавець не врахував, що стягувач обмежений управі самостійно отримати конфіденційну інформацію щодо боржника. Тоді як отримання такої інформації судом після завершення розгляду справи, законом не було передбачено. А згідно зі ст. 32 Конституції України, ст. 302 ЦК України ніхто без згоди особи не може збирати та поширювати конфіденційну інформацію про неї чи її персональні дані.

До того ж, поза увагою державного виконавця залишилась норми ЦПК України, які визначають процедуру розгляду заяв про видачу виконавчого листа. Так, суддя видає виконавчий лист без проведення судового засідання і без виклику стягувача і боржника, а тому у суду чи заявника відсутні можливості без згоди боржника, який не викликався до суду, отримати дані, про які в своїй постанові зазначив державний виконавець.

За такого, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що державний виконавець неправомірно відмовив у відкритті виконавчого провадження, а тому вірно задовольнив скаргу ПАТ «Укртелеком».

Доводи апеляційної скарги, щодо наявності законних підстав для відмови у прийнятті до провадження виконавчого документа, не можуть бути враховані, оскільки зміни до п. 3 ст. 18 названого Закону України в частині імперативного припису про зазначення реєстраційного номера облікової картки боржника, як платника податків, набрали чинності 8 серпня 2012 р., тобто вже після винесення судового наказу (5 вересня 2011 року).

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Керуючись ст. ст. 303, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Арбузинського районного управління юстиції відхилити, а ухвалу Арбузинського районного суду Миколаївської області від 9 квітня 2014 р. залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: