Ухвала суду № 39233212, 10.06.2014, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/386/14 Справа № 711/776/14-к Категорія: ч.1 ст. 122 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції Смоляр А. О. Доповідач в апеляційній інстанції Гончарук І. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2014 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

Головуючого Гончарука І.М.,

суддів Поєдинка І.А., Мунька Б.П.,

за участю прокурора Щепак Т.М.,

при секретарі Чорній Я.Ю.,

обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4,

захисника обвинуваченого ОСОБА_4 ОСОБА_5,

представника потерпілого ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора, обвинуваченого ОСОБА_3, захисника ОСОБА_5, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Придніпрповського районного суду м. Черкас від 18 березня 2014 року, яким:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Потсдам, Німеччина, українця, громадянина України, освіта середня-спеціальна, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України та призначено покарання у вигляді трьох років позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому змінено з домашнього арешту на взяття під варту.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Черкаси, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України із застосуванням ст. 69 КК України та призначено покарання у вигляді арешту строком на п'ять місяців.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому змінено з домашнього арешту на взяття під варту.

Вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь Черкаської обласної ради кошти, витрачені КЗ «Черкаська обласна лікарня» на лікування потерпілого ОСОБА_7 в сумі 3273 гривні 72 копійки.

Вирішено долю речових доказів відповідно до вимог ст. 100 КПК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Згідно вироку суду ОСОБА_4 та ОСОБА_3, визнано винними та засуджено за те, що вони 30.11.2013 р. близько 21 год. 40 хв. перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, поблизу магазину «Дунай», що за адресою м. Черкаси, вул. Гоголя 520 нанесли потерпілим ОСОБА_8 та ОСОБА_7 тілесні ушкодження за наступних обставин. Обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у вказаний час, разом зі своїми знайомими, стояли біля входу до магазину «Дунай», в той час, коли з магазину вийшли ОСОБА_7 з цивільною дружиною ОСОБА_8 - ОСОБА_9, з якими у ОСОБА_3 раптово виник словесний конфлікт. Та коли ОСОБА_7 разом з ОСОБА_9 відійшли від входу до даного магазину на кілька метрів, то ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_10, наздогнали їх, стали чіплятися до них, а коли ОСОБА_8, побачивши, що з його дружиною та приятелем конфліктують невідомі чоловіки, підійшов до них та, бажаючи заступитись за свою дружину, потягнув за рукав куртки ОСОБА_4, то останній умисно наніс один удар кулаком правої руки йому в обличчя, від чого ОСОБА_8 упав на бетонне покриття, втративши свідомість, від чого отримав тілесні ушкодження у вигляді: травми голови з переломом лобної та тім'яної кісток склепіння черепа справа, переломом кісток носа, забоєм головного мозку тяжкого ступеня, крововиливами над правою півкулею головного мозку та в речовину головного мозку правої півкулі мозку, забоями м'яких тканин потиличної ділянки, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 1736 від 18.12.2013 р., відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як такі, що небезпечні для життя.

При цьому ОСОБА_10 штовхнув потерпілого ОСОБА_7, від чого той упав на сідниці та опинився в сидячому положенні. ОСОБА_3 в цей час умисно наніс потерпілому ОСОБА_7 один удар правою ногою в обличчя, а саме в щелепу з правого боку, від чого потерпілий отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому нижньої щелепи з двох сторін, які згідно висновку судово - медичної експертизи № 53 від 15.01.2014 р., відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я.

Не погоджуючись з вказаним вироком суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_3 подав апеляцію, в якій вказує, що вирок суду першої інстанції підлягає зміні, оскільки суд першої інстанції під час розгляду справи та постановлення вироку допустив однобічність та неповноту судового слідства, при цьому висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого внаслідок суворості. Просить вирок місцевого суду змінити та призначити йому більш м'яке покарання, не пов'язане з триманням його в умовах ізоляції від суспільства.

Не погоджуючись з вказаним вироком суду першої інстанції захисник ОСОБА_5, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, подав апеляцію, в якій вказує, що призначене покарання ОСОБА_4 у виді реального позбавлення волі є занадто суворим і його виправлення та перевиховання можливе із застосуванням положень ст. 75 КК України. Просить змінити вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.03.2014 року в частині призначеного покарання ОСОБА_4, та призначити йому більше м'яке покарання, з застосуванням вимог ст. 75 КК України, звільнивши його з під варти в залі суду.

Не погоджуючись з вказаним вироком суду першої інстанції прокурор подав апеляцію, в якій вказує, що вирок суду першої інстанції є незаконним, і підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотного порушення кримінально - процесуального закону та невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинувачених внаслідок м'якості. Просить вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити покарання ОСОБА_4 за ч.1 ст. 121 КК України у виді 5 років позбавлення волі, ОСОБА_3 за ч.1 ст. 122 КК України у виді 2 років позбавлення волі.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, яка підтримала апеляцію подану прокурором, та просила її задовольнити з наведених у ній підстав, думку обвинуваченого ОСОБА_3, який підтримав свою апеляцію, та просив її задоволити з наведених в ній підстав, також пояснив, що вину у вчиненому злочині повністю визнає, щиро кається, повністю відшкодував завдані своїми злочинними діями збитки, думку обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5, які підтримали подані апеляції, та просили їх задовольнити, обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що шкоду завдану злочинними діями потерпілому відшкодував у повному обсязі, вину у вчиненому злочині визнає повністю, щиро кається, позитивно характеризується по місцю проживання, збитки за лікування потерпілого лікувальному закладу також відшкодовані повністю, потерпілі клопочуть про зміну вироку, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, з урахуванням обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3, захисника ОСОБА_5, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 підлягають до задоволення, а апеляція прокурора до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Висновок суду, щодо доведеності вини обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень за яке їх засуджено при обставинах наведених у вироку, підтверджений зібраними по справі доказами, яким суд першої інстанції дав правильну юридичну оцінку і обґрунтовано дійшов до висновку про їх винність у вчинені кримінальних правопорушень.

Всі обставини справи були детально розглянуті та досліджені судом першої інстанції, що підтверджується наведеними та належно оціненими у вироку доказами про вчинення злочинів обвинуваченими.

Кваліфікація судом першої інстанції дій обвинувачених ОСОБА_3 за ч.1 ст. 122 КК України та ОСОБА_4 за ч.1 ст. 121 КК України є вірною і ніким з учасників процесу не оспорюється.

По справі зібрано достатньо доказів, які свідчать, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КК України - умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров'я, обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, небезпечне для життя в момент його заподіяння.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно прийшов до висновку щодо доведеності вини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень та обґрунтовано постановив обвинувальний вирок.

Що стосується апеляцій обвинуваченого ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_5, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, колегія суддів вважає, що вони підлягають до задоволення, з огляду на наступне.

Доводи наведені в апеляціях обвинуваченого ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_5, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4, на думку колегії суддів заслуговують на увагу.

Колегія суддів бере до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, активно сприяв розкриттю злочину. Відповідно до довідок вих. №3648 від 26.12.2013 року (а.с. 99) ОСОБА_4 під диспансерним наглядом не перебуває, та №2207/01-37/1 від 23.12.2013 року (а.с. 98) під наглядом лікаря-психіатра КЗ «ЧОПНД» не перебуває.

Відповідно до характеристик (а.с. 100-101) за місцем проживання характеризується позитивно. Також колегія суддів бере до уваги позицію потерпілого ОСОБА_8, який просить не позбавляти волі обвинуваченого ОСОБА_4, притенцій матеріального та морального характеру не має про що свідчить його заява (а.с. 60). Також відшкодував шкоду завдану лікувальному закладу у зв'язку з лікуванням потерпілому.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3, колегія суддів бере до уваги те, що він раніше не судимий, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, та активно сприяв розкриттю злочину. Відповідно до довідок №15/01-37/1 від 09.01.2014 року (а.с. 119) ОСОБА_3 під наглядом лікаря-психіатра КЗ «ЧОПНД» не перебуває та вих. №74 від 16.01.2014 року (а.с. 120) під диспансерним наглядом не перебуває. Відповідно до характеристики (а.с. 121) за місцем проживання характеризується позитивно. Також колегія суддів бере до уваги те, що ОСОБА_3 завдані потерпілому збитки відшкодував в повному обсязі.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що вирок в частині призначення покарання обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 слід змінити пом'якшивши його.

Колегія суддів вважає що в якості обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 слід визнати щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування шкоди, а також прохання потерпілого не позбавляти обвинуваченого волі.

При призначенні покарання ОСОБА_4 з урахуванням обставин наведених вище, а саме: відсутність судимості, визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину, позитивну характеристику, добровільне відшкодування завданої злочином шкоди потерпілому, думку потерпілого колегія суддів вважає за можливе призначити покарання нижче від найнижчої межі із застосуванням вимог ст. 69 КК України.

Також колегія суддів, бере до уваги позитивну характеристику обвинуваченого ОСОБА_4, відсутність у нього судимостей, визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування потерпілому завданої злочином шкоди, думку самого потерпілого, та вважає, що при призначенні покарання обвинуваченому, можливо застосувати вимоги ст. 75 КК України, звільнивши обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням.

Колегія суддів вважає що в якості обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_3 слід визнати щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування шкоди.

Враховуючи вище викладені обставини, які помякшують порарання обвинукваченому ОСОБА_3 колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано при призначенні покарання останньому застосував положення ст. 69 КК України.

Крім того, на думку колегії суддів з урахуванням обставин справи, визнання ОСОБА_3 своєї вини, активного сприяння розкриттю злочину, відшкодування збитків, позитивних характеризуючих даннних, відсутності судимості, колегія суддів вважає за необхідне помякшити йому покарання до трьох місяців арешту.

Що стосується апеляції прокурора, то колегія суддів погоджується з тою обставиною, що судом першої інстанції ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України та призначено йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі без застосування вимог статті 69 КК України. Однак санкція ч.1 ст. 121 КК України передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років. Тому з урахуванням зазначених обставин, апеляція прокурора в цій частині підлягає до задоволення.

Що стосується посилання прокурора на невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 внаслідок м'якості, то в цій частині апеляція прокурора не підлягає до задоволення, та спростовується доводами наведеними вище.

Клопотання начальника СІЗО Дяченка Р.А. про застосування відносно ОСОБА_4 ст. 6 ЗУ «Про амністію» від 08.04.2014 року не підлягає до розгляду, оскільки вказане клопотання не підтримав обвинувачений.

На підставі наведеного та керуючись ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 - задоволити.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5, який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4- задоволити.

Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити частково.

Вирок Придніпрповського районного суду м. Черкас від 18 березня 2014 року відносно ОСОБА_4, ОСОБА_3 - змінити.

Пом'якшити ОСОБА_4 призначене покарання за ч.1 ст. 121 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України до 3 років позбавлення волі, застосувавши до нього положення ст. 75 КК України та звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного у виді позбавленя волі покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки.

Покласти на ОСОБА_4 обов'язки передбаченні ст. 76 КК України, а саме: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою скасувати.

Звільнити ОСОБА_4 з під варти негайно в залі апеляційного суду після проголошення ухвали.

Зарахувати ОСОБА_4 в строк відбутого покарання утримання його під вартою в період з 18.03.2014 року по 10.06.2014 року.

Пом'якшити призначене ОСОБА_3 покарання за ч.1 ст. 122 КК України з 5 місяців арешту до 3 місяців арешту.

Зарахувати в строк відбутого покарання ОСОБА_3 утримання під вартою в період з 18.03.2014 року по 10.06.2014 року.

В решті вирок Придніпрповського районного суду м. Черкас від 18 березня 2014 року відносно ОСОБА_4, ОСОБА_3 залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на протязі трьох місяців, а обвинуваченими у той же строк з моменту вручення їм копії ухвали.

Головуючий :

Судді :