Ухвала суду № 39231580, 12.06.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16378/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Соколова О.А. Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

12 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.,

при секретарі Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.01.2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-сервісний дім «Богдан»» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.01.2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник апелянта підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі та просив її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволені заяви в повному обсязі.

Позивач не з'явився, будучи належним чином повідомленим, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-Сервісний Дім «Богдан», зареєстровано як юридична особа Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією 13.06.2007 року, ідентифікаційний код юридичної особи 35185556, що підтверджено витягом та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і довідкою АА № 398321 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, в якій передбачені види діяльності за КВЕД: роздрібна та оптова торгівля автомобілями; посередництво в торгівлі автомобілями; оптова та роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям; технічне обслуговування та ремонт автомобіля. Перебуває на податковому обліку в ДПІ у Подільському районі м. Києва, що підтверджено довідкою про взяття на облік платника податків за формою № 4-ОПП. Свою діяльність здійснює на підставі Статуту.

Державною податковою інспекцією у Подільському районі ГУ Міндоходів у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2012 року.

За наслідками перевірки було складено акт від 12.09.2013 року № 984/26-56-22-01-03/35185556.

Під час проведення документальної перевірки перевіряючим встановлено, що в травні-червні 2012 року ТОВ «ТСД «Богдан» придбано у ТОВ «Укртехснаб-99» товар на загальну суму 15 887,40грн. у тому числі ПДВ - 2 648,00грн., на підставі видаткових накладних.

Як зазначено в акті перевірки, відповідно до бази даних «Податковий блок», а саме системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів виявлена розбіжність між TOB «Торгово-Сервісний Дім «Богдан» та TOB «Укртехснаб-99» за травень-червень 2012 року, яка виникла внаслідок того, що TOB «Укртехснаб-99» не задекларувало податкові зобов'язання при взаємовідносинах з позивачем. В ході проведення перевірки не підтверджено правомірність формування податкового кредиту.

У висновках акту документальної позапланової перевірки позивача, відповідачем встановлені порушення п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення податку на додану вартість за грудень 2012 року на суму 1 654,00грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення від 26.09.2013 року № 0003002201 яким згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 654,00грн.

Як встановлено судом першої інтсанції, на адресу позивача підприємство TOB «Укртехснаб-99» (Постачальник) поставило товар перелічений в видаткових накладних № 4 від 07.05.2012 року на суму 1 612,80грн. у т.ч. ПДВ 268,80грн., № 3 від 08.06.2012 року на суму 5 520,00грн. у т.ч. ПДВ 920,00грн., № 3 від 07.05.2012 року на суму 2 880,00грн у т.ч. ПДВ 480,00грн., № 16 від 25.07.2012 року на суму 4 204,80грн. у т.ч. ПДВ 700,80грн., № 17 від 25.07.2012 року на суму 1 669,80грн. у т.ч. ПДВ 278,30грн.

Крім того, TOB «Укртехснаб-99» були виписані податкові накладні на переданий товар: № 4 від 07.05.2012 року на суму 1 612,80грн. у т.ч. ПДВ 268,80грн., № 3 від 08.06.2012 року на суму 3 907,20грн. у т.ч. ПДВ 651,20грн., № 1105 від 16.05.2012 року на суму 1612,80грн. у т.ч. ПДВ 268,80грн., № 3 від 07.05.2012 року на суму 2 880,00грн. у т.ч. ПДВ 480,00грн., № 16 від 25.07.2012 року на суму 4 204,80грн. у т.ч. ПДВ 700,80грн., № 17 від 25.07.2012 року на суму 1 669,80грн. у т.ч. ПДВ 278,30грн., всього на загальну суму 15 887,40грн. у тому числі ПДВ 2 648,00грн., які в подальшому були включені позивачем до складу податкового кредиту за звітні періоди травень-липень 2012 року.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «ТСД «Богдан» здійснює господарську діяльність, зокрема, оптова та роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям; технічне обслуговування та ремонт автомобіля.

Придбані у TOB «Укртехснаб-99» товари позивачем реалізовано на адресу третіх осіб, у зв'язку з чим позивачем отримано дохід.

З наведеного слідує, що господарська операція між ТОВ «ТСД «Богдан» та TOB «Укртехснаб-99» здійснювалася в межах звичайної господарської діяльності позивача, є реальною, відповідає дійсному економічному змісту для отримання доходу та підтверджується необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаної операції.

В акті перевірки не встановлено відсутність на момент перевірки у позивача таких розрахункових, платіжних та інших первинних документів.

А тому, колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на дані бази «Податковий блок», а саме системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів виявлена розбіжність між TOB «Торгово-Сервісний Дім «Богдан» та, оскільки вказаний документ не позбавляє юридичного значення складених TOB «Укртехснаб-99» первинних документів.

Крім того, відповідачем не наведено та не надано доказів, а судом не встановлено, підстав для визнання нереальності угоди, укладеної в межах спірних правовідносин між позивачем та його контрагентом.

При вирішенні даного спору суд враховує вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, як встановлено у судовому засіданні та не заперечується сторонами по справі, на момент здійснення спірної господарської операції TOB «Укртехснаб-99» було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

На думку суду, позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статі 14 Податкового кодексу України, передбачено, постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України)

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада за № 1333/20071, (далі - Порядок), податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

Згідно з п. 6.2 Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Обставина фактичної поставки товару підтверджується окрім податкової накладної, також первинними документами, що свідчать про придбання послуг з поставки товару позивачем у комерційному відношенні в межах власної господарської діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вищеперелічені видаткові накладні, податкові накладні мають наведені реквізити первинного документа, зміст та обсяг господарської операції відображено через визначення конкретних заходів в конкретних вимірних кількісних одиницях, вартості, найменування, дат.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

В силу п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Суд бере до уваги, що перевіряючим податкового органу під час дослідження податкових накладних, виписаних TOB «Укртехснаб-99» на адресу позивача, не виявлено відсутність будь-яких реквізитів, передбачених ст. 201 ПК України, або інші недоліки в їх оформлені.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено, на момент складання податкових накладних, березень 2012 року, контрагент позивача - ТОВ «Укртехснаб-99» - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а саме індивідуальний податковий номер - 365511725255, номер свідоцтва платника ПДВ - 100250603, дата початку дії свідоцтва ПДВ - 19.10.2009 року, а тому зазначене підприємство мало право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товару/послуг, що підтверджується даними з Реєстру платників ПДВ, розміщеному на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України (www.sts.gov.ua). В свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 26.09.2013 року № 0003002201 винесено ДПІ у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки позивачем надано підтверджуючі розрахункові та інших первинні документів, а також використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності, а тому ТОВ «Торгово-Сервісний Дім «Богдан» правомірно формувало податковий кредит по взаємовідносинам ТОВ «Укртехснаб-99», а висновки акту перевірки про завищення від'ємного значення податку на додану вартість за грудень 2012 року є помилковими.

За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у її задоволенні необхідно відмовити, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.01.2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Ганечко

Судді: А.Ю. Коротких

О.Г. Хрімлі

Повний текст ухвали виготовлений 13.06.2014 року.

.

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.