Вирок № 39230220, 30.05.2014, Зачепилівський районний суд Харківської області

справа № 620/473/14-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2014 року Зачепилівський районний суд Харківської області

в складі : головуючого - судді Яценко Є.І.,

при секретарі - Гагаріній С.А.,

з участю прокурора - Медяника О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Зачепилівського районного

суду Харківської області кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Абазівка Зачепилівського району Харківської області, українця, громадянина України, освіта вища, не працюючого, одруженого, мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого,

в скоєнні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч.2 ст. 191 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1, обіймаючи посаду начальника відділу освіти, молоді та спорту Зачепилівської районної державної адміністрації Харківської області, на яку він був призначений 11.05.2011 року згідно розпорядження голови Зачепилівської РДА № 88-К, 07.05.2013 року знаходячись на своєму робочому місці у будівлі відділу освіти, молоді та спорту Зачепилівської РДА, розташованому в сел.. Зачепилівка, вул.. Свердлова, 9, Харківської області, уклав від імені відділу як замовник двосторонній договір №06/05/13 з виконавцем договору ФОП ОСОБА_2, від імені якої за її усною згодою виступав її чоловік ОСОБА_3, згідно якого виконавець ОСОБА_2 була зобов»язана на свій ризик виконати роботи по ремонту системних блоків та моніторів загальноосвітніх закладів Зачепилівського району Харківської області, а замовник зобов»язувався прийняти і оплатити роботи. Після чого ОСОБА_1, достовірно знаючи, що роботи згідно укладеного договору не виконані, розуміючи, що акт про виконані роботи являється офіційним документом для дійсності якого необхідно його двостороннє складання, діючи за попередньою домовленістю з ОСОБА_3 з метою незаконного перерахування бюджетних коштів на рахунок ФОП ОСОБА_2, у день складання вищевказаного договору 07.05.2013 року склав завідомо неправдивий офіційний документ, а саме акт №1 здачі-приймання робіт по ремонту системних блоків та моніторів за договором № 06/05/13, який був підписаний особисто ОСОБА_1 та ОСОБА_3, і у подальшому виданий ОСОБА_1 до виконання головному бухгалтеру відділу для перерахування ФОП ОСОБА_2 бюджетних коштів.

Крім того, начальник відділу освіти, молоді та спорту Зачепилівської районної державної адміністрації Харківської області ОСОБА_1, являючись згідно п. 2.18 Посадової інструкції начальника відділу розпорядником коштів у межах кошторисного відділу, діючи умисно, з метою незаконного перерахування на банківський рахунок ФОП ОСОБА_2 за невиконані роботи бюджетних коштів, 07.05.2013 року склав та видав головному бухгалтеру відділу для виконання завідомо неправдивий офіційний документ у вигляді акту № 01 від 07.05.2013 року про здачу приймання робіт по ремонту системних блоків та моніторів за договором № 06/05/13 від 07.05.2013 року, що призвело до незаконного перерахування за фактично невиконані роботи на рахунок № 26001000074872 ФОП ОСОБА_2 у ПАТ «Укрсоцбанк» 08.05.2013 року згідно платіжного доручення № 1983 бюджетних коштів у сумі 13 125,00 грн., і таким чином, ОСОБА_1, зловживаючи своїм службовим становищем, розтратив бюджетні кошти відділу освіти, молоді та спорту Зачепилівської РДА Харківської області на вказану суму.

Будучи допитаним в судовому засіданні в якості обвинуваченого ОСОБА_1 свою вину в скоєнні злочинів визнав повністю, щиро розкаявся в скоєному та пояснив, що дійсно працюючи на посаді начальника відділу освіти, молоді та спорту Зачепилівської РДА Харківської області 07.05.2013 року склав та видав завідомо неправдивий акт здачі приймання робіт по ремонту системних блоків та моніторів за договором № 06/05/13, який був підписаний особисто ним та ОСОБА_3, після чого 08.05.2013 року було перерахувано на банківський рахунок ФОП ОСОБА_2 за невиконані роботи бюджетні кошти в сумі 13 125 грн..

Відповідно до ст.. 349 КПК України та приймаючи до уваги повне визнання ОСОБА_1 своєї вини, а також те, що він не піддає сумніву фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, у суду не виникає сумніву в добровільності та істинності позиції обвинуваченого, його вина є доведеною, суд, з урахуванням думки учасників процесу, вважає, що у подальшому дослідженні доказів по справі, отриманих під час досудового слідства, не має потреби.

Суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 в скоєнні інкримінуємих йому злочинах доказана повністю і його дії слід кваліфікувати:

- за ч.1 ст. 366 КК України - складання та видача службовою особою завідомо неправдивих службових документів;

- за ч.2 ст. 191 КК України - розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

При призначенні міри покарання суд враховує тяжкість скоєних злочинів, фактичні обставини справи, особу обвинуваченого ОСОБА_1, раніше не судимого, який за місцем проживання характеризується позитивно, не працюючого, одруженого, утриманців не має, інваліда-Чорнобильця, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, пом'якшуючі покарання обставини - щире каяття; обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено.

При призначенні ОСОБА_1 остаточної міри покарання, суд вважає за необхідне застосувати положення ч.1 ст. 70 КК України - при сукупності злочинів визначити остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_4 заявив клопотання про застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 амністії, звільнивши його від відбування покарання, оскільки він є інвалідом війни 2-ї групи та ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, вчинив кримінальні правопорушення невеликої та середньої тяжкості, повністю визнає свою вину, вперше притягується до кримінальної відповідальності, збитки завдані державі повністю відшкодовані, з наслідками застосування амністії ознайомлений.

Прокурор району ОСОБА_5 в судовому засіданні не заперечував проти звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі п.«д» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році».

Як встановлено ст. 85 КК України на підставі закону про амністію засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.

Законом про амністію особи, визнані винними у вчиненні злочину обвинувальним вироком суду, можуть бути повністю або частково звільнені від відбування покарання (ч.2 ст. 86 КК України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 1 ЗУ "Про застосування амністії в Україні" амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили; амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального Кодексу України та цього Закону.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що установивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд, за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання.

19.04.2014 р. набрав чинності Закон України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 р. №1185-VII. Дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно (ст.12 названого Закону).

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про амністію у 2014 році» питання про застосування амністії суд вирішує за ініціативою прокурора, органу або установи виконання покарань, а також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їх захисників чи законних представників.

Відповідно до п."д" ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08 квітня 2014 року, який набрав чинності 19 квітня 2014 року, звільненню від покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України, та за злочини вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України, підлягають ветерани війни (учасники бойових дій, інваліди війни та учасники війни, які підпадають під дію Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»).

З матеріалів кримінального провадження: посвідчення серії НОМЕР_1, вбачається, що обвинувачений ОСОБА_1 є інвалідом війни 2-ї групи, вперше вчинив кримінальні правопорушення, які не є тяжкими або особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України. Вказані кримінальні правопорушення він вчинив 07 травня 2013 року та 08 травня 2013 року, тобто до дня набрання чинності (19 квітня 2014р.) Закону України «Про амністію у 2014 році». Свою вину у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень обвинувачений визнає повністю, щиро кається у вчиненому.

Обмежень щодо застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 амністії, передбачених ст.4 ЗУ "Про застосування амністії в Україні" та ст.8 Закону України «Про амністію у 2014 році», судом не встановлено, амністія до нього не застосовувалась.

За таких обставин суд вважає, що на обвинуваченого ОСОБА_1 поширюється дія Закону України «Про амністію у 2014 році», а тому він підлягає звільненню від відбування покарання.

Суд роз'яснює обвинуваченому ОСОБА_1 наслідки застосування амністії, а саме: застосування амністії в подальшому протягом останніх десяти років амністія до нього не може бути застосована.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 85,86 КК України, ст. 3 ЗУ "Про застосування амністії в Україні", п.«д» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році», ст.ст. 370, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч.2 ст. 191 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 366 КК України у вигляді штрафу в сумі 1700 грн. з позбавленням права обіймати керівні посади в державних органах строком на 1 рік;

- за ч.2 ст. 191 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади в державних органах строком на 2 роки;

На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у вигляді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади в державних органах строком на 2 роки.

Стягнути з засудженого ОСОБА_1 судові витрати за проведення судово-почеркознавчої експертизи в розмірі 2014,74 грн. ( дві тисячі чотирнадцять грн.. 74 коп.), які перерахувати на: р/р 31419544700005, код доходів 24060300, код банку 37999680, МФО 851011, УДКСУ в Комінтернівському районі м. Харкова.

Звільнити ОСОБА_1 від покарання у вигляді 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади в державних органах строком на 2 роки на підставі п. «д» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році " від 08.04.2014 р. за амністією.

Вирок може бути оскаржений протягом 30 днів з моменту його проголошення, в кримінальну палату апеляційного суду Харківської області через Зачепилівський районний суд.

Головуючий, суддя Є.І Яценко