Вирок № 39230076, 16.06.2014, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/4885/13-к

Провадж. №1-кп/639/280/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2014 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Макарова В.О.,

за участю: секретаря -Джулфаєва А.С.,

прокурора - Герман Я.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

потерпілого - ОСОБА_2,

цивільного позивача - ОСОБА_3,

представника потерпілого та цивільного позивача - ОСОБА_4,

представника цивільного відповідача - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження №12014220500000863 від 7.05.2014 року за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

06.05.2014 приблизно о 8-15 год. водій ОСОБА_1, керуючи технічно справним автомобілем ВАЗ - 2102 р/н НОМЕР_1, рухався в Жовтневому районі м. Харкова по автодорозі зі сторони вул. Залютинської в напрямку вул. Чувашської. Під час руху по вказаній автодорозі при під'їзді до перехрестя з вул. Полтавський шлях водій ОСОБА_1, рухаючись зі швидкістю приблизно 40 км/год., при появі перешкоди у вигляді автомобіля Опель - Вектра р/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_6, що зупинився, та якого об'єктивно міг бачити, цьому не вжив своєчасних заходів до зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу або безпечного його об'їзду, чим грубо порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України, згідно якого у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможній виявити, він повинен негайно вжити заходи для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, в результаті чого скоїв наїзд передньою частиною автомобіля ВАЗ - 2102 на задню частину автомобіля Опель- Вектра. Від отриманого удару автомобіль Опель - Вектра поновив рух вперед, в результаті чого допустив наїзд передньою частиною на задню частину зупиненого попереду по ходу руху автомобіля ВАЗ - 211540 р\н НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_7

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди потерпілій ОСОБА_2, що знаходилась в якості пасажира в автомобілі ВАЗ - 2102 р\н НОМЕР_1, згідно висновку судово-медичної експертизи №490-А/14 від 21.05.2014 спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді закритого осколкового перелому діафізу лівої плечової кістки у нижній третині зі зміщенням.

Порушення Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_1 виразилися в тому, що він, керуючи транспортним засобом, при появі небезпеки у вигляді автомобіля Опель - Вектра р\н НОМЕР_2, що зупинився, та якого він об'єктивно міг бачити, не вжив своєчасних заходів до зменшення швидкості та безпечного його об'їзду, в результаті чого допустив наїзд на вказаний автомобіль, що спричинило потерпілій ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Дії водія ОСОБА_1 згідно висновку автотехнічної експертиз № 409/14 від 16.05.2014 перебувають у причинному зв'язку з подією та наслідками що настали.

Крім того, тілесні ушкодження в результаті ДТП зазнала і ОСОБА_3, яка також перебувала в якості пасажира в автомобілі під керуванням ОСОБА_1

Таким чином, ОСОБА_1 своїми діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_2 середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою провину у скоєнні ним кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся, погодився з кваліфікацією вчинених ним діянь, проте цивільні позови ОСОБА_2 та ОСОБА_8 визнав частково, вважаючи, що сума відшкодування моральної шкоди, про стягнення якої ставиться питання в позовах, є завищеною. Від дачі показань суду відмовився в силу ст. 63 Конституції України.

Беручи до уваги повне визнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини, а також, що він не піддає сумніву фактичні обставини справи, відсутність у суду сумніву в правильності розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, добровільності та істинності позиції обвинуваченого, суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ними не оспорюються, розглянув дане кримінальне провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, попередньо роз'яснивши наслідки такого порядку дослідження доказів, обмежившись дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого та стосуються цивільних позовів.

Аналізуючи обставини, що визнаються учасниками судового провадження, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 в обсязі пред'явленого обвинувачення є доведеною. Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він на обліку у лікарів-нарколога та психіатра не перебуває, одружений, не працює, за місцем проживання характеризується позитивно, не засуджений, має двох повнолітніх дітей, один з яких є інвалідом 3 групи.

Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_1, відповідно до ст. 66 КК України, суд вважає щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом під час розгляду справи не виявлено.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд виходить з положень ст. 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер та ступінь тяжкості скоєного злочину, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, особу обвинуваченого, його відношення до скоєного злочину, відшкодування завданої шкоди.

Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, суд вважає, що ОСОБА_1 повинен нести покарання, не пов'язане з позбавленням волі, оскільки саме таке покарання, на думку суду є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину, та призначає покарання у вигляді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України.

Цивільний позов ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню в частині відшкодування матеріальної шкоди, оскільки нею надані докази на підтвердження реальності витрат на лікування, в той же час суд відмовляє у стягненні суми 80 грн. благодійного внеску, оскільки не вбачає, що дані витрати безпосередньо стосуються витрат на лікування. В частині вимог до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди суд бере до уваги відсутність доказів надання матеріальної допомоги обвинуваченим щодо лікування ОСОБА_3, також бере до уваги безумовне завдання моральної шкоди особі у зв'язку з ушкодженням її здоров'я.

Цивільний позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню в частині відшкодування матеріальної шкоди, оскільки нею надані докази на підтвердження реальності витрат на лікування. В частині вимог до ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди суд бере до уваги відсутність доказів надання матеріальної допомоги обвинуваченим щодо лікування ОСОБА_2, також бере до уваги безумовне завдання моральної шкоди особі у зв'язку з ушкодженням її здоров'я.

Крім того, при вирішенні цивільних позовів в частині відшкодування моральної шкоди суд бере до уваги положення ч. 2 ст. 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, якщо шкоди заподіяно каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Разом з тим, суд відповідно до ч. 4 ст. 1193 ЦК України не вправі зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, оскільки шкоди ОСОБА_3 та ОСОБА_2 завдано вчиненням злочину.

Заявлені в позовах розміри моральної шкоди суд не вважає завищеними, оскільки з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та моральних страждань потерпілих осіб, ступеню вини ОСОБА_1, відсутність даних про намагання відшкодувати заподіяну шкоду на стадії досудового розслідування, вимог розумності та справедливості. Відтак, в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Витрати на проведення експертного дослідження по справі підлягають стягненню з обвинуваченого.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 349, ч.2 ст. 373, ст.ст. 374, 376 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 3400 (три тисячі чотириста) гривень.

Цивільний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» на користь ОСОБА_3 в якості відшкодування матеріальної шкоди 1323 (тисячу триста двадцять три) гривні 25 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 в якості відшкодування моральної шкоди 2000 (дві тисячі) гривень.

Цивільний позов ОСОБА_2 задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» на користь ОСОБА_2 в якості відшкодування матеріальної шкоди 7350 (сім тисяч триста п'ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в якості відшкодування моральної шкоди 5000 (п'ять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 витрати в розмірі 586 гривень 80 копійок (отримувач НДЕКЦ при ГУМВСУ в Харківській области р/р 31419544700005, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова, МФО 851011, код доходів 24060300, код банку 37999680, призначення платежу - за експертні послуги).

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення. Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя В.О. Макаров