Постанова № 39227592, 11.06.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2014 р. Справа№ 910/9244/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шевченка Е.О.

суддів: Зеленіна В.О.

Синиці О.Ф.

при секретарі Грабінській Г.В.

За участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Скопич Ю.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування»

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2013р.

у справі №910/9244/13 (суддя Митрохіна А.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз»

до Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування»

про стягнення 753 478,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» про стягнення з останнього заборгованості в сумі 753 478,10 грн. за період з 01.01.2011р. по 31.08.2012р. включно, а також про стягнення з відповідача судових витрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2013р. позовні вимоги задоволені повністю, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» на користь Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» заборгованості за Договором на відповідальне зберігання товарно-матеріальних цінностей №УГВ-11498/11-09 від 26.10.2009р. у розмірі 753 478,10 грн., 15 069,57 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення повністю, та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

На думку апелянта, судом першої інстанції були порушені норми ст. 35 ГПК України та ст. 947 Цивільного кодексу України.

Так, апелянт зазначає, що позивачем були явно завищені свої витрати зі зберігання трубної продукції за період з 01.01.2011р. по 31.08.2012р. по Договору від 26.10.2009р. №УГВ11498/11-09, оскільки рішенням у іншій справі №9/180, встановлені факти в якому в силу ст. 35 ГПК України не підлягають повторному доведенню, встановлено, що витрати ПАТ ДАТ «Чорноморнафтогаз» за фактичне зберігання трубної продукції у кількості 1431 за період з 26.10.2009р. по 31.12.2010р. складають 180 864,28 грн. Крім того, за актами приймання-передачі трубної продукції з відповідального зберігання №3 та №4 від 20.07.2011р. позивач повернув відповідачеві 155 та 54 штук труб відповідно.

Крім того, як вказує скаржник, оскільки позивачем було притримано трубну продукцію на підставі ст. 594 Цивільного кодексу України, то саме на нього згідно законодавства України покладається обов'язок вживати всіх необхідних заходів щодо її збереження, здійснювати охорону, належний нагляд, піклуватися про притримувану річ, як про свою власну.

Позивач надав апеляційному суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, за яким просить залишити рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2012р. без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Він зазначає про те, що здійснені ним витрати в сумі 753 478,10 грн. є фактичними витратами позивача саме на зберігання трубної продукції відповідача, а отже обов'язок відповідача відшкодувати позивачеві ці витрати регламентований ч. 3 ст. 947, ч. 1 ст. 904 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2013р. було прийнято до провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» та призначено розгляд справи на 11.11.2013р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2013р. призначено у справі №910/9244/13 судову бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, апеляційне провадження у справі зупинено до надання висновку експертом.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2014р. поновлено провадження у справі №910/9244/13 та розгляд справи призначено на 11.06.2014р.

В судове засідання 11.06.2014р. представник позивача не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи від представника позивача до апеляційного господарського суду не надходило.

Судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача, враховуючи при цьому також те, що явка представників сторін згідно ухвал про призначення справи до розгляду не визнавалась обов'язковою.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Правовідносини між Публічним акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» та Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» виникли на підставі Договору на відповідальне зберігання товарно-матеріальних цінностей №УГВ-11498/11-09 від 26.10.2009р., за умовами якого позивач зобов'язався надати послуги із зберігання трубної продукції згідно актів приймання-передачі, які є невід'ємною частиною Договору.

Згідно з п. 2.1. Договору майно по цьому Договору позивач зберігає на базі ССМУ ДАТ «Чорноморнафтогаз» с. Яковенко, АР Крим.

Згідно з п. 8.3 Договору Договір починає свою дію з моменту підписання його сторонами і діє у питанні надання послуг до 31.12.2010р., а в питанні розрахунків - до повного виконання зобов'язання.

Отже, за своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором зберігання.

У відповідності до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторони (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їх другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ст. 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберегти річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Стаття 947 Цивільного кодексу України передбачає, що витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включено до плати за зберігання. Витрати, які сторони не могли передбачити при укладенні договору зберігання (надзвичайні витрати), відшкодовуються понад плату, яка належить зберігачеві. При безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі Договору позивачем було прийнято від відповідача на відповідальне зберігання наступне майно:

- трубна продукція - труби б/ш г/д ДЕСТ 8732-78 СТ.10Г2 Д325х14 в ізоляції у кількості 956,883 тонн (з врахуванням ізоляції), а також труби б/ш г/д ДЕСТ 8732-78 ст. 10Г2 Д325х18 в ізоляції у кількості 863,635 тонн (з урахуванням ізоляції);

- трубна продукція - труби б/ш г/д ДЕСТ 8732-78 ст.10Г2 Д325х18 в ізоляції у кількості 77,787 тонн (з врахуванням ізоляції).

Даний факт підтверджується підписаними повноважними представниками актами приймання-передачі трубної продукції на відповідальне зберігання №1 від 26.10.2009р. та уточненим актом до нього від 08.07.2011р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.12.2011р. у справі №9/180, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2012р. і постановою Вищого господарського суду України від 10.05.2012р., встановленні факти в якому мають преюдиціальний характер в силу ст. 35 ГПК України, було встановлено, що майно, передане відповідачем позивачеві на зберігання, зберігалося на базі у період з 26.10.2009р. по 03.09.2012р.

Крім того, рішенням у справі №9/180 було стягнуто з ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України», правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування», на користь Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» фактичних витрат на зберігання майна за період з 01.08.2008р. по 31.12.2010р. в сумі 180 864,28 грн.

Предметом розгляду у даній справі є вимоги про стягнення витрат на зберігання майна за період з 01.01.2011р. по 31.08.2012р. в сумі 753 478,10 грн.

Так, як зазначено у постанові вище, дія укладеного між сторонами Договору у питанні надання послуг закінчилась 31.12.2010р.

У період з 20.07.2011р. по 03.09.2012р. позивачем здійснювалось повернення майна з відповідального зберігання відповідачеві, що підтверджується актами приймання-передачі трубної продукції з відповідального зберігання №3 від 20.097.2011р., №4 від 20.07.2011р., №6 від 07.08.2012р., №7 від 12.08.2012р., №8 від 16.08.2012р., №9 від 24.08.2012р., №10 від 28.08.2012р., №11 від 01.09.2012р., №12 від 03.09.2012р.

Залишкова кількість трубної продукції була передана позивачеві 03.09.2012р.

Для встановлення фактичної суми витрат, понесеної позивачем при зберіганні майна відповідача до 03.09.2012р., апеляційним господарським судом була призначена судова бухгалтерська експертиза, на вирішення якої було поставлене відповідне запитання.

За результатами проведення судово-економічної експертизи судовими експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надано висновок №13554/13555/13-45 від 29.04.2014р.

Так, судовими експертами, зокрема, було встановлено, що до розрахунку витрат по зберіганню трубної продукції ДАТ «Чорноморнафтогаз» віднесено наступні статті витрат: зарплата - 178 270,56 грн., єдиний соціальний внесок - 66 007,97 грн., автотранспорт - 23 235,15 грн., загальновиробничі витрати - 476 647,63 грн., відрядження - 1 260,00 грн., матеріали - 1 273,41 грн., амортизація - 6 783,38 грн.

При цьому експертами зазначено, що з наданих на дослідження документів не вбачається, що ці статті витрат відносяться саме до витрат, понесених ПАТ ДАТ «Чорноморнафтогаз», при зберіганні трубної продукції згідно Договору УГВ-11498/11-09 від 26.10.2009р.

Таким чином, виходячи з аналізу всіх доказів у справі в їх сукупності, судова колегія апеляційного господарського суду вказує на відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження обставини щодо понесення позивачем витрат, пов'язаних із зберіганням трубної продукції саме відповідача в період з 01.01.2011р. по 31.08.2012р.

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, і встановлено нормою ч. 1 ст. 33 ГПК України. Розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 2 ст. 34 ГПК України містить відомий процесуальному праву принцип допустимості доказів (засобів доказування). Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2013р. у справі №910/9244/13 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким відмовити Публічному акціонерному товариству «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» у задоволенні позову.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» 95000, м. Сімферополь, пр. Кірова/пров. Совнаркомовський, 52/1, код ЄДРПОУ 00153117) на користь Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, б. 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) 7 534,78 (сім тисяч п'ятсот тридцять чотири грн. 78 коп.) грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6. Справу №910/9244/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Е.О. Шевченко

Судді В.О. Зеленін

О.Ф. Синиця