Постанова № 39227577, 10.06.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2014 р. Справа№ 910/20638/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Баран М.Ф. - представник;

Бех О.А. - представник

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Косань В.Л. - представник;

Пікур Ю.Г. - представник

від третьої особи-1: не з'явився

від третьої особи-2: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПА Компані»

на рішення

Господарського суду м. Києва

від 26.03.2014р.

у справі № 910/20638/13 (суддя Якименко М.М.)

за позовом Концерну «Військторгсервіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПА Компані»

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фонд державного майна України

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерство оборони України

про визнання недійсним правочину

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПА Компані»

до Концерну «Військторгсервіс»

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фонд державного майна України

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерство оборони України

про визнання недійсним правочину та зобов»язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м.Києва від 26.03.2014 у справі № 910/20638/13 первісний позов задоволено повністю, визнано недійсним договір (правочин) № 13-26-110 ВМ від 01.04.2013 року, укладений між Концерном «Військторгсервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДПА КОМПАНІ», та стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати в сумі 1 147,00 грн. В задоволенні зустрічних позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДПА Компані» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду м.Києва від 26.03.2014, визнати дійсним Договір від 01 квітня 2013 року №13-26-110ВМ, вчинений між Концерном «Військторгсервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДПА КОМПАНІ» та зобов'язати Концерн «Військторгсервіс» вчинити певні дії - здійснити правочин про внесення змін до правочину (Договору) від 01 квітня 2013 року №13-26-110ВМ, вчиненого між Концерном «Військторгсервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДПА КОМПАНІ» з метою приведення його у відповідність із законом та передати права сторони-1 за Договором від 01 квітня 2013 року №13-26-110ВМ до Фонду державного майна України.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2014 у справі № 910/20638/13 прийнято упереджено і підлягає скасуванню повністю з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні господарського суду, обставинам справи, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

В своїй апеляційній скарзі, відповідач за первісним позовом зазначає, що суд не наводить посилання на докази, які б підтверджували те, що зміст спірного Договору суперечить цивільному кодексу, актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, тощо.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2014 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 22.05.2014.

Представник позивача за первісним позовом 21.05.2014 через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача за первісним позовом, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

У судовому засіданні 22.05.2014 представники третіх осіб надали усні пояснення по суті спору, просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

У судовому засіданні 22.05.2014 оголошено перерву до 10.06.2014.

10.06.2014 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПА Компані» заявив клопотання про долучення до матеріалів справи копії наказу Фонду державного майна України № 111 від 26.01.2008.

Представники третьої особи-1 та третьої особи-2 у судове засідання 10.06.2014 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши думку представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників третьої особи-1 та третьої особи-2.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

01.04.2013 року між Концерном «Військторгсервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДПА Компані» укладено Договір №13-26-110 ВМ (надалі - Договір).

Пунктом 1.1. Договору сторони погодили, що Концерн «Військторгсервіс» передає, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ДПА Компані» приймає в строкове користування за плату державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно - нежитлові приміщення (далі - Майно) площею 12354,9 кв. м, розміщене за адресою: м. Київ, пров. Бородянський, З, що перебуває на балансі Концерну «Військторгсервіс».

Відповідно до п. 2.1. Договору сторона-2 вступає у строкове користування за плату Майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передавання Майна.

Цей Договір діє з моменту його укладання і до 25 березня 2016 року включно (п. 9.1. Договору).

Дослідивши умови Договору, колегія суддів дійшла висновку, що спірний Договір за своєю правовою природою є договором оренди.

01.04.2013 між сторонами було підписано акт приймання-передачі основних фондів в оренду.

Враховуючи, що власником об'єкту оренди за спірним Договором є держава в особі Фонду державного майна України, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Згідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Положеннями ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до п. 1.1. Статуту Концерну «Військторгсервіс» від 29.12.2012 року (далі по тексту - Статут) Концерн «Військторгсервіс» (далі - Концерн) є державним господарським об'єднанням, заснованим на державній власності та утвореним відповідно до актів законодавства України. Функції з управління Концерном та контроль за його діяльністю здійснює Міністерство оборони України (далі - Уповноважений орган управління).

Згідно з п 2.4. Статуту Концерн має відокремлене майно, закріплене за ним на праві господарського відання, самостійний баланс, рахунки в установах банків, знак для товарів і послуг, логотип, печатки, штампи та бланки із своїм найменуванням і зображенням Державного Герба України, знак для товарів і послуг та інші реквізити.

У відповідності до п. 2.11. Статуту Концерн відповідно до законодавства має право здійснювати право господарського відання майном Концерну з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадку, передбачених законодавством.

Майно Концерну є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання (п. 6.1. Статуту).

Нормами ч.ч. 1 та 2 ст. 136 Господарського кодексу України передбачено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендодавцями є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам; Підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна.

Статтею 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено порядок укладання договору оренди, а саме:

- фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком (далі - матеріали), що визначається Фондом державного майна України, відповідному орендодавцеві;

- орендодавець (Фонд державного майна України), за умови відсутності заборони на передачу майна в оренду, у п'ятиденний строк після дати реєстрації заяви надсилає матеріали органу, уповноваженому управляти відповідним майном (тобто - Міністерству оборони України);

- орган, уповноважений управляти державним майном (Міністерство оборони України), розглядає подані йому матеріали і протягом п'ятнадцяти днів після їх надходження надсилає орендодавцеві (до Фонду державного майна України або до Регіонального відділення ФДМУ по місту Києву) висновки про умови договору оренди або про відмову в укладенні договору оренди;

- орендодавець протягом п'яти днів після погодження умов договору оренди з органом, уповноваженим управляти відповідним майном, розміщує в офіційних друкованих засобах масової інформації та на веб-сайтах орендодавців оголошення про намір передати майно в оренду або відмовляє в укладенні договору оренди і повідомляє про це заявника; протягом 10 робочих днів після розміщення оголошення орендодавець приймає заяви про оренду відповідного майна;

- у разі двох або більше заяв орендодавець оголошує конкурс на право оренди (у разі, якщо подано лише одну заяву, конкурс на право оренди не проводиться і договір оренди укладається із заявником);

- порядок проведення конкурсу для об'єктів, що перебувають у державній власності - визначається Кабінетом Міністрів України.

З наведеного вбачається, що майно передане за Договором №13-26-110 ВМ від 01.04.2013 року позивачем за первісним позовом відповідачу за первісним позовом, знаходиться в позивача за первісним позовом на праві господарського відання (з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника), а відповідач за первісним позовом маючи намір укласти договір оренди повинен був виконати приписи ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Нормами ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до п.2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 29.05.2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» на підставі статті 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.

Частиною 1 ст. 227 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що на момент укладення Договору, у позивача за первісним позовом був відсутній необхідний обсяг цивільної правоздатності на його укладення, оскільки Концерн «Військторгсервіс» не є власником майна переданого в оренду за Договором, а також матеріали справи не містять доказів, що Концерн «Військторгсервіс» було уповноважено власником майна на укладення зазначеного договору, а отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо наявності підстав для визнання Договору №13-26-110 ВМ від 01.04.2013 недійсним.

Щодо зустрічних позовних вимог про визнання дійсним Договору від 01 квітня 2013 року №13-26-110ВМ, вчиненого між Концерном «Військторгсервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДПА КОМПАНІ» та зобов'язання Концерну «Військторгсервіс» вчинити певні дії - здійснити правочин про внесення змін до правочину (Договору) від 01 квітня 2013 року №13-26-110ВМ, вчиненого між Концерном «Військторгсервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДПА КОМПАНІ» з метою приведення його у відповідність із законом та передати права сторони-1 за Договором від 01 квітня 2013 року №13-26-110ВМ до Фонду державного майна України колегія суддів зазначає наступне.

Наведеними вище фактами підтверджується порушення спірним Договором норм чинного законодавства, а отже підстави для визнання зазначеного Договору дійсним у суду відсутні.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України до загальних засад цивільного законодавства відноситься, зокрема, свобода договору, враховуючи, що позивачем за зустрічним позовом не надано доказів щодо наявності у Фонду державного майна України наміру укласти спірний Договір, у суду відсутні підстави передати права сторони-1 за Договором від 01 квітня 2013 року №13-26-110ВМ до Фонду державного майна України, а отже вимоги зустрічної позовної заяви про Концерн «Військторгсервіс» вчинити певні дії - здійснити правочин про внесення змін до правочину (Договору) від 01 квітня 2013 року №13-26-110ВМ, вчиненого між Концерном «Військторгсервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДПА КОМПАНІ» з метою приведення його у відповідність із законом та передати права сторони-1 за Договором від 01 квітня 2013 року №13-26-110ВМ до Фонду державного майна України.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ДПА Компані» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю « ДПА Компані» на рішення Господарського суду м. Києва від 26.03.2014р. у справі № 910/20638/13 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 26.03.2014р. у справі № 910/20638/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/20638/13 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

Б.В. Отрюх