Рішення № 39227483, 10.06.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2014 р. Справа № 914/1417/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

при секретарі Лосик Ю.О.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Київгума", м. Бровари

до відповідача: Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірми "Едельвейс", м. Рава-Руська

про: стягнення 50 917,02 грн.

Представники:

Від позивача: не з'явився.

Від відповідача: не з'явився.

Клопотань в порядку ч. 6 ст. 811 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Київгума", м. Бровари до відповідача - Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірми "Едельвейс", м. Рава-Руська про стягнення 50 917,02 грн.

Ухвалою суду від 18.04.2014 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.05.2014 р. З підстав, викладених в Ухвалі суду від 06.05.2014 р. розгляд справи відкладався.

06.06.2014 р. від позивача в канцелярію суду поступила Заява № 01пр-57 від 05.06.2014 р., відповідно до якої у зв'язку з великою завантаженістю на підприємстві, позивач просить суд слухати справу без участі представника ТзОВ "Київгума". Позовні вимоги позивач підтримує у повному обсязі.

Відповідач явку представника в судове засідання з невідомих причин не забезпечив, відзиву на позовну заяву суду не надав, хоч і був належно повідомлений про час та місце розгляду господарського спору.

Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення справи по суті, відповідно до ст. 75 ГПК України, справу розглянуто у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

28.11.2011 р. між сторонами у справі було укладено Договір № 77/12, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання поставляти, а відповідач у свою чергу зобов'язався приймати та оплачувати продукцію, кількість, найменування та кількість якої визначається відповідними заявками, які є невід'ємними частинами цього Договору (п. п. 1.1., 1.2. Договору).

Як вбачається із матеріалів справи на виконання договірних зобов'язань позивачем, згідно накладних: № 5502/ГП від 21.11.2012 р. (Довіреність К-1538 від 21.11.2012 р.); №№ 1399/ГП, 1400/ГП, 1402/ГП від 04.04.2013 р. (Довіреність № К-59 від 04.04.2013 р.) та № 2879/ГП від 11.09.2013 р. (Довіреність № 543 від 11.09.2013 р.) було поставлено відповідачу товар на загальну суму 68 366,05 грн.

У п. 4.4. Договору, в редакції згідно Додаткової угоди № 1 від 14.03.2012 р. до Договору № 77/12 від 28.11.2011 р. сторони погодили, що покупець зобов'язується перерахувати на розрахунковий рахунок виробника суму вартості продукції протягом 45 календарних днів з дня її одержання.

Однак, як вказує позивач у позовній заяві отриману продукцію відповідач оплатив частково, сплативши лише 8 695,03 грн. за товар, отриманий згідно Накладної № 5502/ГП від 21.11.2012 р.

22.10.2013 р. позивач надіслав на адресу відповідача Лист-претензію № 01пр-86 від 21.10.2013 р., в якому вказав, що станом на 21.10.2013 р. сума боргу ПТП МП фірма «Едельвейс» перед ТзОВ «Київгума» за накладними: № 5502/ГП від 21.11.2012 р.; №№ 1399/ГП, 1400/ГП, 1402/ГП від 04.04.2013 р. та № 2879/ГП від 11.09.2013 р. становить 59 671,02 грн. та вимагав сплатити зазначену суму в термін до 27.10.2013 р.

31.10.2013 р. відповідач здійснив часткове повернення отриманого від позивача товару на суму 14 413,52 грн., про що свідчать Накладні на повернення № Л815015 від 23.10.2013 р. на суму 13 833,66 грн. та № Л815016 від 23.10.2013 р. на суму 579,86 грн.

Таким чином, залишок заборгованості відповідача перед позивачем за товар, отриманий згідно накладних: № 5502/ГП від 21.11.2012 р.; №№ 1389/ГП, 1400/ГП, 1402/ГП від 04.04.2013 р. та № 2879/ГП від 11.09.2013 р. становить 45 257,50 грн.

У позовній заяві позивач зазначає, що вартість повернутого відповідачем товару складає 14 324,11 грн., а відтак сума основного боргу становить 45 346,91 грн.

Згідно прохальної частини позовної заяви позивач заявив до стягнення основний борг в сумі 45 346,91 грн.

Окрім того, за порушення строків оплати продукції позивачем на підставі п. 6.2. Договору нараховано відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення платежу, за кожен день прострочення, що згідно розрахунку позовних вимог становить 4 093,53 грн.

Також, з посиланням на п. 6.4. Договору позивач просить суд стягнути з відповідача 1 476,58 грн. 3 % річних

Загальна сума позовних вимог складає 50 917,02 грн.

Суд, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як встановлено в процесі розгляду справи спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору № 77/12 від 28.11.2011 р., на виконання умов якого позивач передав відповідачу продукцію на загальну суму 68 366,05 грн.

Про отримання товару відповідачем свідчать наступні документи: Накладна № 5502/ГП від 21.11.2012 р. (Довіреність К-1538 від 21.11.2012 р.); Накладні №№ 1399/ГП, 1400/ГП, 1402/ГП від 04.04.2013 р. (Довіреність № К-59 від 04.04.2013 р.) та Накладна № 2879/ГП від 11.09.2013 р. (Довіреність № 543 від 11.09.2013 р.). Оригінали зазначених накладних та довіреностей оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи.

Згідно визначення ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно приписів ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положення ст. 692 ЦК України визначають, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Строк та порядок виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати товару сторонами визначений у п. 4.4. Договору, в редакції згідно Додаткової угоди № 1 від 14.03.2012 р. до Договору № 77/12 від 28.11.2011 р., яким передбачено, що розрахунок за поставлену продукцію здійснюється покупцем протягом 45 календарних днів з дня її одержання.

В процесі розгляду справи суд встановив, що у погоджені сторонами строки, відповідач отриманого від позивача товару у повному обсязі не оплатив і станом на день подання позову сума основного боргу ПТП МП фірми "Едельвейс" перед ТзОВ "Київгума" за товар, отриманий згідно накладних: № 5502/ГП від 21.11.2012 р.; №№ 1399/ГП, 1400/ГП, 1402/ГП від 04.04.2013 р. та № 2879/ГП від 11.09.2013 р. становила 45 257,50 грн.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 45 257,50 грн. основного боргу є обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та такими, що підлягають до задоволення.

В частині стягнення 89,41 грн. основного боргу суд відмовляє, оскільки як встановлено судом позивач у позовній заяві невірно вказав загальну вартість повернутого відповідачем товару - 14 324,11 грн. замість 14 413,52 грн., а тому невірно визначив залишок суми основного боргу.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Згідно визначення ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У п. 6.2., Договору сторони погодили, що у випадку порушення покупцем умов п. 4.4. Договору він зобов'язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення платежу, за кожен день прострочення.

Перевіривши доданий до позовної заяви розрахунок пені суд встановив, що позивач невірно визначив суму пені по накладних № 1399/ГП від 04.04.2013 р. та № 2879/ГП від 11.09.2013 р.

Здійснивши розрахунок розміру пені, із врахуванням доведеної суми основного боргу, суд прийшов до висновку, що до стягнення з відповідача належить пеня в розмірі 4 083,21 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що у позовній заяві як на підставу нарахування 3 % річних позивач посилається на п. 6.4. Договору.

При дослідженні матеріалів справи суд встановив, що вищевказаний пункт Договору в редакції, згідно Протоколу розбіжностей б/н від 01.12.2011 р. до Договору № 77/12 від 28.11.2012 р., передбачає відповідальність продавця за несвоєчасну поставку товару, а не відповідальність покупця за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання..

Однак, з огляду на те, що 3% річних за своєю правовою природою не є неустойкою, а тому можливість їх стягнення не залежить від фіксації у договорі, суд вважає за можливе задоволити вимоги позивача про стягнення 3 % річних.

Згідно здійсненого судом розрахунку до стягнення з відповідача підлягає 1 471,98 грн. 3 % річних.

В частині стягнення 10,32 грн. пені та 4,6 грн. 3 % річних в задоволенні позову слід відмовити.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доводів позивача не спростував, доказів належного виконання зобов'язань за Договором № 77/12 від 28.11.2011 р. щодо оплати продукції суду не надав.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 174, 193, 216 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 692, 712 ЦК України, ст.ст.4-3, 33, 34, 43, 49, 75, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного торговельно-посередницького малого підприємства фірми "Едельвейс" (80316, Львівська обл., Жовківський р-н, м. Рава-Руська, вул. Калнишевського, 5. Ідентифікаційний код 13808034) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київгума" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Кутузова, 127. Ідентифікаційний код 35115248) 45 257,50 грн. основного боргу, 4 083,21 грн. пені, 1 471,98 грн. 3 % річних, всього - 50 812,69 грн.; 1 823,26 грн. судового збору.

3. В частині стягнення 89,41 грн. основного боргу, 10,32 грн. пені та 4,60 грн. 3 % річних в задоволенні позову відмовити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 16.06.2014 р.

Суддя Ділай У.І.