Ухвала суду № 39225427, 16.06.2014, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

263/5228/14-ц

2/263/2423/2014

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2014 року м. Маріуполь

Суддя Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області Шатілова Л.Г., розглянувши заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову,-

ВСТАНОВИВ:

11.06.2014 року позивачка звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язання з повернення позики.

16.06.2014 року позивачка ОСОБА_2 надала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила суд: накласти арешт на статутний фонд, майно та розрахункові рахунки Приватного підприємства «СТ-ПЛЮС» (ідентифікаційний код юридичної особи 31492130), засновником та керівником якого є ОСОБА_3; накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1, власницею якої є ОСОБА_3; накласти арешт на транспортні засоби: VOLKSWAGEN CADDY KOMBI, державний номерний знак НОМЕР_1, ГАЗ 31-10, державний номерний знак НОМЕР_2, які належать на праві приватної власності ОСОБА_3.

Ознайомившись з заявою та доданими до неї доказами, суддя вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, «позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб;…»

Таким чином, з матеріалів справи встановлено, що Приватне підприємство «СТ-ПЛЮС» не є відповідачем у справі, а тому на статутний фонд, майно та розрахункові рахунки даного підприємства не може бути накладено арешт у якості забезпечення даного позову.

Відповідно до ч.3 ст. 152 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

З заяви вбачається, що позивачка просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на житлову квартиру та транспортні засоби, але всупереч вимогам п.1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, документів, які б підтверджували, що дане майно належить саме відповідачці ОСОБА_3 суду не надано.

Крім того, доказів, які б вказували на загрозу відчуження, знищення або пошкодження нерухомого майна, на яке позивачка просить накласти арешт, суду також надано не було, у зв'язку з чим у суду немає достатніх законних підстав для задоволення даної заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 151-153 ЦПК України, суддя -

УХВАЛИВ:

У задоволені заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Л.Г.Шатілова