Постанова № 39224876, 03.06.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/1774/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Головка А.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання - Ковальова Д.О.,

представників позивача - Лавдир В.В., Тумахи О.С.,

представника відповідача - Боровик Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич-Руда-Україна" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

07 травня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Славутич-Руда-Україна" (далі - ТОВ "Славутич-Руда-Україна") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 26.11.2013 р. № 0007192201/770.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що документами первинного обліку та податкової звітності повністю підтверджується виконання сторонами зобов'язань за договорами надання послуг, а результатом вчинення правочинів є настання реальних наслідків у вигляді придбання послуг для використання у господарській діяльності.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, просив відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування письмових заперечень відповідач посилався на порушення позивачем п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, ст. 136, п. 137.4 ст. 137, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 п. 138.8 ст. 138, п. 139.1.9 ст. 139, п.п. 153.2.1, 153.2.6 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на суму 529 430 грн. На підставі чого винесено податкове повідомлення-рішення від 26.11.2013 р. № 0007192201/770, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 794145 грн., за основним платежем - 529 430 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 264 715 грн.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступні обставини.

Судом встановлено, що ТОВ "Славутич-Руда-Україна" 11.12.1998 р. зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Комсомольської міської ради Полтавської області, перебуває на обліку як платник податків у Кременчуцькій ОДПІ.

У період з 12.09.2013 р. по 09.10.2013 р. Кременчуцькою ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Славутич-Руда-Україна" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт від 16.10.2013 року № 2896/16-03-22-01-08/30267321.

ТОВ "Славутич-Руда-Україна" подано до Кременчуцької ОДПІ заперечення до акту перевірки, на підставі якого Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Славутич-Руда-Україна" з усіх питань, викладених у запереченнях, за результатами якої 11.11.2013 р. складено акт № 4361/16-03-22-01-08/30267321.

В акті перевірки від 11.11.2013 р. № 4361/16-03-22-01-08/30267321 зафіксовано порушення позивачем п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, ст. 136, п. 137.4 ст. 137, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 п. 138.8 ст. 138, п. 139.1.9 ст. 139, п.п. 153.2.1, 153.2.6 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на суму 529 430 грн., в тому числі за 1 квартал 2012 року - 148 122 грн., за 2 квартал 2012 року - 162 013 грн., за 3 квартал 2012 року - 156 009 грн., за 4 квартал 2012 року - 63 286 грн.

На підставі вказаних актів перевірок винесено податкове повідомлення-рішення від 26.11.2013 р. № 0007192201/770, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 794145 грн., за основним платежем - 529 430 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -264 715 грн.

Позивач, не погоджуючись із спірним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з вимогою про визнання його нечинним та скасування.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, суд виходить з наступного.

В акті № 4361/16-03-22-01-08/30267321 від 11.11.2013 р. перевіряючими зроблено висновок про порушення підприємством п.п.14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 137.4 ст.137, п.п.153.2.1, 153.2.6 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, в результаті чого занижено дохід, який враховується при визначенні об'єкта оподаткування на суму 1 055 561,00 грн., в тому числі за 3 квартал 2012 року на суму 1 055 561,00 грн., а саме: здійснено продаж будинку ОСОБА_4 за ціною значно нижчою від виробничої собівартості, собівартість - 2 055 561 грн., включено до складу доходу, який враховується при визначенні об'єкта оподаткування - 1 000 000 грн., різниця - 1 055 561 грн.

Судом встановлено, що ТОВ "Славутич-Руда-Україна" укладено з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами від 19.09.2012 р. № 5285, за умовами якого ТОВ "Славутич-Руда-Україна" продало, а ОСОБА_4 купила житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1. Продаж вчинено в сумі 1 200 000 грн. (з них - 200 000 грн. - ПДВ).

Відповідно до п.138.8 ст.138 ПКУ до складу податкової собівартості включаються ті самі витрати, які включаються і до складу бухгалтерської собівартості. Це прямі матеріальні витрати пп.138.8.1 ст. 138 ПКУ, прямі витрати на оплату праці пп. 138.8.2 ст. 138 ПКУ, інші прямі витрати, зокрема вартість придбаних послуг, а також загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість за правилами бухгалтерського обліку пп. 138.8.5 ст. 138 ПКУ.

В ході судового розгляду справи з пояснень представників позивача та даних аналітичного обліку про фактичну собівартість реалізованого житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами будівництва судом встановлено, що на момент реалізації собівартість реалізованої готової продукції склала 1428367,94 гривень, в тому числі: коробка - 845870,64 грн., зовнішні та внутрішні роботи - 582497,30 грн.

Витрати, що формують собівартість реалізованої готової продукції, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано дохід від реалізації такої продукції п. 138.4 ст. 138 ПКУ. При визначені прибутку підприємства до складу витрат була віднесена сума - 1428367,94 грн., що відображено в відомостях бухгалтерського обліку, головній книзі та податковій звітності.

При визначенні суми заниженого доходу ревізорами включено до собівартості «Зовнішні мережі та під'їзні шляхи», однак доказів того, що зовнішні мережі та під'їзні шляхи реалізовувались суду не надано.

Суд зазначає, що п.138.8 ст.138 ПКУ не містить обмежень щодо формування собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг в залежності від розміру доходу від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг. З урахуванням викладеного, порядок формування доходу від реалізації товарів(виконаних робіт, наданих послуг) та їх собівартості не залежить безпосередньо від реалізації таких товарів (робіт, послуг). Тобто, операції з продажу платнику податку товарів (виконаних робіт, наданих послуг), у т.ч. за ціною, нижче собівартості, відображаються в податковому обліку на загальних підставах за правилами, визначеними ст. 134 ПКУ.

Твердження перевіряючих, що ОСОБА_4 є пов'язаною особою суд відхиляє, оскільки ОСОБА_4 працює на ТОВ «Славутич-Руда-Україна» на посаді провідного експерта, суду не надано доказів, що вона та члени її сім'ї здійснюють контроль над платником податку, або уповноважені здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин. Також не надано доказів, що вона володіє безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних, фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного фонду платника податку.

Таким чином, висновки відповідача про заниження доходу, який враховується при визначенні об'єкта оподаткування на суму 1 055 561,00 грн. є необґрунтованими та не підтвердженими матеріалами справи.

В ході перевірки Кременчуцькою ОДПІ встановлено, що підприємством віднесено до складу витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по наданим послугам компанії "Деньюб Шиппинг Менеджмент Сервіс ГмбХ" Австрія на загальну суму 1 760 866 грн., в тому числі за 1 квартал 2012р. -705 345,00 грн., 2 квартал 2012р. - 771 491,00 грн., З квартал 2012р. - 163 623,00 грн., 4 квартал 2012р. -120 407,00 грн.

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України. в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником)

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Судом встановлено, що ТОВ «Славутич-Руда-Україна» здійснюючи свою підприємницьку діяльність з транспортно-експедиційного обслуговування вантажів контрагентів співпрацює з компанією "Деньюб Шиппинг Менеджмент Сервіс ГмбХ" Австрія.

Відповідно до укладеної угоди № 27/02-245 від 20.12.2007 р. про співробітництво в області транспортно-експедиторського обслуговування залізорудної сировини (залізорудні котуни, концентрат, аглоруда) та договору № 27/04-89 від 27.12.2006 р. про надання послуг компанія надає послуги з забезпечення взаємодії постачальників-експортерів, покупців та безпосередніх споживачів залізорудної сировини, проводить координацію роботи різних видів транспорту, контролює своєчасність вивозу та транспортування залізорудної сировини (залізорудні котуни, концентрат, аглоруда), які експортуються ВАТ «Полтавський ГЗК», ВАТ «Південний ГЗК», ВАТ «Інгулецький ГЗК», ВАТ «Суха Балка», ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат», ЗАТ «Запорізький залізорудний комбінат» з портів Ізмаїл, Рені, Південний, Тис-Руда.

Також компанія "Деньюб Шиппинг Менеджмент Сервіс ГмбХ" Австрія організовує безперебійну подачу суден в вищенаведені порти України, з метою скорочення строків перебування сировини на території портів України та скорочення розмірів плати за зберігання вантажів на їх території.

Послуги, що надаються компанією-нерезидентом "Деньюб Шиппинг Менеджмент Сервіс ГмбХ" Австрія, здійснюються за межами території України, оскільки інформацію про фактичний стан та рівень завантаження доменних печей, стан складів у кінцевих споживачів сировини та можливість приймання ними залізорудної сировини, постійний зв'язок з судновласниками в тому числі з нерезидентами України з питань спроможності та строку фрахтування суден, безперебійної їх подачі в порти України, а також інформацію про стан рівня води у Чорному морі та в річках на відрізку шляху переміщення вантажів, а також іншу подібну інформацію та послуги неможливо отримати знаходячись на території України.

В своїй діяльності ТОВ «Славутич-Руда-Україна» і компанія-нерезидент компанія "Деньюб Шиппинг Менеджмент Сервіс ГмбХ" Австрія співпрацює з перевізниками: Українсько-Дунайське пароплавство, АСК «Укррічфлот», Болгарське річкове пароплавство, Хорватське пароплавство, Югославське річкове пароплавство, Перше Дунайське Пароплавне Товариство, Угорське пароплавство, Словенська плавба та інші перевізники.

Судом встановлено, що взаємодія між ТОВ «Славутич-Руда-Україна» та компанією-нерезидентом "Деньюб Шиппинг Менеджмент Сервіс ГмбХ" Австрія здійснюється в телефонному, факсовому, телексному режимі, режимі електронної пошти. Підписання всіх необхідних для взаємодії оригіналів документів здійснюється за допомогою служби кур'єрської доставки.

Вказана взаємодія дає можливість позивачу здійснювати ефективну організацію перевезень вантажів різними видами транспорту (залізничний, водний), знижувати суму оплати за зберігання сировини в портах та штрафних санкцій за перевищення нормативних строків зберігання у продавців-експортерів.

В якості доказів отримання послуг від нерезидента підприємством надано суду інформативне листування, яке підтверджує співпрацю з нерезидентом компанією "Деньюб Шиппинг Менеджмент Сервіс ГмбХ" Австрія: листування з «УДП-Річфлот», ОІІУ Регензбург (представництво Німецько-української судоходної компанії), АСК «Укррічфлот», Болгарським річковим пароплавством, ДП «Ізмаїльський морський торгівельний порт», Хорватським пароплавством ДЛ, «Югословенско речно бродарство», Белград; акти виконаних робіт. За умовами договорів про надання послуг винагорода Виконавця за надані послуги вираховувалась з розрахунку за 1 тонну продукції.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши надані позивачем акти виконаних робіт судом встановлено, що вони відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Згідно Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 16 квітня 2009 року N 1276 транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору; учасники транспортно-експедиторської діяльності - клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, об'єднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіаційного, автомобільного, річкового та морського транспорту, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.

Відповідно до ст.4 Закону експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

ТОВ "Славутич-Руда-Україна" співпрацюючи з компанією "Деньюб Шиппинг Менеджмент Сервіс ГмбХ"в області транспортно - експедиторського обслуговування залізорудної сировини виконує послуги за межами митної території України для компаній нерезидентів, та несе відповідні витрати, при цьому отримує дохід від компаній нерезидентів: East Metal AG, Meridien Transport LTD, Merkury Speditions, Lamet, DSMS, Rua Bolgaria, що підтверджується відповідними угодами та актами наданих послуг у звітних періодах.

Таким чином, витрати, понесені позивачем по взаємовідносинах з компанією "Деньюб Шиппинг Менеджмент Сервіс ГмбХ", є витратами, що пов'язані з господарською діяльністю підприємства та підлягають відображенню у складі валових витрат відповідного податкового періоду, оскільки доводи контролюючого органу про відсутність фактичного здійснення спірних господарських операцій спростовується матеріалами справи.

З наведеного суд не вбачає порушень ТОВ "Славутич-Руда-Україна" вимог п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, ст. 136, п. 137.4 ст. 137, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 п. 138.8 ст. 138, п. 139.1.9 ст. 139, п.п. 153.2.1, 153.2.6 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України.

Відповідно, висновок Кременчуцької ОДПІ про заниження грошового зобов'язання з податку на прибуток є неправомірним, а податкове повідомлення-рішення від 26.11.2013 року № 0007192201/770 - протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ "Славутич-Руда-Україна" є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Згідно з пунктом 21 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" органи доходів і зборів звільняються від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич-Руда-Україна" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 26.11.2013 року № 0007192201/770.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Славутич-Руда-Україна" (код ЄДРПОУ 30267321) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 487,20 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 10 червня 2014 року.

Суддя А.Б. Головко