Постанова № 39223952, 10.06.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 червня 2014 року 16:40 № 826/3264/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Віса-Гінгер Україна»

до

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про

скасування податкового повідомлення-рішення від 27.09.2013 року №0004312207, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Віса-Гінгер Україна» (надалі – позивач або ТОВ «Віса-Гінгер Україна») з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі – відповідач або ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.09.2013 року №0004312207.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2014 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 15.04.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог представником позивача зазначено, що податковим органом протиправно не прийнято здійснені позивачем коригування податкових зобов’язань до раніше виписаних податкових накладних, у зв’язку з проведенням ним в подальшому операцій з контрагентами по взаємозаліку, поверненню товару та зміною номенклатури, оскільки можливість здійснення відповідного коригування передбачено положеннями Податкового кодексу України. Крім того, представником позивача наголошено, що нездійснення коригування одним із контрагентів є припущенням податкового органу, оскільки щодо нього перевірка не проводилась.

У судове засідання 15.04.2014 року з’явилися представники сторін.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте правомірно та з врахування всіх обставин.

Суд у судовому засіданні 15.04.2014 року за згодою сторін на підставі положень ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі ст.77 та абз.2 п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України, наказів Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві №370 від 25.07.2013 року та №705 від 29.08.2013 року проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Віса-Гінгер Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 12.09.2013 року №188/1-22-07-34972231 (надалі – акт перевірки), за висновками якого встановлено порушення п.192.1, пп.192.1.1 п.192.1, п.192.2 ст.192 Податкового Кодексу України (надалі – ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 483 717,00 грн., в тому числі по періодах: грудень 2011 року на суму 34 886,00 грн., лютий 2012 року на суму 27 686,00 грн., березень 2012 року на суму 41 647,00 грн., квітень 2012 року на суму 101 451,00 грн., червень 2012 року на суму 12 371,00 грн., липень 2012 року на суму 49 821,00 грн., серпень 2012 року на суму 54 167,00 грн., жовтень 2012 року на суму 3 721,00 грн., листопад 2012 року на суму 129 612,00 грн., грудень 2012 року на суму 28 355,00 грн.

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень були наступні обставини, які відображені в акті, а саме: перевіркою відображених показників у рядку 8 «Коригування податкових зобов’язань» декларацій за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року у загальній сумі (-) 709466,00 грн. встановлено, що на їх формування вплинуло коригування позивачем кількісних і вартісних показників реалізованих ТМЦ. Позивач у перевіряємому періоді, згідно договорів купівлі-продажу, отримував авансові платежі за товар, що підлягав реалізації покупцям (ТОВ «Домінекс ЛТД», ТОВ «НВП «Будтехносервіс», ТОВ «Віса-Гінгер-Одеса», ТОВ «Літа», ТОВ «Агропласт»), у зв’язку з чим ним були виписані на адресу покупців податкові накладні у відповідних податкових періодах, показники яких позивач відкоригував з причин повернення товару, здійснення взаємозаліку та зміни номенклатури.

На думку відповідача, здійснення коригування з зазначених позивачем причин не передбачено нормами Податкового кодексу України. Окрім того, на момент повернення коштів ТОВ «Агропласт» не був платником податку на додану вартість, а з ТОВ «НВП «Будтехносервіс» наявна розбіжність по податку на додану вартість за грудень 2012 року на суму 28 355,00 грн., яка не була відкоригована контрагентом.

На підставі акта перевірки, ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.09.2013 року №0004312207, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 604 648,00 грн., в т.ч. 483 717,00 грн. основного платежу та 120 931,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатом адміністративного оскарження спірне податкове повідомлення-рішення від 27.09.2013 року №0004312207 залишено без змін. Оскільки вказаний факт сторони не заперечують, наведене приймається судом як достовірне на підставі ч. 3 ст. 72 КАС України.

Вважаючи вищезазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем в перевіряємий період були відкориговані податкові зобов’язання з податку на додану вартість на суму отриманої попередньої оплати (авансів), поверненого товару та зарахування коштів, сплачених за товар, в рахунок оплати іншого товару від ТОВ «Домінекс ЛТД», ТОВ «НВП «Будтехносервіс», ТОВ «Віса-Гінгер-Одеса», ТОВ «Літа», ТОВ «Агропласт», які є покупцями на підставі укладених з позивачем договорів поставки та купівлі-продажу.

З огляду на викладене, позивач є продавцем товару та як платник податку здійснював господарські операції з постачання товарів, що є об’єктом оподаткування відповідно до ст. 185 ПК України, а його контрагенти є покупцями, які здійснювали операції з придбання товарів, які, в свою чергу, також є об'єктом оподаткування.

Згідно п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 ПК України.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку – дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів – дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг – дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Таким чином, якщо в межах виконання договору раніше сталася подія із зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (авансу, попередньої оплати), що підлягають постачанню, відповідно до ст. 187 та п. 201.4 ПК України, у продавця виникли податкові зобов’язання з ПДВ, тобто на дату зарахування грошових коштів від покупця. Якщо в межах виконання договору раніше сталася подія з відвантаження товару, то на дату відвантаження товару також у продавця виникають податкові зобов’язання з ПДВ.

Статтею 192 ПК України встановлено порядок коригування податкових зобов'язань і податкового кредиту у випадку зміни суми компенсації вартості товарів або послуг.

При цьому, судом враховується те, що позивач є продавцем товару, а не послуг, у зв’язку з чим зміни, внесені до цієї статті згідно із Законом України від 07.07.2011 року N3609-VI, не змінили порядок визначення бази оподаткування позивачем при здійсненні ним коригування.

Так, у відповідності до п. 192.1 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Згідно пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 ПК України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку – постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

У силу пп. 192.1.2 п. 192.1 ст. 192 ПК України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку – постачальника, то:

а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку.

Приписами п. 192.2 ст. 192 ПК України передбачено, що норма пункту 192.1 цієї статті не поширюється на випадки, коли постачальник товарів/послуг не є платником податку на кінець звітного (податкового) періоду, в якому був проведений такий перерахунок.

Зменшення суми податкових зобов'язань платника податку – постачальника в разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, наданих особам, що не були платниками цього податку на дату такого постачання, дозволяється лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості, у т.ч. при перегляді цін, пов'язаних з гарантійною заміною товарів або низькоякісних товарів відповідно до закону або договору.

Відповідно до п. 192.3 ст. 192 ПК України, результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Зважаючи на зміст викладених норм, суд приходить до висновку, що законодавець, по-перше, визначаючи перелік випадків зміни суми компенсації вартості товарів (послуг) у п. 192.1 ПК України, не наводив їх вичерпний перелік, а також не деталізував їх за характером або видом діяльності чи зобов’язань. Також, вбачається розмежування різних як за цивільно-правовим, так і податковим законодавством операцій, виходячи кінцевого наслідку їх здійснення. Наприклад, при поверненні авансу операція з поставки не відбудеться взагалі, тому у постачальника об’єкт оподаткування буде відсутній. При перегляді ціни або здійсненні перерахунку у випадках повернення товарів поставка здійснюється, а об’єкт оподаткування збільшується чи зменшується. Тобто ПК України не ставить в залежність коригування податкових зобов’язань з ПДВ від виду зобов’язання.

У зв’язку з цим суд вважає твердження відповідача про те, що нормами ПК України не передбачено такої підстави для здійснення коригування як взаємозалік, повернення та зміна номенклатури такими, що невірно тлумачать норми права.

По-друге, п. 192.1 ст. 192 ПК України не містить жодних обмежень чи застережень щодо обов'язкового статусу платника ПДВ продавця. Натомість, надаючи покупцю право коригувати податковий кредит, ставить його в залежність від наявності у нього статусу платника ПДВ.

Водночас, п. 192.2 ПК України регламентує обмеження застосування п. 192.1ст. 192 ПК України як раз у тому випадку, коли постачальник товарів/послуг не є платником податку на кінець звітного (податкового) періоду, в якому був проведений такий перерахунок.

Відповідно абзац другий цього пункту встановлює додаткові вимоги, які стосуються лише тих випадків, коли покупець не є платником ПДВ на дату постачання товарів, і товар такому покупцю був поставлений.

Однак, якщо постачання товару покупцю – не платнику ПДВ не відбулось, то й вимоги абз. 2 п. 192.2 ст. 192 ПК України не підлягають застосуванню, оскільки факт розірвання домовленостей щодо постачання товарів, у свою чергу, означає, що об’єкт оподаткування ПДВ не виникне взагалі, а тому нараховані раніше податкові зобов’язання з ПДВ підлягають коригуванню. При цьому, повернення передоплати повинно остаточно підтверджувати зазначений факт.

По-третє, положення ст. 192 ПК України беззаперечно вказують на те, що здійснення коригування можливе у тому періоді, в якому відбулась зміна суми компенсації вартості товарів/послуг, з відповідним відображенням перерахунку у податковій декларації з ПДВ саме в цей же звітний період.

Відповідно п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999 року (надалі – Закон №996), бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону №996 регламентовано, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно ст. 1 Закону №996, первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, належним чином оформлений первинний документ, що підтверджує зміну суми компенсації (наприклад, накладна на повернення товару; платіжні доручення, банківські виписки тощо, які підтверджують повернення авансу тощо) є підставою для здійснення коригування, при цьому, дата його проведення повинна збігатись з датою зміни суми компенсації.

По-четверте, суд звертає увагу, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік однієї особи від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб’єктом господарювання (її контрагентом).

Підсумовуючи викладене, в межах даного спору, в першу чергу, підлягає встановленню наявність законних підстав для здійснення коригування податкових зобов’язань позивачем, підтвердження факту зміни суми компенсації належним чином оформленими первинними документами, та, як наслідок, встановлення юридично значимих фактів, з метою підтвердження зміни активів, зобов’язань чи власного капіталу платника податку, з урахуванням власне причинно-наслідкового зв'язку таких фактів з наявністю чи відсутністю об’єкта оподаткування з ПДВ по операціях, за результатами яких було здійснено коригування.

Так, згідно договору поставки №7623 від 20.12.2011 року, позивач зобов’язався поставити ТОВ «Агропласт» (який не є платником ПДВ) товар у кількості та асортименті та по цінам, що узгоджуються у видаткових накладних, а покупець – прийняти та оплатити цей товар.

Відповідно до п. 2.4 названого договору, передача товару покупцю здійснюється після отримання 100% попередньої оплати за товар.

Згідно наявної у справі банківської виписки з особового рахунку позивача, 13.01.2012 року ТОВ «Агропласт» перерахував 166 116,67 грн. (в т.ч. ПДВ 27 686,11 грн.) на підставі рахунку №7323 від 20.12.2011 року.

У матеріалах справи наявна податкова накладна №39 від 13.01.2012 року, виписана на суму отриманої попередньої оплати в розмірі 166116,67 грн. (в т.ч. ПДВ 27686,11 грн.).

Отже, в межах виконання договору відбулась «перша подія» – зарахування коштів від покупця на банківський рахунок позивача як оплата товарів, що підлягають постачанню.

20.01.2012 року ТОВ «Агропласт» звернувся до позивача з вимогою повернути сплачені кошти у зв’язку з не поставкою йому товару.

Таким чином, у разі якщо на дату отримання коштів (передплата, аванс) від неплатника ПДВ позивачем були визначені податкові зобов'язання з ПДВ, то, здійснивши повернення цих коштів, позивач вправі відкоригувати свої податкові зобов'язання з ПДВ за загальним правилом, визначеним п. 192.1 ст. 192 ПК України. Відповідно покупець – не платник ПДВ таких коригувань не здійснює.

Згідно розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №220 від 31.01.2012 року до податкової накладної №39 від 13.01.2012 року, виданої ТОВ «Агропласт» (покупець), позивачем здійснено коригування на суму ПДВ в бік зменшення в розмірі 27686,11 грн. та зазначено причину коригування – повернення.

Разом з тим, позивачем докази на підтвердження факту повернення передплати суду не надано, про причини неможливості їх подання не повідомлено.

Між тим судом відзначається, що податковим органом на сторінці 21 акту перевірки (а.с. 28 т. 1) також зазначено про те, що в ході проведення перевірки на підставі наданих банківських виписок та платіжних доручень встановлено, що отримані кошти від покупців як попередня оплата за товар, згідно яких було видано податкові накладні, не повертались даним покупцям.

Зважаючи на викладене, у разі відсутності належним чином оформлених первинних документів на підтвердження факту зміни суми компенсації, відсутні підстави вважати правомірним здійснення коригування позивачем податкових зобов’язань.

Згідно договору купівлі-продажу №110322-3 від 05.01.2011 року, позивач зобов’язався поставити ТОВ «Літа» товар у кількості та асортименті та по цінам, що узгоджуються у специфікації, а покупець – прийняти та оплатити цей товар.

Відповідно до п. 2.4 названого договору, перерахунок коштів покупцем здійснюється протягом 30 днів після отримання товару. Пунктом 2.6 договору передбачена можливість проведення попередньої оплати за товар покупцем.

Згідно наявної у справі видаткової накладної №3262 від 30.11.2011 року, позивачем відвантажено ТОВ «Літа» товар на суму 39 313,44 грн. (в т.ч. ПДВ – 6 552,24 грн.), отримання якого підтверджується довіреністю.

В матеріалах справи наявна податкова накладна №404 від 30.11.2011 року, виписана на суму поставленого товару в розмірі 39 313,44 грн. (в т.ч. ПДВ – 6 552,24 грн.).

13.12.2011 року ТОВ «Літа» на підставі видаткової накладної (повернення) №ВП-0000005 повернуло позивачу товар на суму 39 313,44 грн. (в т.ч. ПДВ – 6 552,24 грн.), яка надає позивачу право здійснити коригування на підставі ст. 192 ПК України.

Згідно розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №157 від 13.12.2011 року до податкової накладної №404 від 30.11.2011 року, виданої ТОВ «Літа» (покупець), позивачем здійснено коригування на суму ПДВ в бік зменшення в розмірі 6 552,24 грн., зазначено причину коригування – повернення, а також вказано дату оплати 30.11.2011 року.

Отже, з наявних у справі документів вбачається, що в межах виконання даного договору в один день відбулись події з відвантаження та оплати товару.

При цьому, суд звертає увагу, що повернення передоплати повинно остаточно підтверджувати факт відсутності об’єкту оподаткування ПДВ чи його зменшення.

Разом з тим, докази на підтвердження факту отримання та повернення оплати за товар суду не надано, про причини неможливості їх подання не повідомлено.

Між тим судом відзначається, що податковим органом на сторінці 21 акту перевірки (а.с. 28 т. 1) також зазначено про те, що в ході проведення перевірки, на підставі наданих банківських виписок та платіжних доручень, встановлено, що отримані кошти від покупців як попередня оплата за товар, згідно яких було видано податкові накладні не повертались даним покупцям.

За таких обставин, відсутність вказаних доказів унеможливлює встановити юридично значимий факт, що стосується предмету доказування у даній справі, який підтверджує зміну активів, зобов’язань чи власного капіталу платника податку, з урахуванням власне причинно-наслідкового зв'язку таких фактів з наявністю чи відсутністю об’єкта оподаткування з ПДВ по досліджуваній операції, за результатом якої було здійснено коригування.

Згідно договору купівлі-продажу №110007-001 від 01.01.2011 року, позивач зобов’язався поставити ТОВ «Будтехносервіс» товар у кількості та асортименті та по цінам, що узгоджуються у специфікації, а покупець – прийняти та оплатити цей товар.

Відповідно до п. 2.4 названого договору, перерахунок коштів покупцем здійснюється протягом 30 днів після отримання товару. Пунктом 2.6 договору передбачена можливість проведення попередньої оплати за товар покупцем.

Згідно наявної у справі банківської виписки з особового рахунку позивача, ТОВ «Будтехносервіс» на підставі рахунку №4013 від 20.07.2012 року перерахував 20.07.2012 року 300 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 50 000,00 грн.) та 07.08.2012 року 500 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 83 333,33 грн.).

В матеріалах справи наявні податкові накладні №217 від 25.07.2012 року на суму 300 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 50 000,00 грн.) та №71 від 07.08.2012 року на суму 500000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 83 333,33 грн.).

При цьому, слід зазначити, що податкова накладна №217 складена 25.07.2012 року, а оплату проведено 20.07.2012 року. Втім, у відповідності до п. 187.1 ст. 187 ПК України, податкова накладна виписується у день виникнення податкових зобов'язань продавця, яке виникає у нього за подією, що виникла раніше, тобто або за датою зарахування коштів від покупця на банківський рахунок як оплата товарів, що підлягають постачанню, або – відвантаження товару.

17.09.2012 року ТОВ «Будтехносервіс» звернувся до позивача з листом №71, в якому просив зарахувати вказані кошти, в розмірі 800 000,00 грн., в рахунок погашення заборгованості за простим векселем.

Згідно розрахунків коригування кількісних і вартісних показників №№165, 166 від 17.09.2012 року до податкових накладних №217 від 25.07.2012 року та №71 від 07.08.2012 року, виданих ТОВ «Будтехносервіс» (покупець), позивачем відкориговано суму ПДВ в бік зменшення в розмірі 50 000,00 грн. та відповідно на суму 83 333,33 грн. із зазначенням причини коригування – зміна номенклатури.

Відтак, позивачем фактично зроблено зміну призначення сплаченого покупцем платежу за товар, від поставки якого останній не відмовляється. При цьому, суд звертає увагу, що проведення такої операції, підлягає підтвердженню належними доказами, що мають силу первинних документів, які, як наслідок, остаточно підтверджують факт відсутності об’єкту оподаткування ПДВ чи його зменшення.

Разом з тим, будь-яких доказів на підтвердження факту переведення чи зарахування позивачем здійсненої оплати покупцем товару в рахунок інших платежів, та здійснення відповідного коригування по ним (наприклад, в бухгалтерському обліку), суду не надано, про причини неможливості їх подання не повідомлено.

За таких обставин, відсутність вказаних доказів унеможливлює встановити юридично значимий факт, що стосується предмету доказування у даній справі, який підтверджує зміну активів, зобов’язань чи власного капіталу платника податку, з урахуванням власне причинно-наслідкового зв'язку таких фактів з наявністю чи відсутністю об’єкта оподаткування з ПДВ по досліджуваних операціях, за результатом яких було здійснено коригування.

Однак, з приводу встановлених податковим органом, розбіжностей по податковим зобов’язанням у позивача та ТОВ «Будтехносервіс» за грудень 2012 року на суму ПДВ в розмірі 28 355,00 грн., через нездійснення відповідного коригування контрагентом, суд наголошує, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік однієї особи від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб’єктом господарювання (її контрагентом), у зв’язку з чим дані доводи відповідача є необґрунтованими та такими, що невірно тлумачать норми права.

Згідно договору купівлі-продажу №040111-01 від 04.01.2011 року, позивач зобов’язався поставити ТОВ «Віса-Гінгер-Одеса» товар у кількості та асортименті та по цінам, що узгоджуються у специфікації, а покупець – прийняти та оплатити цей товар.

Відповідно до п. 2.4 названого договору, перерахунок коштів покупцем здійснюється протягом 90 днів після отримання товару. Пунктом 2.6 договору передбачена можливість проведення попередньої оплати за товар покупцем.

09.08.2012 року на підставі рахунку №4476 від 08.08.2012 року ТОВ «Віса-Гінгер-Одеса» перерахував 325 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 54 166,67 грн.), що підтверджується випискою банку з особового рахунку позивача.

09.08.2012 року позивачем виписано податкову накладну №98 на суму 325 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 54 166,67 грн.).

Окрім того, згідно видаткових накладних №№1790, 1815 від 21.08.2012 року позивачем, згідно замовлення покупця №4476 від 08.08.2012 року, відвантажено товар на суму 263 678,38 грн. (в т.ч. ПДВ – 43946,39 грн.) та на суму 278 032,98 грн. (в т.ч. ПДВ – 46 338,83 грн.), отримання якого підтверджується довіреністю на отримання товару.

21.08.2012 року покупцю виписано податкові накладні №№221, 223 на суму 263 678,38 грн. (в т.ч. ПДВ – 43 946,39 грн.) та відповідно на суму 278 032,98 грн. (в т.ч. ПДВ – 46 338,83 грн.).

21.08.2012 року ТОВ «Віса-Гінгер-Одеса» звернувся до позивача з листом №39, в якому просив зарахувати кошти в розмірі 325 000,00 грн. в рахунок оплати рахунка №4476 від 08.08.2012 року.

Згідно розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №227 від 21.08.2012 року до податкової накладної №98 від 09.08.2012 року, виданої покупцю, позивачем здійснено коригування на суму ПДВ в бік зменшення в розмірі 54 166,67 грн. із зазначенням причини коригування – зміна номенклатури.

Однак, як вбачається з вищенаведеного, коригування проведено по одному й тому самому рахунку на оплату та на ту ж саму суму, відповідно суд не вбачає як зміни призначення платежу, так і наявності законних підстав для коригування, оскільки об’єкт оподаткування, в такому випадку, залишається незмінним.

Окрім того, позивач коригуванням у податковому обліку фактично змінив призначення сплаченого покупцем платежу за товар, від поставки якого останній не відмовляється. При цьому, суд звертає увагу, що позивачем не підтверджено реальне проведення такої операції, належними доказами, що мають силу первинних документів, які, як наслідок, остаточно підтверджують факт відсутності об’єкту оподаткування ПДВ чи його зменшення.

06.03.2012 року позивач виставив ТОВ «Віса-Гінгер-Одеса» рахунок на оплату товару №1003 на суму 643 318,91 грн.

07.03.2012 року на підставі рахунку №1003 від 06.03.2012 року ТОВ «Віса-Гінгер-Одеса» перерахував 120 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 20 000,00 грн.), що підтверджується випискою банку з особового рахунку позивача.

07.03.2012 року позивачем виписано податкову накладну №52 на суму 120 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 20 000,00 грн.).

09.04.2012 року ТОВ «Віса-Гінгер-Одеса» звернувся до позивача з листом №48, в якому просив зарахувати вказані кошти, в розмірі 120 000,00 грн., в рахунок оплати рахунка №1631 від 04.04.2012 року.

Відтак покупець просив змінити призначення сплаченого ним платежу за товар, від поставки якого не відмовився.

Згідно розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №80 від 09.04.2012 року до податкової накладної №52 від 07.03.2012 року, виданої покупцю, позивачем здійснено коригування на суму ПДВ в бік зменшення в розмірі 20 000,00 грн., зазначено причину коригування – взаємозалік.

Водночас в межах виконання договору купівлі-продажу позивач 04.04.2012 року також виставив ТОВ «Віса-Гінгер-Одеса» рахунок на оплату товару №1631 на суму 258 809,89 грн.

Згідно видаткової накладної №616 від 04.04.2012 року позивачем, згідно замовлення покупця №1631 від 04.04.2012 року, відвантажено товар на суму 196 304,98 грн. (в т.ч. ПДВ – 32 717,49 грн.).

04.04.2012 року позивачем виписано податкову накладну №34 на суму 196 304,98 грн. (в т.ч. ПДВ – 32 717,49 грн.).

Таким чином, позивач коригуванням у податковому обліку фактично змінив призначення сплаченого покупцем платежу за товар, від поставки якого останній не відмовляється. При цьому, суд звертає увагу, що проведення такої операції, підлягає підтвердженню належними доказами, що мають силу первинних документів, які, як наслідок, остаточно підтверджують факт відсутності об’єкту оподаткування ПДВ чи його зменшення.

Разом з тим, будь-яких доказів на підтвердження факту переведення чи зарахування позивачем здійсненої оплати покупцем товару в рахунок інших платежів, та здійснення відповідного коригування по ним (наприклад, в бухгалтерському обліку), суду не надано, про причини неможливості їх подання не повідомлено. Реальне проведення такої операції доказами не підтверджено.

За таких обставин, відсутність вказаних доказів унеможливлює встановити юридично значимий факт, що стосується предмету доказування у даній справі, який підтверджує зміну активів, зобов’язань чи власного капіталу платника податку, з урахуванням власне причинно-наслідкового зв'язку таких фактів з наявністю чи відсутністю об’єкта оподаткування з ПДВ по досліджуваних операціях, за результатом яких було здійснено коригування.

14.03.2012 року позивач виставив ТОВ «Віса-Гінгер-Одеса» рахунок на оплату товару №1137 на суму 195345,60 грн.

14.03.2012 року на підставі рахунку №1137 від 14.03.2012 року ТОВ «Віса-Гінгер-Одеса» перерахував 150 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 25000,00 грн.), що підтверджується випискою банку з особового рахунку позивача.

14.03.2012 року позивачем виписано податкову накладну №88 на суму 150 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 25 000,00 грн.).

29.03.2012 року ТОВ «Віса-Гінгер-Одеса» звернувся до позивача з листом №40, в якому просив зарахувати вказані кошти, в розмірі 150 000,00 грн., в рахунок оплати рахунка №1508 від 28.03.2012 року.

Згідно розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №277 від 29.03.2012 року до податкової накладної №88 від 14.03.2012 року, виданої покупцю, позивачем здійснено коригування на суму ПДВ в бік зменшення в розмірі 25 000,00 грн., зазначено причину коригування – повернення.

Водночас в межах виконання договору купівлі-продажу позивач 28.03.2012 року також виставляв ТОВ «Віса-Гінгер-Одеса» рахунок на оплату товару №1508 на суму 167 463,31 грн.

Згідно видаткової накладної №562 від 28.03.2012 року позивачем, згідно замовлення покупця №1508 від 28.03.2012 року, відвантажено товар на суму 167 463,31 грн. (в т.ч. ПДВ – 27 910,55 грн.).

28.03.2012 року позивачем виписано податкову накладну №242 на суму 167 463,31 грн. (в т.ч. ПДВ – 27 910,55 грн.).

В даному випадку покупець просив змінити призначення сплаченого ним платежу за товар, від поставки якого не відмовився. Однак, як вбачається з розрахунку коригування кількісних і вартісних показників №277, позивач коригував кількість товару з причин повернення.

При цьому, суд звертає увагу, що проведення господарської операції, підлягає підтвердженню належними доказами, що мають силу первинних документів, які, як наслідок, остаточно підтверджують факт відсутності об’єкту оподаткування ПДВ чи його наявності або зменшення.

Разом з тим, жодних доказів на підтвердження факту повернення чи зарахування в рахунок інших платежів (наприклад, в бухгалтерському обліку тощо) суду не надано, про причини неможливості їх подання не повідомлено. Реальне проведення такої операції доказами не підтверджено.

Між тим судом відзначається, що податковим органом на сторінці 21 акту перевірки (а.с. 28 т. 1) також зазначено про те, що в ході проведення перевірки, на підставі наданих банківських виписок та платіжних доручень, встановлено, що отримані кошти від покупців як попередня оплата за товар, згідно яких було видано податкові накладні не повертались даним покупцям.

Отже, у разі відсутності належним чином оформлених первинних документів на підтвердження факту зміни суми компенсації, відсутні підстави для здійснення коригування позивачем податкових зобов’язань.

Згідно договорів купівлі-продажу та поставки №21/0312-1 від 21.03.2012 року, №15/0312-1 від 15.03.2012 року, №15/0312-2 від 15.03.2012 року, №14/1111 від 14.11.2011 року, №31/1011 від 31.10.2011 року, №25/0112 від 25.01.2012 року, №2311-11 від 23.11.2011 року, позивач зобов’язався поставити ТОВ «Домінекс ЛТД» товар у кількості та асортименті та по цінам, що узгоджуються у специфікації, а покупець – прийняти та оплатити цей товар.

Згідно наступних розрахунків відбулося коригування кількісних і вартісних показників:

- №174 від 14.12.2011 року до податкової накладної №424 від 30.11.2011 року, виписаної в межах виконання договору №14/1111 від 14.11.2011 року, позивачем здійснено коригування на суму ПДВ в бік зменшення в розмірі 21666,70 грн., причина коригування – повернення;

- №175 від 14.12.2011 року до податкової накладної №421 від 30.11.2011 року, виписаної в межах виконання договору №14/1111 від 14.11.2011 року, позивачем здійснено коригування на суму ПДВ в бік зменшення в розмірі 6666,66 грн., причина коригування – повернення;

- №290 від 30.03.2012 року до податкової накладної №216 від 31.01.2012 року, виписаної в межах виконання договору №14/1111 від 14.11.2011 року, позивачем здійснено коригування на суму ПДВ в бік зменшення в розмірі 11175,91 грн., причина коригування – взаємозалік;

- №291 від 30.03.2012 року до податкової накладної №217 від 31.01.2012 року, виписаної в межах виконання договору №14/1111 від 14.11.2011 року, позивачем здійснено коригування на суму ПДВ в бік зменшення в розмірі 8333,33 грн., причина коригування – взаємозалік;

- №292 від 30.03.2012 року до податкової накладної №77 від 10.02.2012 року, виписаної в межах виконання договору №14/1111 від 14.11.2011 року, позивачем здійснено коригування на суму ПДВ в бік зменшення в розмірі 16666,67 грн., причина коригування – взаємозалік;

- №289 від 30.03.2012 року до податкової накладної №218 від 31.01.2012 року, виписаної в межах виконання договору №25/0112 від 25.01.2012 року, позивачем здійснено коригування на суму ПДВ в бік зменшення в розмірі 33333,33 грн., причина коригування – взаємозалік;

-№294 від 30.03.2012 року до податкової накладної №132 від 17.02.2012 року, виписаної в межах виконання договору №25/0112 від 25.01.2012 року, позивачем здійснено коригування на суму ПДВ в бік зменшення в розмірі 12194,29 грн., причина коригування – взаємозалік;

- №293 від 30.03.2012 року до податкової накладної №31 від 03.02.2012 року, виписаної в межах виконання договору №25/0112 від 25.01.2012 року, позивачем здійснено коригування на суму ПДВ в бік зменшення в розмірі 16666,67 грн., причина коригування – взаємозалік;

- №275 від 30.04.2012 року до податкової накладної №145 від 20.02.2012 року, виписаної в межах виконання договору №25/0112 від 25.01.2012 року, позивачем здійснено коригування на суму ПДВ в бік зменшення в розмірі 11944,48 грн., причина коригування – взаємозалік;

- №269 від 30.04.2012 року до податкової накладної №70 від 10.02.2012 року, виписаної в межах виконання договору №14/1111 від 14.11.2011 року, позивачем здійснено коригування на суму ПДВ в бік зменшення в розмірі 8955,77 грн., причина коригування – взаємозалік;

- №270 від 30.04.2012 року до податкової накладної №216 від 31.01.2012 року, виписаної в межах виконання договору №14/1111 від 14.11.2011 року, позивачем здійснено коригування на суму ПДВ в бік зменшення в розмірі 3213,73 грн., причина коригування – взаємозалік;

- №273 від 30.04.2012 року до податкової накладної №216 від 08.02.2012 року, виписаної в межах виконання договору №25/0112 від 25.01.2012 року, позивачем здійснено коригування на суму ПДВ в бік зменшення в розмірі 16666,67 грн., причина коригування – взаємозалік;

- №274 від 30.04.2012 року до податкової накладної №76 від 10.02.2012 року, виписаної в межах виконання договору №25/0112 від 25.01.2012 року, позивачем здійснено коригування на суму ПДВ в бік зменшення в розмірі 16666,67 грн., причина коригування – взаємозалік;

- №276 від 30.04.2012 року до податкової накладної №132 від 17.02.2012 року, виписаної в межах виконання договору №25/0112 від 25.01.2012 року, позивачем здійснено коригування на суму ПДВ в бік зменшення в розмірі 4472,37 грн., причина коригування – взаємозалік;

Стосовно проведення коригування з причин повернення товару, судом відзначається, що в матеріалах справи наявна видаткова накладна (повернення) №ВП-0000001 від 14.12.2011 року про повернення позивачу товару на суму 170 000,15 грн. (в т.ч. ПДВ – 28 333,36 грн.), яка надає позивачу законне право здійснити коригування на підставі ст. 192 ПК України.

Водночас, суд звертає увагу, що повернення передоплати повинно остаточно підтверджувати факт відсутності об’єкту оподаткування ПДВ чи його зменшення.

Однак, докази на підтвердження факту повернення оплати за товар суду не надано, про причини неможливості їх подання не повідомлено.

Між тим судом відзначається, що податковим органом на сторінці 21 акту перевірки (а.с. 28 т. 1) також зазначено про те, що в ході проведення перевірки, на підставі наданих банківських виписок та платіжних доручень, встановлено, що отримані кошти від покупців як попередня оплата за товар, згідно яких було видано податкові накладні не повертались даним покупцям.

За таких обставин, відсутність вичерпних доказів унеможливлює встановити юридично значимий факт, що стосується предмету доказування у даній справі, який підтверджує зміну активів, зобов’язань чи власного капіталу платника податку, з урахуванням власне причинно-наслідкового зв'язку таких фактів з наявністю чи відсутністю об’єкта оподаткування з ПДВ по досліджуваній операції, за результатом якої було здійснено коригування.

Як встановлено судом всі інші коригування у податковому обліку зроблено позивачем з фактичної зміни призначення платежу в платіжних документах, зазначеного покупцем при сплаті за товар, від поставки якого останній не відмовляється.

При цьому, суд звертає увагу, що позивачем не підтверджено реальне проведення такої операції, належними доказами, що мають силу первинних документів, які, як наслідок, остаточно підтверджують факт відсутності об’єкту оподаткування ПДВ чи його зменшення.

Будь-яких доказів на підтвердження факту переведення позивачем здійсненої оплати покупцем товару в рахунок інших платежів, та здійснення відповідного коригування по ним (наприклад, в бухгалтерському обліку), суду не надано, про причини неможливості їх подання не повідомлено.

За таких обставин, відсутність вичерпних доказів унеможливлює встановити юридично значимий факт, що стосується предмету доказування у даній справі, який підтверджує зміну активів, зобов’язань чи власного капіталу платника податку, з урахуванням власне причинно-наслідкового зв'язку таких фактів з наявністю чи відсутністю об’єкта оподаткування з ПДВ по досліджуваних операціях, результатами яких коригування.

В розрізі всього вищенаведеного, суд наголошує на тому, що навіть правильність відображення позивачем у податковому обліку господарських операцій з його контрагентами не може ґрунтуватись на повному встановленні обставин, що мають значення для вирішення даного спору.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок