Постанова № 39223822, 11.06.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2014 р. Справа № 914/307/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Гриців В.М., суддів Хабіб М.І., Юрченко Я.О.

при секретарі судового засідання Бохонок В.З.

за участі прокурора Яворського Я.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на рішення господарського суду Львівської області від 25 березня 2014 року по справі №914/307/14 за позовом прокурора м. Борислава в інтересах держави в особі Східницької селищної ради до публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про внесення змін до договору оренди землі

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області (суддя Запотічняк О.Д.) від 25 березня 2014 року по справі №914/307/14 позов прокурора м. Борислава в інтересах держави в особі Східницької селищної ради до публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про внесення змін до договору оренди землі задоволено повністю. Внесено зміни до укладеного між Східницькою селищною радою та відкритим акціонерним товариством «Укрнафта» Договору оренди землі №04.09.439.00144 від 17 грудня 2009р., зареєстрованого 21.12.2009р. в Бориславському міському відділі Львівської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» за №04.09.439.00144, шляхом викладення п. 5 Договору в наступній редакції: «Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданого Управлінням Держкомзему у м. Бориславі Львівської області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 53264 (п'ятдесят три тисячі двісті шістдесят чотири) грн. 72 коп.»; внесено зміни до укладеного між Східницькою селищною радою та відкритим акціонерним товариством «Укрнафта» Договору оренди землі №04.09.439.00144 від 17 грудня 2009р., зареєстрованого 21.12.2009р. в Бориславському міському відділі Львівської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» за №04.09.439.00144, шляхом викладення п. 9 Договору в наступній редакції: «Орендна плата за використання земельної ділянки вноситься орендарем у грошовій формі та становить 12 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік, що складає 6391 (шість тисяч триста дев'яносто одна) грн. 77 коп. за рік або 532 (п'ятсот тридцять дві) грн. 60 коп. в місяць. Орендна плата вноситься щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати на р/р № 33219812700013 в ГУДКСУ у Львівській області, м. Львів, ЗКПО 37942974, МФО 825014, код платежів 13050200, одержувач місцевий бюджет Східниця, не пізніше 10 числа, наступного за звітним місяцем.

Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» (відповідач) подало апеляційну скаргу, просить Львівський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду Львівської області від 25 березня 2014 року по справі №914/307/14 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідач вважає, що рішення суду першої інстанції винесене з неповним з'ясуванням обставин, що мали значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи та недоведеністю обставин, що мали значення для справи. Зокрема зазначає, що оскільки законодавством передбачено можливість зміни ціни орендної плати за землю тільки за згодою сторін, то вимоги позивача щодо збільшення розміру орендної плати без наявності правових підстав, визначених договором і законодавством, є неправомірними, вказана обставина, на думку скаржника, залишена судом першої інстанції поза увагою. Відтак вважає, що господарським судом порушено положення ст.ст. 15, 58, 525, 632, 651, 652, 792 Цивільного кодексу України, ст. 288 Податкового кодексу України, ст.ст. 2, 21, 23 Закону України «Про оренду землі». Також, апелянт звертає увагу на те, що вказаний спір мав розглядатися за територіальною підсудністю у господарському суді м. Києва, оскільки місцезнаходженням відповідача є м. Київ, а справи у спорах, що виникають при зміні господарських договорів, розглядаються за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії.

У судове засідання з'явився прокурор. Апеляційну скаргу заперечує, оскаржуване рішення просить залишити без змін.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомлені про дату та час судового засідання.

11 червня 2014 року представник ПАТ «Укрнафта» факсом надіслав суду клопотання у якому у зв'язку із неможливістю забезпечити явку представника в судове засідання, просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату. Доказів участі представника в іншій справі до клопотання не додано.

З огляду на дату прийняття апеляційної скарги до провадження, визначені ст. 102 ГПК строки розгляду скарги, відсутність клопотання про продовження строків розгляду, апеляційний суд відхиляє таке клопотання. Крім того, суд не визнавав обов'язковою участь в судовому засіданні представників.

Згідно з ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Львівський апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу, матеріали справи і вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 25 березня 2014 року слід залишити без змін враховуючи наступне.

Відповідно до матеріалів справи, 17 грудня 2009 року між Східницькою селищною радою (орендодавець) та відкритим акціонерним товариством «Укрнафта» (орендар) було укладено договір оренди землі, який зареєстровано у Бориславському міському відділі Львівської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21.12.2009 року за №04.10.439.00144 (Договір).

Відповідно до умов договору відповідач отримав в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,0712 га. для обслуговування свердловин №№ 23, 27 НГВУ «Бориславнафтогаз» ВАТ «Укрнафта», яка знаходиться на території Східницької селищної ради.

Договір укладено на 25 (двадцять п'ять) років, але при цьому, орендар має право на дострокове повернення даної земельної ділянки орендодавцю при умові проведення рекультивації земельної ділянки та передачі її згідно Акту приймання-передачі рекультивованих земель (п. 8 Договору).

За умовами статті 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 5 даного договору сторони погодили, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 5617,68 грн.

Також сторони погодили, що орендна плата згідно рішення Східницької селищної ради від 29.02.2008 року №236 становить 12% від нормативної грошової оцінки, що становить 674,12 грн. за рік та вноситься орендарем у грошовій формі щомісячними платежами в розмірі 56,18 грн.

Рішенням Східницької селищної ради від 30.12.2010 року №8 було затверджено нормативно-грошову оцінку земель смт. Східниця.

Також, 21.01.2011р. Східницькою селищною радою прийнято рішення №24 «Про затвердження Положення про порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки несільськогосподарського призначення та її справляння» (Положення), відповідно до якого рішення від 29.02.2008р. № 236 «Про внесення змін в Рішення селищної ради від 12.01.2006р. № 241 «Про внесення змін в рішення селищної ради від 09.11.2005р. № 312 «Про затвердження положення про порядок визначення і справляння орендної плати за земельні ділянки несільськогосподарського призначення в смт. Східниця» втратило чинність.

Пунктом 2.4. Положення визначено, що річний розмір орендної плати за земельні ділянки для обслуговування свердловин та технологічної інфраструктури, об'єктів зв'язку, господарський споруд обслуговуючої інфраструктури, електричних підстанцій становить 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Частиною першою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що рада в межах повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

За приписами ч. 1 ст. 23 Закону України «Про оцінку земель», технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Згідно ч. 3 даної статті, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 25.03.2011 року, нормативна грошова оцінка орендованої відповідачем земельної ділянки складає 53264,72 грн.

У зв'язку із зміною нормативної грошової оцінки орендованої відповідачем земельної ділянки, Східницька селищна рада звернулася до відповідача з листом від 24.01.2011 року №28 в якому повідомила останнього про затвердження нової грошової оцінки земель смт. Східниця та запропонувала звернутися до управління Держкомзему у м. Бориславі для отримання інформації про нову суму орендної плати та підписання відповідних додатків до договору.

Листом від 12.09.2011 року №509-535 позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою звернутися до управління Держкомзему у м. Бориславі для отримання інформації про нову суму орендної плати та підписання відповідних додатків до договору.

Також позивач повідомив відповідача, що в разі не підписання додаткових угод, спір вирішуватиметься в судовому порядку.

Проте, у позовній заяві прокурор зазначає, що відповідач жодним чином не відреагував на повторну пропозицію позивача, додаткову угоду щодо внесення змін до договору не уклав.

Приписами пункту 13 Договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається 1 (один) раз в рік, у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору розв'язується у судовому порядку (п. 36 Договору). Такі положення договору кореспондуються з положеннями ст. 30 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до пункту 14.1.125. статті 14 Податкового кодексу України нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Пунктом 14.1.136 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов'язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

За приписами ст. 288.5 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; не може перевищувати: а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі) - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; б) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Відповідно до ст. 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

За умовами ч. 5 ст. 5 Закону України «Про оцінку земель», нормативна грошова оцінка використовується при визначенні розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Тому, зважаючи на вищезазначене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що встановлені ст. 288 ПК України та п. 2.4. Положення № 24 від 21.01.2011р. граничні розміри річної орендної плати за земельну ділянку є підставою для приведення положень спірного Договору у відповідність до вимог закону в частині визначення розміру орендної плати.

Також слід зазначити, що п. 2.19. Постанови Пленуму ВГС України від 17.05.2011р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» визначено, що у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братись судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку. У визначених законом випадках застосовуються ціни, які встановлюються або регулюються уповноваженими органами виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Крім того, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у постанові від 20 серпня 2013 року (за заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 25 квітня 2013 року у справі №5009/3430/12) вказала, що нормативна оцінка земель є основною для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Пунктом 36 Договору сторони погодили, що зміна умов Договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується в судовому порядку.

За приписами ст. 30 закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується у судовому порядку.

Згідно ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

За умовами ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

За таких обставин, господарський суд Львівської області дійшов висновку, що позивач, з метою приведення положень Договору (в частині зміни вартості нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки та розміру орендної плати) до вимог законодавства, зокрема, ПК України, двічі повідомляв відповідача про необхідність підписання відповідних змін, однак, як було встановлено в суді першої інстанції, домовленості щодо зміни розміру орендної плати в позасудовому порядку, сторонам Договору досягнути не вдалося.

Зважаючи на вищезазначене та беручи до уваги положення законодавства та той факт, що станом на день розгляду справи судом першої інстанції, рішення Східницької селищної ради № 8 від 30.12.2010р. «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель смт. Східниця» набрало чинності, у встановленому законом порядку скасовано не було, господарський суд Львівської області прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується із висновками господарського суду Львівської області, наведеними в оскаржуваному рішенні, щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Виходячи з вищевикладеного, позиція скаржника про ненадання повної та об'єктивної оцінки поданим доказам і не всебічне дослідження усіх обставини справи спростовується приписами закону та матеріалами справи.

В апеляційній скарзі відповідач також зазначав про те, що даний спір не підсудний господарському суду Львівської області, оскільки, на його думку, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо. Тому, враховуючи місце реєстрації відповідача (м. Київ), то спір має розглядатись у господарському суді м. Києва.

Таке твердження скаржника спростовується приписами ст.ст. 12, 16 ГПК України, де зазначено, що справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням об'єктів земельних відносин або основної їх частини, а згідно договору оренди землі від 17.12.2009р. позивачем надано відповідачу у строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування свердловин №№ 23, 27 НГВУ «Бориславнафтогаз» ВАТ «Укрнафта», яка знаходиться на території Східницької селищної ради Львівської області.

Згідно із ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Постановляючи оскаржуване рішення господарський суд Львівської області дослідив усі обставини справи, дав їм належну оцінку та правильно застосував норми матеріального і процесуального права щодо вирішення спору.

Відповідач належними і допустимими доказами не довів спростування позовних вимог та не спростував висновків суду першої інстанції.

Виходячи з вищевикладених фактичних обставин справи та приписів закону рішення господарського суду Львівської області від 25 березня 2014 року є обґрунтованим і законним. Доводи ж апеляційної скарги цього висновку не спростовують, а тому підстав для скасування оскарженого рішення немає.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 82-1, 99, 101, 103, 105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 25 березня 2014 року по справі №914/307/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укрнафта» без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Гриців В.М.

суддя Хабіб М.І.

суддя Юрченко Я.О.