Рішення № 39223807, 12.06.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2014 р. Справа № 911/1478/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сплав МВ», Київська обл., с. Білогородка до Товариства з обмеженою відповідальністю «Далмах Нуцу», Київська обл., с. Білогородкапро стягнення 111 859,35 грн.,за участю представників:

позивача:Кірічевська О.І., довіреність № 51 від 17.06.2013 року;відповідача:Єлтишева С.Л., довіреність б/н від 01.07.2013 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2014 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом до відповідача про стягнення 9 230,33 грн. заборгованості з орендної плати, 609,71 грн. пені, 102 019,31 грн. неустойки у розмірі подвійної орендної плати, а загалом 111 859,35 грн., у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань за договором оренди № 410 нерухомого індивідуально визначеного майна від 31.08.2011 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.04.2014 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 22.05.2014 року.

22.05.2014 року через канцелярію суду позивач надав письмові пояснення у справі та обґрунтований розрахунок суми основного боргу, пені та неустойки.

22.05.2014 року через канцелярію суду відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому визнав позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 9 230,33 грн., в іншій частині проти позову заперечував.

У судових засіданнях 22.05.2014 року та 05.06.2014 року оголошувалися перерви на 05.06.2014 року та 12.06.2014 року відповідно.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

31.08.2011 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) було укладено договір оренди № 410 нерухомого індивідуально визначеного майна, за умовами якого орендодавець зобов'язується передати орендарю, а орендар зобов'язується прийняти в строкове платне користування майно з метою його використання у своїй господарській діяльності і зобов'язується своєчасно сплачувати за нього орендодавцю орендну плату.

Відповідно до п. 1.2. договору об'єкт оренди, складається з опалювального приміщення площею 15,5 м2 яке знаходиться на мансардному поверсі адмінбудівлі літер «А»; металева споруда № 1 розрахунковою площею 181,1 м2 по плану реєстровий літер № 13; навіс розрахунковою площею 95,8 м2 по плану реєстровий літер «Ч»; навіс розрахунковою площею 124,8 м2 по плану реєстровий літер «Ш».

Згідно п. 2.1. договору, датою початку використання об'єкту оренди орендарем, згідно даного договору, є дата підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкту оренди (далі по тексту - «Акт 1»), що з моменту його належного підписання сторонами є невід'ємною частиною договору та підтверджує факт надання послуг оренди до моменту підписання акту повернення об'єкту оренди. Обов'язок по складанню Акту 1 лежить на орендарі. Акт 1 підписується у двох примірниках, по одному для кожної сторони.

Строк дії даного договору та оренди за ним - з моменту підписання акту 1 по 30.09.2012 року (п. 8.1 договору).

Відповідно до п. 5.2. договору орендна плата за об'єкт оренди за один календарний місяць за згодою сторін складає 6 275,00 гривень, крім того ПДВ - 1 255,00 гривень. Всього до сплати; 7 530,00 (сім тисяч п'ятсот тридцять) грн..

Згідно п. 5.3. договору орендна плата за поточний місяць підлягає сплаті орендарем орендодавцю у період з першого до п'ятого числа поточного місяця. Нарахування орендної плати згідно даного договору починається з моменту підписання сторонами акту 1.

Судом встановлено, що позивач свої обов'язки за договором виконав належним чином.

На виконання умов договору позивач передав відповідачеві об'єкт оренди, що підтверджується актом приймання-передачі об'єкту оренди від 01.10.2011 року.

Додатковою угодою від 13.09.2012 року до договору оренди нерухомого індивідуально визначеного майна № 410 від 01.09.2011 року сторони продовжили термін дії договору та строк оренди за ним - з моменту підписання акту 1 по 30.11.2013 року. Зміни вступають в дію з 01.10.2012 року.

Додатковою угодою від 05.08.2013 року до договору оренди нерухомого індивідуально визначеного майна № 410 від 01.09.2011 року сторони прийшли згоди про дострокове припинення договору з 08 серпня 2013 року. Додаткова угода вступає в силу з моменту її підписання сторонами.

Позивач вказує, що всупереч умовам договору відповідач не звільнив об'єкт оренди на момент звернення до суду та не складено акт повернення об'єкту оренди.

Предметом позову є, зокрема, вимога позивача про стягнення з відповідача 9 230,33 грн. заборгованості за договором по сплаті орендної плати у період з 01.07.2013 по 07.08.2013 року.

Водночас, відповідач визнає наявність 9 230,33 грн. заборгованості за період з 01.07.2013 по 07.08.2013 року.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Пунктом 6 цієї статті визначено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 1 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач у судовому засіданні 12.06.2014 року визнав позов частині основного боргу.

Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання відповідачем позову не порушує прав третіх осіб і не суперечить законодавству.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 9 230,33 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

У зв'язку з простроченням відповідачем термінів сплати орендних платежів, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені в розмірі 609,71 грн.

Відповідно до п. 11.4 договору за прострочення строку платежу, згідно умов договору, орендар зобов'язується сплатити орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Вимоги позивача про стягнення пені є обґрунтованими, однак підлягають стягненню частково в розмірі 597,95 грн., які нараховані судом відповідно до вимог закону та умов договору, в іншій частині вимог про стягнення пені слід відмовити.

Також, предметом позову є вимога позивача про стягнення з відповідача 102 019,31 грн. неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення в порядку ст. 785 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 785 Цивільного кодексу України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до п. 3.1.11. договору в разі припинення дії договору орендар зобов'язаний негайно повернути орендодавцеві об'єкт оренди у стані, в якому він був одержаний, з урахуванням нормального зносу.

Згідно п. 11.5. договору якщо орендар не виконує свого зобов'язання, вказаного в п. 3.1.11., щодо умов повернення об'єкту оренди орендодавцю, він зобов'язаний сплатити орендодавцю неустойку у розмірі подвійної орендної плати за користування об'єктом оренди за кожен день прострочення.

Пунктом 2.4. договору встановлено, що повернення майна орендодавцеві, здійснюється по акту повернення об'єкту оренди (акт 2). Обов'язок по складанню акту 2 лежить на орендодавцеві, тобто позивачі.

Оскільки договір є розірваним з 08.08.2013 року, позивач свій обов'язок у порядку п. 2.4. договору по складанню акту повернення об'єкту оренди не виконав, тому вимоги позивача про стягнення 102 019,31 грн. неустойки за користування річчю за час прострочення в порядку ст. 785 Цивільного кодексу України є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Судовий збір, у розмірі 196,56 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Далмах Нуцу» (08140, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Щорса, буд. 98, код 37228156) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сплав МВ» (08140, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Шевченка, 162-А, код 21479969) 9 230 (дев'ять тисяч двісті тридцять) грн. 33 коп. боргу, 597 (п'ятсот дев'яносто сім) грн. 95 коп. пені, 196 (сто дев'яносто шість) грн. 56 коп. судового збору.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 16.06.2014 р.

Суддя Т.Д. Лилак