Постанова № 39219501, 06.06.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 червня 2014 року Справа № 810/2749/14

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альт-Трейд" до проДержавної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Альт-Трейд" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення відповідача від 24.03.2014 № 0000512209.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Альт-Трейд" донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 100000,00 грн. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у розмірі 25000,00 грн., на думку позивача, прийнято відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідає вимогам закону, висновки податкового органу відносно факту вчинення позивачем правопорушення є помилковими, а тому вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Письмових заперечень або пояснень на обґрунтування своєї позиції відповідачем суду надано не було.

У судове засідання, призначене на 06.06.2014, представники сторін не з'явились, були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи. Матеріали справи містять клопотання представників позивача та відповідача про розгляд справи за їх відсутності, що відповідно до приписів статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Альт-Трейд" (ідентифікаційний код 37074570, місцезнаходження: 08131, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, буд. 110) зареєстроване в якості юридичної особи 01.06.2010, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за № 1 339 102 0000 006603 (копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 733063 (а.с. 12).

Позивач перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області та зареєстрований платником податку на додану вартість (копія свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100289298 (а.с. 16).

У березні 2014 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на підставі пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку даних, задекларованих Товариством з обмеженою відповідальністю "Альт-Трейд" у податковій звітності з податку на додану вартість за січень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 04.03.2014 № 249/2204, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог статті 187, пунктів 201.1, 201.6 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за січень 2014 року на суму 100000,00 грн.

Висновок податкового органу про відсутність у позивача права на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість у наведеному вище розмірі обґрунтовується наявністю розбіжностей між даними реєстру отриманих позивачем податкових накладних та Єдиного реєстру податкових накладних, а саме: у переліку отриманих податкових накладних за січень 2014 року позивачем відображено податкову накладну від 31.01.2014 № 32 на суму ПДВ 100000,00 грн., виписану його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фієста", в той час як вказаним суб`єктом господарювання в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстровано податкову накладну на цю ж суму ПДВ, за цією же датою виписки, проте за іншим порядковим номером - № 48.

За таких обставин, податковим органом зроблено висновок про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2014 року на суму 100000,00 грн.

Отримавши складений за результатами перевірки акт від 04.03.2014 № 249/2204 Товариство з обмеженою відповідальністю "Альт-Трейд" скористалось правом на подання заперечень до нього. У своїх запереченнях позивач звернув увагу податкового органу на те, що податок на додану вартість у сумі 100000,00 грн. був перерахований на рахунки його контрагента у складі ціни придбаних у нього послуг та включений до складу податкового кредиту за січень 2014 року на підставі виписаної податкової накладної від 31.01.2014 № 48. Під час заповнення позивачем податкової звітності з податку на додану вартість за цей звітний період позивачем було помилково зазначено у реєстрі отриманих податкових накладних інший порядковий номер податкової накладної. Зазначення ним порядкового номеру "32" замість "48" позивач вважає очевидною опискою, яка не вплинула на правильність обрахування числового значення податкового кредиту та правомірність визначення ним податкового зобов`язання з податку на додану вартість за січень 2014 року.

Враховуючи, що коригування помилкових записів у Реєстрі не призводить до потреби формування нових (уточнюючих) реєстрів, виправлення помилки у графі "порядковий номер податкової накладної" реєстру здійснено позивачем 04.03.2014 методом "сторно" у момент виявлення такої помилки, як це передбачено Порядком ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 25.11.2013 № 708.

У своїх запереченнях позивач вказав на те, що про наявність помилки у записах реєстру отриманих податкових накладних та про її самостійне виправлення 04.03.2014 позивач поінформував відповідача листом від 04.03.2014 № 03-14 (дата отримання - 04.03.2014), до якого також долучив копію податкової накладної від 31.01.2014 № 48, копію записів реєстру отриманих податкових накладних з виправленими показниками та квитанцію від 04.03.2014 про прийняття цього реєстру в електронному вигляді.

Відомості, що викладені у запереченнях до акта перевірки, відповідачем прийняті до уваги не були, у зв`язку з чим ним винесено податкове повідомлення - рішення від 24.03.2014 № 0000512209, яким відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 100000,00 грн. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у розмірі 25000,00 грн.

Не погоджуючись із рішенням, прийнятим відповідачем, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.

Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Кодексу, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

В силу приписів підпункту 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 та підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість належить до загальнодержавних непрямих податків, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Пунктом 200.1 статті 200 розділу V цього Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків на підставах, визначених підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, на платника податків накладається штраф в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання.

З аналізу наведених вище положень податкового законодавства вбачається, що обов`язковою умовою для донарахування податковим органом суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій є наявність факту заниження податкового зобов'язання, тобто недоплати за цим податком, у тому числі і внаслідок завищення сум податкового кредиту.

Згідно з приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Згідно з приписами пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Абзацом 2 пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується з 1 січня 2012 року для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить більше 10 тисяч гривень (пункт 11 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України).

Пунктом 198.6 статті 198 цього Кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Крім того, абзацом 9 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Таким чином, якщо платник податку на додану вартість придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленою та у випадках, визначених законом, належним чином зареєстрованою податковою накладною, він має право віднести сплачені ним суми податку до складу податкового кредиту.

Як встановлено судом, отримана позивачем від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фієста" податкова накладна від 31.01.2014 № 48 на суму ПДВ 100000,00 грн. відповідає вимогам податкового законодавства, а обмеження, визначені абзацом 9 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що не дають позивачу права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, відсутні.

Водночас, податковий орган оспорює право платника податків на включення до складу податкового кредиту за січень 2014 року сум податку на додану вартість, перерахованих позивачем на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю "Фієста" у складі ціни придбаних послуг на підставі виписаної контрагентом податкової накладної, у зв`язку з наявністю розбіжностей у даних Єдиного реєстру податкових накладних та реєстру отриманих позивачем податкових накладних.

Розбіжності, на які вказує податковий орган, обумовлені допущенням позивачем при заповненні ним реєстру отриманих податкових накладних описки в графі "порядковий номер податкової накладної" (замість "48" зазначено "32").

При цьому, вказана описка не є арифметичною, тобто не вплинула на числове значення заявленого податкового кредиту.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що реєстр виданих та отриманих податкових накладних є формою для запису (реєстрації) виданих та отриманих податкових накладних.

Пунктом 201.15 статті 201 Податкового кодексу України визначено обов`язок платника податку на додану вартість вести реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, в якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку.

Порядком ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 25.11.2013 № 708, передбачено, що виправлення помилки в Реєстрі здійснюється методом "сторно" за правилами, передбаченими для бухгалтерського обліку, у момент виявлення такої помилки.

При виправленні помилки методом "сторно" до Реєстру одночасно вноситься два записи: помилковий запис із знаком "-" та правильний запис із знаком "+".

Метод "сторно" здійснюється шляхом зворотного запису на величину помилки в тому звітному періоді, у якому вона виявлена. При здійсненні такого зворотного запису платником податку: в колонці 1 розділів I та/або II Реєстру зазначається порядковий номер запису; в колонках 2 - 6 розділу I та/або колонках 2 - 7 розділу II Реєстру дублюються реквізити документа, кількісні показники якого сторнуються; у відповідних колонках 7 - 12 розділу I та/або колонках 8 - 16 розділу II Реєстру кількісні показники зазначаються з відповідним знаком "+" чи "-". При цьому, якщо виправлення помилки потребує подання платником податку уточнюючого розрахунку, то до виду документа додається літера "У" (наприклад: ПНПУ). Крім того, запис щодо включення показників такого документа до уточнюючого розрахунку зазначається окремим рядком у рядку "З них включено до уточнюючих розрахунків за звітний період" Реєстру.

Водночас, неарифметична помилка у реєстрі отриманих податкових накладних, яка не потребує подання уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість, не означає втрату платником податку права на зменшення податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду на суму податкового кредиту, що задекларована у звітній податковій декларації з податку на додану вартість, оскільки згідно з вимогами чинного податкового законодавства саме податкова накладна, а не дані реєстру отриманих податкових накладних, є підставою для відображення відповідних операцій у податковому обліку платника податку на додану вартість.

Податковий кодекс України не пов'язує право на податковий кредит із правильністю внесення записів до реєстру отриманих податкових накладних, із правильністю його ведення та взагалі з наявністю в реєстрі запису про ту чи іншу податкову накладну, а відтак допущення у ньому помилки у відомостях про податкову накладну не призводить до втрати платником податку права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту за умови фактичної наявності у платника податків належним чином оформленої та у випадках, визначених законом, належним чином зареєстрованої податкової накладної.

Суд також звертає увагу на те, що пунктом 44.7 статті 44 та пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України платнику податків надано право протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки подати до контролюючого органу заперечення до акта перевірки та документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

При цьому, такі документи та заперечення повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення про визначення грошових зобов'язань.

Як встановлено судом, допущена позивачем у ході внесення записів до реєстру отриманих податкових накладних описка не позбавляє його права на формування податкового кредиту за проведеною господарською операцією. Крім того, на момент винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення - рішення показники податкового кредиту були підтверджені позивачем документально, а помилка у записах цього реєстру була виправлена у спосіб, що визначений Порядком ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 25.11.2013 № 708, про що було належним чином поінформовано податковий орган.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на те, що доводи відповідача про заниження позивачем податкового зобов`язання з податку на додану вартість за січень 2014 року на суму 100000,00 грн. не знайшли свого документального підтвердження у ході судового розгляду справи, податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 24.03.2014 № 0000512209, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Альт-Трейд" донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 100000,00 грн. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у розмірі 25000,00 грн., суд вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З огляду на викладене, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 250,00 грн., підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області від 24.03.2014 № 0000512209, - визнати протиправними та скасувати.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альт-Трейд" витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 250 (двісті п`ятдесят) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.