Постанова № 39219011, 12.06.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2014 р. Справа № 804/5856/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозицької І.О.

при секретарі судового засідання Василенко К.Е.

за участю:

представника позивача Дробот О.О.

представника відповідача Колупаєва О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АКСЕЛЬХОФФ" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0008842204 від 23.12.2013 року,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АКСЕЛЬХОФФ» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.12.2013 року № 0008842204 (форма В4), яким Товариству з обмеженою відповідальністю «АКСЕЛЬХОФФ» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 6730968,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Державною податковою інспекцією в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «АКСЕЛЬХОФФ» за жовтень 2013 року, за результатами якої, складено акт № 147/22-04/33668627 від 29.11.2013 року. На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 23.12.2013 року №0008842204, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 6730968,00 грн. Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому, винесене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому, Державна податкова інспекція в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 23.12.2013 року №0008842204, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 6730968,00 грн. діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив в задоволені позовних вимог відмовити.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що Державною податковою інспекцією в Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «АКСЕЛЬХОФФ» за жовтень 2013 року.

Перевіркою встановлено порушення:

- пункту 200.4 статті 200 Податкового Кодексу України, ТОВ «Аксельхофф» завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) на суму 6730968,00 грн.

За результатами перевірки складено акт № 147/22-04/33668627 від 29.11.2013 року на підставі якого, винесено податкове повідомлення-рішення від 23.12.2013 року № 0008842204, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 6730968,00 грн.

03.01.2014 р. ТОВ «АКСЕЛЬХОФФ», не погоджуючись з повідомленням-рішенням від 23.12.2013 р. № 0008842204 направило на адресу Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області скаргу (заяву) на податкове повідомлення-рішення (рішення) від 03.01.2014 р. № 1, в якій просило його скасувати.

07.03.2014 р. Головне управління Міндоходів у Дніпропетровській області прийняло рішення про результати розгляду первинної скарги від 07.03.2014 р. № 1374/10/04-36-10-08-09, яким скаргу ТОВ «АКСЕЛЬХОФФ» - залишив без задоволення.

19.03.2014 р. ТОВ «АКСЕЛЬХОФФ» звернувся до Міністерства доходів і зборів України зі скаргою (заявою) на податкове повідомлення-рішення (рішення) від 19.03.2014 р. № 12 з проханням скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.12.2013 р. № 0008842204.

03.04.2014 р. Міністерство доходів і зборів України, прийняло рішення про результати розгляду повторної скарги від 03.04.2014 р. № 9977/6/99-99-10-01-5, яким скаргу ТОВ «АКСЕЛЬХОФФ» залишено без задоволення.

Як зазначено в акті перевірки, ТОВ «Аксельхофф» фактично у попередніх податкових періодах мало право на відшкодування суми податку на додану вартість, що виникло за рахунок від'ємного значення податкових декларацій з ПДВ з урахуванням уточнюючих розрахунків за серпень, вересень, жовтень, листопад 2008 року, березень, квітень, травень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року; січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень 2010 року на загальну суму 6730968,00 грн.

За таких обставин, платник податків мав скористатися правом на отримання суми бюджетного відшкодування в момент виникнення на це такого права.

Тобто, завищення ТОВ «Аксельхофф» залишку від'ємного значення у податковій декларації з ПДВ за липень 2013 року по від'ємному значенні, що сформовано у податкових декларацій з ПДВ з урахуванням уточнюючих розрахунків за серпень, вересень, жовтень, листопад 2008 року; березень, квітень, травень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року; січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, 2010 року, фактично є наслідком заниження суми бюджетного відшкодування за липень 2013 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповіно до п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами та забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.п.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого, відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», є податкова накладна, яка одночасно є звітним податковим і розрахунковим документом, відповідно п.п.7.2.3 п. 7.2 ст. 7 цього Закону.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п.«а» та п.п.«б» п.п.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п.7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Відповідно п.п.7.7.3 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення, зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Згідно з вимогами п.п.7.7.7 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної), податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження, як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Суд зазначає, що Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить настання права на бюджетне відшкодування в залежність від того, коли (у якому періоді) утворилося від'ємне значення, а визначає, що суми податку на додану вартість повинні бути фактично сплачені в попередніх податкових періодах постачальникам товарів і не повинні брати участь раніше в розрахунку бюджетного відшкодування.

Навіть, якщо в ході перевірок буде встановлено заниження бюджетного відшкодування, то вказані суми повинні бути визначені самим податковим органом та їх відшкодування проводиться на підставі п.п.7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», тобто, у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в наступних податкових періодах.

Бюджетному відшкодуванню підлягає не сума податкового кредиту попереднього (місячного) звітного податкового періоду, а сума від'ємного значення, визначена відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно із п.п.15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Такий же порядок розрахунків платника податку на додану вартість з бюджетом, передбачений і Податковим кодексом України.

Відповідно до ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному - така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. А відповідно до п. 200.8 цієї статті, до декларації додається, також, розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Відповідно п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України, встановлено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

В матеріалах справи відсутні дані про те, що позивач подавав до податкового органу заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, відображав про таке своє рішення у звітній декларації та складав розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Як зазначалося вище, згідно п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України, заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Тобто, вказана норма може бути застосована лише до правовідносин, які складаються з приводу бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

В даному випадку, спірні правовідносини склались з приводу формування суми від'ємного значення з податку на додану вартість, що за змістом Податкового кодексу України не є тотожними.

Таким чином, за нормами Податкового кодексу України, подання заяви про бюджетне відшкодування податку на додану вартість, як надмірно сплаченої до бюджету суми податку на додану вартість, є правом позивача, яким він може скористатися протягом встановленого у п.102.5 ст.102 Податкового кодексу України періоду, а не його обов'язком.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих представником позивача та представником відповідача доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд, згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Вирішуючи питання щодо судового збору, суд зазначає, наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

У зв'язку з чим, стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "АКСЕЛЬХОФФ" судовий збір в розмірі 487,20 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 КАС України, при вирішені справи по суті, суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю, або частково.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 94, 122, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АКСЕЛЬХОФФ" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0008842204 від 23.12.2013 року - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0008842204 від 23.12.2013 року (форма В4), яким ТОВ "АКСЕЛЬХОФФ" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 6 730 968,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "АКСЕЛЬХОФФ" судовий збір в розмірі 487,20 грн.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови, відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Постанова не набрала законної сили 12.06.14 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді І.О. Лозицька І.О. Лозицька Ф.В.Рагімов