Ухвала суду № 39216481, 10.06.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/14569/13-ц

Провадження № 22-ц/779/1100/2014

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Польська М.В.

Суддя-доповідач Девляшевський В.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Девляшевського В.А.,

суддів: Меленко О.Є., Фединяка В.Д.,

секретаря Яковин М.Я.,

з участю: представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 29 листопада 2013 року -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2013 року ОСОБА_4 пред'явив позов до ОСОБА_5 про стягнення боргу, мотивувавши позовні вимоги тим, що останній 08.05.2008 року позичив у нього 75000 грн із кінцевим строком повернення 08.05.2013 року, що підтверджується договором позики та розпискою про отримання коштів. Посилаючись на те, що в добровільному порядку відповідач вказану суму не повернув, просив стягнути з ОСОБА_5 75000 грн боргу та судові витрати.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 29 листопада 2013 року позов задоволено. Постановлено стягнути з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_4 75000 грн боргу за договором позики та 750 грн сплаченого судового збору.

Не погоджуючись із даним рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, суд повинен був залучити її до участі у справі в якості співвідповідача, оскільки договір позики укладався ОСОБА_5 під час перебування у шлюбі з нею, та створив обов'язки для неї щодо повернення грошових коштів ОСОБА_4 Посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, просила його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В засідання апеляційного суду ОСОБА_4 та ОСОБА_2 не з'явились з невідомих причин, хоч судові повідомлення їм було надіслано завчасно. Отже, є правові підстави для розгляду справи у їх відсутності.

В засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав з мотивів, наведених у ній. Крім того він пояснив, що ОСОБА_2 заперечує посилання ОСОБА_5, який пред'явив зустрічний позов у справі за її позовом про поділ спільного майна подружжя, на те, що магазин ними придбано і відремонтовано за позичені у ОСОБА_4 кошти. Зазначив, що ОСОБА_2 подала в суд позов про визнання недійсним згаданого договору позики коштів. Вважаючи у зв'язку із наведеним оскаржене рішення незаконним, просить його скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у позові ОСОБА_4

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 08.05.2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір безвідсоткової цільової позики на суму 75000 грн, строком на 5 років (а.с.15). Факт передачі та одержання вищеназваної суми коштів сторони підтвердили розпискою від 08.05.2008 року (а.с.16). І ОСОБА_2 цієї обставини ніякими належними та об'єктивними доказами не спростувала.

Задовольняючи позов ОСОБА_4, суд першої інстанції прийняв до уваги названі письмові докази укладення між сторонами в даній справі угоди позики коштів, а також визнання ОСОБА_5 вимог позивача про стягнення боргу.

Твердження ОСОБА_2 про те, що укладенням названої угоди позики коштів без її згоди було порушено її право, а тому суд повинен був відмовити у позові ОСОБА_4, є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на законі. Положення статті 65 Сімейного Кодексу України, на яку посилається апелянт, регулюють порядок розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на отримання кредиту або позики, оскільки такі угоди є правочинами щодо отримання у власність грошових коштів. Про це, зокрема, вказано у п.25 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 із змінами від 07.02.2014 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

Питання чи були використані позичені відповідачем кошти в інтересах його сім'ї є предметом дослідження в іншій справі. З цього приводу в ч.4 статті 65 СК України зазначено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Приймаючи до уваги викладене вище, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в даній справі про задоволення позову ОСОБА_4 про стягнення боргу постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апелянта висновків суду не спростовують. Тому підстав для скасування оскарженого рішення немає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 218; 307; 308; 313; 314; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Івано-Франківського міського суду від 29 листопада 2013 року по даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий В.А. Девляшевський

Судді: О.Є. Меленко

В.Д. Фединяк