Постанова № 39215424, 06.06.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Женеску Е.В.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2014 року справа № 437/10776/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради та ОСОБА_2 на постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 13 березня 2014 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом, в якому просила визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови в перерахунку та виплаті їй допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та зобов'язати відповідача здійснити донарахування та виплату їй допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років на відповідний період, з моменту перебування на обліку в управління праці та соціального захисту населення Жовтневої районної у м. Луганську ради, Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради по день винесення постанови суду з урахуванням проведених виплат.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Луганська від 13 березня 2014 року позовні вимоги за період з ІНФОРМАЦІЯ_1 року по 16.01.2013 року залишені без розгляду, а постановою суду від 13 березня 2014 року позов задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради щодо відмови в перерахунку та виплаті ОСОБА_2 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей віком до 6 років та зобов'язано Департамент з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради здійснити донарахування та виплату ОСОБА_2 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей віком до 6 років на відповідний період з 17.01.2013 р. по 17.07.2013 р. з урахуванням проведених виплат, в задоволенні решти позовних вимог відмолено.

Не погодившись з цим рішенням, обидві сторони подали апеляційні скарги, в яких посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування обставин справи, при цьому, відповідач на обґрунтування своєї скарги зазначає, що в матеріалах справи відсутня копія свідоцтва про те, що позивач є особою, застрахованою в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, тобто право на призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в порядку та розмірах, встановлених Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», не підтверджено. Крім того, зауважує на тому, що Департамент є неналежним відповідачем по справі, а зазначені позовні вимоги мають бути пред'явлені до роботодавця та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, оскільки органи соціального захисту населення не уповноважені чинними законодавчими актами на призначення та виплату видів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі за необґрунтованістю. Позивач, в свою чергу, просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що суд першої інстанції повинен вказати період саме з ІНФОРМАЦІЯ_1 р по ІНФОРМАЦІЯ_2 р., оскільки, по-перше, приписи ст. 99 КАС України щодо обмеження строком звернення до суду до правовідносин, пов'язаних із забезпеченням державою надання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, не застосовуються, крім того, зауважує на поважності причин пропуску строку, а по-друге, вказана допомога виплачується до досягнення дитиною трьох років. Апелянт також наголошує на тому, що судом першої інстанції не розглянуто її клопотання про витребування доказів щодо ненадання відповідачем інформації з якої дати вона перебувала на обліку в УПСЗН Жовтневої у м. Луганську ради та в якому обсязі отримувала спірну допомогу по догляду за дитиною.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду сторони до суду не прибули, при цьому, просили справу розглянути за їх відсутності, тому, відповідно до ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи здійснено у письмовому провадженні за наявними матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду дійшла до наступного.

Так, відповідно до абз.1 ч.2 ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Як на час подання цього позову, так і на момент прийняття судом оскаржуваного рішення відповідно до частини першої статті 99 КАС адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою цієї статті визначено, що для звернення за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк , який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позивач про порушення свого права (якщо вона вважала його порушеним) повинна була дізнатись під час виплати їй спірної соціальної допомоги, однак, з позовом до суду вона звернулась лише 17.07.2014 року, при цьому, ставить питання про захист її порушеного права з ІНФОРМАЦІЯ_1 року, тобто, за межами установленого строку, не зазначаючи поважних причин його пропуску, а тому суд першої інстанції правомірно залишив без розгляду позовні вимоги за період з ІНФОРМАЦІЯ_1 року по 16.01.2013 року.

Щодо решти позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що позивач є матір'ю дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з чим перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та отримує грошову допомогу як незастрахована особа у розмірі 130,00 грн. щомісяця, виплату якої здійснювало до 31.12.2012 р. УПСЗН Жовтневої районної у м. Луганську ради, а з 01.01.2013 р. здійснює Департамент з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради.

Позивач вважає, що відповідачем не доплачена державна допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у встановленому законодавством розмірі, у зв'язку з чим, пред'явила позов про здійснення донарахування та виплату недоплаченої соціальної допомоги у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років на відповідний період.

Відповідачем допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку позивачці була нарахована та виплачена відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751 "Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми" та внесених Законом України від 28.12.2007 № 107-VІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" змін до ст.ст.13,15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми".

Так, до 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України від 28.12.2007 № 107-VІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 107-VІ) - правовідносини щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку регулювалися Законом України від 21.11.1992 № 2811-ХІІ "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" (далі - Закон № 2811-ХІІ), дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом України від 18.01.2001 № 2240-ІІІ (далі - Закон № 2240-III), який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб.

Розмір допомоги також визначався цими законами. Зокрема, статтею 15 Закону № 2811-ХІІ встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, а відповідно до статті 43 Закону № 2240-ІІІ допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом. Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону № 107-VI були внесені відповідні зміни до Закону № 2811-ХІІ та Закону № 2240-III. Зокрема, змінами до статті 13 Закону № 2811-ХІІ його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-III було виключено статті 40-44.

Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (далі - рішення № 10-рп/2008) визнано неконституційними низку положень Закону № 107-VI, в тому числі й пункту 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40-44 Закону № 2240-III.

Пунктом 2 розділу ІІІ Закону № 107-VI було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.

Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 відновили свою дію вищезазначені положення Закону № 2240-III, а з 1 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону № 2811-ХІІ.

Отже, колегія суддів вважає, що позивач, як незастрахована особа в системі соціального загальнообов'язкового державного страхування, відповідно до вимог статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", мала право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Колегія суддів зазначає, що Рішенням Конституційного Суду України від 25.01.2012 року № 3-рп/2012 визначено право Кабінету Міністрів України встановлювати розміри соціальних виплат, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України на основі і на виконання Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік, однак, ні Законом України "Про державний бюджет України на 2012 рік", ні Законом України "Про державний бюджет України на 2013 рік" не було встановлено, що положення статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на відповідні роки. Так само і Кабінет Міністрів України відповідних постанов з цього питання на 2012 та 2013 роки не приймав.

Таким чином, відповідач, виплачуючи позивачці допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751 "Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми", діяв неправомірно та з порушенням вимог законодавства, крім того, оскільки Департамент з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради на теперішній час є єдиним органом соціального захисту населення, що здійснює функції з виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а відтак є єдиним органом, що має можливість відновити порушені права позивачки за спірний період.

Доводи апелянта щодо встановленням судом першої інстанції факту, що позивач є застрахованою у системі соціального загальнообов'язкового страхування є хибними, оскільки спростовуються мотивувальною частиною оскаржуваної постанови.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції помилково зазначений кінцевий термін нарахування та виплати щомісячної допомоги, оскільки щомісячна соціальна допомога є періодичним платежем, виплата якої, за загальним правилом, не обмежена у часі і яка є додатковою виплатою особі, яка визнана такою, що має право на отримання такої допомоги.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом України в постановах від 23 квітня 2012 року № 21-239а11 та від 19.03.2013 року № 21-53а13, які згідно ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковими для інших судів.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу позивача слід задовольнити частково, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, тому постанову суду першої інстанції слід змінити.

Керуючись ст.ст. 195,197,198,201,205,207,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Департаменту з питань праці та соціального захисту населення Луганської міської ради - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково

Постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 13 березня 2014 року в адміністративній справі № 437/10776/13-а - змінити.

В абзаці третьому резолютивної частини постанови вислів «по 17.07.2013 року» замінити висловом «по ІНФОРМАЦІЯ_2 р.».

В решті постанову суду - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий: Л.В. Губська

Судді: Т.Г. Арабей

І.В. Геращенко