Постанова № 39215413, 11.06.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2014 р. Справа№ 910/3725/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Гончарова С.А.

Чорної Л.В.

при секретарі: Підченко О.Ю.

За участю представників:

від прокуратури - Орленко А.О., посвідчення №000336 від 18.07.2012;

від відповідача 1 - не з'явився;

від відповідача 2 - не з'явився;

від відповідача 3 - не з'явився;

від відповідача 4 - Іщенко Г.М. за довіреністю б/н від 26.03.2014;

від третьої особи 1 - Маслянікова В.В. за довіреністю №05703-1779 від 14.02.2014;

від третьої особи 2 - не з'явився;

від третьої особи 3 - не з'явився;

Розглянувши апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора України

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2014

у справі №910/3725/14 (суддя - Привалов А.І.)

за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави

до 1) Київської міської ради

2) Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "Харчомашовець"

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна асоціація"

4) Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕСТБУД"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1) Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

2) Головне управління Державного агентства земельних ресурсів України у місті Києві

3) Реєстраційна служба Головного управління юстиції у місті Києві

про визнання недійсними рішення, державних актів на право власності на землю та визнання відсутності прав

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави до Київської міської ради (далі - відповідач 1), Обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "Харчомашовець" (далі - відповідач 2), Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна асоціація" (далі - відповідач 3) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕСТБУД" (далі - відповідач 4) про визнання недійсним рішення, державних актів на право власності на землю та визнання відсутності прав.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Київською міською радою під час прийняття рішення від 01.10.2007 №356/3190 положень Земельного кодексу України та Закону України «Про природно-заповідний фонд України», внаслідок чого спірні земельні ділянки перейшли у приватну власність, що порушує право власності територіальної громади міста Києва на землі ландшафтного заповідника місцевого значення, а також інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об'єктів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.04.2014 у справі №910/3725/14 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Заступник Генерального прокурора України звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2014 у справі №910/3725/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу у справі №910/3725/14 передано на розгляд судді Смірновій Л.Г.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2014 для розгляду апеляційної скарги Заступника Генерального прокурора України у справі №910/3725/14 сформовано колегію суддів у складі головуючої судді СмірновоїЛ.Г., суддів Гончарова С.А. та Чорної Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2014 апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора України прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 11.06.2014.

Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕСТБУД" надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду - без змін.

В судове засідання з'явились представники прокуратури, відповідача 4 та третьої особи 1.

Представники відповідачів 1-3 та третіх осіб 2,3 в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте відповідачі 1-3 та треті особи 2,3 не скористались своїми правами, передбаченими статтями 22, 27 ГПК України, та виходячи з того, що явка учасників апеляційного провадження судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалася, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників відповідачів 1-3 та третіх осіб 2,3.

Представник прокуратури в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2014 у справі №910/3725/14 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Представник відповідача 4 заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив рішення суду у даній справі залишити без змін.

Представник третьої особи 1 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2014 у справі №910/3725/14 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

01.10.2007 Київською міською радою п'ятої сесії п'ятого скликання прийнято рішення №356/3190 "Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житлового кооперативу "Харчомашовець" для житлової забудови на вул.Лісничій, у Голосіївському районі м. Києва".

Цим рішенням передано ОКЖК "Харчомашовець" земельні ділянки загальною площею 105,46 га на вул.Лісничій у Голосіївському районі м. Києва за рахунок частини земель сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрокомбінату "Хотівський", наданих відповідно до п.5 рішення Київської міської ради від 23.10.2003 №117/990 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право користування якими посвідчено договором оренди земельної ділянки від 29.10.2004 №79-6-00244, з них: площею 90,25га - у власність для житлової забудови; площею 15,21га - в довгострокову оренду на 49 років - для рекреаційних цілей та благоустрою території.

Також, зазначеним рішенням Київська міська рада віднесла вказані земельні ділянки до земель запасу житлової та громадської забудови з виключенням їх з категорії земель сільськогосподарського призначення та затвердила проект землеустрою щодо відведення їх ОКЖК "Харчомашовець" для житлової забудови.

На підставі вказаного рішення Київської міської ради ОКЖК "Харчомашовець" видано державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №006292 та №006293, зареєстровані 08.01.2008 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №07-8-00199 та №07-8-00200,

Після отримання вказаних державних актів відповідач 1 вніс спірні земельні ділянки до статутного капіталу ТОВ "Будівельна асоціація". Рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Будівельна асоціація", оформлених протоколом №1 від 12.02.2008, сформовано статутний капітал товариства, внесок до якого ОКЖК "Харчомашовець" складається із земельних ділянок площею 55,9336га та 29,8789га, розташованих на вул.Лісничій у Голосіївському районі м.Києва, отриманих кооперативом у власність на підставі рішення Київської міської ради від 01.10.2007 №356/3190.

30.10.2008 ТОВ "Будівельна асоціація" отримало державні акти на право власності на вказані земельні ділянки серії ЯЖ№030299 та №030300, зареєстровані Головним управлінням земельних ресурсів КМДА за №07-800262 та №07-8-00261.

У подальшому, ТОВ "Будівельна асоціація" отримало державний акт на право власності на земельну ділянку площею 28,3789га серії ЯЖ№920173, який 09.07.2009 зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсі КМДА за №07-8-00301.

Крім того, зазначене товариство переоформило державний акт на земельну ділянку площею 55,9336га, у зв'язку з чим отримало державний акт на право власності серії ЯЖ№048872, зареєстрований 14.06.2010 Головним управлінням земельних ресурсів КМДА за №07-8-00358.

Земельну ділянку площею 55,9336га відповідач 3 вніс до статутного капіталу ТОВ "Тестбуд". Рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Тестбуд", оформлених протоколом №2 від 29.07.2010, вирішено збільшити статутний капітал товариства, у тому числі за рахунок внеску ТОВ "Будівельна асоціація", який складається із земельної ділянки площею 55,9336 га, розташованої на вул.Лісничій у Голосіївському районі м. Києва.

В свою чергу, ТОВ "Тестбуд" також отримало державний акт на право власності на земельну ділянку площею 55,9336га серії ЯЖ№011945, зареєстрований 08.09.2010 Головним управлінням земельних ресурсів КМДА за №07-8-00389.

У зв'язку з переоформленням державних актів та подальшого відчуження земельних ділянок державні акти серії ЯЖ№030299 від 30.10.2008 та серії ЯЖ№048872 від 14.06.2010, видані ТОВ "Будівельна асоціація", повернуто до Головного управління земельних ресурсів КМДА, про що зроблено записи в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю.

За даними Головного управління земельних ресурсів КМДА (на даний час Головне управління перейменовано в Департамент земельних ресурсів), державний акт серії ЯЖ№030300 від 30.10.2008, виданий ТОВ "Будівельна асоціація", а також державний акт, виданий ТОВ "Тестбуд", не анульовані, записи щодо їх повернення чи анулювання (скасування) записів про їх видачу (реєстрацію) до книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю не вносились.

Таким чином, на день розгляду справи власниками спірних земельних ділянок, розташованих на вул.Лісничій у Голосіївському районі м.Києва та наданих у власність згідно з рішенням Київської міської ради від 01.10.2007 за №356/3190, є: ТОВ "Будівельна асоціація", на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку площею 28,3789га серії ЯЖ№920173, який 09.07.2009 зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсі КМДА за №07-8-00301, та ТОВ "Тестбуд", на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку площею 55,9336га серії ЯЖ№011945, зареєстрованого 08.09.2010 Головним управлінням земельних ресурсів КМДА за №07-8-00389.

В апеляційній скарзі прокурор посилається на порушення Київською міською радою положень Земельного кодексу України та Закону України "Про природно-заповідний фонд України". Так, Київською міською радою земельні ділянки для будівництва житла надано юридичній особі, яка не є житлово-будівельним кооперативом у розумінні ст. 41 Земельного кодексу України. При цьому, ОКЖК "Харчомашовець" міг правомірно набути право власності та право оренди спірних земельних ділянок виключно шляхом придбання цих прав на конкурентних засадах. Крім того, оскаржуваним рішенням порушено вимоги законодавства щодо ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об'єктів.

Факт незаконності набуття ОКЖК "Харчомашовець" права власності на земельні ділянки виключає саму можливість передачі права власності на ці землі до статутного капіталу іншої юридичної особи на законних підставах. Зважаючи на те, що правочини щодо внесення спірних земельних ділянок у статутний капітал ТОВ "Будівельна асоціація" і ТОВ "Тестбуд", спрямовані на відчуження об'єктів права Українського народу - землі природно-заповідного заказника "Острів Жуків", яка не підлягає передачі з комунальної до приватної власності, а також враховуючи, що спірні землі передано у приватну власність для житлової забудови, що суперечить меті оголошення заказника, зазначені правочини є такими, що порушують публічний порядок. Отже, право власності до ТОВ "Будівельна асоціація" і ТОВ "Тестбуд" перейшло за нікчемними правочинами, а відтак вказані державні акти підлягають визнанню недійсними.

Прокурор зазначає, що прийняття оскаржуваного рішення, внаслідок якого спірні земельні ділянки перейшли у приватну власність, порушує право власності територіальної громади міста Києва на землі ландшафтного заповідника місцевого значення, а також порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об'єктів.

Відповідно до ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України вставлено, що господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Статтею 12 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно положень ст. 19 Конституції України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Згідно ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до п.34 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються регулювання земельних відносин.

Приписами ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що Київська міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

У відповідності до п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на момент прийняття оспорюваного рішення), до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

За приписами ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на момент прийняття оспорюваного рішення), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Матеріали справи свідчать про те, що 18 червня 2007 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрокомбінат «Хотівський» звернулось до Київської міської ради з листом-згодою №221 про припинення права користування частиною земельної ділянки.

В вищезгаданому листі, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрокомбінат «Хотівський» надало згоду на припинення права користування частиною земельної ділянки, наданої відповідно до рішення Київської міської ради №117/990 від 23.10.2003 площею 106,00га, що знаходиться в межах Голосіївського району м.Києва. Крім того, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрокомбінат «Хотівський» не заперечувало проти надання вищевказаної частини земельної ділянки обслуговуючому кооперативу житлового кооперативу «Харчомашовець» в межах, визначених проектом відведення, розробленим в установленому порядку.

Статтею 141 Земельного кодексу України визначені підстави припинення права користування земельною ділянкою: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Зважаючи на зазначене та враховуючи добровільність відмови від права користування землею, що тягне за собою припинення права користування згідно зі ст. 141 Земельного кодексу України, Київська міська рада була наділена повноваженнями щодо розпорядженнями цим землями в межах міста Києва, тому оскаржуване рішення прийнято Київрадою в межах своєї компетенції.

У відповідності з приписами ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття оспорюваного рішення), проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної міської ради, які розглядають його у місячний строк і в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

До матеріалів справи залучено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОКЖК "Харчомашовець", в якому наявні позитивні висновки Держаного управління охорони навколишнього природного середовища в м.Києві від 18.12.2007 за № 05-08/4904, Київської міської санепідемстанції від 25.07.2007 за №5847; Головного управління містобудування архітектури та дизайну міського середовища КМДА від 17.07.2007 за №19-7170; Державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 26.09.2007 за №05.03.02-07/47963.

Також, матеріали справи містять висновок державної експертизи землевпорядної організації від 28.09.2007 №913-07, в якому вказано, що поданий на державну експертизу проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки обслуговуючому кооперативу житлового кооперативу «Харчомашовець» для житлової забудови на вул.Лісничій, у Голосіївському районі м.Києва, в цілому відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, оцінюється позитивно при умові врахування зауважень та пропозицій, зазначених у п. 10.

Отже, всі органи и служби, визначені ст.123 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття оспорюваного рішення), погодили проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОКЖК "Харчомашовець" для житлової забудови на вул.Лісничій у Голосіївському районі м.Києва.

Щодо посилань прокурора на те, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах заказника «Острів Жуків» колегія суддів зазначає наступне.

Єдиним належним доказом, що підтверджує межі заказника «Острів Жуків», може бути затверджений проект земелеустрою щодо організації і встановлення меж ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків».

Згідно зі ст.47 Закону України «Про землеустрій», проектами землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, визначаються місце розташування і розміри земельних ділянок, власники земельних ділянок, землекористувачі, у тому числі орендарі, а також встановлюється режим використання та охорони територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення.

Розробка проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення встановлюється Кабінетом Міністрів України (постанова Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 №1094 «Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення»).

Відповідно до положень пункту 10 зазначеного Порядку, проект землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду розглядається та затверджується, зокрема, Київською міською радою, Київською міською держадміністрацією чи в установленому порядку подається іншим органом, до повноважень якого належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок.

Проте, до матеріалів справи не надано доказів розроблення проекту землеустрою з організації та встановлення меж території ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків», а також доказів затвердження такого проекту землеустрою Київською міською радою, Київською міською держадміністрацією або іншим органом, до повноважень якого належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок.

Отже, висновок про розташування спірних земельних ділянок в межах території ландшафтного заказника місцевого значення «Острів Жуків» є таким, що не ґрунтується на належних та допустимих доказах.

Крім того, суд вважає безпідставними посилання прокурора на рішенням Київради №806/3381 від 19.07.2005, згідно з яким до встановлення меж заказника регламентовано утриматись від відведення земельних ділянок, що можуть бути включені до його складу, з наступних підстав.

Так, згідно з п.7 спірного рішення Київської міської ради, земельні ділянки ОКЖК «Харчомашовець» передавалися за рахунок частини земель СГТОВ Агрокомбінат «Хотівський», наданих відповідно до п.5 рішення Київської міської ради від 23.10.2003 за №117/990 «Про оформлення права користування земельними ділянками», право користування якими посвідчено договором оренди земельних ділянок від 29.10.2004 №79-6-00244.

Статтею 20 Земельного кодексу України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Таким чином, той факт, що земельна ділянка надавалася відповідачу 1 за рахунок земель СГТОВ Агрокомбінат «Хотівський», спростовує доводи прокурора, що спірні земельні ділянки належать до земель історико-культурного призначення. Докази переведення спірних земельних ділянок з категорії земель сільськогосподарського призначення до земель історико-культурного призначення в матеріалах справи відсутні.

Отже, на дату прийняття рішення Київради від 01.10.2007 спірні земельні ділянки не відносились як до земель історико-культурного призначення, так й не були особливо цінними землями - ріллям.

Також, враховуючи підстави, якими прокурор обґрунтовує свої вимоги, суд вважає за необхідне звернути увагу на правомірність прийняття рішень Київради від 02.12.1999 №147/649 «Про оголошення природних об'єктів пам'ятками природи та заказниками місцевого значення у м. Києві» та від 22.08.2007 № 162/1996 «Про питання створення ландшафтного заказника місцевого значення «Жуків острів», з якими пов'язано оголошення та створення ландшафтного заказника місцевого значення «Жуків острів».

Згідно статті 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», заказники відносяться до природно-заповідного фонду України.

В силу положень ст.43 Земельного кодексу України, землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Статтею 8 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлено, що збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду забезпечується, зокрема, шляхом: додержання вимог щодо охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, проведення екологічних експертиз; здійснення державного та громадського контролю за додержанням режиму їх охорони та використання.

Відповідно до ст. 25 цього ж Закону заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів.

Відповідно до ст. 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» рішення про організацію чи оголошення територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об'єктів природно - заповідного фонду приймається Верховною радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.

Рішенням Київської міської ради від 02.12.1999 №147/649, острів Жуків оголошено заказником місцевого значення у місті Києві.

Проте, рішення Київської міської ради від 02.12.1999 №147/649 в частині заказника «Острів Жуків» було прийнято без обґрунтованих клопотань із картографічним матеріалом, без розробленого проекту створення заказника. Вказаним рішенням не встановлені межі та конкретна площа цього заказника.

22.08.2007 Київською міською радою прийнято рішення №162/1996 «Про питання створення ландшафтного заказника місцевого значення «Жуків острів», яким схвалено Схему меж ландшафтного заказника місцевого значення «Жуків острів» та встановлено загальну площу цього ландшафтного заказника, яка становить 196 га у складі детального плану території острова Жуків.

Порядок прийняття та законність зазначених вище рішень Київради неодноразово були предметами розгляду в господарських судах України, що підтверджується зібраними по справі доказами.

При цьому, судами встановлено, що ландшафтний заказник місцевого значення Жуків Острів не створено, що виключає знаходження будь-якої земельної ділянки в його межах.

Крім того, статтею 127 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття оспорюваного рішення) визначено, що продаж земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам здійснюється на конкурентних засадах (аукціон, конкурс), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок, в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі.

Відповідно до ст. 134 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття оспорюваного рішення), земельні ділянки державної або комунальної власності, призначені для продажу суб'єктам підприємницької діяльності під забудову, підлягають продажу на конкурентних засадах (земельні торги).

Згідно зі ст. 136 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття оспорюваного рішення), органи державної влади або органи місцевого самоврядування, державні органи приватизації уповноважені приймати рішення про відчуження земель, що перебувають у державній або комунальній власності, визначають переліки земельних ділянок, призначених для продажу суб'єктам підприємницької діяльності під забудову, та на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, на земельних торгах.

Відповідно до пункту 1.2. Тимчасового порядку продажу земельних ділянок в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 14.03.2002 № 304/1738, продаж земельних ділянок здійснюється на земельних торгах, крім: земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що є власністю покупців; земельних ділянок, на які є документи, що посвідчують право користування ними (державний акт на право постійного користування землею, договір оренди землі, договір тимчасового користування, у тому числі на умовах оренди); земельних ділянок, які надані в користування згідно з рішеннями Київради, розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, рішеннями виконкому Київради.

Відповідно до ст. 41 Земельного кодексу України, житлово-будівельним (житловим) кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду.

Згідно з п. 2.1. рішення Київської міської ради від 19.07.2005 №810/3385 «Про затвердження Тимчасового порядку набуття права на землю на конкурентних засадах в місті Києві», право власності та право оренди всіх земельних ділянок в м. Києві, вільних від капітальної забудови, а також земельних ділянок, зайнятих житловими будинками або іншими об'єктами комунальної власності, що підлягають реновації (капітальному ремонту, реконструкції чи заміщенню), набувається на конкурентних засадах шляхом продажу земельних ділянок або права їх оренди, за винятком випадків будівництва об'єктів за кошти державного та місцевого бюджетів, випадків будівництва об'єктів на виконання міжнародних договорів, укладених Кабінетом Міністрів України, Київською міською радою та її виконавчим органом (Київською міською державною адміністрацією), а також випадків набуття права на землю гаражно-будівельними та житлово-будівельними кооперативами для експлуатації існуючих об'єктів, випадків розміщення зовнішньої реклами відповідно до затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067 Типових правил та в порядку, визначеному розділами 6 та 7 Порядку набуття права на землю юридичними особами та громадянами в м.Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 14.03.2002 №313/1747.

Водночас, судом встановлено, що факт законності прийняття спірного рішення Київради від 01.10.2007 №356/3190 вже був предметом розгляду в господарському суді.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2008 у справі № 5/5, (залишене без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2008 та Вищого господарського суду України від 13.08.2008, ухвалою Верховного Суду України від 09.10.2008) за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства охорони навколишнього природного середовища України до Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОКЖК «Харчомашовець», про визнання недійсним рішення Київради від 01.10.2007 №356/3190 «Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу «Харчомашовець» для житлової забудови на вул.Лісничій у Голосіївському районі м. Києва» було встановлено факт відповідності статусу ОКЖК «Харчомашовець» житлово-будівельному (житловому) кооперативу та як наслідок визнано правомірність застосування положень ст. 41 ЗК України щодо безоплатної передачі ОКЖК «Харчомашовець» земельних ділянок у відповідності до затвердженої містобудівної документації. Вказаним рішенням прокурору було відмовлено в задоволенні позову в повному обсязі.

Враховуючи вищевстановлені обставини, Київська міська рада при прийнятті рішення від 01.10.2007 №356/3190 «Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житлового кооперативу «Харчомашовець» для житлової забудови на вул.Лісничій у Голосіївському районі м. Києва» діяла відповідно до земельного законодавства та в межах своєї компетенції, а відтак відсутні підстави для визнання рішення Київської міської ради 01.10.2007 №356/3190 недійсним. При цьому, приймаючи до уваги, що позовні вимоги про визнання недійсними державних актів, виданих відповідачам, та визнання відсутності в них права власності на землю є похідними від первинної вимоги про визнання рішення Київської міської ради 01.10.2007 №356/3190 недійсним, тому дані позовні вимоги також задоволенню не підлягають.

Крім того, під час розгляду справи відповідач 4 у своєму відзиві на позовну заяву зазначив про застосування строків позовної давності.

Так, відповідач посилається на те, що спірне рішення Київради прийнято 01.10.2007. Відповідно строк позовної давності, встановлений ст.257 ЦК України, закінчився у жовтні 2010 року, тоді як Заступник Генерального прокурора звернувся з даним позовом тільки у березні 2014 року.

Відповідно до пункту 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, беручи до уваги викладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд дійшлов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги Заступника Генерального прокурора України.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора України на рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2014 у справі №910/3725/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.04.2014 у справі №910/3725/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/3725/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Л.Г. Смірнова

Судді С.А. Гончаров

Л.В. Чорна