Рішення № 39215301, 10.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5034/14 10.06.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіволі»

до 1. Державної виконавчої служби України

2. Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: Приватне підприємство «Спеціалізоване підприємство «Юстиція»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: 1. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1

2. Головне управління юстиції у м. Києві в особі Відділу державної реєстрації

речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби

про визнання недійсним акту, свідоцтва, рішення про державну реєстрацію права власності, його скасування та поновлення державної реєстрації права власності

Суддя Ломака В.С.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Макаренко Ю.О. за довіреністю б/н від 23.12.2013 р.;

від відповідача-1: Рубель І.В. за довіреністю № 4.4-03/4.4/440 від 24.04.2014 р.;

від відповідача-2: Гутник В.П. за довіреністю б/н від 08.01.2014 р.;

від третьої особи на стороні відповідача-1: не з'явився;

від третьої особи-1 на стороні відповідача-2: не з'явився;

від третьої особи-2 на стороні відповідача-2: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тіволі» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державної виконавчої служби України (далі - відповідач-1), Приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» (далі - відповідач-2), Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - відповідач-3) про визнання недійсним акту державного виконавця № 187/9 про реалізацію предмета іпотеки, виданого 29.05.2012 р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Гречухом О.Я., затвердженого начальником відділу примусового виконання рішень Калевичем В.А.; визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів від 01.06.2012 р., виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та зареєстрованого в реєстрі за № 1356; визнання недійним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_2, площею 0, 1008 га, кадастровий номер: 8000000000:69:159:0011 за Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», на підставі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів від 01.06.2012 р., виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та зареєстрованого в реєстрі за № 1356, та поновлення державної реєстрації права власності на цю земельну ділянку за позивачем.

В позовній заяві також заявлено клопотання:

- про витребування на підставі письмового запиту у Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві (01001, місто Київ, провулок Музейний, будинок 2-Д; код ЄДРПОУ 34691374) інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_2, площею 0, 1008 га,кадастровий номер: 8000000000:69:159:0011 за Публічним акціонерним товариством АТ «Дельта Банк»;

- про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-3: Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та Головного управління юстиції у м. Києві в особі Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що рішенням господарського суду міста Києва від 17.08.2012 р. у справі № 5011-32/7520-2012 було визнано недійсними результати прилюдних торгів, проведених ПП «Спеціалізоване підприємство юстиція» 24 травня 2012 р., з реалізації арештованого нерухомого майна ТОВ «Тіволі», а саме жилого АДРЕСА_2, житловою площею 424,00 кв. м., нежитловою площею 504,4 кв.м., загальною площею 928,4 кв.м та земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_2 площею 0,1008 га, оформлені протоколом №3-133/11 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, що належить боржнику - ТОВ «Тіволі» від 24 травня 2012 р. Оскільки, за своїм змістом прилюдні торги є правочином з купівлі-продажу майна, проте як недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, позивач вирішив звернутись з даним позовом до суду з метою захисту своїх прав на спірне майно.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.03.2014 р. порушено провадження у справі № 910/5034/14, розгляд справи призначено на 15.04.2014 р. При цьому, в порядку ст. 27 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-3: Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та Головне управління юстиції у м. Києві в особі Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби. Крім того, в порядку підготовки справи до розгляду вирішено зробити запит до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві (01001, місто Київ, провулок Музейний, будинок 2-Д; код ЄДРПОУ 34691374) щодо надання інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на земельну ділянку, що розташована по АДРЕСА_2, площею 0, 1008 га, кадастровий номер: 8000000000:69:159:0011 за Публічним акціонерним товариством АТ «Дельта Банк».

14.04.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи у справі та письмові пояснення, в яких він наголошує на тому, що у відповідності до п. 2.15. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. продаж майна на торгах (аукціоні), проведених з порушенням порядку, встановленого чинним законодавством, виключає можливість визнання особи, яка придбала товар на таких торгах (аукціоні), добросовісним набувачем відповідного майна. При цьому, під час розгляду даного спору позивач просить врахувати правові позиції Вищого господарського суду України, викладені в постанові від 13.01.2014 р. у справі № 5011-3/15152-2012.

Крім того, від позивача надійшло клопотання про вихід за межі позовних вимог, якщо це буде необхідно для захисту прав і законних інтересів позивача.

У судовому засіданні 15.04.2014 р. від представника Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» надійшли додаткові документи у справі та відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, вказуючи на те, що відповідач у порядку, встановленому для виконання судових рішень став власником спірного майна та згідно зі ст. 388 ЦК України воно не може бути від нього витребувано, оскільки він є добросовісним набувачем.

Від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Також, у судовому засіданні 15.04.2014 р. від представників сторін надійшло клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.04.2014 р. на підставі клопотання представників сторін було продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 27.05.2014 р.

22.04.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві надійшла Інформаційна довідка № 20265142 від 09.04.2014 р., відповідно до якої зазначається, що земельна ділянка, розташована по АДРЕСА_2, площею 0, 1008 га, кадастровий номер: 8000000000:69:159:0011, зареєстрована на праві власності за Публічним акціонерним товариством АТ «Дельта Банк» згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 7240236 від 26.10.2013 р., винесеного державним реєстратором Соколянським Дмитром Вікторовичем.

29.04.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Державної виконавчої служби України надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, вказуючи на те, що спірний акт державного виконавця було складено на основі протоколу про проведення прилюдних торгів, який рішенням господарського суду міста Києва від 17.08.2012 р. у справі № 5011-32/7520-2012 недійсним не визнавався, оскільки воно стосувалось результатів торгів.

15.05.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві надійшла Інформаційна довідка № 21144231 від 30.04.2014 р., відповідно до якої зазначається, що земельна ділянка, розташована по АДРЕСА_2, площею 0, 1008 га, кадастровий номер: 8000000000:69:159:0011, зареєстрована на праві власності за Публічним акціонерним товариством АТ «Дельта Банк» згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 7240236 від 26.10.2013 р., винесеного державним реєстратором Соколянським Дмитром Вікторовичем.

22.05.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» надійшли письмові пояснення, в яких він вказує на те, що в даній справі фактично позовних вимог до нього не заявлено, у зв'язку з чим він просить провести розгляд справи без участі його представника.

27.05.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення, в яких він вказує на необґрунтованість заперечень Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», оскільки визнання недійними результатів проведених прилюдних торгів в силу допущених порушень під час їх проведення виключає можливість застосування до спірних відносин ч. 2 ст. 388 ЦК України, в тому числі, враховуючи, що позивач не заявляє вимог про витребування відповідного майна.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.05.2014 р. розгляд справи було відкладено на 10.06.2014 р.

27.05.2014 р. після судового засідання через відділ діловодства господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про виключення зі складу відповідачів - ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», оскільки до нього фактично не заявлено позовних вимог, при цьому позивач просить залучити вказаного суб'єкта в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, оскільки, на думку позивача, прийняте у даній справі рішення може вплинути на подальші обов'язки ПП «СП «Юстиція» щодо відшкодування збитків відповідачам.

Представники приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, ГУЮ у м. Києві в особі Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби та ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» в судове засідання 11.06.2014 р. не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, ГУЮ у м. Києві в особі Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби та ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 10.06.2014 р. судом було розглянуто клопотання позивача про виключення зі складу відповідачів - відповідача-2 та залучення його до участі у справі в якості третьої особи, й вирішено його задовольнити, у зв'язку з чим ухвалою господарського суду міста Києва від 10.06.2014 р. залучено ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1.

У судовому засіданні 10.06.2014 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, які заявились в судове засідання, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.08.2012 р. у справі № 5011-32/7520-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2012 р., було визнано недійсними результати прилюдних торгів, проведених ПП «Спеціалізоване підприємство юстиція» 24.05.2012 р., з реалізації арештованого нерухомого майна ТОВ «Тіволі», а саме жилого АДРЕСА_2, житловою площею 424,00 кв. м., нежитловою площею 504,4 кв.м., загальною площею 928,4 кв.м та земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_2 площею 0,1008 га, оформлені протоколом №3-133/11 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, що належить боржнику - ТОВ «Тіволі» від 24.05.2012 р.

Рішення мотивоване тим, що причиною не проведення прилюдних торгів з реалізації спірного майна, призначених на 07.02.2012 р., було зупинення виконавчого провадження ВП № 29936922 з 03.02.2012 р., з огляду на що підстави для визнання їх першими і такими, що не відбулися в контексті ч. 4 ст. 45 Закону України "Про іпотеку", а також визнання прилюдних торгів, призначених на 24.05.2012 р. після поновлення такого провадження, другими торгами, були відсутні. На підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що прилюдні торги, проведені 24.05.2012 р. з реалізації спірного майна в розумінні ст. 49 Закону України «Про іпотеку» були першими, а тому не було правових підстав для здійснення уцінки спірного майна до їх проведення, що згідно ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання недійсними таких прилюдних торгів.

Обставини, встановлені у справі № 5011-32/7520-2012, суд під час провадження у даній справі вважає такими, що відповідно до приписів ст. 35 ГПК України не підлягають повторному доказуванню.

Так, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини»).

Даний принцип тісно пов'язаний з приписами ч. 2 ст. 35 ГПК України, відповідно до якої, факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Спір же у даній справі виник у зв'язку з тим, що на підставі складеного старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Гречухом О.Я. за результатами вищезазначених прилюдних торгів Акту державного виконавця № 187/9 про реалізацію предмета іпотеки від 29.05.2012 р., затвердженого начальником відділу примусового виконання рішень Калевичем В.А., - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 було видано ПАТ «Дельта Банк», як переможцю на таких прилюдних торгах, Свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів від 01.06.2012 р., зареєстроване в реєстрі за № 1356.

У свою чергу, на підставі зазначеного Свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів земельна ділянка, розташована по АДРЕСА_2, площею 0, 1008 га, кадастровий номер: 8000000000:69:159:0011, в подальшому була зареєстрована на праві власності за Публічним акціонерним товариством АТ «Дельта Банк» згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 7240236 від 26.10.2013 р., винесеного державним реєстратором Соколянським Дмитром Вікторовичем, що підтверджується долученими до матеріалів справи Інформаційними довідками Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Оскільки, за своїм змістом прилюдні торги є правочином з купівлі-продажу майна, проте як недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю відповідно до приписів ст. 216 ЦК України, позивач вирішив звернутись з даним позовом до суду з метою захисту своїх прав на спірне майно.

Враховуючи встановлені судом обставини та оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги, заявлені позивачем у даній справі, підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно приписів статей 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом права власності, визначеного у статті 317 ЦК України, власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Право володіння означає юридично забезпечену власникові можливість мати майно у своєму безпосередньому фізичному чи юридичному віданні, у сфері свого фактичного господарського чи іншого впливу, отже, майно вважається таким, що перебуває у володінні власника і тоді, коли він фізично ним не володіє.

Право користування - юридично закріплена можливість власника щодо використання майна та вилучення з нього корисних властивостей, а право розпорядження - юридично закріплена можливість власника самостійно вирішувати юридичну та фактичну долю майна.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (пункт 1 статті 321 вказаного Кодексу).

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Позитивний аспект права власності означає можливість реалізації прав на річ (майно) без участі всіх інших осіб, а негативний - усунення всіх інших осіб від речі і захист її від всіх цих осіб.

Захист права власності врегульовано главою 29 ЦК України, яка передбачає наступні способи захисту: право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння (ст. 387), на витребування майна від добросовісного набувача (ст. 388), витребування грошей та цінних паперів (ст. 389), захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння (ст. 391), визнання права власності (ст. 392) тощо.

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (стаття 330 цього Кодексу).

У свою чергу, норма статті 387 ЦК України встановлює право власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (віндикаційний позов).

Однією з особливостей цього позову, як правило, є відсутність спорів з приводу належності позивачу майна на праві власності чи іншому титулі. В протилежному випадку власник має право звернутися до суду з двома вимогами - про визнання права власності на майно та усунення перешкод у здійсненні щодо нього правомочностей.

При розгляді даного спору позивач не заявляє вимог про витребування у ПАТ «Дельта Банк» спірної земельної ділянки, проте як останній, заперечуючи проти позовних вимог щодо визнання недійсними спірних Акта державного виконавця та Свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, посилається на те, що за змістом ст. 388 ЦК України майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оцінюючи вказані доводи, суд вважає за необхідне звернути увагу ПАТ «Дельта Банк» на те, що законодавець прямо пов'язує неможливість витребування майна від добросовісного набувача у разі, якщо воно було продано в порядку виконання судового рішення, з тим, що таке майно має бути відчужене саме в порядку, який визначає закон, оскільки виключно законом та підзаконними нормативно-правовими актами регулюється процес з примусового виконання судових рішень.

Проте, у випадку, якщо такий порядок виконання судового рішення було порушено, зокрема, органами державної виконавчої служби або залученими до участі у реалізації майна відповідними організаціями, - не може йти мови про те, що спірне майно вибуло від власника у зв'язку з виконанням судового рішення в порядку, визначеному законом. Така ситуація підпадає під ознаки п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, тобто майно є таким, що вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, наведеній в постанові № 3-98гс11 від 03.10.2011 р., яка є загальнообов'язковою відповідно до приписів ст. 111-28 ГПК України під час застосування норми ст. 388 ЦК України.

Зокрема, Верховний Суд України відзначив у вказаній постанові про те, що частина 2 статті 388 ЦК України містить заборону витребування майна у добросовісного набувача тільки в тому випадку, якщо це майно було продано у порядку, встановленому для виконання судових рішень, тобто з дотриманням вимог закону при виконанні судових рішень.

Отже, вказані доводи відповідача-3 не є обґрунтованими та такими, які мають значення при вирішенні даного спору.

У свою чергу, розглядаючи позовні вимоги про визнання недійсними Акту державного виконавця № 187/9 про реалізацію предмета іпотеки від 29.05.2012 р. та Свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів від 01.06.2012 р., зареєстрованого в реєстрі за № 1356, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до п. 2.2 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 р. № 68/5, прилюдні торги - це продаж майна, за яким його власником стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну.

Під час проведення прилюдних торгів продавець та учасники торгів у встановленому законом порядку певними діями (ціновими пропозиціями) визначають переможця торгів та ціну продажу майна, в результаті чого переможець торгів набуває право на придбання об'єкту. Результатом проведення прилюдних торгів є визначення покупця - переможця аукціону та завершення процедури торгів шляхом підписання протоколу ліцитатором та покупцем, який одержав право на придбання об'єкта. Факт затвердження протоколу торгів має юридичне значення в аспекті виникнення підстав для подальшої сплати коштів за придбане майно, оформлення органом виконавчої служби відповідного акта та видачі покупцеві свідоцтва про придбання майна. При цьому оформлення окремого договору купівлі-продажу майна законом не передбачено.

Отже, під час проведення прилюдних торгів укладається угода про передачу майна у власність, сторонами якої є покупець - учасник прилюдних торгів і продавець - відділ Державної виконавчої служби в особі спеціалізованої організації, що організовує та проводить ці прилюдні торги за договором із державною виконавчою службою.

Таким чином, прилюдні торги є правочином з купівлі-продажу арештованого нерухомого майна.

Торги, проведені з порушенням встановлених правил, можуть бути визнані недійсними за позовом зацікавленої особи на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочинів.

Як зазначалось вище, рішенням господарського суду міста Києва від 17.08.2012 р. у справі № 5011-32/7520-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2012 р., було визнано недійсними результати прилюдних торгів, проведених ПП «Спеціалізоване підприємство юстиція» 24.05.2012 р., з реалізації арештованого нерухомого майна ТОВ «Тіволі», а саме жилого АДРЕСА_2, житловою площею 424,00 кв. м., нежитловою площею 504,4 кв.м., загальною площею 928,4 кв.м та земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_2 площею 0,1008 га, оформлені протоколом №3-133/11 проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, що належить боржнику - ТОВ «Тіволі» від 24.05.2012 р.

В силу п.п. 6.1., 6.2., 6.4., 6.5. «Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна» після повного розрахунку покупців за придбане майно, на підставі протоколу про проведення прилюдних торгів та копії документів, що підтверджують розрахунок за придбане майно, державний виконавець складає акт про проведені прилюдні торги і подає його на затвердження начальнику відповідного органу державної виконавчої служби. Затверджений акт державний виконавець видає покупцеві.

На підставі цього акта нотаріус видає покупцеві свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів. Це свідоцтво є підставою для реєстрації права власності на придбане майно в порядку, передбаченому законодавством.

Згідно з п. 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 703 від 22.06.2011 р., який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Таким чином акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки з прилюдних торгів є документом, яким у встановленому законом порядку письмово оформлюється правочин - прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна. Саме у даному документі засвідчується зміст вказаного правочину.

При цьому, наведений акт є правовою підставою для виникнення у відповідних осіб обумовлених засвідченим ним правочином прав відносно придбаного майна.

Таким чином акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки з прилюдних торгів є законодавчо встановленим обов'язковим та невід'ємним елементом такого правочину як прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, а відтак у разі визнання недійсними прилюдних торгів недійсними відповідний акт державного виконавця також підлягає визнанню недійсним.

Крім того, підлягають визнанню недійсним оспорюване свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, оскільки ним засвідчено факт придбання майна, який відбувся незаконно.

Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 13.01.2014 р. у справі № 5011-3/15152-2012.

Водночас, розглядаючи позовні вимоги про визнання недійним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на спірне майно за ПАТ «Дельта Банк» та поновлення державної реєстрації права власності на це майно за позивачем, суд не знаходить підстав для їх задоволення, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав (ст. 3 Закону).

Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом. Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв.

Систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (ст. 6 Закону).

Відповідно до ст. 9 Закону державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт.

Державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

Згідно зі ст. 19 Закону державна реєстрація прав проводиться, зокрема, на підставі: свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону.

Записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав (ст. 26 Закону).

У даному випадку, господарський суд погоджується з доводами позивача відносно того, що визнання недійсними прилюдних торгів має наслідком скасування всіх наступних рішень, що були прийняті за результатами проведення цих прилюдних торгів, в тому числі, і рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) на особу, що набула права власності на майно.

Водночас, господарський суд також враховує, що оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) прийняте спеціальним суб'єктом державної реєстрації; державний реєстратор є в даному випадку суб'єктом владних повноважень, і його рішення, дії чи бездіяльність з виконання вказаних повноважень є предметом розгляду адміністративного судочинства.

Позивач, заявляючи вказані позовні вимоги, не визначив в якості відповідача відповідний орган державної реєстрації, що виключає необхідність припиняти провадження у даній справі, у зв'язку з непідвідомчістю спору в цій частині, однак і не дає можливість задовольнити такі позовні вимоги, оскільки визначені відповідачі у даній справі не є належними по відношенню до таких вимог.

У свою чергу, суд не вбачає за необхідне залучати до участі у справі іншого відповідача, зокрема, Головне управління юстиції у м. Києві в особі Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби, оскільки, як зазначалось вище, воно у спірних правовідносинах є органом публічної влади і спір між сторонами в цій частині має вирішуватись в порядку адміністративного судочинства.

На підставі зазначеного, суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог про визнання недійним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на спірне майно за відповідачем-3 та поновлення державної реєстрації права власності на це майно за позивачем, при цьому, роз'яснюючи його право на звернення з відповідним позовом до адміністративного суду у встановленому чинним законодавством порядку.

При цьому, суд враховує, що заявлене позивачем клопотання про вихід за межі позовних вимог, в даному випадку не потребує задоволення, оскільки суд в межах своєї компетенції розглянув та задовольнив позовні вимоги позивача, спрямовані на захист його порушених прав, в той час як в іншій частині він може реалізувати право на захист за окремим позовом до відповідного органу державної реєстрації.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки судом встановлено часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог, вони підлягають задоволенню частково.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати недійсним Акт державного виконавця № 187/9 про реалізацію предмета іпотеки, виданого 29.05.2012 р. старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Гречухом О.Я., затвердженого начальником відділу примусового виконання рішень Калевичем В.А.;

3. Визнати недійсним Свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів від 01.06.2012 р., видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 та зареєстроване в реєстрі за № 1356.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Державної виконавчої служби України (04053, місто Київ, вулиця Артема, 73, код ЄДРПОУ 37471975) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіволі» (04112, місто Київ, вулиця Олени Теліги, 17, кв. 86, код ЄДРПОУ 32919134) 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

6. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (01133, місто Київ, вулиця Щорса, 36-Б, код ЄДРПОУ 34047020) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіволі» (04112, місто Київ, вулиця Олени Теліги, 17, кв. 86, код ЄДРПОУ 32919134) 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

7. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

8. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.06.2014 р.

Суддя В.С. Ломака