Ухвала суду № 39215043, 29.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2080/14 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 березня 2014 року адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі за текстом - «ДПІ у Деснянському районі») про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 18.04.2013 р. № 542, визнання протиправними дій ДПІ у Деснянському районі щодо проведення цієї перевірки. Позивач просив також визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0006191701 від 16.05.2013 р., яким йому збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку додану вартість на 182 874 грн. 99 коп.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 березня 2014 року адміністративний позов в частині позовних вимог визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій ДПІ у Деснянському районі залишено без розгляду у зв'язку з пропущенням позивачем строку звернення до суду.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 березня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про задоволення позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом попередньої інстанції встановлено, що 31 січня 2012 р. та 31 березня 2012 р. між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Онікс Компані ЛТД» складено акти виконаних робіт та податкові накладні за змістом яких останнє надало позивачеві транспортно-експедиторські послуги.

Згідно актів виконаних робіт та податкових накладних від 31.07.2012 р., 31.08.2012 р., 31.10.2012 р. ТОВ «Тесей ЛТД» надало ФОП ОСОБА_2 транспортно-експедиторські послуги.

Розрахунки позивач здійснив шляхом безготівкового перерахунку коштів, а сплачений податок у загальній сумі 121 916 грн. 67 коп. включив до податкового кредиту.

У період з 18.04.2013 р. по 24.04.2013 р. посадовцями ДПІ у Деснянському районі проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань повноти обчислення та своєчасності сплати податку на додану вартість по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Онікс Компані ЛТД» за січень 2012 р., березень 2012 р. та ТОВ «Тесей ЛТД» за липень 2012 р., серпень 2012 р., жовтень 2012 р.

Результати перевірки оформлено актом № 829/17-10/НОМЕР_2 від 25.04.2013 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено ст.ст. 188, 198, 200 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України») внаслідок віднесення до складу податкового кредиту сум податку, сплаченого ТОВ «Онікс Компані ЛТД» та ТОВ «Тесей ЛТД» у складі вартості послуг.

Такий висновок податкового органу вмотивовано тим, що названі контрагенти позивача за податковою адресою не знаходяться та здійснювали діяльність спрямовану на надання податкової вигоди третім особам.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Деснянському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006191701 від 16.05.2013 р., яким ФОП ОСОБА_2 збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку додану вартість на 182 874 грн. 99 коп., у тому числі 121 916 грн. 67 коп. за основним платежем та 60 958 грн. 32 коп. за штрафними санкціями.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту врегульовано статтею 198 Податкового кодексу України.

Так, підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

У розгляді цієї справи суд першої інстанції за наслідками дослідження первинних документів дійшов висновку про не доведеність позивачем реальності надання послуг ТОВ «Онікс Компані ЛТД» та ТОВ «Тесей ЛТД».

Судова колегія знаходить наведений висновок окружного адміністративного суду обґрунтованим.

Так, на підтвердження правомірності формування податкового кредиту ФОП ОСОБА_2 посилався на акти виконаних робіт, рахунки-фактури, податкові накладні та платіжні доручення.

Водночас, відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 1 липня 2004 р. № 1955-IV договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Згідно частини 13 названої статті Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Оскільки позивачем не надано ні договору транспортного експедирування, ні транспортних документів, що підтверджують факт надання послуг, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції про необґрунтованість формування ФОП ОСОБА_2 податкового кредиту.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 березня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 05 червня 2014 р.

.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.