Постанова № 39215002, 16.06.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2014 р. Справа № 805/5650/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Голубової Л.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного

управління Міндоходів у Донецькій області

про про визнання нечинною вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного

внеску № Ф-40-У від 21 лютого 2014 року в розмірі 11071,41 гривень,

визнання дій щодо стягнення єдиного соціального внеску протиправними,

зобов'язання не нараховувати єдиний соціальний внесок

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області (надалі - відповідач) про визнання нечинною вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску № Ф-40-У від 21 лютого 2014 року в розмірі 11071,41 гривень, визнання дій щодо стягнення єдиного соціального внеску протиправними, зобов'язання не нараховувати єдиний соціальний внесок.

Позовні вимоги обґрунтувано тим, що позивач з ІНФОРМАЦІЯ_2 є довічним пенсіонером за віком, оскільки на вказану дату їй виповнилося повних 55 років. У 2009 році у зв'язку зі смертю чоловіка перейшла на його пенсію тому, що вона була більша ніж пенсія за віком, призначена позивачу у 2008 році. З 2012 року по дійсний час здійснює підприємницьку діяльність згідно спрощеної системи оподаткування, є платником єдиного податку.

Позивач вважає протиправною вимогу про сплату недоїмки № Ф-40-У від 21 лютого 2014 року, оскільки частиною 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» пенсіонери за віком звільнені від сплати зазначеного внеску.

Позивач через канцелярію суду надала клопотання від 14 травня 2014 року щодо розгляду позову без її особистої участі (а.с. 31).

Відповідач через канцелярію суду надав письмові заперечення від 19 травня 2014 року, в яких просив відмовити у задоволенні позову через необґрунтованість позовних вимог нормами діючого законодавства. Вважає, що частина 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не розповсюджується на позивача, оскільки вона дійсно досягла пенсійного віку, але отримує інший вид пенсії - по втраті годувальника (а.с. 28-29).

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

На підставі наведеної норми, а також врахувавши клопотання сторін, суд прийшов висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 з 11 жовтня 2002 року зареєстрована як фізична особа-підприємець, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с.11).

Як платник податків та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування позивач зареєстрований у Красноармійській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області, що не є спірною обставиною у справі.

Позивач знаходиться на спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного податку з 01 січня 2012 року по дійсний час, що доведено свідоцтвом платника єдиного податку серії НОМЕР_2 (а.с.12).

Відповідач у даній справі є суб'єктом владних повноважень, який відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» здійснює адміністрування зазначеного внеску з жовтня 2013 року.

Відповідачем стосовно позивача винесено вимогу від 21 лютого 2014 року № Ф-544-25 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 11071,41гривень, яку позивачем оскаржено до Головного управління Міндоходів у Донецькій області, про що свідчить рішення про результати розгляду скарги від 14 квітня 2014 року (а.с.18-21). Вказаним рішенням Головного управління Міндоходів у Донецькій області частково задоволено скаргу позивача, вимогу від 21 лютого 2014 року № Ф-544-25 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 11071,41гривень скасовано та відкликано, замість на те, Красноармійську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Донецькій області зобов'язано сформувати і надіслати нову вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску згідно з вимогами чинного законодавства.

23 квітня 2014 року відповідачем сформовано нову вимогу з попередньою датою - 21 лютого 2014 року № Ф-40-У на ту ж суму - 11071,41 гривень (а.с.16).

Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464) із змінами і доповненнями.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частинами 1 та 5 статті 9 Закону № 2464 визначено, що єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Сплата єдиного внеску здійснюється виключно у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для його зарахування.

Згідно з частиною 8 статті 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Відповідно до частини 12 статті 9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Разом із тим, суд зазначає, що в статті 4 Закону № 2464 наведено перелік осіб, що є платниками єдиного внеску.

Статтю 4 цього Закону доповнено частиною четвертою згідно із Законом України від 07.07.2011 року № 3609-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України», який набрав чинності з 06 серпня 2011 року.

Так, особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Право громадян України на державне пенсійне забезпечення передбачено Конституцією України та Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ.

Слід зазначити, що термін «пенсіонер за віком» законодавством не визначений. Умови призначення пенсії за віком визначені ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

При цьому, відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 2 вказаного Закону встановлено, що за цим Законом призначаються:

а) трудові пенсії:

за віком;

по інвалідності;

в разі втрати годувальника;

за вислугу років;

б) соціальні пенсії.

Пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV.

Пенсійні виплати - грошові виплати в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати, як встановлено ст. 1 Закону України № 1058, а пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Тобто, діючим законодавством встановлено два види пенсій: трудові та соціальні.

Різновидом трудової пенсії є пенсія за віком.

Статтею 26 Закону України Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено умови призначення пенсії за віком. Так, зокрема, відповідно до частини 1 статті 26 Закону особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно.

Судом встановлено, що згідно паспорту громадянина України позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 10), відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 від 24 червня 2009 року позивачеві призначено пенсію по втраті годувальника з довічним терміном дії незалежно від віку (а.с.15).

Разом з тим, згідно довідки управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області від 03 лютого 2014 року ОСОБА_1 перебуває на обліку як одержувач пенсії в разі втрати годувальника з 02 квітня 2009 року - довічно, а в період з 19 жовтня 2008 по 01 квітня 2009 року отримувала пенсію за віком при повному стажі (а.с. 14).

Тобто, позивач має статус пенсіонера за віком, але отримує вид пенсії - по втраті годувальника. За таких обставин, частина 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не ставить в залежність вид отримуваної пенсії людині, що має статус пенсіонера за віком, від звільнення сплати єдиного внеску, а отже, з серпня 2011 року позивач не повинен сплачувати за себе єдиний соціальний внесок.

Доказів укладання позивачем договору з органом Пенсійного фонду чи податковим органом щодо добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування матеріали справи не містять.

Ухвалою про відкриття провадження у даній справі суд витребував у відповідача розрахунок суми недоїмки у спірній вимозі. Оскільки відповідачем не надано розрахунку суми недоїмки у спірній вимозі, суд ухвалою про витребування доказів від 09 квітня 2014 року витребував дану інформацію від управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області.

Відповідно до розрахунку заборгованості позивача, наданого управлінням Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області сума заборгованості, передана органу доходів і зборів в розмірі 8658,78 гривень, нарахована з серпня 2011 року по червень 2013 року, тобто, до серпня 2011 року позивач не має заборгованості по сплаті єдиного внеску.

Позовні вимоги щодо зобов'язання не нараховувати єдиний соціальний внесок не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до приписів частини 3 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

До того ж, може змінитися законодавство щодо єдиного соціального внеску.

Отже, захист прав позивачів на майбутнє не передбачений нормами КАС України з підстав можливості внесення змін до законодавства у майбутньому.

З огляду на вищезазначене, позовні вимоги позивача про визнання нечинною вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску № Ф-40-У від 21 лютого 2014 року в розмірі 11071,41 гривень, визнання дій щодо стягнення єдиного соціального внеску протиправними, зобов'язання не нараховувати єдиний соціальний внесок підлягають частковому задоволенню.

Зважаючи на встановлені обставини у справі, виходячи із вказаних норм Конституції України та загальновизнаних принципів права, суд приходить до висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваної вимоги про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування діяв не на підставі, та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ст. ст. 11, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 185, 186, 254, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання нечинною вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску № Ф-40-У від 21 лютого 2014 року в розмірі 11071,41 гривень, визнання дій щодо стягнення єдиного соціального внеску протиправними, зобов'язання не нараховувати єдиний соціальний внесок - задовольнити частково.

Визнати нечинною вимогу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску № Ф-40-У від 21 лютого 2014 року в розмірі 10192,74гривень.

Визнати протиправними дії Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області щодо стягнення з позивача єдиного соціального внеску.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 164 (сто шістдесят чотири) гривні 43 коп.

Постанова прийнята в нарадчій кімнаті 16 червня 2014 року.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Голубова Л.Б.