Постанова № 39214659, 12.06.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2014 року Справа № 904/1791/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Білецької Л.М.- доповідача

суддів: Верхогляд Т.А., Тищик І.В.,

при секретарі судового засідання: Малику С.О.

За участю представників сторін:

від позивача: Поліканов П.В., довіреність №16 від 11.01.14;

від відповідача: Неруш О.В., довіреність №11-51/24831289 від 25.03.14.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління юстиції у Дніпропетровській області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2014 року у справі №904/1791/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Український папір», м. Київ

до Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

про стягнення 100 791,15 грн. за договором поставки, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2014 року у справі №904/1791/14 (суддя Соловйова А.Є.) позов задоволений повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача: 99 936,90 грн. - основного боргу, 254,63 грн. - 3% річних та 599,62 грн. - інфляційних.

Господарський суд першої інстанції встановив факт поставки товару та його неоплату, що було підставою для задоволення вимог позивача. Доводам відповідача щодо наявності бюджетної заборгованості дана у рішенні суду відповідна оцінка, оскільки відсутність коштів не припиняє виконання зобов'язань і не звільняє від відповідальності за їх невиконання.

Не погодившись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду звернувся відповідач із апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що неотримання підприємством позивача коштів за поставлений товар (папір) відбулось не з вини відповідача, а саме через дії Головного управління державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, які полягають у нездійсненні виплати грошових коштів за виконання умов Договору. Також, відповідач є бюджетною установою, що здійснює всі розрахунки за грошовими зобов'язаннями виключно через відділення казначейської служби, за наслідки дій яких не може нести відповідальність.

Судом першої інстанції, на думку відповідача, не було враховано, що в свою чергу Головне управління юстиції у Дніпропетровській області, з метою виконання п. 4.1.3 Договору, вчинило всі залежні від нього дії, спрямовані на здійснення оплати товару. Просить рішення господарського суду Дніпропетровської області у справі скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити.

27.05.2014 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник зазначає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, а рішення прийнято у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у справі.

12.06.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови. В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив оскаржуване рішення залишити без змін; представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив в задоволенні позовних вимог відмовити, рішення скасувати.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи сторін і давши їм правову оцінку, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що вимоги апеляційної скарги Головного управління юстиції у Дніпропетровській області не підлягають задоволенню, оскільки в порушення умов укладеного між сторонами Договору поставки від 09.12.2013 року №09/П (далі-Договір), а саме п.п.4.1.3, відповідач 16.12.2013 року прийняв товар (папір А4 80 IQ Premium клас А (УКТ ЗЕД 4802562000) в кількості 2 735 пачок на загальну суму 99 936,90 грн. (а.с.16), згідно видаткової накладної №ДН-01247 (що була підписана обома стонами і є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», і вимоги оформлення якої, відповідають статті 9 названого Закону, і яка фіксує факт здійснення господарської операції зо Договором, і є підставою виникнення грошового зобов'язання перед позивачем) та не здійснив його плату в строк до 14.02.2014 року включно, що передбачає п. 2.5 Договору, внаслідок чого виникла кредиторська заборгованість перед позивачем в сумі 99 936,90 грн.

Сторонами був складений та підписаний акт звірки взаєморозрахунків станом на 03.04.2014 року (а.с.41), з якого вбачається що відповідач визнає суму заборгованість за Договором в повному обсязі.

Згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу є обґрунтованими, про що також зазначив суд першої інстанції в рішенні від 22.04.2014 року.

На підставі положень ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач просив стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати (а.с.8-9), суми яких були задоволенні судом першої інстанції, з чим також погоджується апеляційний господарський суд, оскільки доцільність стягнення мало місце, за умов порушення вимог законодавства та Договору.

Щодо посилань відповідача, як на підставу скасування рішення у справі, на дій/бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, то апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції, який зазначив, що неоплата продукції, у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, про що також зазначено в постанові пленуму ВГС України № 14 від 17.12.2013 року, п. 1.4 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

Відповідачем заявлено клопотання про залучення у якості третьої особи на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області.

Колегія суддів відмовляє в задоволенні клопотання представника відповідача, оскільки відповідно до ч. 3 ст.101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд першої інстанції правильно становив всі фактичні обставини справи, дав їм правильну юридичну оцінку і підстави для його скасування відсутні.

Згідно постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року №6 «Про судове рішення» - рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління юстиції у Дніпропетровській області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2014 року у справі №904/1791/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.04.2014 року у справі №904/1791/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст складений 17.06.2014 року.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя І.В. Тищик