Рішення № 39214653, 12.06.2014, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2014 року Справа № 925/655/14

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого судді Чевгуза О.В., при секретарі судового засідання Олійник І.С., за участю представників:

від позивача: представник не з’явився,

від відповідача: представник не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні господарського суду Черкаської області у м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер-Пак», м. Харків,

до публічного акціонерного товариства «Ватутінський хлібокомбінат», м. Ватутіне, Черкаської області

про стягнення 42077 грн. 71 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мастер-Пак» звернулось до суду з позовною заявою, у якій просить суд стягнути з публічного акціонерного товариства «Ватутінський хлібокомбінат» 29163 грн. 06 коп. основного боргу, 17117 грн. 54 коп. відсотків, 2706 грн. 92 грн. пені, 1827 грн. судових витрат.

Відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, його представник без поважних причин в судові засідання 29.04.2014, 13.05.2014, 29.05.2014, 12.06.2014 не з’явився. У надісланому відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечив в повному обсязі, мотивуючи тим, що позивачем не надано доказів, що підтверджують факт несвоєчасності оплати за отриману продукцію та порушення договірних умов, не надано обґрунтованого розрахунку позовних вимог, в т.ч. відсотків та пені.

Неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті у його відсутності за наявними в справі матеріалами.

Під час розгляду справи позивач подав до суду заяви від 22.05.2014 №105 та від 29.05.2014 про зменшення позовних вимог, відповідно до яких відповідач після порушення провадження у справі частково сплатив основний борг в сумі 6909,81 грн.

Відтак, враховуючи, що відповідно до укладеного сторонами договору поставки позивачем було поставлено відповідачу товар, за який той протягом 2011-2013 років розраховувався невчасно, позивач просить стягнути заборгованість в сумі 22253,25 грн., а також пеню в сумі 2706,92 грн., нараховану відповідно до п. 6.2 договору, та процентів в сумі 17117,54 грн., що передбачено ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та відповідно до умов договору становлять розмір – 73 проценти річних.

Суд ухвалює заяви про зменшення позовних вимог, надані представником позивача, прийняти до розгляду, оскільки ті подані в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) та не порушують прав сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

У судовому засіданні згідно з ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Заслухавши доводи та пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

18.10.2011 між товариством з обмеженою відповідальністю «Мастер-Пак» (позивач по справі, постачальник за договором) та публічним акціонерним товариством «Ватутінський хлібокомбінат» (відповідач по справі, покупець за договором) було укладено договір поставки №92 (далі – договір), відповідно до якого постачальник зобов’язався здійснювати передачу партіями у власність покупця товар, а покупець – приймати та оплачувати товар (п. 1.1 договору).

Асортимент (номенклатура) та кількість товару зазначаються в накладних. Всі накладні, що оформлені сторонами відповідно до та на виконання даного договору, являються його невід’ємною частиною, в частині визначення конкретної номенклатури «Товару» (п. 1.2. договору).

Накладна, що оформлена належним чином та відноситься до даного договору, являється документом, що підтверджує факт досягнення згоди між сторонами відносно асортименту (номенклатури) товару та його кількості (п. 1.3. договору).

Сума договору складає сумарна вартість товару, отриманого по витратним накладним (п. 2.3. договору).

Умови оплати: 50% - в момент замовлення продукції, 50% - протягом 14 календарних днів з моменту поставки продукції, що підтверджується витратною накладною, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 4.1. договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2012.

У випадку, якщо по закінченню строку дії даного договору, жодна зі сторін не висунула іншій стороні письмової заяви про наміри розірвати договір, останній вважається пролонгованим ще на один рік (п. п. 8.1. - 8.2. договору).

Позивачем в період з 18.10.2011 по 27.12.2013, відповідно до поданих позивачем до позовної заяви видаткових накладних, здійснювалися поставки товару.

Відповідачем було частково проведено оплату отриманого товару.

На день звернення до суду із позовом, основний борг відповідача за договором складав 29163,05 грн., що підтверджено сторонами в акті звірки взаєморозрахунків за період: 01.12.2013 – 06.03.2014 за договором №92 від 18.10.2011 станом на 06.03.2014.

Оскільки, відповідач після порушення провадження у справі частково сплатив основний борг в сумі 6909,81 грн., позивач просить стягнути з першого у примусовому порядку 22253,25 грн.

Договірні відносини, що виникли між сторонами, по своїй правовій природі мають ознаки договору поставки, а укладений між сторонами договір містить всі істотні умови та є укладеним.

Загальні умови виконання господарських зобов’язань визначені главою 22 Господарського кодексу України (далі – ГК України).

Загальні положення поставки врегульовані параграфом 1 глави 30 ГК України.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частинами 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із зазначеною нормою кореспондується частина 1 статті 193 ГК України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 статті 193 ГК України, статті 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами статті 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На підставі вищевказаного, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 22253,25 грн. за поставлений товар обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами, а відповідно таким, що підлягають до задоволення.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що в разі прострочки оплати за договором покупець зобов’язаний сплатити постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару за кожний день прострочення.

Позивачем заявлено до стягнення 2706 грн. 92 коп. – пені за несвоєчасне виконання зобов’язань.

Пеня позивачем нарахована в межах строку передбаченого статтею 232 ГК України, з врахуванням заборгованості за період її нарахування.

Суд, з’ясувавши обставини, пов’язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку пені в сумі 2706,92 грн. за відповідні періоди, встановив правильність її нарахування та задовольняє позов в цій частині позовних вимог.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Враховуючи наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання, позивачем нараховані 17117 грн. 54 коп. процентів.

Пунктом 6.3. договору передбачено, що крім відповідальності, передбаченої п. 6.2. договору, покупець у разі несвоєчасного розрахунку у відповідності до п. 4.1 даного договору, сплачує постачальнику проценти у розмірі 0,2 % від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Умовами договору сторонами передбачено інший розмір процентів, ніж зазначений у ч. 2 ст. 625 ЦК України та що відповідає вимогам даної норми ЦК.

Загальний розмір таких річних складає 73 %, із розрахунку 0,2 % х 365 днів.

Розрахунки процентів відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи та вчиненні вірно, тому також підлягають стягненню з відповідача у заявленому розмірі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім при поданні позову, а саме: 1827 грн. 00 коп. судового збору, оскільки позов задоволено повністю, а спір виник з вини відповідача по справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Ватутінський хлібокомбінат» (вул. Транспортна, 33, м. Ватутіне, Черкаська область, ідентифікаційний код 00380669, р/р 260010029110001 в ДФ Укрінбанк, МФО 354336) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер – Пак» (вул. Примакова, 46, м. Харків, ідентифікаційний код 25181787, р/р 26007962504802 у відділенні ПУМБ м. Донецьк, МФО 334851): 22253 грн. 25 коп. – основного боргу за договором поставки від 18 жовтня 2011 року №92, 17117 грн. 54 коп. – нарахованих процентів, 2706 грн. 92 коп. – пені, 1827 грн. 00 коп. – судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 16 червня 2014 року.

Суддя О.В. Чевгуз