Рішення № 39214539, 02.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9008/14 02.06.14За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування»

до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія»

про стягнення 16562,51 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Мартинюк С.М. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явилися.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (далі - Позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (далі - Відповідач) заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, в розмірі 16562,51 грн.

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не відшкодував Позивачу матеріальну шкоду, завдану страхувальником Відповідача внаслідок ДТП.

В судове засідання представники Відповідача не з'являлися, хоча судом були вчинені всі дії щодо належного повідомлення Відповідача про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвала суду про порушення провадження у справі була надіслана на адресу місцезнаходження Відповідача згідно відомостей з ЄДРЮО та ФОП, та отримана Відповідачем 19.05.2014 (тобто за два тижні до призначеної дати судового засідання), що вбачається зі зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення.

Від Відповідача 29.05.2014 через відділ діловодства суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника в дане судове засідання. Причин неможливості забезпечити явку повноважного представника у клопотанні не наведено.

Разом з цим суд зазначає, що Відповідач, як учасник судового процесу не був позбавлений права та можливості (в матеріалах справи відсутні докази протилежного) забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч.ч. 1 - 5 ст. 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами, оскільки про призначення судового засідання на 02.06.2014 Відповідачу було відомо ще з 19.05.2014 (дата отримання поштового відправлення з ухвалою про порушення провадження у даній справі).

Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні (п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Суд також приймає до уваги, що явка представників сторін у судове засідання 02.06.2014 обов'язковою не визнавалась, та Відповідачем не обґрунтовано підстав необхідності прийняття його представником особистої участі в судовому засіданні.

Крім того, Відповідач не був позбавлений права та можливості (в матеріалах справи відсутні докази протилежного) надати відзив на позов заздалегідь до судового засідання в письмовому вигляді через канцелярію суду, оскільки, як зазначалось вище, про призначення судового засідання на 02.06.2014 Відповідачу було відомо ще з 19.05.2014, тобто майже за місяць до дати судового засідання.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність встановлених ст. 77 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи та відмовляє в задоволенні клопотання Відповідача. Судом також не встановлено обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні.

Відповідач не скористався своїм правом надати суду письмові документально обґрунтовані заперечення по суті спору. Враховуючи все вищенаведене, суд, відповідно до статті 75 ГПК України, здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

26.04.2013 по бульвару Дружби Народів в м. Києві була скоєна ДТП, а саме відбулося зіткнення автомобіля «КІА», д.р.н. НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2, з автомобілем «ЗАЗ», д.р.н. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3, а також з двома іншими автомобілями.

Причинами ДТП стало те, що водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем «КІА», д.р.н. НОМЕР_1, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з іншими трьома автомобілями, та зокрема з автомобілем «ЗАЗ», д.р.н. НОМЕР_2, чим порушив п. 13.9 ПДР України.

Дані обставини підтверджуються короткою та розгорнутою довідками ДАІ про обставини ДТП, копії яких містяться у матеріалах справи.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «ЗАЗ», д.р.н. НОМЕР_2 (Застрахований автомобіль), який відповідно до залученої до матеріалів справи копії реєстраційного талону належить ОСОБА_3 на праві власності, був під його керуванням під час ДТП, та який був застрахований Позивачем на підставі Договору добровільного страхування від 17.05.2012 (далі - Договір добровільного страхування). Страхувальником та вигодонабувачем за вказаним договором є ОСОБА_3

На підставі вищевказаного, за умовами Договору добровільного страхування, враховуючи Звіт № 2451/4 від 20.05.2013 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику Застрахованого автомобіля, та ремонтну калькуляцію до нього, а також рахунок-фактуру від 07.05.2013 ремонтного СТО, Позивачем було складено Страховий акт від 10.06.2013, відповідно до якого Позивач розрахував та виплатив страхове відшкодування в розмірі 17562,51 грн. на рахунок страхувальника (вигодонабувача) за Договором, що підтверджується платіжним дорученням № 9499 від 10.06.2013.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак, Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Як вбачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно водієм автомобіля «КІА», д.р.н. НОМЕР_1, ОСОБА_2, під час експлуатації вказаного автомобіля, і його вину у вчиненні ДТП та скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП встановлено постановою Печерського районного суду м. Києва від 31.05.2013 №757/11469/13-п.

На час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2, як особи, яка експлуатує автомобіль автомобіля «КІА», д.р.н. НОМЕР_1 на законних підставах, була застрахована Відповідачем на підставі договору (полісу) № АС/0440985 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50000 грн., франшиза - 1000 грн.

Отже, Відповідач є особою на яку полісом № АС/0440985 покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля «КІА», д.р.н. НОМЕР_1 на час спірної ДТП.

Письмову заяву Позивача з вимогою здійснити страхове відшкодування в зв'язку з ДТП, Відповідачем було отримано поштою 02.09.2013.

Докази задоволення Відповідачем вимоги Позивача в добровільному порядку у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до Звіту № 2451/4 від 20.05.2013 оцінена вартість матеріального збитку, завданого власнику Застрахованого автомобіля, внаслідок його пошкодження в ДТП, становить 46072,24 грн., при цьому коефіцієнт фізичного зносу деталей автомобіля дорівнює 0. Відповідачем не надано суду доказів на спростування встановленого Позивачем розміру шкоди, завданої власнику Застрахованого автомобіля, та нульового коефіцієнту фізичного зносу складових автомобіля.

Відповідачем також не заявлялося клопотання про витребування доказів в порядку ст. 38 ГПК України на спростування наведеного і обґрунтованого Позивачем розміру шкоди, а також не заявлялося клопотання про призначення експертизи в порядку ст. 41 ГПК України.

Висновку сертифікованого оцінювача або аварійного комісара щодо встановлення іншого обґрунтованого на думку Відповідача розміру шкоди, завданої внаслідок пошкодження Застрахованого автомобіля у ДТП, та на доведення іншого ніж нульовий коефіцієнту фізичного зносу Застрахованого автомобіля, Відповідачем суду також надано не було.

Судом встановлено, що наведені в Звіті та ремонтній калькуляції до нього матеріли, деталі та роботи знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з завданими Застрахованому автомобілю пошкодженнями внаслідок ДТП, що відображені в довідках ДАІ, і Відповідачем не надано доказів протилежного, а також, як зазначалось вище, не спростовано належними засобами доказування, що вартість робіт по відновленню Застрахованого автомобіля є необґрунтованою або завищеною.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (стаття 9 Закону України «Про страхування»).

Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу № АС/0440985 та положення статей 12, 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статей 9, 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1192 ЦК України, у Відповідача в зв'язку з настанням ДТП виник обов'язок відшкодувати Позивачу шкоду, в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком (50000грн.), виходячи з оціненої вартості відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля, з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу (46072,24 грн.), при цьому в межах суми, право на вимогу якої перейшло до Позивача в зв'язку з виплатою страхового відшкодування (17562,51 грн.), за мінусом франшизи (1000 грн.), та отже в сумі 16562,51 грн.

З матеріалів справи слідує, що Позивач з метою отримання коштів від Відповідача звернувся до останнього з заявою (претензією) № 3.1353 від 23.08.2013 про виплату страхового відшкодування за полісом № АС/0440985. Дана заява та документи, які необхідні для виплати страхового відшкодування на користь Позивача, були отримані Відповідачем 02.09.2013, що вбачається зі зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення.

Враховуючи вимоги пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування (регламентна виплата) за полісами ОСЦПВВНТЗ повинна бути виплачена страховиком (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Проте, Відповідач після отримання вищезазначеної заяви та обов'язкового відповідно до закону переліку документів, обґрунтованих заперечень до Позивача не висунув, до суду не подав, та у встановлений пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк суми страхового відшкодування на користь Позивача не виплатив.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

А відтак, з огляду на все вищенаведене, заявлені позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають повному задоволенню.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на Відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (м. Київ, вул. Борщагівська, 145; ідентифікаційний код 23734213) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (м. Київ, вул. Червоноармійська, 15/2; ідентифікаційний код 36086124) 16562 (шістнадцять тисяч п'ятсот шістдесят дві) грн. 51 коп. відшкодування матеріальної шкоди (виплати страхового відшкодування), а також 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.06.2014

Суддя Сташків Р.Б.