Рішення № 39214535, 11.06.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/29/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2014 Справа № 908/1220/14

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж" (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Мазіна, 65/97)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Топаз-1» (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Леваневського, 22)

про стягнення 11 820 грн. 24 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

Від позивача: Тодоров І.П., дов. № 1 від 06.05.2014р.

Від відповідача: не з'явився

Публічне акціонерне товариство "Бердянське підприємство теплових мереж" звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Топаз-1» 11 592 грн. 10 коп. заборгованості за період з листопада 2013р. по лютий 2014р. Крім того позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 21.12.2013р. по 03.04.2014р. в розмірі 228 грн. 14 коп.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., протоколом автоматичного розподілу справи між суддями від 11.04.2014р., справу № 908/1220/14 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 14.04.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1220/14, присвоєно справі номер провадження 27/29/14 та призначено судове засідання на 19.05.2014р.

У судовому засіданні 19.05.2014 р. представник позивача надав суду письмові пояснення стосовно заявленого позову та письмову заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 13 889 грн. 72 коп. заборгованості за поставлену теплову енергію, 490 грн. 49 коп. пені за несвоєчасну оплату поставленої теплової енергії та 611 грн. 03 коп. втрат від інфляції.

Заява про збільшення розміру позовних вимог прийнята судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, оскільки позивач має право до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Розгляду підлягають збільшені позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 14 991 грн. 24 коп.

Ухвалою суду від 19.05.2014р. розгляд справи відкладався, на підставі ст. 77 ГПК України.

11.06.2014р. продовжено судовий розгляд справи № 908/1220/14.

До початку розгляду справи представник позивача заявив клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 11.06.2014р. представник позивача надав суду додаткові пояснення стосовно заявленого позову та підтримав письмову заяву про збільшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом у судовому засіданні 19.05.2014р.

У судове засідання, відкрите 19.05.2014р. представник відповідача не з'явився, вимог суду не виконав, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином.

В матеріалах справи містяться письмові заперечення відповідача, які надіслані на адресу суду 12.05.2014р., в яких відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

10.06.2014р. до канцелярії господарського суду надано письмові нормативні обґрунтування позиції відповідача, в яких ТОВ «Топаз-1» просить суд припинити провадження у справі.

Справу розглянуто в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами, оригінали яких судом оглянуті в судовому засіданні 11.06.2014 р.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до п. 2 ст. 275 Господарського кодексу України, Закону України "Про теплопостачання", споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного між Теплопостачальною організацією та Споживачем.

Відповідач у справі - має право на здійснення підприємницької діяльності.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Господарським судом встановлено, що основним предметом господарської діяльності ПАТ "Бердянське підприємство теплових мереж" є виробництво та розподілення теплової енергії для обігріву житла і побутової потреби населення та комунальні-побутові потреби підприємств, організацій, установ і її збут.

Рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області № 546 від 14 вересня 2005 року "Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг у житловому фонді" ПАТ "Бердянське підприємство теплових мереж" було визначено виконавцем послуг з теплопостачання.

Відповідно до частини 4 статті 19 Закону України "Про теплопостачання", теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії та частини 1 статті 25 цього Закону, теплопостачальна організація має право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами.

Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання", закріплено права та основні обов'язки споживача теплової енергії, яка містить обов'язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно з пунктом 4 "Правил користування тепловою енергією", затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 року, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, а пунктом 14 Правил передбачений обов'язок споживача до початку подачі теплоносія до системи тепло споживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір.

01.03.2010р. між Публічним акціонерним товариством «Бердянське підприємство теплових мереж» (постачальник) та ТОВ «Топаз-1» (споживач) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення № 454.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник відпускає теплову енергію на потреби опалення об'єктів споживача, а споживач одержує теплову енергію та оплачує її вартість відповідно до умов даного договору.

Згідно п. 1.2 договору користування тепловою енергією допускається тільки на підставі договору між постачальником та споживачем.

Відповідно до п. 2.1.1 договору постачальник зобов'язаний забезпечити безперебійний відпуск теплової енергії споживачеві з дотриманням нормативних температур усередині приміщення, що відповідає діючим будівельним нормам і правилам ДБН 2.08. 01-89 «Житлові будинки» і нормам РТМ 204 України 244-94, що розташований за адресою: вул. Чехова, 61/4, пр. Леніна, 39/8 в м. Бердянськ Запорізької області.

Відповідно до п. 4.1, п. 4.3 договору, кількість теплової енергії, відпущеної споживачеві, визначається розрахунковим способом, кількість і вартість теплової енергії, зазначені в договорі, є орієнтовними (розрахунковими) і можуть змінюватися залежно від величини теплового навантаження, фактичної температури зовнішнього повітря, тривалості опалювального періоду та тарифів, затверджених в установленому порядку.

Згідно з п. 1.4 договору, кількість теплової енергії, що відпускається постачальником споживачеві для опалення визначається на підставі проектних теплових навантажень, наданих споживачем, з урахуванням довголітніх температур зовнішнього повітря й тривалості опалювального періоду. Проектне теплове навантаження на опалення організації - 10,680 ккал/година. Розрахунковий відпуск теплової енергії складає - 20,954 Гкал.

Пунктом 20 «Правил користування тепловою енергією», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року № 1198, встановлено, що у разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку оплата здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Пунктом 23 Правил користування тепловою енергією визначено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

У зв'язку з відсутністю у відповідача приладів обліку, розрахунок кількості та вартості теплової енергії здійснений розрахунковим способом з урахуванням теплового навантаження на потреби опалення згідно "Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні" КТМ 204 України 244-94, які затверджені Держжитлокомунгоспом України 14 грудня 1993 року та діючих двоставкових тарифів на послуги позивача в опалювальний період.

Для розрахунку використовувалась формула з КТМ 204 України 244-94, в якій застосовуються всі наявні у позивача показники, а саме: величина теплового навантаження (зазначена в договорі), розрахункова температура зовнішнього повітря поденно (підтверджується офіційною інформацією Запорізького обласного центру з гідрометеорології), кількість діб постачання теплової енергії у відповідному місяці (відповідно до календарної кількості днів кожного місяця).

Детальний розрахунок нарахувань ТОВ «Топаз-1» за період листопад 2013 року-березень 2014 року (міститься в матеріалах справи).

Згідно п. 4.6 договору оплата проводиться споживачем не пізніше 20 числа наступного за звітним місяцем.

Сторони в договорі обумовили, що позивач зобов'язаний забезпечити в опалювальний сезон безперебійний відпуск теплової енергії на підставі проектних теплових навантажень наданих відповідачем (п. 2.1.1, п. 1.4), а відповідач зобов'язався одержувати теплову енергію та оплачувати її вартість відповідно до умов договору (п.1.1)

Відповідно до п. 2.1.3 договору постачальник зобов'язаний інформувати споживача про зміну тарифу на теплову енергію в установленому законодавством порядку.

Згідно п. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги належить до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг, що повністю кореспондується зі ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Аналогічні норми щодо встановлення тарифів містяться у ст. 13 Закону України "Про теплопостачання".

Зміна тарифів відбулася за рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради № 95 від 14.02.2012р. "Про встановлення двоставкових тарифів на послуги з опалення ПАТ "Бердянське підприємство теплових мереж" для бюджетних організацій та інших споживачів", які введені в дію з 1 березня 2012 року (опубліковано 23.02.2012р. в офіційному друкованому місцевому засобі масової інформації органу місцевого самоврядування газета "Південна зоря").

Позивачем, відповідно до ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" інформація про нові тарифи на свої послуги опублікована 25.02.2012р. в цьому ж засобі масової інформації.

З 01.03.2012р. встановлена плата за приєднане теплове навантаження (абонентська плата), що сплачується щомісяця, протягом року у розмірі 52,34 грн. за 1000 ккал/годин та плата за спожиту теплову енергію, що сплачується в опалювальний період у розмірі 717,16 грн. за 1 Гкал.

Подальша зміна тарифу відбулась за рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради № 29 від 14.01.2014 року "Про встановлення двоставкових тарифів на послуги з опалення ПАТ "Бердянське підприємство теплових мереж" для бюджетних організацій та інших споживачів", які введено в дію з 01 січня 2014 року (опубліковано 23.01.2014 року в офіційному друкованому місцевому засобі масової інформації органу місцевого самоврядування газета "Південна зоря"). З 01.01.2014 р. встановлена плата за приєднане теплове навантаження (абонентська плата), що сплачується щомісяця, протягом року у розмірі 50,70 грн. за 1000 ккал/годин та плата за спожиту теплову енергію, що сплачується в опалювальний період у розмірі 637,90 грн. за 1 Гкал.

Відповідно до п. 4.5 договору рахунки-акти виписуються до 15 числа місяця наступного за звітним, в той же час відповідно до п. 4.6 договору оплату відповідач повинен проводити не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним.

Свої зобов'язання позивач виконав у повному обсязі, що підтверджується направленими відповідачу рахунками-актами виконаних робіт за листопад 2013р. - березень 2014р. для сплати.

Отже, за спірний період від відповідача не надходило скарг у відповідності до п. 2.2.4 договору, що є показником гарантійного відпуску теплової енергії.

Відповідач не виконав в повному обсязі своїх зобов'язань по своєчасній оплаті за отриману теплову енергію і за період листопад 2013р. - березень 2014р. має заборгованість перед позивачем у розмірі 13 889 грн. 72 коп. (з урахуванням заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог).

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Правовідносини сторін врегульовано договором купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. (ст. 714 ЦК України).

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов'язки.

Відповідач не надав суду доказів належного виконання зобов'язання і сплати суми заборгованості у повному обсязі.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 13 889 грн. 72 коп. заборгованості за поставлену теплову енергію.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 490 грн. 49 коп. пені за період з 21.12.2013р. по 15.05.2014р.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України, законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 5.1 договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за даним договором, сторони несуть відповідальність, відповідно до діючого законодавства України.

Нарахування позивачем пені, у зв'язку з порушенням умов договору № 454 від 01.03.2010р. у розмірі 490 грн. 49 коп. за період з 21.12.2013р. по 15.05.2014р. не суперечить нормам діючого законодавства України, тому задовольняється судом.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 611 грн. 03 коп. інфляційний втрат за період з 21.12.2013р. по 15.05.2014р.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться 3 % річних та інфляційні нарахування.

Зокрема, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт виконання зобов'язань за договором належним чином відповідач не довів.

Враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 611 грн. 03 коп. інфляційний втрат за період з 21.12.2013р. по 15.05.2014р. заявлені позивачем обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Топаз - 1», Запорізька область, м. Бердянськ 13 889 грн. 72 коп. заборгованості за поставлену теплову енергію, 490 грн. 49 коп. пені за період з 21.12.2013р. по 15.05.2014р., 611 грн. 03 коп. інфляційний втрат за період з 21.12.2013р. по 15.05.2014р.

Заперечення позивача не приймаються судом до уваги, на підставі наступного:

- щодо надіслання позовної зави, то в матеріалах справи міститься опис вкладення до цінного листа від 07.04.2014р. та фіскальний чек № 1233 від 07.04.2014р. на підтвердження направлення позовної заяви та доданих до неї документів за місцем реєстрації відповідача: 71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Леваневського, 22.

- щодо твердження відповідача про не застосування позивачем порядку досудового врегулювання слід зазначити наступне.

Частиною 2 ст. 124 Конституції України унормовано, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2002 року у праві № 1-2/2002 установлено, що із змісту частини 2 ст. 124 Конституції України випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутись до суду за його вирішенням. Зазначена норма, як і інші положення Конституції України, не містить застереження щодо допустимості судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимості здійснення правосуддя без його застосування.

Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Таким чином, доводи відповідача про порушення позивачем діючого законодавства в частині обов'язкового досудового врегулювання спору є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 6 від 23.03.12р. «Про судове рішення», якщо про зміну предмета або підстав позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, якщо відповідну заяву прийнято господарським судом, зазначається в описовій частині рішення, і подальший виклад рішення, в тому числі його резолютивної частини, здійснюється з урахуванням такої заяви. При цьому у господарського суду відсутні підстави для припинення провадження у справі в частині, на яку зменшився розмір позовних вимог.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

На підставі статті 85 ГПК України - 11.06.2014року прийнято рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж" до Товариства з обмеженою відповідальністю «Топаз-1» задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Топаз-1» (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Леваневського, 22, код ЄДРПОУ 23788663) на користь Публічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж" (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Мазіна, 65/97, код ЄДРПОУ 05541120) 13 889 (тринадцять тисячі вісімсот вісімдесят дев'ять) грн. 72 коп. заборгованості за поставлену теплову енергію, 490 (чотириста дев'яносто) грн. 49 коп. пені, 611 (шістсот одинадцять) грн. 03 коп. інфляційних втрат, 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 13.06.2014р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.