Ухвала суду № 39214083, 16.06.2014, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Сало А.Б.

Суддя-доповідач:Мацький Є.М.

УХВАЛА

іменем України

"16" червня 2014 р. Справа № 817/677/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Мацького Є.М.

суддів: Євпак В.В.

Шидловського В.Б.,

при секретарі Волянській О.В. ,

за участю сторін:

представника позивача - Лесюка В.І.;

представника відповідача - Дячука І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "04" квітня 2014 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнас-Транс" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнас-Транс" (далі - ТзОВ "Юнас-Транс") звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у м. Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області (далі -ДПІ у м. Рівному) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 4 квітня 2014 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області від 30.09.2013 №0000351544 та №0000341544.

В апеляційній скарзі ДПІ у м.Рівне, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати постанову суду та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеялціна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в період з 09 вересня по 13 вересня 2013 року ДПІ у м. Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області проведено позапланову виїзну документальну перевірка ТОВ «Юнас-Транс» з питань достовірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту в сумі 97278 грн. та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 17545 грн.. заявленої до відшкодування за рахунок платника у банку відображених у податковій декларації з ПДВ за червень 2013 року, від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у сумі 13993 грн. та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 97278 грн. заявленої до відшкодування на рахунок платника у банку відображених у податкові декларації з ПДВ за липень2013 року.

За результатами перевірки ДПІ у м. Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області було складено акт № 679/17-16-15-01/37737369 від 17.09.2013 (далі - акт перевірки).

На підставі викладених у розділі 4 акту перевірки висновків ДПІ у м.Рівному винесено податкові повідомлення-рішення:

№0000341544 від 30.09.2013, згідно якого ТзОВ "Юнас-Транс" зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у сумі 19768 грн. ;

№0000351544 від 30.09.2013, згідно якого ТзОВ "Юнас-Транс" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 13993 грн.

Зокрема, за результатами перевірки встановлено, що згідно змісту протоколу загальних зборів ТОВ «Юнас-Транс» №14 від 24.07.2013 статутний капітал ТОВ «Юнас-Транс» сформований в розмірі 500 000 грн. та складається з внеску у вигляді рухомого майна вартістю 259 000 грн. (сідловий тягач марки Renault Magnum 440 шасі НОМЕР_2 вартістю 172 000 грн., напівпричеп марки SCHWARTZMULLER шасі НОМЕР_3 вартістю 87 000 грн.) та грошових внесків у національній валюті в розмірі 241 000 грн. У зв'язку із амортизаційним зносом рухомого майна його залишкова вартість складає 168 805,65 грн.

Учасником товариства ОСОБА_5 запропоновано замінити майновий склад сформованого статутного капіталу Товариства шляхом вилучення рухомого майна з складу статутного капіталу Товариства на грошові кошти у національній валюті України в розмірі залишкової вартості вибувшого рухомого майна - 168805,65 грн. та з метою попередження зменшення статутного капіталу внести грошові кошти в сумі 259 000 грн. протягом одного року з моменту державної реєстрації змін до установчих документів.

Державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 26.07.2013, номер запису 16081050004007823.

Даними змінами пункт 6.2 та 6.4 Статуту Товариства викладено в наступній редакції:

- 6.2. статутний капітал Товариства становить 500 000 (п'ятсот тисяч) гривень. В рахунок своєї частки Учасник може вносити (за домовленістю з іншими. Учасниками) рухоме та нерухоме майно, грошові кошти у національній валюті України чи іншої держави, права користування землею, іншими природними ресурсами, нематеріальні активи та інше, що має вартісну оцінку. Оцінка внесків проводиться у національній валюті України, на засадах угод між Учасниками. Сформована частка статутного капіталу грошовими коштами становить 241 000 (двісті сорок одну тисячу) гривень. Рухоме майно, яке внесено Учасником до Статутного капіталу, повернути з балансу Товариства Учаснику. Замінити майновий склад статутного капіталу з рухомого майна на грошові кошти в національній валюті України в розмірі 259 000 (двісті п'ятдесят дев'ять тисяч) гривень.

- 6.4 Сплатити грошовий внесок в розмірі 259 000 (двісті п'ятдесят дев'ять тисяч) гривень протягом одного року з моменту державної реєстрації змін до установчих документів.

В акті перевірки податковим органом зазначено, що вказані транспортні засоби були зареєстровані на ТОВ «Юнас-Транс» та обліковувались на балансі ТОВ»Юнас Транс» по рахунку 105 (транспортні засоби) та використовувались у господарській діяльності для здійснення міжнародних перевезень вантажів. Для підтримання транспортних засобів у робочому стані платником здійснювався їх ремонт та технічне обслуговування. Зокрема у перевіряємому періоді до податкового кредиту віднесено ПДВ в сумі 149,99 грн. по придбанню послуг техобслуговування тягача номер НОМЕР_1 у СПД ОСОБА_6 (податкові накладні №181 від 06.06.13 ПДВ 6,66грн, №400 від 11.06.13 ПДВ 58,33грн., №453 від ll.06.13p ПДВ 75,00 грн., №1035 від 27.06.2013 ПДВ 10,00 грн., акти виконаних робіт №Р-00005778 від 06.06.2013, №Р-00005993 від 11.06.2013 р., №Р-00005992 від 11.06.2013 р. №Р-00006611 від 27.06.2013). В липні 2013 по Дт 13 рах сторновано накопичену амортизацію по даних транспортних засобах в сумі 97543,40 грн. ТОВ»Юнас Транс» повернуто засновнику ОСОБА_5 транспортні засоби залишковою вартістю 168508,65 грн. (акт прийому-передачі від 25.07.2013) та відображено по Кт 105 рахунку в липні 2013р. Отже, на переконання податкового органу відбувся перехід права власності на вказані ТЗ, що обліковувались як основні засоби ТОВ «Юнас Транс».

За таких обставин, на переконання посадових осіб податкового органу, в порушення п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України ТОВ "Юнас-Транс" занижено суму податкових зобов'язань липня 2013 року на 33761 грн. В результаті чого вказане порушення призвело до заниження податкового значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту липня 2013 року на 19768 грн. та завищено суму бюджетного відшкодування за липень 2013 року на 19768 в порушення п. 200.3, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов наступного висновку.

Операції платників податку, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, визначені ст.185 Податкового кодексу України.

Згідно п.п.185.1.а) п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Підпункт 14.1.191 Податкового кодексу України передбачає, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

У відповідності до п.п. 14.1.202 Податкового кодексу України, продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

Відповідно до п.187.1. ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Статтею 87 ГК України передбачено, що сума вкладів засновників та учасників господарського товариства становить статутний капітал товариства.

Товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного капіталу в порядку, встановленому цим Кодексом та законом, прийнятим відповідно до нього.

Рішення товариства про зміни розміру статутного капіталу набирає чинності з дня внесення цих змін до державного реєстру.

Аналогічні норми закріплені у ст.ст. 109, 115, 143, 144 ЦК України.

У відповідності до пп. 136.1.3 п.136.1 ст. 136 Податкового кодексу України для визначення об'єкта оподаткування не враховуються суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку.

Тобто, пряма інвестиція - це господарська операція, яка передбачає внесення засобів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Зокрема у відповідності до статті 12 Закону України «Про господарські товариства», встановлено, що товариство є власником, зокрема майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

У відповідності до статті 13 Закону України «Про господарські товариства», вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до статті 16 Закону України «Про господарські товариства», Товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного (складеного) капіталу.

Також статтею 54 Закону України «Про господарські товариства», передбачено при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Виходячи з положень даних норм, при заміні майнового складу сформованого статутного капіталу товариства з рухомого складу статутного капіталу по його залишковій вартості на грошові кошти у національній валюті України в розмірі залишкової вартості вибувшого рухомого складу - не відбувається передачі майна згідно договорам купівлі-продажу, обміну, постачання, і іншим цивільно-правовим договорам, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію відповідно, оскільки відбувається реалізація права на зміну, збільшення або зменшувати розміру статутного капіталу.

Право власності засновника Товариства на частку в статутному капіталі є корпоративними правами.

Статтею 5 Податкового кодексу України встановлено , що у разі, якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

У відповідності до п.п. 14.1.90 Податкового кодексу України, корпоративні права - права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами;

Безпосередньо щодо визначення порушень податкового законодавства, необхідно зазначити, що у відповідності до п.п. 136.1.13 п.136.1 ст.136 Податкового кодексу України, - не враховуються у складі доходів кошти або майно, які повертаються власнику корпоративних прав, емітованих юридичною особою, в разі зменшення розміру статутного фонду такої особи, але не вище вартості придбання акцій, часток, паїв. Тобто кошти, що отримає учасник в результаті зменшення розміру статутного капіталу заснованого ним товариства, не будуть враховані у складі його податкового доходу.

У відповідності до п.п. 196.1.1. п. 196.1 ст. 196 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування операції з: випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери, корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами (у тому числі пенсійними активами, фондами банківського управління), відповідно до закону та інших видів професійної діяльності на фондовому ринку, які підлягають ліцензуванню відповідно до закону.

Окрім того, вказана норма є спеціальною та превалює над загальними засадами цивільного судочинства, оскільки застосовується саме з метою визначення групи операцій, які не є об'єктом оподаткування.

Невідповідність висновків контролюючого органу чинному податковому законодавству полягає в тому, що майно, яке повертається власнику корпоративних прав за вартістю, яка не перевищує суму внеску, не є продажем майна і не передбачає по своїй суті перехід права власності.

Відтак заміна матеріального складу капіталу товариства не є продажем товарів, і необхідність нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість не є правовим наслідком такої операції.

Проаналізувавши зазначені норми Цивільного кодексу України, Господарського Кодексу України, Закону України «Про господарські товариства», судом першої інстанції встановлено, що діюче законодавство чітко встановлює право товариства змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного капіталу в порядку, встановленому Господарським Кодексом України та законом, прийнятим відповідно до нього.

Норми господарського та цивільного права фактично застосовуються не до відносин щодо сплати податків та обов'язкових зборів, а до відносин, результати яких вплинули на зобов'язання (правовий статус) суб'єкта господарювання.

У зв'язку з цим, при вирішенні спорів, що виникають із відносин, щодо сплати податків та інших обов'язкових зборів, норми господарського та цивільного права фактично застосовуються для кваліфікації відповідної господарської операції, яка сама або результати якої в контексті даного спору не є об'єктом оподаткування.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

З урахуванням відсутності порушень податкового законодавства, визначені позивачу штрафні санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями, є безпідставними.

Колегія суддів вважає, що апелянт як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 30.09.2013 №0000351544 та №0000341544.

Постанова суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а отже підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "04" квітня 2014 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Є.М. Мацький

судді: В.В. Євпак

В.Б. Шидловський

Повний текст cудового рішення виготовлено "16" червня 2014 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу: Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнас-Транс" вул.Гагаріна,39,м.Рівне,33022

3- відповідачу: Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області вул. Відінська,8,м.Рівне,33023

- ,