Постанова № 39213955, 16.06.2014, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2105/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2014 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Катаєвої Е.В.

секретаря Швеця В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом науково-технічної виробничої фірми «Промсервіс» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До суду звернулось науково-технічна виробнича фірма «Промсервіс» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (далі НТВФ «Промсервіс») з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області (далі ОДПІ), в якому просила скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 20.12.2013 року №0003752204 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 8071800грн. та №0003782204 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 10972863грн.

Позивач зазначив, що рішення, які оспорюються винесені на підставі акту № 3200/15-33-22-04/30542824 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки НТВФ «Промсервіс» у формі TOB, код за ЄДРПОУ 30542824, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 30.09.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 30.09.2013 року». Проте по цей час, а ні з наказу про призначення перевірки, а ні зі змісту Акта позивачу взагалі не відомо про підстави для проведення перевірки, тобто, чи є у відповідача постанови про здійснення документальної перевірки позивача відповідно до пп. 78.1.11 ст.78 ПК України.

Також в обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковий орган здійснюючи перевірку припустився значної кількості помилок, та використання не підтвердженої суперечливою податковою інформацією. До того ж, використана відповідачем податкова інформація у вигляді актів про неможливість проведення зустрічних звірок, у якому законодавчо не передбачена наявність будь-яких висновків щодо аналізу господарської діяльності, не надає відповідачу визнавати господарські операції фіктивними (безтоварними), без підтвердження таких припущень первинними документами.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Податковий орган знехтував фактом придбання матеріальних цінностей (послуг) шляхом сплати коштів за них та факту подальшої реалізації цих матеріальних цінностей, що спричинило зміни у структурі активів платника податків.

До компетенції посадової особи податкового органу не відноситься право не визнавати первині документи бухгалтерського обліку такими, якщо вони відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». За умови, коли зацікавлені особи вбачають ознаки фіктивної діяльності суб'єктів господарювання, на підставі ст. 55-1 ГК України, ст. 234 ЦК України передбачено необхідність звернення цих осіб до суду на підтвердження своїх здогадів. Винятком є наявність вироку суду в межах кримінальної справи.

У висновках Акту зазначені припущення, які не ґрунтуються на жодному доказі, що є порушенням ст. 19, 62 Конституції України. Крім того, працівники податкового органу протиправно здійснювали перевірку за період, якій вже перевірявся.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, наполягав, що оспорюване рішення є законними та обґрунтованими, винесене у відповідності до вимог чинного законодавства.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані ними докази у їх сукупності, судом встановлено, що НТВФ «Промсервіс» зареєстровано Виконавчим комітетом Одеської міської ради 18.08.1999 року. На податковому обліку в органах державної податкової служби з 20.08.1999 року.

З 21.11.2013 року по 29.11.2013 року ДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача, за результатами якої складений Акт № 3200/15-33-22-04/30542824 від 06.12.2013 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки НТВФ «Промсервіс» у формі TOB, код за ЄДРПОУ 30542824, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 30.09.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 30.09.2013 року» ( т1 а.с.12-62).

На підставі Акту перевірки від 06.12.2013 року № 3200/15-33-22-04/30542824 ДПІ 20.12.2013 року прийняло податкові повідомлення-рішення №0003752204 (форми Р) про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 8071800грн. (5381200грн. за основним платежем, 2690600грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), від 20.12.2013 року №0003782204 (форми Р) про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 10972863грн. (7315242грн. за основним платежем, 3657621грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (т.1 а.с.63-64)

Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, проте рішенням ГУ Міндоходів в Одеській області про результати розгляду первинної скарги №501/10/15-32-10-02-07 від 24.02.2014 року скарга НТВФ «Промсервіс» залишена без задоволення (т.1 а.с.65-75).

У висновку Акту перевірки зазначено порушення позивачем п.44.1 ст.44, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.6 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження суми податку на прибуток за перевіряємий період на 5381200,0грн., а також про порушення п.44.1 ст.44, п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого підприємством занижено суму ПДВ за перевіряє мий період на суму 7315242,0грн.

Згідно акту перевірки по дослідженим господарським відносинам з контрагентами ПП «РІЕКС», ПП «БЕРІК», ТОВ «МЮРТ», ТОВ «ЕВЕРТОНБУД» ТОВ «СНАБАГРО» відбулось завищення валових витрат та податкового кредиту, зокрема, по ПП «РІЕКС» завищення валових витрат на суму 9459257,0грн. та податкового кредиту у сумі 3209968,0грн.; по ПП «БЕРІК» завищення валових витрат на суму 4237032,0грн. та податкового кредиту у сумі 2516315,0грн.; по ТОВ «МЮРТ» завищення валових витрат на суму 4697572,0грн. та податкового кредиту у сумі 929994,40грн.; по ТОВ «ЕВЕРТОНБУД» завищення валових витрат на суму 3956680,0грн. та податкового кредиту у сумі767536,0грн.; по ТОВ «СНАБАГРО» завищення валових витрат на суму 3274220,84грн. та податкового кредиту у сумі241769,08грн.

Пунктом 1 ст.44 ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п. 138.4 ст.138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Відповідно до п. 138.6 ст.138 Кодексу собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів встановлених розділом І цього Кодексу.

Відповідно п.п. 139.1.9 п. 139.1 от. 139 ПК України витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку.

Пункти 198.1,198.2 ст.198 ПК України визначають з яких господарських операцій і коли виникає у платника податків право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, а саме таке право виникає у тому числі у разі придбання товарів та послуг. Датою виникнення такого права платника податку вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг); дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною. Пунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Згідно наказу та направлення на перевірку вона здійснена на підставі пп.78.1.11 п.78.1 ст. 78 ПК України, відповідно до якої підставою для проведення перевірки є, отримання судового рішення (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно - розшукову діяльність, слідчого прокурора, винесену відповідно до закону. За зазначеною підставою перевірки проводять незалежно від наявності попередньої перевірки, оскільки проводяться на виконання рішення суду або іншого зазначеного суб'єкта владних повноважень.

Відповідачем надані постанови слідчого СВ Вінницького МВ УМІС України в Вінницькій області від 01.10.2013 року по кримінальним провадженням №42013010010000377, №42013010010000451 щодо проведення перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства по взаємовідносинам з ПП «РІЕКС», ПП «БЕРІК» (т.4 а.с.198-201).

Таким чином, перевірка позивача по його взаємовідносинам з ПП «РІЕКС», ПП «БЕРІК» проведена правомірно. Що стосується проведення перевірки позивача по взаємовідносинам з ТОВ «МЮРТ», ТОВ «ЕВЕРТОНБУД» ТОВ «СНАБАГРО», то судом встановлена відсутність підстави, передбаченої пп.78.1.11 п.78.1 ст78 ПКУ на проведення перевірки позивача по взаємовідносинам з вказаними контрагентами, оскільки згідно наказу та повідомлення перевірка проведена саме та лише з підстави передбаченої пп.78.1.11 п.78.1 ст78 ПКУ (т.4 а.с.202-204).

Згідно постанов слідчого від 01.10.2013 року по кримінальним провадженням №42013010010000377, №42013010010000451 досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлені особи зареєстрували ПП «Віталагро» та ПП «РІЕКС», які здійснювали діяльність, яка спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з формуванням «фіктивного» податкового кредиту з метою надання податкової вигоди іншим суб'єктам господарювання; фінансова-господарська діяльність ПП «БЕРІК» спрямована не на реальне проведення господарської діяльності, а з метою формування фіктивного податкового кредиту та мінімізації податкових зобов'язань підприємствам реального сектору економіки, тобто містять ознаки фіктивного підприємництва. Перевірка позивача слідчим призначена у зв'язку з встановленням під час досудового слідства взаємовідносин позивача з ПП «РІЕКС» та ПП «БЕРІК».

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч.ч.1,4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч.3 ст.86 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Позивач на підтвердження своїх доводів щодо правомірності формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «РІЕКС», ПП «БЕРІК» не надав до суду відповідних доказів. Суд вважає неспроможним посилання позивача на виїмку первинних документів щодо підтвердження господарських відносин з вказаними контрагентами у зв'язку з кримінальним провадженням, оскільки це не позбавляло можливості позивача надати відповідні докази до суду у підтвердження своїх позовних вимог.

Згідно Акту перевірки зазначені первинні документи по взаємовідносинам з ПП «РІЕКС», ПП «БЕРІК» досліджувались перевіряючими під час перевірки. Враховуючи наявну інформацію щодо вказаних підприємств, перевіряючими зроблений висновок, що угоди складені з вказаними контрагентами відповідно до п.1,п.5 ст.203, п.1,п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.ст.228, 626, 629, 650, 658, 662 ЦК України мають ознаки нікчемності, не спричиняють реального настання правових наслідків, документи виписані на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу покупців не можуть розглядатися в якості належного підтвердження податкових зобов'язань, оскільки ці документи не мають статусу юридично значимих.

Позивач вважає, що така позиція ДПІ, яка викладена в акті перевірки щодо нікчемності правочинів та невизнання первинних документів, протиречить приписам ПК України, згідно яких ДПІ відповідно до покладених на неї функцій та повноважень не надано право щодо встановлення в актах перевірок нікчемності правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності, а також щодо не визнання первинних документів бухгалтерського обліку.

Проте зазначені доводи позивача в обґрунтування позовних вимог не можуть бути прийняти до уваги, виходячи з наступного.

Статтею 244-2 КАС України визначене, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах є обов'язковими для судів. Верховний суд України в постанові від 10.09.2013 року зазначив, що обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. Висновки, викладені у акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Водночас судження контролюючого органу про нікчемність окремих угод є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта.

Дослідивши обставини по справи, оцінивши надані сторонами докази суд дійшов до висновку, що позивач у судовому засіданні не довів неправомірності висновків перевіряючих, викладених в акті перевірки щодо взаємовідносин з ПП «РІЕКС», ПП «БЕРІК», та відповідно в цієї частині прийнятих податкових повідомлень-рішень від 20.12.2013 року №0003752204, №0003782204, а тому в цієї частині у задоволенні позову необхідно відмовити.

Що стосується наданих сторонами доказів по взаємовідносинам позивача з ТОВ «МЮРТ», ТОВ «ЕВЕРТОНБУД» ТОВ «СНАБАГРО», то суд вважає в цієї частині позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи, як з неправомірності проведення перевірки по зазначеним контрагентами, так і з наступного.

В акті перевірки не заперечується наявність у позивача всіх первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «МЮРТ», ТОВ «ЕВЕРТОНБУД», ТОВ «СНАБАГРО», копії яких позивачем також надані до суду.

Згідно наданих документів, які досліджені судом, договори укладені позивачем з контрагентами виконані сторонами у повному обсязі, валові витрати та податковий кредит сформовані позивачем на підстави первинних документів, у тому числі податкових накладних.

Дослідивши Акт перевірки від 06.12.2013 року № 3200/15-33-22-04/30542824 відносно позивача судом встановлено, що висновки перевіряючих про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтується лише на висновках актів, які стосуються цих контрагентів, а саме:

- акт 568/22-225/37913598 від 15.06.2012 року ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області «Про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «МЮРТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з контрагентом - постачальником ТОВ «КОНТЕКСТ» за період лютий-березень 2012 року» (т.4 а.с.232-235);

- акт №1073/22-225/37913598 від 27.12.2012року ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «МЮРТ» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період листопад-грудень 2011 року, березень 2012 року»(т.4 а.с.236-238);

- акт №466/22-225/37913598 від 07.06.2013 року ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «МЮРТ» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період квітень-травень 2012 року» (т.4 а.с.239-244);

- акт 563/22-225/37758415 від 15.06.2012 року ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області «Про неможливість проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЕВЕРТОНБУД» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з контрагентом - постачальником ТОВ «КОНТЕКСТ» за період січень - березень 2012 року» (т.4 а.с.245-249);

- акт №257/22-100/31387904 від 24.01.2013 року ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «СНАБАГРО» щодо правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за березень 2011 року та за період з 01.09.2012 по 30.11.2012 року»(т.4 а.с.250-260).

Дослідивши вищевказані акти податкових органів №568/22-225/37913598 від 15.06.2012 року, №563/22-225/37758415 від 15.06.2012 року відносно контрагентів позивача, суд прийшов до висновку, що ці акти не могли бути покладені в обґрунтування висновків перевіряючого відносно позивача, оскільки вони складені лише на підставі даних інформаційних баз податкових органів без дослідження первинної документації цих контрагентів, що є порушенням Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 №984 (далі Порядок №984), пунктом 6 розділу І якого визначено, що факти виявлених порушень податкового валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно із пп.5.2 п.5 Порядку у разі встановлення порушень податкового законодавства в акті необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Жоден з вищевказаних актів відносно контрагентів позивача - ТОВ «МЮРТ» та ТОВ «ЕВЕРТОНБУД» не відповідає зазначеним вимогам, а тому суд вважає їх висновки без дослідження первинних документів, на підставі лише даних інформаційних баз податкових органів, без дослідження угод цих контрагентів, зокрема, з позивачем, їх змісту, умов виконання сторонами, неспроможними.

Крім того, відносно ТОВ «МЮРТ» та ТОВ «СНАБАГРО» складені акти про неможливість проведення зустрічної звірки на підставі п.73.5 ст.73 ПК України, які також не ґрунтуються на вимогах законодавства.

Пунктом 73.5 ст.73 ПК України регламентовано проведення зустрічних звірок органами державної податкової служби. Проведення цих звірок регламентовано також Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМ України від 27.12.2010 року № 1232, Методичними рекомендаціями щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА від 22.04.2011р. № 236.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається Довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Згідно з п.4.4 Методичних рекомендацій у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку встановленням відсутності суб'єкта господарювання за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (додаток 3). Відповідно до затвердженої форми вказаного Акту в ньому може відображатися інформація, яка наявна в даних ДПС про податкову звітність, дані раніше проведених перевірок, звірок, що мають (можуть мати) відношення до питань, наведених у запиті на проведення зустрічної звірки, інша наявна інформація.

Таким чином, згідно вищезазначених положень законодавства в актах, складених відповідно до п.73.5 ст.73 ПК України щодо проведення зустрічних звірок суб'єкта господарювання органами податкової служби не можуть бути зроблені висновки про будь-які порушення суб'єкта господарювання, оскільки зустрічна звірка не є перевіркою. Наявні результати при можливості проведенні та реального проведення зустрічної звірки складаються у Довідки по затвердженої формі. Проте в таких актах відносно ТОВ «МЮРТ» та ТОВ «СНАБАГРО» наявні такі висновки, що не ґрунтується на вимогах законодавства.

Судом досліджені первинні документи по взаємовідносинам позивача із зазначеними контрагентами щодо господарських відносин - договори, податкові та видаткові накладні, розрахунки, на підставі чого суд доходить до висновку про неспроможність висновку перевіряючих про нікчемність правочинів, укладених позивачем, та відповідно неправомірність нарахування позивачу податкових зобов'язань за вказаними господарськими операціями.

В акті перевірки відносно позивача також не заперечується наявність у позивача податкових накладних по взаємовідносинам з с контрагентами, на підставі яких сформований податковий кредит відповідного періоду. Зазначені податкові накладні враховані при подачі податкових декларацій за відповідний період, занесені в реєстр виданих та отриманих податкових накладних та додаток 5 до податкової декларації. Таким чином, в акті перевірки не спростовується виконання позивачем вимог законодавства щодо формування податкового кредиту

Договори, укладені позивачем з контрагентами, зазначеними в Акті перевірки відносно нього, відповідають вимогам ст.180 ГК України та були виконані сторонами. В Жодного доказу того, що господарські операції по вищевказаним договорам не були здійснені перевіряючими не зазначено в акті перевірки та представником відповідача не надано в судовому засіданні.

При цьому суд враховує, що статтею 18 Закону України від 15.05.2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Судом достовірно встановлено, що на час здійснення господарських операцій контрагенти позивача зареєстровані в ЄДР як діючі підприємства, а також зареєстровані платниками ПДВ.

Відповідач, якій є суб'єктом владних повноважень не надав в судовому засіданні жодного доказу щодо недостовірності цих обставин, а також жодного доказу про обізнаність позивача про будь які недостовірні відомості відносно контрагента або його обізнаність щодо порушень податкового законодавства зі сторони контрагента та причетність до цих порушень позивача. Таких доказів не містить і Акт перевірки відносно позивача.

Суд вважає, що саме позивач будь-яких порушень податкового законодавства, по господарським операціям з ТОВ «МЮРТ», ТОВ «ЕВЕРТОНБУД», ТОВ «СНАБАГРО» щодо формування валових витрат та податкового кредиту позивач не допустив.

Крім того, наявність порушень податкового законодавства зі сторони контрагента позивача (несплата податків, притягнення до відповідальності керівника підприємства) не може бути безумовною підставою для визначення податкових зобов'язань позивачу, оскільки позивач не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства своїми контрагентами. Жодна норма законодавства не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

При цьому суд враховує положення ст.244-2 КАС України щодо обов'язковості рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, та Постанову Верховного Суду України від 11.01.2011 року по справі ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ, в якому зазначено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Вимога закону щодо надмірної сплати ПДВ як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платником стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Таким чином, суд дійшов до висновку щодо часткового задоволення адміністративного позову позивача, а саме в частині господарських відносин з контрагентами ТОВ «МЮРТ», ТОВ «ЕВЕРТОНБУД» ТОВ «СНАБАГРО» та неправомірності висновків акту перевірки щодо завищення валових витрат по вказаним контрагентам: по ТОВ «МЮРТ» на суму 4697572,0грн.; по ТОВ «ЕВЕРТОНБУД» на суму 3956680,0грн.; по ТОВ «СНАБАГРО» на суму 3274220,84грн..

Незважаючи на встановлення судом правомірності висновків акту перевірки про завищення валових витрат по контрагентам ПП «РІЕКС», ПП «БЕРІК», суд вважає, з урахуванням особливостей розрахунку об'єкта оподаткування податку на прибуток та розрахунку податкових зобов'язань, що здійснюють спеціалісти податкової служби за результатами усіх даних господарської діяльності суб'єкта господарювання по даним декларацій та спеціальних програм податкових органів щодо визначення цих податкових зобов'язань та нарахування штрафних санкцій, податкове повідомлення-рішення, за якими визнане податкове зобов'язання з цього податку, скасуванню підлягає у повному обсязі.

Податкове повідомлення-рішення від 20.12.2013 року №0003782204 (форми Р) про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 10972863грн. (7315242грн. за основним платежем, 3657621грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) підлягає частковому скасуванню в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2908948,5грн. (1939299грн. за основним платежем, 969649,5грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), тобто в частині яка стосується формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «МЮРТ», ТОВ «ЕВЕРТОНБУД», ТОВ «СНАБАГРО», а саме ТОВ «МЮРТ» на суму 929994грн. (січень 2012 року 246262грн, лютий 2012 року 206574грн., березень 2012 року 286006грн., квітень 2012 року 165352грн., травень 2012 року 25800грн.); ТОВ «ЕВЕРТОНБУД» на суму 767536грн. (січень 2012 року311800грн,лютий 2012 року 84500грн.,березень 2012 року 371236грн.); ТОВ «СНАБАГРО» на суму 241769грн. (липень 2012 року 135864грн., серпень 2012 року 105905грн.)

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню шляхом скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 20.12.2013 року №0003752204 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 8071800грн. та від 20.12.2013 року №0003782204 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 10972863грн. в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2908948,5грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-164 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов науково-технічної виробничої фірми «Промсервіс» у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 20.12.2013 року №0003752204 (форми Р) про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 8071800грн. (5381200грн. за основним платежем, 2690600грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); від 20.12.2013 року №0003782204 (форми Р) про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 10972863грн. (7315242грн. за основним платежем, 3657621грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2908948,5грн. (1939299грн. за основним платежем, 969649,5грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови у порядку ст.160,167,185-187 КАС України.

Суддя Катаєва Е.В.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 20.12.2013 року №0003752204 (форми Р) про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 8071800грн. (5381200грн. за основним платежем, 2690600грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); від 20.12.2013 року №0003782204 (форми Р) про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 10972863грн. (7315242грн. за основним платежем, 3657621грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2908948,5грн. (1939299грн. за основним платежем, 969649,5грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

16 червня 2014 року