Постанова № 39213925, 12.06.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2014 р. Справа № 805/3265/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардейської дивізії, 17

Постановлена у нарадчій кімнаті

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Маслоід О.С.

у порядку письмового провадження

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування

від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України

в м. Торезі Донецької області

до Приватного акціонерного товариства «Ремоввугілля» (м. Торез)

про стягнення страхових внесків

за участю

представників сторін: від позивача – не з`явився

від відповідача – не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Торезі Донецької області (надалі позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного акціонерного товариства «Ремоввугілля» (надалі відповідач) про стягнення страхових внесків у сумі 13519,19 грн.

Позивач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним. Ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», у редакції, яка діяла до 01.01.2011 року, передбачено, що відповідач зобов’язаний своєчасно та повністю сплачувати страхові внески. Згідно розрахунковій відомості за 2010 рік заборгованість зі сплати страхових внесків, пов’язана із несвоєчасною виплатою заробітної плати станом на 01.01.2011 року складає 13519,19 грн. Позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити заборгованість, але відповідач відмовився.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та послався на наступне. Вказана заборгованість не є заборгованістю за 2010 рік. У 2002 році на підприємстві відповідача відбулась пожежа, в результаті якої були частково знищені первинні документи за 1997-2004 роки, у 2004 році відбулась крадіжка документів, що підтверджується певними документами. На теперішній час не можливо встановити наявність або відсутність заборгованості по заробітній платі. Діяльність підприємства призупинено на невизначений строк наказом від 20.05.2013 року. Згідно п. 4.12. Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України оплата страхових внесків здійснюється в день одержання коштів на оплату праці в установах банків. Таким чином, оскільки заробітна плата не виплачена страхові внески не підлягають сплаті. Позивачем неодноразово проводилась перевірка відповідача і у акті перевірки факт наявності заборгованості не зафіксований.

Крім цього, у р. 2 Методичних рекомендації щодо заповнення Розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Відомості розподілу чисельності працівників, річного фактичного обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг) за видами економічної діяльності передбачено, що у рядку 33. «Заборгованість зі сплати страхових внесків, пов'язана з несвоєчасною виплатою заробітної плати» відображається сума страхових внесків, нарахована за тарифом на невиплачену заробітну плату.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідачем до позивача надана розрахункова відомість про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за 2010 рік.

Вказана відомість містить рядок 15 «залишок заборгованості на кінець звітного періоду за Фондом», цей рядок у свою чергу поділяється на рядок 32«сума страхових внесків, строк сплати яких не настав (поточна заборгованість)» та рядок 33 «заборгованість зі сплати страхових внесків, пов’язана з несвоєчасною виплатою заробітної плати».

Позивач вважає, що у судовому порядку підлягає стягненню з відповідача сума 13519,19 грн., яка вказана у рядку 33 «заборгованість зі сплати страхових внесків, пов’язана з несвоєчасною виплатою заробітної плати», оскільки згідно цього рядку вважається, що заробітна плата відповідачем виплачена, але із певним простроченням, а страхові внески не сплачені.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що за відповідачем з 2 кварталу 2002 року рахується заборгованість по сплаті страхових внесків, строк сплати яких не настав, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 65-73).

У 2005 році змінюється бланк розрахункової відомості та доповнюється рядком 33. І з цього часу за відповідачем рахується заборгованість зі сплати страхових внесків, пов’язана з несвоєчасною виплатою заробітної плати у сумі 13519,19 грн.

З матеріалів справи, а саме: акт від 24.09.2007 року, постанова про відкриття виконавчого провадження від 25.04.2006 року, виконавчий лист Торезького міського суду від 31.03.2006 року, протокол усної заяви (повідомлення) про злочин від 11.08.2004 року (а.с. 41-45) вбачається, що у період 2002-2004 рік на підприємстві відповідача відбувались негативні події і на теперішній час відсутні первинні бухгалтерські документи, на підтвердження того факту, що відповідачем дійсно була виплачена заробітна плата працівникам за вказаний період.

Згідно звітів щодо сплати заборгованості зі сплати страхових коштів до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за 4 квартал 2011 року, 4 квартал 2012 року та 4 квартал 2013 року (а.с. 7-9) за відповідачем рахується заборгованість зі заробітної плати за 2001-2003 роки у сумі 237429,29 грн.

За таких обставин, в матеріалах справи відсутні докази щодо виплати або несвоєчасної виплати заробітної плати відповідачем за період 2001-2004 роки.

Згідно п. 4.12 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, яка затверджена постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 20 квітня 2001 року N 12, яка діяла до 12 липня 2007 року та п. 4.1.2 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, яка затверджена постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12 липня 2007 року N 36 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 1 серпня 2007 року за N 867/14134 страхові внески сплачуються, зокрема, страхувальниками-роботодавцями - у день одержання коштів на оплату праці в установах банків. Підприємства, які здійснюють виплату заробітної плати на поточні рахунки фізичних осіб в установах банків, сплачують страхові внески до Фонду в день перерахування коштів на особові рахунки. У разі виплати заробітної плати за першу половину місяця страхувальник одночасно з одержанням зазначених сум сплачує страхові внески, нараховані на суму цих виплат. При проведенні оплати праці з готівкової виручки чи в натуральній формі платники страхових внесків не пізніше наступного дня після здійснення виплат подають до установи банку платіжне доручення на перерахування страхових внесків до Фонду.

У відповідності до вимог ст.. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (надалі Закон), у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, роботодавець як страхувальник зобов'язаний, зокрема, своєчасно та повністю сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Згідно вимог ст.. 47 Закону розміри страхових внесків страхувальників обчислюються, зокрема, для роботодавців - у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, на інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян.

З наведеного вбачається, що розміри страхових внесків обчислюються у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, тобто тих які фактично понесені роботодавцем. Відповідно у разі невиплати заробітної плати страхові внески страхувальниками-роботодавцями не сплачуються.

Таким чином, у зв’язку із невиплатою заробітної плати у відповідача не виникає обов’язку щодо сплати страхових внесків.

Суд також зазначає, що р. 2 Методичних рекомендації щодо заповнення Розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Відомості розподілу чисельності працівників, річного фактичного обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг) за видами економічної діяльності, які затверджені наказом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 29 липня 2005 року N 579 передбачено, що у рядку 33 «Заборгованість зі сплати страхових внесків, пов'язана з несвоєчасною виплатою заробітної плати» відображається сума страхових внесків, нарахована за тарифом на невиплачену заробітну плату, але ту, що утворилася з 01.04.2001 року, без урахування нарахованої, але не виплаченої заробітної плати останнього місяця звітного періоду.

З наведеного вбачається, що у даному рядку визначаються страхові внески, нараховані за тарифом саме на невиплачену заробітну плату.

Крім цього, позивачем неодноразово проводились перевірки відповідача, що підтверджується актами від 28.11.2003 року № 75/04-9, від 22.03.2006 року № 54/04-12, від 12.10.2007 року № 228/04-12 та від 17.02.2009 року № 8/04 -12. Вказаними перевірками не встановлено наявність заборгованості перед Фондом, але вказано про наявність сум страхових внесків, строк сплати яких не настав.

У відповідності до вимог ст.. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Під час судового розгляду справи позивачем суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що у судовому порядку підлягає стягненню з роботодавця страхові внески, нараховані на невиплачену заробітну плату або страхові внески, строк сплати яких не настав.

Ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За таких обставин, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Інструкцією про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, яка затверджена постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 20 квітня 2001 року N 12, Інструкцією про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, яка затверджена постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12 липня 2007 р. N 36 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 1 серпня 2007 року за N 867/14134, Методичними рекомендаціями щодо заповнення Розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Відомості розподілу чисельності працівників, річного фактичного обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг) за видами економічної діяльності, які затверджені наказом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 29 липня 2005 р. N 579, ст. 2, 71, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Торезі Донецької області до Приватного акціонерного товариства «Ремоввугілля» про стягнення страхових внесків у сумі 13519,19 грн. відмовити.

Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Маслоід О.С.