Постанова № 39213905, 15.04.2014, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 квітня 2014 рокум. Ужгород№ 807/4499/13-а

Закарпатський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Іванчулинця Д.В.,

з участю секретаря судового засідання - Гринюка І.В.,

з участю сторін та осіб, які беруть участь у справі:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Борсенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 15 квітня 2014 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 21 квітня 2014 року.

ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення № 0004541702 від 12.12.2013 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив задовольнити позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві, мотивуючи наступним. На підставі Акту перевірки від 18.11.2013 року за № 649/17-2/НОМЕР_1 відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 12.12.2013 року № 0004541702, яким збільшено позивачеві суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в сумі 37432,50 грн., у тому числі 29946,0 грн. за основним платежем та 7486,50 грн., за штрафними санкціями. Однак, представник позивача не погоджується з висновками відповідача про те, що станом на травень 2013 року обсяг операцій позивача з постачання товарів з 01.04.2012 року по 31.03.2013 року складав 302143,64 грн., у зв'язку з чим позивач повинен був з квітня 2013 року зареєструватись платником податку на додану вартість (далі - ПДВ). На думку представника позивача, така позиція відповідача є хибною, а прийняте податкове повідомлення-рішення від 12.12.2013 року № 0004541702 підлягає скасуванню. Як наголошував, представник позивача за період з 01.04.2012 року по 31.03.2013 року позивачем було придбано товарно-матеріальних цінностей на суму 231283,84 грн., в тому числі сплачено ПДВ на загальну суму 38547,19 грн. Відтак, з урахуванням положень ст.ст. 181, 188 Податкового кодексу України (далі - ПК України) загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг без урахування податку на додану вартість складає 302,1 тис. грн. - 38,5 тис. грн. = 263,6 тис. грн., тобто, необхідності у реєстрації позивача, як платника податку на додану вартість не було.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив щодо задоволення позову в повному обсязі, з підстав викладених в наданих письмових запереченнях та просив відмовити в задоволенні позовних вимог, мотивуючи наступним. Згідно до проведеної перевірки, результати якої відображено в Акті від 18.11.2013 року за № 649/17-2/НОМЕР_1, відповідачем було встановлено на підставі звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій, що загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів, сплачена позивачу покупцями товарів, за період з 01.04.2012 року по 31.03.2013 року склала 302143,64 грн. Відтак, як наголошував представник відповідача, перевіркою встановлено, що протягом 12 останніх послідовних календарних місяців загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів сплачена позивачу перевищила 300000 грн. Однак, у зв'язку з перевищенням загальної суми в 300000 грн. від операції з поставки товарів, позивач не зареєструвався платником ПДВ з квітня 2013 року, а тому у періоді з квітня по вересень 2013 року позивач несе відповідальність за ненарахування та несплату ПДВ на рівні зареєстрованого платника, без права нарахування кредиту та отримання бюджетного відшкодування. Базою оподаткування податком на додану вартість у період з квітня по вересень 2013 року є суми коштів отриманих позивачем від здійснення діяльності з продажу продуктів харчування алкогольних та тютюнових виробів, розмір якої встановлено на підставі книги обліку розрахункових операцій. На підставі вказаних документів відповідачем було встановлено заниження позивачем суми податку на додану вартість в розмірі 29946 грн., яку донараховано перевіркою та у відповідності до п. 123.1 ст.123 ПК України до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію у сумі 7486,50 грн., про що прийнято податкове повідомлення - рішення від 12.12.2013 №0004541702. Представник відповідача не погоджується з твердженням позивача про необхідність вирахування суми ПДВ, сплаченої при попередньому придбанні товару з огляду на наявність у нормі п. 181.1 ст.181 ПК України застереження "без урахування податку на додану вартість". Як зазначав представник відповідача, розмір граничної суми розраховується з операцій постачання платником товарів/послуг і жодним чином не пов'язаний з операціями з попереднього придбання платником таких товарів в тому числі шляхом зменшення суми від постачання на суму ПДВ сплаченого при придбанні. Разом з тим, посилання позивача на п. 188.1 ст.188 ПК України щодо неврахування ПДВ при визначенні бази оподаткування не передбачає, що для обрахунку суми від операцій з постачання товарів/послуг така сума визначається без врахування ПДВ сплаченого при придбанні. Отже, як стверджував представник відповідача, поняття бази оподаткування операцій з постачання товарів (яке застосовується зареєстрованим платником) не тотожне поняттю загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів (для незареєстрованого платника).

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовна заява підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивача 12.12.2007 року Ужгородською районною державною адміністрації було зареєстровано, як фізичну особу підприємця, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с. 7). Код основного виду економічної діяльності позивача - 47.11, а саме: роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

7 жовтня 2013 року позивача було зареєстровано, як платника податку на додану вартість, у відповідності до Свідоцтва НОМЕР_2 про реєстрацію платника податку на додану вартість (а.с. 9).

Отже, позивач у періоді з 01.10.2010 року по 30.09.2013 року здійснював діяльність на загальній системі оподаткування.

Відповідачем в період з 05.11.2013 року по 11.11.2013 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період з 01.10.2010 року по 30.09.2013 року, результати якої відображено в Акті від 18.11.2013 року за № 649/17-2/НОМЕР_1 (а.с. 13-32). Даною перевіркою було встановлено порушення позивачем п. 181.1 ст. 181, п. 183.ст. 183 ПК України, у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 29946,00 грн. (а.с. 31).

На підставі Акту перевірки від 18.11.2013 року за № 649/17-2/НОМЕР_1 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішенням від 12.12.2013 року №0004541702, у відповідності до якого позивачу донараховано податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 37432,50 грн., в тому числі 29946,00 грн. основного платежу та 7486,50 грн. штрафної санкції (а.с. 10).

Як відображено в Акті перевірки від 18.11.2013 року за № 649/17-2/НОМЕР_1, відповідачем на підставі звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій (а.с. 78-89), які подавалися позивачем до відповідача було встановлено, що загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів, сплачена позивачу покупцями товарів, за період з 01.04.2012 року по 31.03.2013 року склала 302143,64 грн. Отже, як зазначає відповідач відповідно до Акту перевірки встановлено, що протягом 12 останніх послідовних календарних місяців загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів сплачена позивачу перевищила 300000 грн.

Не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні твердження представника відповідача про те, що не зважаючи на наявність у нормі п. 181.1 ст. 181 ПК України застереження "без урахування податку на додану вартість" - розмір граничної суми розраховується з операцій постачання платником товарів/послуг і жодним чином не пов'язаний з операціями з попереднього придбання платником таких товарів в тому числі шляхом зменшення суми від постачання на суму ПДВ сплаченого при придбанні, виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість регламентується розділом V ПК України.

Відповідно до пп. 2 п. 180.1 ст.180 ПК України для цілей оподаткування платниками податку на додану вартість є будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Згідно до п. 183.10 ст.183 ПК України будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

У відповідності до п. 181.1 ст. 181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Згідно до п. 183.1 ст. 183 ПК України будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

Відповідно до п. 183.2 ст. 183 ПК України у разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Відтак, у відповідності до п. 181.1 ст. 181 ПК України в особи виникає обов'язок зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) при наявності сукупності умов, а саме: 1) особа є юридичною особою, представництвом нерезидента без статусу юридичної особи або фізичною особою, що здійснює підприємницьку діяльність; 2) загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню ПДВ, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень.

Таким чином, при наявності вище вказних умов особа з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу зобов'язана зареєструватися як платник податку на додану вартість.

При цьому норма п. 181.1 ст. 181 ПК України містить обмеження щодо обов'язку особи зареєструватися платником ПДВ, а саме: особа є платником єдиного податку.

Також, з аналізу п. 181.1 ст. 181 ПК України вбачається, що загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі повинна сукупно перевищувати 300000 гривень, однак без урахування податку на додану вартість та бути нарахованою (сплаченою) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців.

Відтак, законодавець в п. 181.1 ст. 181 ПК України визначив обмеження при вирахуванні загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, а саме - така сума визначається без урахування податку на додану вартість.

Отже, обов'язок зареєструватися платником податку на додану вартість виникає в особи при наявності суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню в загальному розмірі 300000 гривень без урахування податку на додану вартість.

Відповідно до абз. 1 п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

У відповідності до абз. 2 п. 188.1 ст. 188 ПК України до складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

Згідно до абз. 3 п. 188.1 ст. 188 ПК України до бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Відтак, відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України не включаються до бази оподаткування податком на додану вартість: а) податок на додану вартість; б) акцизний податок на спирт етиловий, що використовується виробниками для виробництва лікарських засобів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів); в) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за період з 01.04.2012 року по 31.03.2013 року було придбано товарно-матеріальних цінностей на суму 231283,84 грн., в тому числі сплачено ПДВ на загальну суму 38547,19 грн., що підтверджується реєстром прибуткових накладних (а.с. 37-50).

Отже, з урахуванням положень ст.ст. 181, 188 ПК України загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг без урахування податку на додану вартість складає 263,6 тис. грн., а саме: 302,1 тис. грн. - 38,5 тис. грн. (сплаченого податку на додану вартість).

Тобто, загальна сума від здійснення позивачем операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, а саме: за період з 01.04.2012 року по 31.03.2013 року, без урахування податку на додану вартість - сукупно не перевищувала 300000 грн.

З вище викладеного вбачається, що позивачем не було перевищено загальної суми в розмірі 300000 грн. від операції з поставки товарів, а тому, за періоді з квітня по вересень 2013 року позивач не могла нести відповідальність за не нарахування та несплату ПДВ на рівні зареєстрованого платника, без права нарахування кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Відповідно до п. 56.21 ст. 56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова).

На підставі вище вказаного суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, позовні вимоги підтверджено належними та допустимими доказами.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 19, 94, 104-106, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0004541702 від 12.12.2013 року

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 172 (сто сімдесят дві) гривні 06 (шість) копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 КАС України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

СуддяД.В. Іванчулинець