Ухвала суду № 39213460, 21.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" травня 2014 р. м. Київ К-32910/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Гончарук І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2010 року

у справі № 2а-41720/09/2070

за позовом Закритого акціонерного товариства «Агропромислова компанія «Колос України»

до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Закрите акціонерне товариство «Агропромислова компанія «Колос України» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області (далі - відповідач) про визнання незаконним акту перевірки від 27 серпня 2009 року № 1106/23/31834778; скасування податкових повідомлень-рішень від 11 вересня 2009 року № 0000832310/0 та № 0000822310/0.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26 січня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2010 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26 січня 2010 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Зміївському районі Харківської області № 0000832310/0 від 11 вересня 2009 року та № 0000822310/0 від 11 вересня 2009 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ЗАТ «Агропромислова компанія «Колос України» 1,70 грн. витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.

В касаційній скарзі ДПІ у Зміївському районі Харківської області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2010 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ЗАТ «Агропромислова компанія «Колос України», посилаючись на те, що постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2010 року є законною та обґрунтованою, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Зміївському районі Харківської області провела планову виїзну перевірку ЗАТ «Агропромислова компанія «Колос України» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 31 березня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 31 березня 2009 року, за результатами якої був складений акт від 27 серпня 2009 року № 1106/23/31834778.

За висновками акта перевірки позивачем були порушені вимоги: підпунктів 4.1.1, 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, який перевірявся, на загальну суму 7448,00 грн., в тому числі: за 1 півріччя 2008 року - 7333,00 грн., за 9 місяців 2008 року - 7333,00 грн., за 2008 рік - 7448,00 грн.; вимоги підпунктів 7.2.1, 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, який перевірявся, на загальну суму 43716,00 грн., у тому числі: за квітень 2008 року - 25714,00 грн., за травень 2008 року - 11834,00 грн., за серпень 2008 року - 6168,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що: позивач неправомірно не включив до складу валового доходу за 1 півріччя 2008 року безнадійну кредиторську заборгованість у сумі 16000,00 грн. перед ТОВ «ТНК-Збут», оскільки 12 грудня 2007 року було проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ «ТНК-Збут»; позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду податок на додану вартість за податковими накладними, виписаними Підприємством «А плюс В» ХВ ВГО «Союз організацій інвалідів України», оскільки підприємство не знаходиться за місцезнаходженням, а згідно пояснень керівника підприємства - Рязанова О.В. він не приймав участі у фінансово-господарських операціях цього підприємства та ніяких документів не підписував.

11 вересня 2008 року ДПІ у Зміївському районі Харківської області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000822310/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ЗАТ «Агропромислова компанія «Колос України» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 11149,00 грн., у тому числі: 7448,00 грн. - за основним платежем, 3701,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

11 вересня 2008 року ДПІ у Зміївському районі Харківської області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000832310/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ЗАТ «Агропромислова компанія «Колос України» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок додану вартість у розмірі 65574,00 грн., у тому числі: 43716,00 грн. - за основним платежем, 21858,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що оскільки позивачем не було здійснено компенсацію вартості товарів, отриманих від ТОВ «ТНК-Збут», то у нього не було підстав віднесення такої вартості до складу валових витрат, з огляду на що ЗАТ «Агропромислова компанія «Колос України» повинне було виключити зі складу валових витрат вартість оприбуткованого товару у сумі 13333,00 грн. (без податку на додану вартість) та одночасно включити безнадійну кредиторську заборгованість у сумі 16000,00 грн. до складу валового доходу. Також, суд виходив з того, що зважаючи на інформацію, отриману від керівника Підприємства «А плюс В» ХВ ВГО «Союз організацій інвалідів України» - Рязанова О.В., а також на те,що підприємство не знаходиться за місцезнаходженням, то податкові накладні, виписані зазначеним підприємством, не дають позивачу права на податковий кредит.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивачем були надані первинні бухгалтерські документи, які спростовують доводи податного органу про заниження ним валового доходу. Також, суд виходив з того, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду податок на додану вартість за податковими накладними, виписаними Підприємством «А плюс В» ХВ ВГО «Союз організацій інвалідів України», яке на момент укладення договорів № 01/4 від 01 квітня 2008 року та № ДГ-83 від 10 травня 2008 року та на момент виконання зобов'язань за такими договорами було належним чином зареєстрованою юридичною особою, платником податку на додану вартість, з урахуванням того, що згідно інформації, наявної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 02 березня 2010 року, керівником Підприємства «А плюс В» ХВ ВГО «Союз організацій інвалідів України» є Рязанов О.В., а також зважаючи на те, що відсутність платника податків за місцезнаходженням не є підставою для визнання всіх угод, укладених таким підприємством з іншими суб'єктами господарювання, нікчемними.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, безвідносно мотивів таких висновків, з огляду на наступне.

Пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до абзацу 2 підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині 4 статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно із абзацом 3 підпункту 1.22.1 пункту 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Частиною 1 статті 257 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, а також зважаючи на те, що кредиторська заборгованість позивача у сумі 16000,00 грн. перед ТОВ «ТНК-Збут» виникла станом на 31 грудня 2006 року, що знайшло своє відображення на 8 аркуші акту перевірки, то така заборгованість позивача перед зазначеним продавцем за договором поставки нафтопродуктів № 06-ЖД/Х-05 від 05 липня 2005 року року стане безповоротною фінансовою допомогою лише 31 грудня 2009 року, якщо до такого строку вона залишиться нестягнутою, тоді як на дату проведення перевірки, так і на дату прийняття спірного податкового повідомлення-рішення такий строк не настав.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, безвідносно мотивів таких висновків, про неправомірність опорюваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.

Згідно з положеннями підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Абзацом 2 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження зазначеними цим підпунктом документами сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.

При цьому відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а на продавця товарів.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Як правомірно встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, станом на 02 березня 2010 року Підприємство «А плюс В» ХВ ВГО «Союз організацій інвалідів України» знаходилось в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а керівником підприємства значиться Рязанов О.В. (т.1 арк. справи 218-221).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення, з урахуванням того, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, а доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо, тоді як матеріали справи таких доказів не містять, а також зважаючи на те, що наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням є підставою для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи у відповідності до положень частини 2 статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Зміївському районі Харківської області залишенню без задоволення, а постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2010 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна