Рішення № 39212958, 12.06.2014, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "12" червня 2014 р. Справа № 906/483/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

- за участю секретаря судового засідання: Смиковського В.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Єршова С.В. - дов. №14-108 від 18.04.14 р., дійсна до 18.04.17 р.

від відповідача: Боголюб А.В. - дов. №б/н від 17.07.13 р., дійсна до 17.07.2016 р.

Розглянув відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м.Київ)

до Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" (м.Бердичів Житомирська область)

про стягнення 17 456 666,02 грн.

Позивачем ПАТ "НАК"Нафтогаз України" пред'явлено позов до відповідача КП "Бердичівтеплоенерго" (м. Бердичів) про стягнення на його користь 17 456 666, 02 грн., з яких: 15 816, 953, 63 грн. основного боргу, 1 044 983, 58 грн. пені, 193 944, 17 грн. сума інфляційних нарахувань, 400 784, 64 грн. - 3% річних з простроченої суми.

В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо належної оплати коштів за поставлений природний газ згідно Договору №13/2363-ТЕ-10 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012р.

В якості правових підстав позову позивач посилається на ст.ст. 526, 611, 625 ЦК України, ст.ст. 22, 193, 231 ГК України.

Ухвалою від 17.04.14р. господарський суд порушив провадження у справі, вжив заходи по підготовці справи до розгляду, відповідно до ст.ст. 64-65 ГПК України.

До початку розгляду справи по суті позивачем не подано заяви про зміну підстави та предмету позову, відповідачем не подано зустрічного позову, відповідно.

В засіданні суду 19.05.14року суд перейшов до розгляду спору по суті.

Представник позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові, просить суд їх задовольнити. На виконання вимог ухвал суду надавав суду витребувані докази та усні пояснення.

Відповідач позовні вимоги позивача визнав частково на суму основного боргу 14 550 601, 27 грн., з підстав того, що до звернення позивача з позовом до суду платіжним дорученням №1 від 01.04.2014р. було частково сплачено заборгованість в розмірі 1 266 352, 36 грн. Крім того, представник відповідача просить суд зменшити розмір пені, суми інфляційних нарахувань та 3% річних з простроченої суми до 10% з посиланням на скрутне матеріально-фінансове становище на підприємстві.

Представник позивача в засіданні суду 12.06.14р. зазначила, що кошти в сумі 1 266 352, 36 грн. були зараховані в рахунок виконання Договору №13/2363-ТЕ-10 купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012р., а також заперечує щодо заявленого клопотання відповідачем про зменшення судом розміру пені, 3% річних та суми інфляційних втрат з підстав, наведених у своєму відзиві від 05.06.14р.

Представник відповідача в засіданні суду 12.06.14р. зазначає, що на часткове погашення боргу підприємство сплатило кошти в сумі 397 973,87 грн. , про що подав відповідні докази.

Представник позивача зазначені обставини визнав.

Оскільки, відповідно до ст. 4-3 ГПК України господарський суд створив сторонам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, за відсутності підстав для відкладення розгляду справи, в засіданні суду 12.06.14р., представникам сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення про часткове задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

28.12.2012р. між позивачем НАК "Нафтогаз України" як продавцем та відповідачем КП "Бердичівтеплоенерго" як покупцем був укладений Договір №13/2363-ТЕ-10 купівлі-продажу природного газу (надалі за текстом - Договір №13/2363-ТЕ-10), відповідно до якого позивач зобов'язався передати у власність покупця у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору, газ що продається з цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності) (п.п. 1.1., 1.2. Договору №13/2363-ТЕ-10).

Сторони визначили кількість та якість газу в п. 2.1. Договору №13/2363-ТЕ-10.

Порядок та умови передачі газу, порядок обліку газу сторони обумовили у розділі 3,4 Договору №13/2363-ТЕ-10.

Загальна вартість цього Договору на дату його укладення становить 17 286 458, 60 грн., разом з ПДВ - 20 743 750, 32 грн. (п. 5.5. Договору №13/2363-ТЕ-10).

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1. Договору 13/2363-ТЕ-10).

У п. 6.3. Договору №13/2363-ТЕ-10 сторони домовились, що в платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначити номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

Відповідальність сторін передбачено розділом 7 Договору №13/2363-ТЕ-10, зокрема, у разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Строк дії Договору №13/2363-ТЕ-10, відповідно до п. 11.1., - до 31 грудня 2013р.

На виконання п.1.1 Договору №13/2363-ТЕ-10 позивач поставив протягом січня-грудня 2013року природний газ обсягом 13 641,674 тис. куб. на загальну суму 17 859 679,63 грн.

Факт належного виконання позивачем своїх грошових зобов'язань підтверджується наступними доказами:

- актом приймання-передачі природного газу від 26.09.2013р. (за січень 2013р.) (а.с. 19);

- актом приймання-передачі природного газу від 26.09.13р. (за лютий 2013р.) (а.с. 20);

- актом приймання-передачі природного газу від 26.09.13р. (за березень 2013р.) (а.с. 21);

- актом приймання-передачі природного газу від 26.09.13р. (за квітень 2013р.) (а.с. 22);

- актом приймання-предачі природного газу від 31.10.2013р. (за жовтень 2013р.) (а.с. 23);

- актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2013р. (за листопад 2013р.) (а.с. 24);

- актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2013р. (за грудень 2013р.) (а.с. 25).

Відповідач свої зобов'язання по оплаті коштів за спожитий газ виконав не в повному обсязі, оскільки станом на 01.04.14року допустив заборгованість в сумі 14 152 627, 40 грн.

Позивач до звернення з позовом до суду 11.04.14року не врахував здійснену відповідачем оплату основного боргу в розмірі 1 266 352, 36 грн., у зв'язку з чим заявив до стягнення борг в сумі 15 816 953,63 грн.

Окрім вимоги про стягнення основного боргу, позивач вимагає застосування правових наслідків порушення грошового зобов'язання шляхом стягнення пені в сумі 1 044 983, 58 грн., інфляційних нарахувань в сумі 193 944, 17 грн., 3% річних в сумі 400 784, 64 грн. грн.

Відповідач визнав основний борг на суму 14 550 601,27 грн. та в ході розгляду справи в добровільному порядку сплатив основний борг в сумі 397 973, 87 грн.

Дослідивши матеріали справи, здійснивши їх правову оцінку у відповідності до вимог ст. 43 ГПК України, господарський суд дійшов висновку частково задовольнити позов з огляду на наступне.

Умови Договору №13/2363/ТЕ-10 свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором купівлі-продажу, правове регулювання якого передбачено главою 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору №13/2363-ТЕ-10 позивач передав відповідачу імпортований природний газ в період січня - квітня 2013р. та жовтня-грудня 2013р. обсягом 13 641,674 тис. куб. на загальну суму 17 859 679,63 грн., однак відповідач, прийнявши останній, не виконав зобов'язання з його оплати у строк, встановлений цим договором.

В свою чергу, судом встановлено, що відповідач 01.04.2014р. згідно платіжного доручення №1 сплатив частково суму основного боргу в розмірі 1 266 352, 36 грн. до звернення позивача з цим позову до суду - 11.04.11р.

У зв'язку з цим, позивач станом на 11.04.14р. безпідставно визначив суму основного боргу в розмірі 15 816 953,63 грн. замість необхідного 14 550 601,27 грн.

Господарський суд дійшов висновку відмовити позивачу у стягненні боргу в розмірі 1 266 352, 36 грн.

В ході судового розгляду справи відповідач 26.05.2014р. частково сплатив суму основного боргу в розмірі 397 973, 87 грн.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору і між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі провадження у справі.

Судом встановлено, що станом на 11.04.14року існував основний борг в розмірі 14 550 601,27 грн.

Оскільки після порушення провадження у справі 17.04.14р. відповідач добровільно погасив частково суму основного боргу в розмірі 379 973, 87 грн., що підтверджується копією виписки із рахунку з 01.05.2014р. по 31.05.2014р., тому провадження у справі в цій частині позову підлягає припиненню за правилами п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

З урахуванням вищенаведеного та встановлених судом обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 14 152 627, 40 грн. за отриманий природний газ відповідно до Договору №13/2363-ТЕ-10 є правомірною та підлягає задоволенню в судовому порядку.

Щодо вимог про стягнення пені.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення грошового зобов'язання передбачені, зокрема, приписами ст.ст. 549-552, 611,625 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 7.2. Договору №13/2363-ТЕ-10 передбачено, що за порушення строку оплати за фактично переданий газ, відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Позивачем заявлено до стягнення пеню в загальній сумі 1 044 983, 58 грн.

З огляду на вимоги ч.1 ст. 4-7 і ст. 43 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок грунтується ( п.1.12 Постанови № 14).

Розмір пені (подвійна облікова ставка НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня) та період її нарахування (не більше шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане) повинні відповідати приписам ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ч.6 ст. 232 , ч. 2 ст. 343 ГК України, оскільки інше не передбачено Договором №13/2363-ТЕ-10.

Окрім того, у п. 1.9. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Виходячи із змісту ч. 6 ст. 232 ГК України, судом прийнято до уваги , що період нарахуванням пені у календарних днях не повинен перевищувати 183 дні.

Окрім того, визначення останнього дня строку виконання грошового зобов'язання є необхідною умовою для визначення початку прострочки у його виконанні, періоду для нарахування пені та перебігу строку позовної давності для її стягнення в судовому порядку.

У ст. 253 ЦК України зазначено, що перебіг строку починається з наступного дня після календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

У ч. 5 ст. 254 ЦК України зазначено, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до ст. 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Окрім того, згідно ч.1 статті 255 ЦК України у разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Господарський суд також враховує, що при безготівкових розрахунках обов'язок перераховувати грошові кошти за боржника покладено на банк, що несе перед ним відповідне зобов'язання, тому місцем виконання грошового зобов'язання є банк боржника, а момент його виконання є дата списання відповідної суми з кореспондуючого рахунку банку, що обслуговує боржника (ст. 198, 341 ГК і ст. 528, 623, 1088 ЦК України, Закон України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", оскільки інше в договорі не визначено.

Операційний день банку - це діяльність банку протягом робочого дня, що пов'язана з реєстрацією, перевірянням, вивірянням, обліком, контролем операцій (у тому числі прийманням від клієнтів документів на переказ і документів на відкликання та здійсненням їх оброблення, передавання та виконання) з відображенням їх у регістрах бухгалтерського обліку банку. Тривалість операційного дня встановлюється банком самостійно у внутрішньому положенні (абз. 12 п. 1.10 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою НБУ від 18.06.2003 № 254).

Господарським судом самостійно здійснено розрахунок пені , і зокрема.

У січні 2013р. сума боргу становила 3 932 492, 49 грн.; період прострочення з 14.02.2013р. по 13.08.13р.; кількість днів прострочення 181 день; сума пені становить 285 401, 98 грн.

У лютому 2013р. сума боргу становила 3 099 257, 38 грн.; період прострочення з 14.03.13р. по 12.09.2013р.; кількість днів прострочення 183 дні; сума пені становить 222 382, 33 грн.

У стягненні пені в сумі 1 103, 84 грн. суд відмовляє.

У березні 2013р. сума боргу становила 3 722 424, 80 грн.; період прострочення з 16.04.13р. по 13.10.2013р.; кількість днів прострочення 181 день; сума пені становить 257 714, 18 грн.

У стягненні пені в сумі 3 059, 53 грн. суд відмовляє.

У квітні 2013р. сума боргу становила 1 115 408, 29 грн.; період прострочення з 14.05.13р. по 12.11.13р.; кількість днів прострочення 183 дні , сума пені становить - 76 306, 15 грн.

У стягненні пені в сумі 397, 27 грн. суд відмовляє.

У жовтні 2013р. сума боргу становила 983 982, 94 грн.; період прострочення з 14.11.13р. по 27.03.14р.; кількість днів прострочення 134 дні, сума пені становить - 46 961, 60 грн.

У листопаді 2013р. сума боргу становила 1 947 065, 81 грн.; період прострочення з 14.12.13р. по 27.03.14р.; кількість днів прострочення 104 дні; сума пені становить - 72 121, 45 грн.

У грудні 2013р. сума боргу становила 3 059 047, 92 грн.; період прострочення з 14.01.14р. по 27.03.14р.; кількість днів прострочення 73 дні; сума пені становить - 79 535, 25 грн.

Таким чином, обгрунтованою до стягнення є пеня на загальну суму 1 040 422, 94 грн. (285 401, 98 грн. + 222 382, 33 грн. + 257 714, 18 грн. + 76 306, 15 грн. + 46 961, 60 грн. + 72 121, 45 грн. + 79 535, 25 грн.).

Стосовно заявленого відповідачем клопотання зменшити розмір пені до 10% .

Ч.1 ст.550 ЦК України встановлено, кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора.

В свою чергу, право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання закріплено в пункті 3 частини 1 статті 83 ГПК України.

Здійснення судом цього права безпосередньо визначається дефініціями ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 статті 551 ЦК України, про те, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Господарський суд враховує, що пеня в сумі 1 040 422, 94 грн. не перевищує розмір збитків позивача, наявність яких останнім доведено.

Однак право суду зменшити розмір неустойки матеріальний закон пов'язує з наявністю також інших обставин, які мають істотне значення. Зокрема, суд приймає до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Господарський суд також приймає до увагу правову позицію Конституційного Суду України, викладену у Рішенні від 11.07.2013 № 7-рп/2013 стосовно офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", про те, що вимога про нарахування та сплату неустойки має відповідати передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Зокрема, судом враховується, що позивачем заявлено пеню поза межами строку позовної давності, а саме за період з 14.02.13р. по 10.04.13р. на загальну суму 90 501, 19 грн.

Оскільки відповідач не заявив про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені, зазначена сума увійшла в загальну суму пені, що визнається судом.

Судом також береться до уваги те, що відповідач після порушення провадження у справі частково сплатив суму основного боргу в розмірі 397 973,87 грн., а також те, що боржник належить до сфери управління комунальної власності та є збитковим підприємством.

Боржником КП "Бердичівтеплоенерго" надано суду на підтвердження свого скрутного матеріального становища звіт про фінансові результати за 2013 рік, відповідно до якого передбачено, що збитки підприємства становлять 10 944 000, 00 грн. (а.с. 71).

Основним видом діяльності КП "Бердичівтеплоенерго" зокрема, є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

У ч. 4 ст. 191 Господарського кодексу України зазначено, що законом може бути передбачено встановлення комунальних цін на продукцію та послуги, виробництво яких здійснюється комунальними підприємствами.

Згідно ч.6 цієї статті органи місцевого самоврядування при встановленні фіксованих цін, застосування яких унеможливлює одержання прибутку суб'єктами підприємництва, зобов'язані надати цим суб'єктам дотацію відповідно до закону.

Згідно частини 8 ст. 78 ГК України збитки, завдані комунальному унітарному підприємству внаслідок виконання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, підлягають відшкодуванню зазначеними органами добровільно або за рішенням суду.

Ціни/тарифи на послуги з водопостачання як послуги другої групи, відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території.

Частиною 3 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обгрунтованих витрат на їх виробництво.

А ч.ч. 4, 5 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що у разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні-послуги нижчими від розміру економічно обгрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг. Видатки на відшкодування втрат підприємств, що пов'язані із затвердженням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, відповідна сільська, селищна, міська рада передбачає у відповідному місцевому бюджеті.

Постановою КМУ від 1 червня 2011 р. N 869 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" ( з наступними змінами та доповненнями) затверджено Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води.

За змістом цього Порядку відповідачем до складу інших операційних витрат не можуть включатися: суми визнаних штрафів, пені, неустойки. Відповідно, зазначені витрати відносяться підприємствами на збитки від господарської діяльності.

Окрім того, у статті 1 Закону України від 20.02.2003 № 554-IV "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію" передбачається, що громадяни для реструктуризації заборгованості мають право укласти з підприємствами - надавачами житлово-комунальних послуг договори про щомісячне рівномірне погашення реструктуризованої заборгованості та своєчасну сплату поточних латежів за житлово-комунальні послуги (далі - договір про реструктуризацію заборгованості).

Як зазначено у статті 5 цього закону на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їх заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг.

Однак реалізація правової норми статті 5 напряму залежить від реалізації правової норми статті 1 цього Закону, а оскільки укладення угоди про реструктуризацію заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги є правом, а не обов'язком громадян, то змусити їх цим правом скористатися відповідач не може.

За Договором № 13/2363 -ТЕ-10 природний газ придбано відповідачем для виробництва теплової енергії , яка споживається, зокрема, населенням.

Наведене доводить, що відповідач є суб'єктом підприємництва, одержання прибутку якого залежить від рішень органу місцевого самоврядування, що встановлює фіксовані ціни на його послуги, від вартості енергоносіїв, що придбаваються ним в інших суб'єктів для виробництва відповідних послуг, від своєчасності отримання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися міською радою, а також від розрахункової платоспроможності споживачів, як правило, населення, за споживання цих послуг.

Господарський суд, виходячи з вище викладеного, вважає, що в даному спорі мають місце ті виняткові обставини, які дають суду можливість скористатися правом та зменшити розмір пені на 50% від суми 1 040 422, 94 грн. до суми 520 211, 47 грн.

Загалом суд відмовляє у стягненні 524 772,11 грн. пені.

Стосовно вимоги про стягнення 3% річних в сумі 400 784, 64 грн.

З огляду на те, що ст. 625 ЦК України вміщена в розділ 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань.

Положення ч.2 ст. 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовується за наявності порушення будь-якого грошового зобов'язання (п.6.2 Постанови № 14).

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові ( п.4.1 Постанови № 14).

Господарським судом здійснено власний розрахунок суми 3% річних, і зокрема.

За січень 2013р.:

1) в період з 14.02.13р. по 27.11.13р. сума боргу становила 3 932 492, 49 грн., що становить 287 днів прострочки, сума 3% річних становить 92 763, 73 грн.;

2) в період з 28.11.13р. по 22.12.13р. сума боргу становила 3 640 859, 49 грн., що становить 25 днів прострочення, сума 3% річних становить 7 481, 22 грн.;

3) в період з 23.12.13р. по 26.01.14р. сума боргу становила 3 505 606, 49 грн., що становить 35 днів прострочення, сума 3% річних становить 10 084, 62 грн.;

4) в період з 27.01.14р. по 24.02.14р. сума боргу становила 2 768 685, 49 грн., що становить 29 днів прострочення, сума 3% річних становить 6 599, 33 грн.;

5) в період з 25.02.14р. по 20.03.14р. сума боргу становила 2 330 240, 49 грн., що становила 24 дні прострочення, сума 3% річних становить 4 596, 64 грн.;

6) в період з 21.03.14р. по 27.03.14р. сума боргу становила 1 889 766, 49 грн., що становила 7 днів прострочення, сума 3% річних становить 1 087, 26 грн.

Загалом 3% річних за січень місяць становлять 122 612, 80 грн. У задоволенні 167, 90 грн. суд відмовляє.

За лютий 2013р.:

1) станом на 14.03.13р. сума боргу становила 3 099 257, 38 грн., період прострочення з 14.03.13р. по 27.03.14р., що становить 379 днів прострочення, сума 3% річних становить 96 543, 99 грн.

Обгрунтованою до стягнення є сума 3% річних за лютий 2013р. - 96 543, 99 грн.

За березень 2013р.

1) станом на 14.04.13р. сума боргу становила 3 722 424, 80 грн., період прострочення з 16.04.13р. по 27.03.14р., що становить 346 днів, сума 3% річних становить 105 859, 64 грн.

Обгрунтованою до стягнення за березень 2013р. є сума 3% річних 105 859, 64 грн. У задоволенні 611, 91 грн. суд відмовляє.

За квітень 2013р.

1) станом на 14.05.13р. сума боргу становила 1 115 408, 29 грн., період прострочення з 14.05.13р. по 27.03.14р., що становить 318 днів, сума 3% річних становить 29 153, 41 грн.

Обгрунтованою до стягнення за квітень 2013р. є сума 3% річних 29 153, 41 грн.

За жовтень 2013р.

1) станом на 14.11.13р. сума боргу становила 983 982, 94 грн., період прострочення з 14.11.13р. по 27.03.14р., що становить 134 днів, сума 3% річних становить 10 837, 29 грн.

Обгрунтованою до стягнення за жовтень 2013р. є сума 3% річних 10 837, 29 грн.

За листопад 2013р.

1) станом на 14.12.13р. сума боргу становила 1 947 065, 81 грн., період прострочення з 14.12.13р. по 27.03.14р. , що становить 104 дні, сума 3% річних становить 16 643, 41 грн.

Обгрунтованою до стягнення за листопад 2013р. є сума 3% річних 16 643, 41 грн.

За грудень 2013р.

1) станом на 14.01.14р. сума боргу становила 3 059 047, 92 грн., період прострочення з 14.01.14р. по 27.03.14р., що становить 73 дні, сума 3% річних становить 18 354, 29 грн.

Обгрунтованою до стягнення за грудень 2013р. є сума 3% річних 18 354, 29 грн.

Загалом обгрунтованою до стягнення 3% річних є сума 400 004, 83 грн. У задоволенні 779, 81 грн. суд відмовляє.

Стосовно заявлених до стягнення інфляційних нарахувань в загальній сумі 193 944, 17 грн.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів ( п.3.1 Постанови № 14).

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць, у якому мала місце інфляція (абз. 3 п. 3.2. Постанови №14).

Господарським судом самостійно перевірено розрахунок сума інфляційних втрат, зокрема.

За січень 2013р.:

1) в період застосування індексу інфляції з березня 2013р. по листопад 2013р. мала місце дефляція;

2) грудень 2013р. із суми боргу 3 632 860, 72 грн., сума інфляційних втрат становить 18 164, 30 грн.;

3) січень 2014р. із суми боргу 3 515 772, 02 грн., сума інфляційних втрат становить 7 031, 54 грн.;

4) лютий 2014р. із суми боргу 2 785 882, 56 грн., сума інфляційних втрат становить 16 715, 30 грн.

Отже, за січень 2013р. загальна сума інфляційних втрат становить 33 912, 37 грн.

За лютий 2013р.:

1) в період з квітня 2013р. по лютий 2014р. із суми боргу 3 099 257, 38 грн., сума інфляційних втрат становить 37 201, 92 грн.

За березень 2013р.:

1) в період з травня 2013р. по лютий 2014р. із суми боргу 3722 424, 80 грн., сума інфляційних втрат становить 44 682, 11 грн.

За квітень 2013р.:

1) в період з червня 2013р. по лютий 2014р. із суми боргу 1 115 408, 29 грн., сума інфляційних втрат становить 12 261, 13 грн.

У стягненні 1 127, 67 грн. суд відмовляє.

За жовтень 2013р.:

1) в період з грудня 2013р. по лютий 2014р. із суми боргу 983 982, 94 грн., сума інфляційних втрат становить 12 843, 00 грн.

У стягненні 1 993, 66 грн. суд відмовляє.

За листопад 2013р.:

1) в період з січня 2014р. по лютий 2014р. із суми боргу 1 947 065, 81 грн., сума інфляційних втрат становить 15 599, 89 грн.

У стягненні 9 813, 33 грн. суд відмовляє.

За грудень 2013р.:

1) в період лютого 2014р. із суми боргу 3 059 047, 92 грн., сума інфляційних втрат становить 18 354, 28 грн.

У стягненні 6 154,81 грн. суд відмовляє.

Загалом обгрунтованими до стягнення є інфляційні втрати в розмірі 174 854, 69 грн. У стягненні 19 089, 48 грн. суд відмовляє.

Витрати щодо сплати судового збору, відповідно до ч.5 ст. 49 ГПК України, покладаються на сторін спору пропорційно. При цьому , на відповідача покладається витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору за позовною вимогою про стягнення пені в сумі 1 040 422, 94 грн., незважаючи на зменшення її розміру на 50 % (п.4.3 Постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.13р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК України").

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-7, 33, 43, 49, п.1-1. ст. 80, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір пені на 50% із загальної суми 1 040 422,94 до суми 520 211,47 грн.

3. Стягнути з Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" (13312, Житомирська обл., м. Бердичів, вул. Шевченка, буд.23, ідентифікаційний код 32794899) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, Шевченківський р-н., вул. Б. Хмельницького, буд.6, ідентифікаційний код 20077720):

- 14 152 627,40 грн. основного боргу;

- 520 211,47 грн. пені;

- 400 004,83 грн. 3% річних;

- 174 854,69 грн. інфляційних втрат;

- 65 498, 52 грн. судового збору.

Видати наказ.

4. В стягненні 1 266 352,36 грн. основного боргу, 524 772,11 грн. пені, 779,81 грн. 3% річних, 19 089,48 грн. інфляційних втрат відмовити.

5. Припинити провадження у справі про стягнення 397 973,87 грн. основного боргу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 16.06.14р.

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1- у справу

2- позивачу (простою)

3- відповідачу (простою)