Вирок № 39212809, 16.06.2014, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/14891/14-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.06.2014 Печерський районний суд м. Києва

в складі: головуючої судді Царевич О.І.

при секретарі Гуцинюку Я.І.

з участю прокурора Станкова О.П.

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва справу за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця м. Маріуполь, Донецької області, зареєстрованого та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, з професійно технічною освітою, офіційно не працевлаштованого, непрацюючого, неодруженого, раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 205 КК України, -

встановив:

ОСОБА_1 у березні 2013 року, знаходячись у місті Києві по вул. Велика Васильківська в районі метро «Олімпійська», вступив у попередню змову із ОСОБА_2, спрямовану на створення ТОВ «Лікор Інвестмент» (код ЄДРПОУ 38572259) з метою прикриття незаконної діяльності та без наміру здійснення господарської діяльності, вчинивши при цьому дії по реєстрації суб'єкта підприємництва - ТОВ «Лікор Інвестмент» (код ЄДРПОУ 38572259).

Для досягнення своєї злочинної мети, ОСОБА_1 підписав протокол №1 загальних зборів учасників ТОВ «Лікор Інвестмент», яким призначив себе на посаду директора вказаного товариства і нібито вніс до статутного капіталу ноутбук Toshiba - SA 40, вартістю 4 000 тисячі гривень, які становлять 100% статутного капіталу підприємства, чим вчинив дії, направлені на створення фіктивного суб`єкта підприємництва - ТОВ «Лікор Інвестмент».

Також, в офісному приміщенні приватного нотаріуса ОСОБА_3 07 березня 2013 року ОСОБА_1 підписав статут ТОВ «Лікор Інвестмент» без наміру зайняття підприємницькою діяльністю, що передбачена вказаним статутом.

В подальшому, вищезазначені документи ОСОБА_2 були передані до Бориспільської районної державної адміністрації в Київській області для реєстрації ТОВ «Лікор Інвестмент».

Підписання ОСОБА_1 реєстраційних документів ТОВ «Лікор Інвестмент» дало змогу невстановленим слідством особам здійснювати незаконну діяльність, користуватися печаткою підприємства, прикриваючись фактом державної реєстрації вказаного товариства.

Дії ОСОБА_1, який створив ТОВ «Лікор Інвестмент» здійснювалися в порушення законодавчих актів України, що регулюють діяльність суб'єктів підприємництва, а саме:

- статті 1 Закону України "Про підприємництво" № 698-ХІІ від 02.07.1991 року, із змінами та доповненнями, яка визначає, що підприємництво - це безпосередньо самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством;

- статті 14 Закону України "Про підприємництво" № 698-ХІІ від 02.07.1991 року, із змінами та доповненнями, яка визначає, що управління підприємством здійснюється відповідно до статуту на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна. Власник здійснює свої права по управлінню підприємством безпосередньо, або через уповноважені ним органи;

- пункту 3 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІV від 16.07.1999 р., згідно якого власник, або уповноважена ним службова особа підприємства повинні організувати бухгалтерський облік на підприємстві та забезпечити фіксування здійснення всіх господарських операцій у первинних документах;

- пункту 1 статті 9 Закону України "Про систему оподаткування" №1251-ХІІ від 25.06.1991 р., із змінами та доповненнями, згідно якого підприємство повинно сплачувати до бюджету належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) в установлені законом терміни;

- статті 81 Цивільного Кодексу України, за якою юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 ЦКУ;

- статті 87 Цивільного кодексу України якою встановлено:

Для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.

Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.

Товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою.

Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

- статті 89 Цивільного кодексу України якою встановлено, що юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом, порушення встановленого законом порядку створення юридичної особи або невідповідність її установчих документів закону є підставою для відмови у державній реєстрації юридичної особи;

- статті 56 Господарського кодексу України якою встановлено, що суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу;

- статті 57 Господарського кодексу України якою встановлено:

Установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання.

В установчих документах повинні бути зазначені найменування суб'єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.

У засновницькому договорі засновники зобов'язуються утворити суб'єкт господарювання, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю суб'єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових засновників, інші умови діяльності суб'єкта господарювання, які передбачені законом, а також порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону.

Статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.

- статті 57 Господарського кодексу України, якою встановлено, що суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа - підприємець у порядку, визначеному законом;

- статті 88 Господарського кодексу України якою встановлено, що учасники господарського товариства зобов'язані вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та коштами (засобами), що передбачені установчими документами, відповідно до цього Кодексу та закону про господарські товариства;

- статті 89 Господарського кодексу України якою встановлено, що управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства;

- статті 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» № 755-IV від 15.05.2003 р., якою визначено, що установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи, які подаються державному реєстратору, повинні містити відомості, передбачені законом;

- пункту 3 статті 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» № 755-IV від 15.05.2003 р., відповідальність за відповідність установчих документів законодавству, несуть засновники (учасники) юридичної особи;

- статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» № 755-IV від 15.05.2003 р., якою визначено, що для проведення державної реєстрації юридичної особи засновник (засновники) або уповноважена ними особа повинні особисто подати державному реєстратору два примірники установчих документів. Частиною 4 цієї ж статті визначено, що у разі державної реєстрації юридичної особи, для якої законом встановлено вимоги щодо формування статутного фонду (статутного або складеного капіталу), крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається документ, що підтверджує внесення засновником (засновниками) вкладу (вкладів) до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) юридичної особи в розмірі, який встановлено законом;

- статті 4 Закону України «Про господарські товариства» N 1576-XII від 19.09.1991 р. якою визначено, що товариства з обмеженою відповідальністю створюються і діють на підставі установчого договору і статуту, їх установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1. вину у скоєному визнав та показав, що в березні 2013 року він познайомився із чоловіком на прізвище ОСОБА_2, який йому запропонував за винагороду зареєструвати на себе господарське товариство. Так як на той час він не мав заробітку та перебував в скрутному матеріальному становищі, він погодився на пропозицію вказаного чоловіка.

На виконання вказаних домовленостей ним було підписано установчі документи товариства, якими він визначався як засновник та директор. Згодом ці документи він передав ОСОБА_2, а той їх кудись передавав для подальшої реєстрації.

У вчиненому щиро кається, розуміє негативність наслідків від свого діяння, розуміє, що підписання ним вказаних документів дало змогу користуватися іншим особам печаткою товариства та здійснювати незаконну діяльність.

Вважає недоцільним, у відповідності до ст.349 КПК України, досліджувати докази відносно фактичних обставин вчиненого ним діяння. Розуміє, що в такому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

За згодою осіб, які беруть участь у справі в судовому засіданні ухвалою головуючого вирішено питання про недоцільність дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, оскільки фактичні обставини ніким не оспорюються та відсутні сумніви стосовно добровільності та істинності позиції обвинуваченого та інших учасників кримінального провадження.

Оцінюючи докази зібрані в судовому засіданні, суд находить винність обвинуваченого ОСОБА_1. у вчиненні злочину повністю доведеною.

Умисні дії ОСОБА_1, які виразились фіктивному підприємництві, тобто створенні суб'єкту підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності суд кваліфікує за ч.1 ст. 205 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості скоєних ним злочину, ставлення обвинуваченого до вчиненого діяння, особу обвинуваченого пом'якшуючі і обтяжуючі покарання обставини.

В якості пом'якшуючих покарання обставин, суд враховує, що обвинувачений повністю визнав свою вину, активно сприяв у розкритті злочину, злочин вчинено внаслідок тяжкого матеріального становища, у скоєному обвинувачений щиро кається.

В якості ознак, що характеризують його особу, суд враховує, що ОСОБА_1., на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, за місцем реєстрації характеризується позитивно.

Між тим, при визначенні розміру покарання, суд, також враховує молодий вік підсудного, активне сприяння ним розкриттю злочину та щире каяття у вчиненому, що в силу п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 67 КК України визнається судом обставинами, які пом'якшують покарання, і з урахуванням позитивних даних про особу підсудного, які у своїй сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, приходить до висновку про можливість призначення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 205 КК України покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України та вважає необхідним обрати йому міру покарання у виді штрафу нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.1 ст. 205 КК України.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу слід залишити попередню - особисте зобов'язання.

Процесуальні витрати за залучення експерта, тощо під час досудового розслідування та речові докази у справі відсутні.

Цивільний позов у справі не заявлявся.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, та призначити йому покарання із застосуванням ст.. 69 КК України у виді 150 неоподатковуваним мінімумів доходів громадян, що становить 2550 грн.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Процесуальні витрати за залучення експерта, тощо під час досудового розслідування та речові докази у справі відсутні.

Запобіжний захід застосований відносно ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити попередній - особисте зобов'язання.

Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, у разі не подачі на нього апеляції.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку видається учасникам кримінального провадження відразу після його проголошення.

Суддя: