Рішення № 39211090, 11.06.2014, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" червня 2014 р.Справа № 916/1414/14

За позовом: Чорноморського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України в особі Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу Одеська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України";

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія"

про стягнення 121941,44 грн.;

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від прокуратури: Пшенічко С.О. за посвідченням №023498.

Від Міністерства інфраструктури України: - не з'явився.

Від позивача :Науменко О.В. по довіреності №3255 від 30.12.2013р.

Від відповідача:- не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Суть спору: Чорноморський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України в особі Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія" заборгованості за договором встановлення сервітуту №КД-18491 у сумі 118462,22 грн., пені у сумі 2826,87 грн. та 3% річних у сумі 652,35 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15 квітня 2014р. порушено провадження у справі №916/1414/14.

Відповідач в судове засідання не з'являвся, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про поважність причин відсутності не повідомив, своє право на захист не використав, у зв'язку з чим справа розглядається по наявним в ній матеріалам у порядку ст.75 ГПК України.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні за участю представників сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін встановлено наступне:

13 червня 2013 р. між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" та ТОВ "Українська національна стивідорна компанія" було укладено договір №КД-18491 про встановлення сервітуту, згідно з яким Адміністрація надала Товариству право сервітуту на причал №14 Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) для забезпечення можливості щодо виконання Товариством комплексу робіт та послуг, пов'язаних з перевалкою вантажів на об'єкті сервітуту (п. 1.1, п. 1.2, п. 2.1 Договору).

У свою чергу, відповідно до п. 1.1, п. 2.4.2 Договору Товариство зобов'язалося здійснювати Позивачу своєчасно та в повному обсязі оплату за сервітут у розмірах і порядку, передбачених Договором.

Згідно з п. 4.1 Договору плата за сервітут встановлюється у розмірі 98 718,52 грн. на місяць (без урахування ПДВ). ПДВ нараховується згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до п. 4.3 Договору Товариство зобов'язалося здійснювати оплату за сервітут у розмірі, встановленому п. 4.1 Договору в строк не пізніше 10-го числа кожного місяця, наступного за звітним.

Згідно з п. 4.4 Договору оплата за сервітут здійснюється шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний рахунок Позивача протягом трьох діб, на підставі виставленого рахунку Адміністрації.

Так, на підтвердження наданого сервітуту, за грудень 2013р. сторонами було підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №546012на суму 118462,22грн.

Відповідно, на підставі зазначених актів, на виконання умов Договору, Адміністрацією було встановлено до сплати Відповідачу відповідний рахунк №546012 від 31.12.2013р. на суму 118462,22грн.

Як зазначає позивач, в порушення умов Договору, не дивлячись на звернення Адміністрації до Відповідача (лист №18А/161 від 28.01.2014р.), зазначений рахунок до теперішнього часу залишається не сплаченим Відповідачем. Таким чином, станом на дату позову, прострочення становить 67 днів (11.01.2014р. по 18.03.2014р.)

З наведених підстав Чорноморський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України в особі Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі відокремленого підрозділу Одеська філія Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" про стягнення з ТОВ "УНСК" заборгованості загальній сумі 121941,44 грн., що складається з суми основного боргу в розмірі 118462,22 грн., пені в сумі 2826,87 грн. та 3% річних в сумі 652,35 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та прокурора, проаналізувавши норми чинного законодавства, приходить до висновку про задоволення позовних вимог на підставі слідуючього:

З метою утримання та забезпечення ефективного використання державного майна, у тому числі модернізації, ремонту, реконструкції та будівництва гідротехнічних споруд, інших об'єктів портової інфраструктури, розташованих у межах території та акваторії морських портів, відповідно до п.1 ч.1 ст. 15 Закону України "Про морські порти України" було утворено державне підприємство "Адміністрація морських портів України" .

Частиною 3 ст. 18 Закону України "Про морські порти України" встановлено, що власники та/або користувачі технологічно пов'язаних об'єктів портової інфраструктури зобов'язані укладати між собою договори, що визначають взаємні права і обов'язки щодо організації та забезпечення безперервності технологічного процесу надання відповідних послуг у морському порту і встановлюють єдиний порядок експлуатації відповідної інфраструктури морського порту.

Як зазначено в статуті, Адміністрація є державним унітарним підприємством і діє, як державне комерційне підприємство, зареєстроване відповідно до чинного законодавства України. Відповідно до приписів ч.2 ст. 74 ГК України, п.4.2 статуту Адміністрації, майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання. В будь-якому разі усе майно, що знаходиться в розпорядженні Адміністрації, належить до державного майна.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання обов'язків підприємства, мети та предмету діяльності (п.п. 2,6 Статуту), 13 червня 2013 р. державне підприємство "Адміністрація морських портів України" уклало з ТОВ "Українська національна стивідорна компанія" договір №КД-18491 про встановлення сервітуту, згідно з яким Адміністрація надала Товариству право сервітуту на причал №14 Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) для забезпечення можливості щодо виконання Товариством комплексу робіт та послуг, об'єкті сервітуту (п. 1.1, п. 1.2, п. 2.1 Договору).

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства; при цьому виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства (ст.14 ЦК України). Зобов'язанням є правовідношення. в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст. 509 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (ст. 526 ЦК України). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату) (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Матеріали справи свідчать, що термін виконання відповідачем своїх зобов'язань по сплаті заборгованості за поставку товару минув, відповідачем зобов'язання не виконані.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.1 та ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з вимогами ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Також, відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.5.2 Договору у разі порушення термінів оплати, встановлених Договором, Товариство несе відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення виконання грошових зобов'язань, від суми прострочення, що підлягає оплаті за кожен день прострочення. Так, Товариство повинно сплатити Адміністрації пеню за порушення строків перерахування плати за сервітут із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості, яка станом на дату позову 04.04.2014р. становить 2826,87 грн.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 2826,87 грн. та суму, на яку підлягає збільшенню основний борг з врахуванням 3% річних в розмірі 652,35 грн. Перевіривши наданий позивачем розрахунок сум, суд приймає його до уваги.

З наведених підстав суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 118462,22 грн., пені в сумі 2826,87 грн. грн. та 3% річних в сумі 652,35 грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач в судове засідання не з'являвся, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про поважність причин відсутності не повідомив, своє право на захист не використав, хоча про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи та перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку суми заявленої до стягнення, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь державного бюджету витрати по сплаті судового збору у розмірі 2438,83грн.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст.82 - 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія" (65026, м. Одеса, пл. Митна 1, код ЕДРПОУ 31846804) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", в особі відокремленого підрозділу Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (65026, м. Одеса, пл. Митна 1, код ЄДРПОУ 38728457) основний борг в розмірі 118462 (сто вісімнадцять тисяч чотириста шістдесят дві) грн. 22 коп., пені в сумі 2826,87 грн. (дві тисячі вісімсот двадцять шість) 87коп. та 3% річних в сумі 652,35 грн. ( шістсот п'ятдесят дві) 35 коп.

3.Стягнути з обмеженою відповідальністю "Українська Національна Стивідорна Компанія" (65026, м. Одеса, пл. Митна 1, код ЕДРПОУ 31846804) на користь Державного бюджету України (р/р 31210206783008, одержувач ГУ ДКСУ в Одеській області код ЄДРПОУ 37607526, банк одержувача ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, КБК 22030001, символ звітності банку 206) - судовий збір в сумі 2438,83 грн. (дві тисячі чотириста тридцять вісім) 83 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 16.06.2014р.

Суддя Літвінов С.В.