Постанова № 39208731, 16.06.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 червня 2014 року № 826/6986/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Функе Юкрейн" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень рішень від 04.11.2013 та податкової вимоги

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Функе Юкрейн» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Мін доходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.11.2013 №0007362208, №0007372208 та податкової вимоги від 12.02.2014 №45-25.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки податкового органу викладені в акті від 03.10.2013 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Функе Юкрейн» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2012 по 30.06.2013 та податку на прибуток за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 з ТОВ «Трейдтех», ТОВ «Контакт-М», ТОВ «Будрай» є необґрунтованими та ґрунтуються виключно на припущеннях податкового органу. Також, позивач зазначає, що грошове зобов'язання визначене податковим органом спірними податковими повідомленнями-рішеннями є неузгодженим, тому податковий орган не мав права виносити податкову вимогу.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Функе Юкрейн» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2012 по 30.06.2013 та податку на прибуток за період з 01.01.2012 по 31.12.2013 з ТОВ «Трейдтех», ТОВ «Контакт-М», ТОВ «Будрай» за результатом якої складено акт від 03.10.2013 (далі - акт перевірки).

Як вбачається з акту перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пп. 138.1.1 п. 138.1, пп. 138.1.2п. 138 ст. 138, пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем занижено суму податку на прибуток у розмірі 379 205 грн., п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 356 138 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.11.2013

№0007362208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 534 207 грн. (за основним платежем 356 138 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 178 069 грн.),

№0007372208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 568 807 грн. (за основним платежем 379 205 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 189 602,5 грн.).

Підставою для висновку податкового органу про наявність порушень були наступні обставини, які відображені в акті перевірки, а саме: позивачем не надано до перевірки первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «Трейдтех», ПП «Контакт-М», ТОВ «Будрай».

Крім того, податковий орган в акті перевірки вказує, що протоколом допиту свідка громадянки ОСОБА_1, яка займає посаду директора ТОВ «Техтрейд», що остання надала свої документи для реєстрації товариства за винагороду та не мала на меті займатися фінансово-господарською діяльністю.

Також, відповідно до протоколу допиту громадянина ОСОБА_2, який обіймає посаду директора ПП «Контакт-М», останній надав свої документи для реєстрації товариства за винагороду, тане мав на меті займатися господарською діяльністю

Також, податковий орган в акті перевірки вказує, що актом перевірки ТОВ «Будрай» від 21.06.2013 №162/22-90/38260798 зазначено, що товариство відсутнє за місцем знаходження та здійснювало господарську діяльність за відсутності основних засобів, виробничих потужностей та найманих працівників, що на думку податкового органу свідчить про відсутність реального виконання правочинів укладених ТОВ «Будрай» з контрагентами.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем укладено з ТОВ «Будрай» договори про виготовлення продукції з давальницької сировини, копії яких долучено до матеріалів справи.

В ході виконання умов договорів сторонами складено видаткові накладні, акти прийому-передачі товару, довіреності на отримання товару, звіти про використання матеріалів, податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи. Факт оплати отриманого товару підтверджується виписками з особового рахунку позивача копії яких долучено до матеріалів справи.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «Техтрейд» укладено договори про виготовлення продукції з давальницької сировини, копії яких долучено до матеріалів справи.

В ході виконання умов договорів сторонами складено видаткові накладні, акти прийому-передачі товару, довіреності на отримання товару, звіти про використання матеріалів, податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи. Факт оплати отриманого товару підтверджується виписками з особового рахунку позивача копії яких долучено до матеріалів справи.

Також, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ПП «Контакт-М» укладено договори про виготовлення продукції з давальницької сировини, копії яких долучено до матеріалів справи.

В ході виконання умов договорів сторонами складено видаткові накладні, акти прийому-передачі товару, довіреності на отримання товару, звіти про використання матеріалів, податкові накладні, копії яких долучено до матеріалів справи. Факт оплати отриманого товару підтверджується виписками з особового рахунку позивача копії яких долучено до матеріалів справи.

При цьому, слід відзначити, що згідно наявних в матеріалах справи доказів, виготовлений позивачем з давальницької сировини товар було в подальшому реалізовано відповідно до договорів, копії яких долучено до матеріалів справи.

З огляду на встановлені факти в ході розгляду справи, суд приходить до висновку, що зобов'язання за договором між позивачем та ТОВ «Трейдтех», ПП «Контакт-М», ТОВ «Будрай» виконано в повному обсязі.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі - Порядок №969), п. 2 Порядку № 165 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані в якості платника податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства. Податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають ст. 7 Закону №168/97-ВР, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Порядку №165, зокрема, містять такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як свідчать з матеріали справи, на момент підписання відповідних договорів, актів приймання-здачі та податкових накладних, юридичні особи ТОВ «Трейдтех», ПП «Контакт-М», ТОВ «Будрай» не були припинені.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Обґрунтовуючи безтоварність спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ «Трейдтех», ПП «Контакт-М», ТОВ «Будрай» податкова інспекція обумовлює реєстрацією цих товариств на осіб, яки не мали відношення до господарської діяльності вказаних товариств. Однак порушення порядку реєстрації юридичної особи не є імперативною ознакою протиправності її діяльності та не може розцінюватися як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних такою особою.

Що ж стосується посилання податкового органу на неможливість формування даних податкового обліку на підставі первинних документів, підписаних від імені спірних контрагентів невстановленими особами, то слід зазначити, що платник не має можливості встановлювати автентичність та приналежність підписів на кожному документі, представленому контрагентом, а також проводити почеркознавчу експертизу під час здійснення підприємницької діяльності; на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей. З огляду на недоведеність податковим органом існування відповідних фактів, та обставина, що первинні документи від імені контрагентів підписані невстановленими особами, не є достатньою підставою для позбавлення покупця (позивача у справі) права на відображення у податковому обліку понесених (нарахованих) витрат за наслідками придбання послуг та матеріалів у спірних постачальників.

З огляду на викладені обставини, слід зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес"АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Трейдтех», ПП «Контакт-М», ТОВ «Будрай» податкових накладних, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Відтак з огляду на встановлені судом в ході розгляду спору обставини, викладений в акті перевірки висновок податкового органу про порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення №№0007362208 від 04.11.2013 безпідставним та неправомірним.

За таких обставин, недоведеність відповідачем правомірності та законності підстав донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вищевказані правопорушення як наслідок прямо впливає та вказує на невірність висновку відповідача про порушення позивачем пп. 138.1.1 п. 138.1, пп. 138.1.2п. 138 ст. 138, пп .139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та свідчить про безпідставність та протиправність винесеного на його підставі податкового повідомлення-рішення №0007372208 від 04.11.2013.

Щодо вимоги про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 12.02.2014 №45-25 суд зазначає наступне.

Як вбачається, з матеріалів справи, податковим органом 12.02.2014 винесено податкову вимогу №45-25 якою визначено позивачу суму узгодженого грошового зобов'язання з податку на прибуток та податок на додану вартість на загальну суму 1 265 835,22 грн.

Пунктом 58.1 статті 58 Кодексу встановлено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Останнє містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.1 статті 59 Кодексу).

Згідно з пунктом 59.3 статті 59 Кодексу податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання та повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання, права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

З огляду на наведене інших вимог щодо оформлення податкових повідомлень та податкових вимог, ніж передбачені у статтях 58 - 59 Кодексу.

Враховуючи, що податкові повідомлення-рішення від 04.11.2013 №0007362208, №0007372208 оскаржено позивачем спочатку в адміністративному, а потім і в судовому порядку, отже сума грошового зобов'язання є неузгодженою, а відтак відсутні підстави для винесення податковим органом податкової вимоги.

Вказане на думку суду свідчить про протиправність оскарженої податкової вимоги та є підставою для її скасування та. як наслідок, задоволення позовних вимог у вказаній частині.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Функе Юкрейн» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Функе Юкрейн" задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.11.2013 №0007362208, №0007372208 прийняті Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

3. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 12.02.2014 №45-25 винесену Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда