Постанова № 39207475, 05.06.2014, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

05 червня 2014 р. Справа № 802/1477/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Альчука Максима Петровича,

за участю: секретаря судового засідання: Побережської Влади Валеріївни

представника позивача: Жученко Т.П.

представника відповідача: Зарічного С.П., Карпенка М.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Вінницького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Домінік 777"

про: стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Домінік 777" про стягнення коштів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" відповідач у 2013 звітному році не забезпечив виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, в кількості 1 особи, у зв'язку з чим зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції та пеню у розмірі, встановленому чинним законодавством.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю та просила суд позов задовольнити, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини. Окремо зазначила, що відповідачем створено робочі місця для працевлаштування інвалідів за такими спеціальностями, яких взагалі немає на обліку в центрі зайнятості, а також не вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, що є порушенням вимог чинного законодавства.

Представники відповідача проти позову заперечували, посилаючись на викладені письмові заперечення, просили відмовити в його задоволенні. Окремо зазначили, що відповідачем було створено 4 робочих місця, про що свідчать звіти форми 3-ПН за січень-грудень 2013 року з інформацією про створення та наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів до центру зайнятості. Відтак, відповідачем було вжито всіх залежних від нього заходів щодо працевлаштування інвалідів та виконання передбаченого законом нормативу робочих місць інвалідів, що свідчить про відсутність підстав для застосування спірних адміністративно-господарських санкцій і нарахування пені за порушення строків їх сплати.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову, в зв'язку з наступним.

Судом встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю "Домінік 777" подано у Фонд звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2013 рік, згідно з яким середньооблікова кількість штатних працівників становила 161 особа, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, - 5 осіб. Кількість інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", також самостійно розрахована відповідачем і становить 6 осіб (а.с. 5).

14.02.2014 року Вінницьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів листом вих. № 01-10/87/33/124 відповідача повідомлено, що у зв'язку з не виконанням нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості 1 особи, до нього застосовано адміністративно-господарські санкції у розмірі середньомісячної заробітної плати штатного працівника на підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, а саме санкції у розмірі 18079,50 грн. (а.с. 6).

Крім того, за порушення термінів сплати зазначених санкцій ТОВ "Домінік 777" зобов'язане сплатити пеню у розмірі 119,24 грн., яка розрахована починаючи з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій, тобто з 16.04.2013 року, по день звернення до суду з цим позовом. Однак відповідачем не було сплачено а ні адміністративно-господарських санкцій за не виконання нормативів, а ні пені, що стало підставою для звернення Фонду з даним позовом до суду.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходить з наступного.

Так, ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ст. 18-1 вказаного Закону інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний. Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Водночас ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Як встановлено під час судового засідання ТОВ "Домінік 777" перебуває на обліку у Фонді як підприємство, яке у своїй діяльності використовує найману працю. При цьому у відповідача в 2013 році середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 161 особа, серед яких за даними звіту 6 осіб, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність. Отже, формально відповідачем не виконано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості 1 особи.

Крім того, у позовній заяві позивач вказує, що ТОВ "Домінік 777" не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів і не вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Однак суд критично ставиться до вказаного посилання позивача з огляду на те, що згідно з ч. 4 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення" (в редакції чинній протягом 2012 року) та наказу Мінпраці України № 420 від 19.12.2005 року, підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

Тобто вказаними нормами законодавства передбачено обов'язок відповідача подавати до центру зайнятості звіти про наявність вільних робочих місць щомісячно, у випадку, якщо такі вакантні місця є.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем до Фонду подано звіти форми № 3-ПН про наявність вакансій станом на лютий, березень, 19 квітня, 08 травня, 13 червня, 05 серпня, 05 вересень, 27 вересня, 21 листопада, 13 грудня, 2013р., відповідно до яких у ТОВ "Домінік 777" створено 4 робочих місця (а.с. 9-26).

Крім того, вказані обставини підтверджуються листом ТОВ "Домінік 777" щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у якому відповідач також просить направити для працевлаштування осіб, які відповідають даним кваліфікаційним вимогам та яким за станом здоров'я дозволено виконання роботи обумовленої створеними робочими місцями.

Наведене свідчить про виконання відповідачем вимог щодо інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на його підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування.

Разом з тим, у відповідності до листа Лівобережного центру зайнятості м. Вінниці від 25.04.2014р. за № 04-24/1536, ТОВ "Домінік 777" приймав участь в міні-ярмарках вакансій для людей з інвалідністю та в семінарах на тему: "Працевлаштування людей з інвалідістю".

Більше того, суд не бере до уваги посилання позивача на те, що ТОВ "Домінік 777" створено робочі місця для інваладів за такими спеціальностями (програміст, художник-констрункор), яких взагалі немає на обліку в центрі зайнятості, оскільки жодним нормативно-правовим актом не встановлено імперативу щодо створення на підприємстві робочих місць виключно за спеціальностями, які перебувають на обліку в центрі зайнятості.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем вживались заходи щодо створення робочих місць та пошуку людей з інвалідністю для подальшого їх працевлаштування за наявними вакансіями.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно із ст. 238 цього Кодексу, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Тобто, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

В силу вимог ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (у редакції до 18 березня 2006 року) працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Законом України від 23 лютого 2006 року "Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість" вказану статтю було викладено в іншій редакції, а Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" доповнено статтею 18-1, за змістом якої пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.

Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Натомість дослідженими у ході розгляду справи матеріалами повністю підтверджено, що відповідач вживав усіх передбачених чинним законодавством заходів, спрямованих на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та недопущення правопорушення у сфері господарювання.

Разом із тим, доказів того, що ТОВ "Домінік 777" протягом 2013 року не створило робочі місця для інвалідів чи відмовило інвалідам у прийнятті на роботу Фондом не надано.

За таких обставин, суд доходить висновку про відсутність достатніх підстав для застосування до ТОВ "Домінік 777" адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 71 КАС України), а згідно із ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що у задоволенні заявленого Фондом адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Альчук Максим Петрович