Постанова № 39206279, 11.06.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2014 року 810/2696/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Березанське" до Відділу Дежавної виконавчої служби Березанського міського управління юстиції про визнання протиправною та скасування постанов,

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство "Березанське" (далі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Березанського міського управління юстиції (далі - відповідач) про визнання протизаконними та скасування 65 постанов про відкриття виконавчих проваджень.

Предметом позову в даній справі є правовідносини між сторонами з приводу підстав винесення відповідачем 12.03.2014 постанов по відкриттю 32 виконавчих проваджень по невиконаних виконавчих зборах та постанов по відкриттю 33 виконавчих проваджень по відшкодуванню витрат на виконавче провадження.

Позивач просить суд визнати протизаконними та скасувати постанови відповідача від 12.03.2014 про відкриття виконавчих проваджень за наступними номерами:

- ВП 42469893;

- ВП 42474453;

- ВП 42474101;

- ВП 42473707;

- ВП 42472296;

- ВП 42476112;

- ВП 42476552;

- ВП 42476774;

- ВП 42477071;

- ВП 42477391;

- ВП 42477611;

- ВП 42478237;

- ВП 42478656;

- ВП 42478786;

- ВП 42478057;

- ВП 42477794;

- ВП 42477190;

- ВП 42476920;

- ВП 42476677;

- ВП 42476434;

- ВП 42475966;

- ВП 42474285;

- ВП 42473901;

- ВП 42473339;

- ВП 42472925;

- ВП 42472536;

- ВП 42478719;

- ВП 42478545;

- ВП 42472707;

- ВП 42473106;

- ВП 42477498;

- ВП 42485097;

- ВП 42485370;

- ВП 42485680;

- ВП 42485934;

- ВП 42486416;

- ВП 42486562;

- ВП 42486858;

- ВП 42487008;

- ВП 42481575;

- ВП 42487945;

- ВП 42487984;

- ВП 42480403;

- ВП 42481865;

- ВП 42482167;

- ВП 42482669;

- ВП 42483230;

- ВП 42485239;

- ВП 42487407;

- ВП 42486112;

- ВП 42483566;

- ВП 42485519;

- ВП 42487686;

- ВП 42485814;

- ВП 42483414;

- ВП 42487844;

- ВП 42482465;

- ВП 42482018;

- ВП 42481710;

- ВП 42481427;

- ВП 42480199;

- ВП 42487549;

- ВП 42487283

(далі – оскаржувані постанови).

Свої позовні вимоги позивач обгрунтовують тим, що відповідач виніс оскаржувані постанови безпідставно та після того, як вже вирішив питання щодо закінчення всіх виконавчих проваджень, щодо яких і було винесено оскаржувані постанови.

Відповідач в судове засідання, не з’явився, заперечень на позов чи документів щодо обставин справи не подав, позбавивши суд можливості з’ясувати всебічно обставини справи.

У зв’язку з клопотанням позивача про розгляд справи в письмовому провадженні та нез’явленням віповідача в судове засідання, суд розглянув справу в письмовому провадженні.

Дослідивши обставини справи, суд встановив наступне.

З пояснень позивача слідує, що протягом 2009 – 2013 за позивачем сформувалась заборгованість позивача перед Управлнням Пенсійного фонду України у м. Березань (далі – УПФУ у м. Березань) у зв’язку з неповним та несвоєчасним відшкодуванням пільгових пенсій.

З метою стягнення заборгованості з позивача щодо нього в 2012 – 2014 роках було відкрито ряд виконавчих проваджень, які в подальшому були об’єднані в одне провадження.

Також, згідно пояснень позивача, в наслідок укладення між позивачем та УПФУ у м. Березань мирової угоди, - між стронами об’єднаного виконавчого провадження було складено щомісячний графік погашення заборгованості. Однак факт укладання такої мирової угоди позивачем не був підтверджений належними та допустими доказами, рівно як і не подано документів, з яких суд міг би встановити умови такої мирової угоди.

З пояснень позивача слідує, що в порядку виконання умов мирової угоди, УПФУ у м. Березань подав відповідачу 32 заяви про закінчення виконавчих проваджень та повернення виконавчих документів.

Позивач в позовній заяві вказав на те, що 28.02.2014 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Березанського міського управління юстиції було прийнято рішення про закінчення всіх виконавчих проваджень, що входять до об’єднаного виконавчого провадження, повернення виконавчих документів стягувачу, припинення чинності арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання. Однак рішень державного виконавця від 28.02.2014 чи їх копій суду не подав, позбавивши суд можливості підтвердити достовірність відомостей щодо закриття виконавчих проваджень.

Відповідно до документів, поданих позивачем 12.03.2014 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Березанського міського управління юстиції було прийнято оскаржувані постанови.

З пояснень позивача слідує, що предмет закінчених виконавчих проваджень та відкритих оскаржуваними постановами виконавчих проваджень – один і той самий, а тому відповідач не мав право порушувати виконавчі провадження щодо предмету (правовідносин), щодо яких вже було прийнято рішення про закінчення виконавчого провадження.

Однак такі твердження позивача не були підтверджені позивачем належними та допустимими доказами. Так з копій постанов щодо зупинених виконавчих проваджень та оскаржуваних постанов слідує, що такі виконавчі провадження були порушені за різними виконавчими документами, а відтак – мають різний предмет.

Зважаючи на обсяг документів, поданих позивачем та на ігнорування відповідачем, належним чином повідомленого про судове засідання, а також на встановлений процесуальним законом 10-денний строк розгляду справ даної категорії, суд позбавлений можливості встановити зміст зупинених виконавчих проваджень та виконавчих проваджень за якими було винесено оскаржувані постанови. Відтак суд не може встановити факт протизаконності оскаржуваних постанов і в цій частині – позов не підлягає задоволенню.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються нормами Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV (далі – Закон №606-XIV).

Так, статтею 19 Закону №606-XIV визначено підстави для відкриття виконавчого провадження, а саме - державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 4) в інших передбачених законом випадках.

У заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника.

Разом з тим, Законом №606-XIV передбачено і ряд підстав, за яких виконавче провадження не може бути відкрите. Так статтею 26 Закону передбачено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:

1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;

2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом;

3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;

4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;

5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;

6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону;

6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;

8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Відповідно до норм ч.3 та ч.4 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, - в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Всупереч зазначеному процесуальному обов?язку, відповідач не подав суду ні пояснень щодо заявленого позову, ні документів та матеріалів, які могли б бути використані судом як докази у справі.

За таких умов, суд вважає недоведеним відповідачем в суді, що оскаржувані постанови були постановлені з дотриманням вимог статей 19 та 26 Закону №606-XIV, - тобто на підставі належних документів та за відсутності підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження. Тому суд приходить до висновку про задоволення позову в частині скасування оскаржуваних постанов.

Разом з тим за умов не підтвердження позивачем достовірності відомостей, які становлять предмет доказування, - щодо спільності предметів зупинених виконавчих проваджень та виконавчих проваджень за якими було винесено оскаржувані постанови, позов не підлягає задоволенню в частині визнання оскаржуваних постанов протизаконними.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити в частині.

Скасувати постанови про відкриття виконавчих проваджень від 12.03.2014 за номерами: ВП 42469893; ВП 42474453; ВП 42474101; ВП 42473707; ВП 42472296; ВП 42476112; ВП 42476552; ВП 42476774; ВП 42477071; ВП 42477391; ВП 42477611; ВП 42478237; ВП 42478656; ВП 42478786; ВП 42478057; ВП 42477794; ВП 42477498; ВП 42477190; ВП 42476920; ВП 42476677; ВП 42476434; ВП 42475966; ВП 42474285; ВП 42473901; ВП 42473339; ВП 42472925; ВП 42472536; ВП 42478719; ВП 42478545; ВП 42472707; ВП 42473106; ВП 42485097; ВП 42485370; ВП 42485680; ВП 42485934; ВП 42486416; ВП 42486562; ВП 42486858; ВП 42487008; ВП 42481575; ВП 42487945; ВП 42487984; ВП 42480403; ВП 42481865; ВП 42482167; ВП 42482669; ВП 42483230; ВП 42485239; ВП 42487407; ВП 42486112; ВП 42483566; ВП 42485519; ВП 42487686; ВП 42485814; ВП 42483414; ВП 42487844; ВП 42482465; ВП 42482018; ВП 42481710; ВП 42481427; ВП 42480199; ВП 42487549; ВП 42487283.

В решті позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Терлецька О.О.