Ухвала суду № 39206113, 13.06.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

У Х В А Л А

Справа № 910/11387/14

13.06.14

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Обжора"

про вжиття заходів забезпечення позову.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Обжора"

до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк; Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІС ФІНАНС"

про визнання договору недійсним

Суддя Митрохіна А.В.

Представники сторін: не викликалися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТС Обжора" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до 1) Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІС ФІНАНС" про:

- визнання недійсним укладеного між Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВІС ФІНАНС" договору відступлення права вимоги №39/246 від 03.04.2014р. за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії №15-93/19-65/11 від 26.10.2011.

Позовні вимоги обґрунтовані, тим що укладений між відповідачем 1 та відповідачем 2 договір відступлення права вимоги №39/246 від 03.04.2014р. до позивача за Кредитним договором порушує права та законні інтереси останнього і, на думку позивача, є укладеним всупереч нормам чинного законодавства.

Згідно автоматизованої системи документообігу Господарського суду міста Києва вказані позовні матеріали передано на розгляд судді Митрохіна А.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2014 провадження у справі за вищезазначеним позовом порушено та справу призначено до розгляду на 02.07.2014 року.

Разом із позовною заявою через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва Товариством з обмеженою відповідальністю "ТС Обжора" подана заява про забезпечення позову шляхом:

- заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "АВІС ФІНАНС" та будь-яким іншим особам здійснювати дії щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Обжора" заборгованості за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії №15-93/19-65/11 від 26.10.2011, укладеним з Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

- заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "АВІС ФІНАНС" та будь-яким іншим особам відступати, передавати права вимоги за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії №15-93/19-65/11 від 26.10.2011, укладеним з Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", а також здійснювати інші дії, які можуть призвести до переходу цих прав до інших осіб.

13.06.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Обжора" надійшли уточнення до заяви про забезпечення позову.

Заява мотивована тим, що в судовому порядку вирішується спір щодо недійсності договорів, за якими, на думку позивача, відповідачем 1 до відповідача 2, незаконно відступлено право вимоги, до закінчення судового розгляду справи відповідач 2, як новий кредитор, а тому має бути обмежений в діях, спрямованих на отримання грошових коштів в рахунок виконання кредитного договору, в тому числі шляхом їх списання з поточних рахунків позивача, як майнового поручителя, а також в діях, спрямованих на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Також позивач у своїй заяві звертає увагу суду на те, що здійснення новим кредитором дій, спрямованих на стягнення заборгованості за кредитними договорами є реально та достатньо обґрунтованим припущенням, позивач вважає, що до закінчення розгляду справи судом позов має бути забезпечений шляхом вжиття відносно відповідача 2 – нового кредитора заходів щодо заборони звертати стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, що забезпечує виконання зобов’язань за кредитним договором.

Всебічно та повно дослідивши подані матеріали, з'ясувавши обставини, викладені у заяві та перевіривши їх доказами, суд зазначає наступне.

Нормами статті 66 ГПК України передбачено право господарського суду за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї власної ініціативи вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 ГПК України визначені заходи забезпечення позову, якими безпосередньо є: накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороно відповідачеві вчиняти певні дії; забороно іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” від 26 грудня 2011 року № 16 умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Разом з тим, суд зазначає, що не допускається застосування заходів забезпечення позову, які не пов’язані із заявленими вимогами, про що також зазначено в ухвалі Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 22.11.2001 у справі за позовом до Акціонерного товариства відкритого типу “Ексімнафтопродукт”.

На підтвердження існування вказаних вище обставин заявник (позивач) зауважує, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до фактичного безпідставного стягнення грошових коштів та незаконного звернення стягнення на нерухоме майно, що створить нові обставини, які ускладнюватимуть відновлення прав позивача, зумовлять подальшу необхідність використання правових засобів захисту порушеного права. Також, на думку позивача, існує необхідність в обмеженні звернення стягнення за правочинами, що забезпечують виконання зобов’язань за кредитними договорами, не лише з боку відповідачів, а й інших осіб.

При вирішенні питання про забезпечення позову, господарським судом враховано наявність зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а саме - чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

З наведених вище норм права вбачається, що забезпечення позову допускається у разі, якщо невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов’язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином. Відповідно до ч.3 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, оцінюючи подані заявником докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення позову та встановивши обставини в їх сукупності, на які посилається заявник, як на підставу своїх вимог, суд вважає доцільним вжити заходів забезпечення позову, запропонованих позивачем.

У п. 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” від 26 грудня 2011 року № 16 зазначається, що виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. Такі правила повинні застосовуватись і до інших осіб, яким на підставі статті 67 ГПК забороняється вчинення дій щодо предмета спору.

З системного аналізу вищевикладеного, суд дійшов висновку, що вимоги заявника - Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Обжора" - є правомірними та обґрунтованими, а уточнена заява про забезпечення позову є такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Обжора" про забезпечення позову - задовольнити.

2. З метою забезпечення позову, до вирішення справи по суті та набрання рішенням у данній справі законної сили заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "АВІС ФІНАНС" (код ЄДРПОУ 38002308) здійснювати дії щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС Обжора" (код ЄДРПОУ 33967456) заборгованості за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії №15-93/19-65/11 від 26.10.2011, укладеним з Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в межах розміру відступлення прав вимог, а саме в розмірі 43 004 864,01 грн.

3. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "АВІС ФІНАНС" (код ЄДРПОУ 38002308) відступати, передавати права вимоги за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії №15-93/19-65/11 від 26.10.2011, укладеним з Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", а також здійснювати інші дії, які можуть призвести до переходу цих прав до інших осіб.

4. Ухвала підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень та її оскарження не зупиняє її виконання.

5. Строк пред`явлення даної ухвали до виконання – 13.06.2015 року.

6. Стягувачем за даною ухвалою є:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "ТС Обжора" (83008, місто Донецьк, вул. Югославська, будинок 30; ідентифікаційний код 33967456).

7. Боржником за даною ухвалою є:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "АВІС ФІНАНС" (код ЄДРПОУ 38002308).

8. Копію ухвали направити сторонам у справі у порядку статті 87 ГПК України.

9. Ухвала підлягає оскарженню у порядку передбаченому ГПК України.

Суддя А.В. Митрохіна